Рішення № 66637483, 16.05.2017, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2539/13-ц

Номер провадження 2/341/2/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максимчина Ю.Д.

секретаря с/з Ворох З.Д.

за участю

позивача ОСОБА_2

адвоката Хоптія М.В.

відповідача ОСОБА_4

адвоката Кудиби З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Галичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4, та просила суд:

- встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по березень 2013 року в квартирі по АДРЕСА_1;

- визнати об'єктом права спільної сумісної власності все спільно нажите сторонами майно, як подружжя, в т.ч. новостворені та реконструйовані житлові та нежитлові приміщення по АДРЕСА_1;

- визнати за нею право на ? частину новостворених та реконструйованих житлових та нежитлових приміщень, що по АДРЕСА_1 і присудити на її користь реальної поділити в натурі, виділивши їй із вказаного майна одну новозбудовану кімнату площею 24,71 м.кв., яка розміщена над ванною, коридором і гаражем на другому поверсі і одну малу на цьому ж поверсі житлову кімнату площею 9,3 м.кв. та площадку площею 2,2 м.кв. із сходовою кліткою, орієнтовною вартістю 65 000 грн., або замість вищезазначених житлових приміщень на першому поверсі присудити на користь позивача й реально виділити в натурі кімнату площею 15,2 м.кв., кухню площею 6,6 м.кв. та частину коридору з площею 3,5 м.кв.

- виділити їй та присудити з іншого спільного нажитого з відповідачем майна, як подружжя, придбаного за період перебування у фактичних шлюбних відносинах, не пов'язаних з реконструкцією та добудовою вищезазначених житлових та нежитлових приміщень, а саме: комод і стіл на суму 2080 грн., пенал у ванну на суму 1400 грн., набір у ванну (тумба, дзеркало і умивальник) на суму 5500 грн., аксесуари у ванну на суму 200 грн., тюнер - 400 грн., мікрохвильову піч - 2000 грн., посуд до мікрохвильової печі - 189 грн., соковижималку - 349 грн., фотоапарат «СОНІ» - 1200 грн., пральну машину - 5000 грн., гладильну дошку з сушкою - 400 грн., коляску дитячу вартістю 1200 грн., а всього на загальну суму 19918 грн.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2014 року позов в частині вимог:

- виділити позивачу та присудити з іншого спільного нажитого з відповідачем майна, як подружжя, придбаного за період перебування у фактичних шлюбних відносинах, не пов'язаних з реконструкцією та добудовою вищезазначених житлових та нежитлових приміщень, а саме: комод і стіл на суму 2080 грн., пенал у ванну на суму 1400 грн., набір у ванну (тумба, дзеркало і умивальник) на суму 5500 грн., аксесуари у ванну на суму 200 грн., тюнер - 400 грн., мікрохвильову піч - 2000 грн., посуд до мікрохвильової печі - 189 грн., соковижималку - 349 грн., фотоапарат «СОНІ» - 1200 грн., пральну машину - 5000 грн., гладильну дошку з сушкою - 400 грн., коляску дитячу вартістю 1200 грн., а всього на загальну суму 19918 грн.

- залишено без розгляду.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2014 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, розглянуто справу в межах наступних позовних вимог:

- встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по березень 2013 року в квартирі по АДРЕСА_1;

- визнати об'єктом права спільної сумісної власності все спільно нажите сторонами майно, як подружжя, в т.ч. новостворені та реконструйовані житлові та нежитлові приміщення по АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_2 право на ? частину новостворених та реконструйованих житлових та нежитлових приміщень, що по АДРЕСА_1 і присудити на її користь й реально поділити в натурі, виділивши їй із вказаного майна одну новозбудовану кімнату площею 26,1 м.кв., яка розміщена над ванною, коридором і гаражем на другому поверсі і одну малу на цьому ж поверсі житлову кімнату площею 9,5 м.кв., а також ванну із санвузлом площею 7,2 м.кв. та коридор площею 5,8 м.кв. в прибудові та площадку площею 4,4 м.кв. із сходовою кліткою на другому поверсі, загальною площею 53 м.кв.,

або кімнату на першому поверсі площею 15,2 м.кв., кухню площею 6,6 м.кв., частину коридору площею 6,5 м.кв., ванну кімнату із санвузлом площею 7,2 м.кв та коридор (тамбур) площею 5,8 м.кв.

-- визнати за ОСОБА_2 право на ? частину новоствореного нежитлового приміщення, що по АДРЕСА_1 - гаража площею 25,4 кв.м. з компенсацією виплати позивачу відповідачем в грошовому виразі його вартості виходячи із рівності часток.

