Ухвала суду № 66634213, 11.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2881/17

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька», Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди,

встановила:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька», ДП «Сервіс Столиця», ОСОБА_3, з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь позивача різницю суми виплаченого розміру страхового відшкодування та зачисленого з урахуванням ПДВ у розмірі 3276,22 грн, витрати пов'язані з проведенням дослідження у розмірі 620,0 грн та пропорційно судові витрати; про стягнення з ДП «Сервіс Столиця» матеріальну шкоду у розмірі 32096,43 грн, франшизу у розмірі 510,0 грн та пропорційно судові витрати; про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн та пропорційно судові витрати, посилаючись на такі обставини.

20 листопада 2015 року о 16 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м. Одесі по вулиці Балківській, не врахував дорожню обстановку та безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті зазначеної ДТП був ушкоджений автомобіль «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_2 Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року визнано ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Цивільна - правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві страхова компанія «Галицька»», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7722612, термін дії з 10 березня 2015 року по 09 березня 2016 року. 26 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до страхової компанії «Галицька» з повідомленням про страховий випадок. Для оцінки нанесеного збитку автомобілю «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, чоловік позивача, звернувся до аварійного комісара ТОВ МП «Універсал ЛТД». 27 листопада 2015 року отримано аварійний сертифікат № 466-11/15-1, згідно з яким сума матеріальної шкоди завданої в результаті пошкодження автомобіля склала 30389,22 грн, а вартість відновлюваного ремонту автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП склала 62485,65 грн. Різниця становить 32096,43 грн, яка повинна бути стягнута з винуватця ДТП. Вартість послуг оцінювача становить 600 грн. Крім того, ОСОБА_4 було сплачено 20 грн за послуги банку. 21 січня 2016 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про страхове відшкодування, але 09 лютого 2016 року страховою компанією їй виплачено лише суму в розмірі 26603 грн, хоча згідно висновку вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 29879, 22 грн без урахування франшизи в розмірі 510,0 грн.

ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з ДП «Сервіс Столиця». Крім матеріальних збитків позивачу було завдано моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях, які вона відчула внаслідок заподіяння шкоди. Внаслідок вищезазначеного ДТП у неї виникли психотравматичні фактори, які стали джерелом негативних емоцій та переживань. Виходячи з викладеного, з урахуванням моральних страждань, перенесених після ДТП, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 5000 грн. До теперішнього часу відповідачами не здійснено будь-яких дій, направлених на відшкодування завданої позивачу шкоди.

Справа розглянуту у відсутності відповідачів.

Рішенням суду позов задоволений частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 різницю суми виплаченого розміру страхового відшкодування та нарахованої з урахуванням ПДВ суми майнової шкоди у розмірі 3276,22 грн, витрати пов'язані з проведенням дослідження - 620 грн, судові витрати в сумі 551,20 грн, що разом становить 4447,42 грн.

Стягнуто з ДП «Сервіс Столиця» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 32096,43 грн, франшизу у розмірі 510 грн, судові витрати в сумі 551,20 грн, що разом становить 33157,62 грн.

В задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

На вказане рішення суду Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Галицька» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені цих позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Справа переглядається тільки в частині задоволення позовних вимог до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька», тобто у відповідності до вимог апеляційної скарги та меж апеляційного перегляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

20 листопада 2015 року о 16 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м. Одесі по вулиці Балківській, не врахував дорожню обстановку та безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

В результаті зазначеної ДТП був ушкоджений автомобіль «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_2, позивач по справі, що підтверджується технічним паспортом та довідкою-рахунок серії ААЕ № 914091.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року визнано ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві страхова компанія «Галицька» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7722612, термін дії з 10 березня 2015 року до 09 березня 2016 року.

26 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до страхової компанії «Галицька» з повідомленням про страховий випадок.

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для оцінки нанесеного збитку автомобілю «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, чоловік позивача, звернувся до аварійного комісара ТОВ МП «Універсал ЛТД», що підтверджується договором № 202/11/2015 про надання послуг від 26 листопада 2015 року.

27 листопада 2015 року отримано аварійний сертифікат № 466-11/15-1, згідно з яким сума майнової шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля, склала 30389,22 грн, а вартість відновлюваного ремонту автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП склала 62485,65 грн. (а.с.17-45)

Вартість послуг оцінювача відповідно до квитанції № 581208433 від 27 листопада 2015 року становить 600,00 грн. Крім того, ОСОБА_4 було сплачено 20,00 грн. за послуги банку про що свідчать копія квитанції від 27.11.2015р. про сплату послуг саме за проведення оцінки по цьому сертифікату (а.с.17, 46).

Згідно ст. 1187 ЦК України діяльність по використовуванню транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо не доведе, що шкода причинена внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між: фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими. - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

21 січня 2016 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про страхове відшкодування, але 09 лютого 2016 року страховою компанією їй виплачено лише суму в розмірі 26603,0 грн, хоча згідно висновку вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 29879, 22 грн без урахування франшизи в розмірі 510,0 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ч. ч. 1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи обставини справи, суд правильно вважав за необхідне визнати позов частково обґрунтованим та стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 різницю суми виплаченого розміру страхового відшкодування та нарахованої з урахуванням ПДВ суми майнової шкоди у розмірі 3276,22 грн, витрати пов'язані з проведенням дослідження - 620 грн, судові витрати в сумі 551,20 грн, що разом становить 4447,42 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справув цій частині у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» підлягають задоволенню так як знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Посилання апелянта на нові докази, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, а надані лише до суду апеляційної інстанції, не можуть бути прийняті до уваги, так як, відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує тільки докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Представник апелянта не навів жодного доказу того, що судом першої інстанції були досліджені будь-які докази по справі з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також не навів жодної поважної причини неподання цих нових доказів до суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово та належним чином сповіщав відповідача - Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Галицька», про час та місце слухання справи 19.04.2016р., 22.03.2016р., 24.05.2016р. та 16.06.2016р., (а.с.61,69,70,74), однак, представник СК в ці судові засідання не з'являвся, причини неявки суду не вказав, жодного клопотання про залучення будь - яких документів чи інших доказів не подавав, що не дає законних підстав для прийняття та дослідження наданих представником апелянта до суду апеляційної інстанції нових письмових доказів, які відповідач мав реальну можливість надати до суду першої інстанції але не надав з неповажних причин.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко