Вирок № 66644213, 28.04.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2017 Справа №607/7241/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12014210010000674 від 17 березня 2015 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 (в редакції ЗУ №1689-VII від 31 жовтня 2014 року), ч.1 ст. 366 (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року) КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Центральної виборчої комісії № 108від 12 липня 2012 року«Про порядок нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України» членам дільничних виборчих комісій може бути нарахована одноразова грошова винагорода, що не є обовязковою виплатою. Одноразова грошова винагорода членам дільничних виборчих комісій нараховується та виплачується виключно за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної окружної виборчої комісії, згідно із прийнятим виборчою комісією рішенням, тим членам комісії, які брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи не на платній основі вони працюють у відповідній комісії. Розмір одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії визначається на засіданні цієї комісії за поданням її голови і залежить від особистого внеску кожного члена комісії у її діяльність, про що Приймається відповідне рішення. Згідно ст. 33Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI,виборча комісія є колегіальним органом. Основною формою роботи виборчого засідання, яке скликається головою комісії, в разі його відсутності - заступником голови, відсутності голови та його заступника - секретарем комісії. Засідання виборчої комісії скликається з обовязковим повідомленням усіх членів комісії про час, місце проведення засідання і порядок денний.

Засідання виборчої комісії є повноваженим за умови присутності більше половини членів комісії від складу цієї комісії.

Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061 -VI, на засіданні виборчої комісії ведеться протокол засідання, який веде секретар комісії. Протокол засідання комісії підписується головуючим на засіданні та секретарем комісії.

Окружною виборчою комісією з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №163, на виконання постанови Центральної виборчої комісії № 108 від 12 липня 2012 року «Про Порядок нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України», на підставі ст. 47 Закону України «Про вибори народних депутатів України», у зв'язку з економією коштів фонду заробітної плати була виділена одноразова грошова винагорода.

Так, 13 листопада 2014 року ОСОБА_2, працюючи на посаді голови дільничної виборчої комісії №611127 (далі ДВК №611127), будучи службовою особою, уповноваженою відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону України «Про вибори народних депутатів України» на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: скликати збори ДВК, складати та підписувати акти, протоколи та постанови ДВК, які подаються до ОВК, будучи матеріально-відповідальною особою, згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 13 жовтня 2014 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, без проведення зборів членів ДВК 611127, перебуваючи за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, виніс та підписав постанову №3 від 13 листопада 2014 року «Про розподілення преміальних коштів між членами дільничної виборчої комісії», куди вніс завідомо неправдиву інформацію, а саме відомості про нарахування одноразової грошової винагороди ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Дану постанову ОСОБА_2 завірив печаткою ДВК №611127 та 14 листопада 2014 року надав у бухгалтерію ОВК №163, де на підставі якої, отримав одноразову грошову винагороду для ОСОБА_2 в сумі 643,52 гривень, ОСОБА_4 - в сумі 563,08 гривень, ОСОБА_5 - в сумі 482,64 гривні, ОСОБА_6 - у сумі 482,64 гривні, КитайгородськоїC.P. - у сумі 482,64 гривні. Після чого з даних бюджетних коштів останній привласнив грошові кошти в сумі 834,99 грн. та розтратив - в суму 1605 грн., незаконно надавши одноразову грошову винагороду секретарю ДВК № 611127 ОСОБА_6 в сумі 150 грн., заступнику голови комісії ОСОБА_8 - в сумі 100 грн. та членам комісії: ОСОБА_9 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_10 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_11 - в сумі 120 гривень, ОСОБА_12 - в сумі 115 гривень, ОСОБА_13 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_14 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_15 - в сумі 120 гривень, ОСОБА_16 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_5 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_17 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_18 - в сумі 110 гривень, ОСОБА_19 - в сумі 100 гривень, ОСОБА_20 - в сумі 100 гривень. Привласнивши та розтративши в такий спосіб отриману в бухгалтерії ОВК №163 одноразову грошову винагороду ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду Державному бюджету України на суму 2439,99 гривень.

Крім цього, 13 листопада 2014 року у ОСОБА_2, виник злочинний намір направлений на складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документу. Реалізуючи свій злочинний намір, 13 листопада 2014 року ОСОБА_2, працюючи на посаді голови дільничної виборчої комісії № 611127 (далі ДВК №611125), будучи службовою особою, уповноваженою відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону України «Про вибори народних депутатів України» на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: скликати збори ДВК, складати та підписувати акти, протоколи та постанови ДВК, які подаються до ОВК, будучи матеріально-відповідальною особою, згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 13 жовтня 2014 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, без проведення зборів членів ДВК 611127, знаходячись за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, усвідомлюючи, що дільничною виборчою комісією №611127 питання щодо надання її членам одноразової грошової винагороди за роботу на виборах народних депутатів України не розглядалося, на власному компютері надрукував постанову №3 від 13 листопада 2014 року «Про розподілення преміальних коштів між членами дільничної виборчої комісії», яка є офіційним документом, куди вніс неправдиві відомості про нарахування одноразової грошової винагороди ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16, яку завіривши печаткою ДВК №611127 та підписавши у рядку «Голова дільничної виборчої комісії», подав в бухгалтерію ОВК № 163.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 (в редакції ЗУ №1689-VII від 31 жовтня 2014 року), ч.1 ст. 366 (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року) КК України визнав повністю, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та показав, що він будучи головою дільничної виборчої комісії 13 листопада 2014 року привласнив та розтратив грошові кошти, шляхом винесення постанови про розподілення преміальних коштів між членами дільничної виборчої комісії. Знаючи, що вказана постанова є офіційним документом, ним було внесено до неї неправдиві відомості про нарахування одноразової грошової винагороди, яку підписа, завіривши печаткою подав в бухгалтерію ОВК №163. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_2 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 (в редакції ЗУ №1689-VII від 31 жовтня 2014 року), ч.1 ст. 366 (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року) КК України, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акту, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Зясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також розяснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції Закону України №1689-VII від 31 жовтня 2014 року) - привласнення та

розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні, вчинене шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та ч.1 ст. 366 КК України (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року), як підроблення офіційних документів службовою особою.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчинених злочинів, його ставлення до них та поведінку після їх вчинення, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, стан його здоровя, яке є задовільним, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які помякшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Обставини, які обтяжують покарання відсутні. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2, йому слід призначити покарання в межах санкцій статей обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції Закону України №1689-VII від 31 жовтня 2014 року) у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади повязані з виконанням адміністративно-господарських функцій та за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року) у виді обмеження волі. Остаточне покарання призначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, ступінь тяжкості вчиненого злочину із врахуванням його характеризуючих даних.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, на нього слід покласти обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання .

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 КК України (в редакції ЗУ №1689-VII від 31 жовтня 2014 року), ч.1 ст. 366 КК України (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року) і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 191 КК України (в редакції ЗУ №1689-VII від 31 жовтня 2014 року) у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати певні посади повязані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік;

-за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року) у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 КК України (в редакції ЗУ №1689-VII від 31 жовтня 2014 року), ч.1 ст. 366 КК України (в редакції ЗУ №1261-VII від 13 травня 2014 року), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати певні посади повязані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_2, відповідно до ч.1, 2 ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 537,60 грн. (пятсот тридцять сім гривень 60 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_21