-зобов'язати ОСОБА_4 компенсувати 1/2 частину вартості виплачених кредитних коштів на придбання легкового автомобіля марки «Нива-Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 на протязі вересня 2006 - серпня 2008 років в сумі 31 450 грн. (від загальної суми виплат 62 901 грн.) та страхові виплати за період 2006-2008 роки. Компенсувати 5 150 грн., що становить ? вартості товарів придбаних для автомобіля, а саме: магнітофону вартістю 900 грн., чохлів вартістю приблизно 300 грн., холодильної камери вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту - 2 000 грн.;

-- стягнути кошти за придбаний причіп в сумі 3 100 грн. та 250 грн. за проведення реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з вересня 2006 року по березень 2013 року вона та відповідач проживали в належній останньому квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1. у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, спільний бюджет. Склались відносини притаманні подружжю. Від спільного проживання 04 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За час спільного проживання ними за спільні кошти і спільною працею було реконструйовано належну відповідачу квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1., в результаті чого загальна площа такої збільшилась з 66,5 кв.м. до 122 кв.м.

Також за спільні кошти в період спільного проживання придбано до автомобіля: магнітофону вартістю 900 грн., чохли вартістю приблизно 300 грн., холодильну камеру вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту - 2 000 грн.

На купівлю будматеріалів, оплату робіт будівельників при реконструкції квартири, придбання іншого майна витрачено 90 837 грн. та 4 290 доларів США.

В період спільного проживання виплачено 62 901 грн. на погашення кредиту за придбаний автомобіль «Нива-Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1. За її особисті кошти придбано причіп вартістю 3 100 грн. та сплачено 250 грн. за державну реєстрацію такого.

Зазначає, що спірна квартира, що за адресою: АДРЕСА_1. в період спільного проживання покращилась та істотно збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, така є об'єктом їх спільної сумісної власності і підлягає поділу. А тому, просить виділити в натурі частку такої за запропонованими варіантами. Стягнути грошову компенсацію вартості іншого придбаного майна.

В судовому засіданні позивач, її представник - адвокат Хоптій М.В. позов підтримали. Позивач надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково позивач пояснила, що станом на 2006 рік як і на даний час вона та відповідач є працівниками Галицької ЦРЛ. Літом 2006 року вона разом з племінницями проводили відпочинок на морі. В цей же період на морі разом зі сином проводив відпочинок відповідач. Під час відпочинку зав'язались дружні романтичні відносини. При поверненні з відпочинку в вересня 2006 року розпочали спільне проживання в квартирі відповідача. В ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син - ОСОБА_4. Син був дитиною-інвалідом і помер в ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті сина відносини погіршились, відповідач байдуже ставився до неї і в березня 2013 року вони припинили спільне проживання. Вона повернулась проживати до своєї матері в с. Демянів Галицького р-ну, Івано-Фраківської обл. В період спільного проживання вона та відповідач вели спільний бюджет. Її та відповідача доходи складала їх заробітна плата, її пенсія по інвалідності, соціальні виплати пов'язані з інвалідністю сина. В неї також були наявні заощадження. За рахунок даних коштів вели будівництво та придбавали інше майно. Відповідач виконував окремі будівельні роботи при реконструкції квартири, залучали як професійних майстрів так і родичів, знайомих, яким оплачували за виконану роботу. Нею організовувалось харчування. Просили позов задовольнити.

Відповідач, його представник - Кудиба З.І. позов заперечили. Заперечуючи позов відповідач покликався на те, що дійсно літом 2006 року позивач разом з племінницями проводили відпочинок на морі. В цей же період на морі разом зі сином проводив відпочинок він. Під час відпочинку зав'язались дружні відносини. В ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився спільний син ОСОБА_6 який був інвалідом дитинства і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. З позивачем спільно не проживали, не вели спільне господарство. В нього було особисте життя, він підтримував відносини з іншими жінками. З позивачем його пов'язували лише взаємні обов'язки щодо утримання та виховання спільного сина. В період 2007 - 2012 років ним за власні коштами, власною участю та з залученням знайомих, родичів, професійних майстрів здійснено реконструкцію своєї квартири, що за адресою АДРЕСА_1. Жодного відношення позивач до реконструкції квартири позивач немає. Просив в позові відмовити.

Заслухавши позивача, її представника, відповідача, його представника, дослідивши здобуті докази, приймаючи рішення по суті спору, суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1,3 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до частин 1 статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що позивач та відповідач в період з вересня 2006 року по грудень 2012 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 В період спільного проживання, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народився син ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Дані факти підтверджуються наступними доказами:

-зазначеним вище поясненнями позивача та відповідача;

-копією свідоцтва про народження ОСОБА_7, копією витягу з реєстру актів цивільного стану (т. 1 а.с. 10,11);

-копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 (т. 1 .с. 12);

-копією листа-відповіді Галицького РС управління ДМС в Івано-Франківській області про реєстрацію проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 13);

-копіями довідок про склад сім'ї, виданих 22 лютого 2008 року та 11 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Галицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_4 для подальшого пред'явлення до органу праці та соціального захисту населення. Відповідно до змісту таких до складу сім'ї відповідача входять позивач та син ОСОБА_7;

-довідкою Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської обл. про призначення та отримання пенсії по інвалідності в період з листопад 2008 - травень 2013 року ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 18-19);

-довідками підприємств надання комунальних послуг та послуг зв'язку про користування пільгами в оплаті комунальних послуг та послуг зв'язку в період 2011 - 2012 роки за адресою: АДРЕСА_1 по категорії - інвалід по зору 2 групи, яким був син сторін ОСОБА_7 (т.1 а.с. 20-22);

-довідкою УДППЗ «Укрпошта» про надіслання в період 2008 - 2012 роки за адресою АДРЕСА_1 посилок ОСОБА_2 та отримання таких останньою (т.1 а.с. 23);

-копіями актів обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2,що проживає за адресою: АДРЕСА_1 складених 09 березня 2011 року та 13 липня 2012 року комісією Галицької міської ради (т. 2 а.с. 84-85);

-фотографіями із зображенням сторін присутніх на весіллях, родинних святах, сина сторін (т. 2 а.с 165 - 173, т. 3 а.с. 1-18);

-декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік ОСОБА_4, в якій відображено відомості про членів сімї, якими є дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_7, в т.ч. і ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 9-13);

Відповідно до частин 2, 4 статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Аналіз зазначених доказів в їх сукупності вказує на те, що позивач та відповідач в період з вересня 2006 року по грудень 2012 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, вели спільний сімейний бюджет.

Відповідно до пункту 5 частини 1 стаття 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відтак позов в частині вимог встановити факт позивача та відповідача однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по березень 2013 року підлягає до задоволення. Від даного факту залежить виникнення особистих майнових прав фізичних осіб і законом визначено судовий порядок їх встановлення в силу частини 6 статті 235 СК України в порядку позовного провадження, оскільки наявний спір про право.

Від місця проживання в даних правовідносинах і при даному спорі не залежить виникнення особистих майнових прав фізичних осіб, а тому даний факт - місце спільного проживання, встановленню не підлягає.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу

Судом встановлено, що до часу спільного проживання позивача та відповідача, останнім набуто у власність - придбано 28 листопада 2002 року трьохкімнатну квартиру загальною площею 66,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1., що стверджується копією Договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 48).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської обл. від 22 листопада 2006 року ОСОБА_4 надано дозвіл на реконструкцію існуючої веранди та добудову авто гаражу за адресою: АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 58).

25 листопада 2010 року ОСОБА_4 отримано дозвіл Інспекції держархбудконтролю в Івано-Франківські обл. на виконання будівельних робіт з реконструкції веранди та добудови авто гаражу за адресою: АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 55);

Фактично реконструкцію квартири розпочато в 2007 році, що визнається сторонами.

В період до січня 2012 року здійснено згадану реконструкцію і рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради від 26 січня 2012 року визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 138).

13 лютого 2012 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру загальною площею 122 кв.м., здійснено державну реєстрацію права власності на таку (т. 1 а.с. 154-155).

Реконструкцію проведено в результаті спільних трудових та грошових затрат сторін з огляду на наявність доходів в кожного з них, ведення спільного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених частиною 1 статті 62 СК України правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення. При цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

Відповідно до висновків проведеної експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз (т. 7 а.с. 126-135), ринкова вартість квартири на час проведення експертизи за адресою: АДРЕСА_1 в стані до проведення реконструкції - технічні характеристики квартири станом до 2006 року - загальна площа 66, 5 кв.м., становила б 611 244 грн. 72 коп.

Ринкова вартість квартири на час проведення експертизи за адресою: АДРЕСА_1 в стані після проведення реконструкції - технічні характеристики квартири станом після 2012 року - загальна площа 122 кв.м. становить 904 920 грн. 90 коп.

Відтак, має місце істотне збільшення вартості спірної квартири, її якісних характеристик внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін в період їх спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім'єю, а тому спірну квартиру слід віднести до спільної сумісної власності сторін і така підлягає поділу.

Відповідно до частин 1,2 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Вказана норма не передбачає можливості збільшення частки одного з подружжя у майні на тій підставі, що у спільне майно ввійшло первісне майно, яке істотно поліпшилось за час шлюбу. Розподіл спільного майна подружжя повинен здійснюватися за загальними правилами, тобто порівну або в нерівних частках, якщо для цього існують передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України підстави.

Системний аналіз статей 62 та 70 СК України вказує на те, що підставами збільшення частки одного з сторін у майні є розмір їх трудової чи грошової участі у покращенні майна.

Судом встановлено, що трудова та грошова участь відповідача у покращенні майна значно переважала участь позивача. Відповідач фізично брав участь у організації та виконанні будівельних робіт, купівлі будівельних матеріалів, залучав родичів, знайомих без оплати послуг.

А тому при поділі спірної квартири, з урахуванням трудової участі сторін у реконструкції квартири слід відійти від рівності часток, виділивши відповідачу у приватну власність 5/6 ідеальних часток, а позивачу відповідно 1/6 ідеальну частку, залишивши спірну квартиру у спільній частковій власності.

Таке рішення є відповідним роз'ясненням наданим судам в пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 ІНФОРМАЦІЯ_2 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, відповідно до яких у разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Пунктами 22-24 згаданої постанови судам надано роз'яснення, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Судом не здобуто доказів придбання у період спільного проживання позивача та відповідача спірного рухомого майна, зокрема: легкового автомобіля марки «Нива-Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1, його істотного збільшення у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, холодильної камери вартістю, кріселка дитячого, їх дійсної вартості на час розгляду справи. Дійсної вартості легкового причепа як на час придбання так і на час розгляду справи.

А тому, навіть за наявності згоди однієї зі сторін на отримання грошової компенсації, в позові в частині вимог про зобов'язання відповідача компенсувати 1/2 частину вартості виплачених кредитних коштів на придбання легкового автомобіля марки «Нива-Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 на протязі вересня 2006 -серпня 2008 років в сумі 31 450 грн. (від загальної суми виплат 62 901 грн.) та страхові виплати за період 2006-2008 роки. Компенсувати 5 150 грн., що становить ? вартості товарів придбаних для автомобіля, а саме: магнітофону вартістю 900 грн., чохлів вартістю приблизно 300 грн., холодильної камери вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту - 2 000 грн.

- слід відмовити, оскільки не доведені усі необхідні обставини які мають значення для вирішення вимог.

Крім цього, позивачем вибрано невірний спосіб. Зокрема, при наявності на думку позивача, грошового забов»язання у відповідача, висунуто вимогу немайнового характеру - зобов'язання до вчинення дій, що по суті, при ймовірному задоволення позову, унеможливлює виконання рішення.

По справі в порядку ст. 88 ЦПК України слід провести розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача на користь позивача плачений судовий збір в розмірі пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 62, 63, 64, 208, 209, 212-215, 218, 294, 295 ЦПК України, ст. ст. 368- 370 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по березень 2013 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, загальною площею - 122 кв.м., житловою площею - 40 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна у приватну власність 5/6 (п'ять шостих) ідеальних часток трикімнатної квартири загальною площею - 122 кв.м., житловою площею - 40 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна у приватну власність 1/6 (одну шосту) ідеальну частку трикімнатної квартири загальною площею - 122 кв.м., житловою площею - 40 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1.

Трикімнатну квартиру загальною площею - 122 кв.м., житловою площею - 40 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1. залишити у спільній частковій власності.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в частині вимог:

- зобов'язати ОСОБА_4 компенсувати 1/2 частину вартості виплачених кредитних коштів на придбання легкового автомобіля марки «Нива-Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 на протязі вересня 2006 - серпня 2008 років в сумі 31 450 грн. (від загальної суми виплат 62 901 грн.) та страхові виплати за період 2006-2008 роки. Компенсувати 5 150 грн., що становить ? вартості товарів придбаних для автомобіля, а саме: магнітофону вартістю 900 грн., чохлів вартістю приблизно 300 грн., холодильної камери вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту - 2 000 грн.;

- стягнути кошти за придбаний причіп в сумі 3 100 грн. та 250 грн. за проведення реєстрації

- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 458 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя: Ю.Д. Максимчин