Ухвала суду № 66626907, 11.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/521/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Лужецька О.Р.

№753/9361/16-ц Доповідач-ЧобітокА.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживачів,стягнення збитків та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідача та зазначала,що 25.07.2007 року уклала з відповідачем кредитний договір про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90 000 доларів США строком до 25 липня 2009 року та сплати 14,5% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконня зобов»язань позичальника за вказаним кредитним договором сторонами був укладений договір іпотеки.

Посилаючись на те,що її заява від 10 жовтня 2008 року про видачу 2700 доларів США не була задоволена відповідачем,внаслідок чого були зірвані її плани з придбання трьохкімнатної квартири, вказувала що такими діями відповідача їй було завдано збитків у розмірі 355 635 грн..

В обгрунтування обставин спричинення їй збитків у вказаному розмірі,позивач зазначала, що 07 жовтня 2008 року між нею та ТОВ «Мегаполісстрой» було укладено договір про наміри № 0-7/10/2008 до умов якого сторони домовилися про наміри укласти попередній договір купівлі-продажу майнових прав та договір про забезпечення виконання зобов»язання до 14 жовтня 2008 року. Предметом вказаних договорів була квартира в буд. АДРЕСА_1.

Згідно з п.1.4 договору про наміри сторони домовились,що у випадку повного та належного виконання нею своїх зобов»язань за цим договором та внесення платежу у строки та на умовах передбачених п.2.1 цього договору,вартість об»єкту купівлі-продажу майнових прав,зазначеного у попередньому договорі купівлі-продажу майнових прав знижується на 35% від повної вартості об»єкту, зазначеної у попередньому договорі,про що відповідно укладається додаткова угода.

Згідно п.4.3 договору про наміри сторони домовилися,що договір про наміри вважатиметься розірваним на підставі односторонньої її відмови від оплати цього договору або не внесення оплати у кінцевий строк.

Згідно з п.1.2 договору про наміри сторони домовилися,що у випадку неналежного виконання нею зобов»язання за цим договором та не внесення платежу у строки та на умовах,передбачених п.2.1 цього договору,укладення попереднього договору купівлі-продажу майнових прав та договору про забезпечення виконання зобов»язання сторонами не здійснюється та застосовуються наслідки,передбачені п.4.3 цього договору.

Таким чином позивач на кошти, які мали бути отримані у відповідача в кредит,мала намір придбати квартиру та отримати 35% знижки на вартість об»єкта купівлі-продажу,однак відповідні дії не були вчинені з вини відповідача чим спричинено їй збитки на суму 355 635 грн.,які просила позивач стягнути з відповідача,а також моральну шкоду у розмірі 5 000 грн..

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позов. Зазначає,що судом першої інстанції невірно застосовано строк позовної давності,оскільки ч.4 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено,що за наявності у роботі(послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків і зазначені вимоги можуть бути пред»явлені споживачем протягом строків,передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами,умовами договору,а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років,а не трьох років,як зазначив суд.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено,що 25 липня 2007 року сторони уклали кредитний договір,за умовами якого ПАТ «Родовід Банк» зобов»язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90 000 доларів США строком до 25 липня 2009 року зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору банк зобов»язався надавати Позичальнику кредитні кошти на суму,що не перевершує розмір кредитної лінії,вказаної в п.1.1 цього Договору,згідно до письмових заяв клієнта з відображенням в них необхідної суми кредиту на дату складання заяви.

07 жовтня 2008 року між позивачем та ТОВ «Мегаполісстрой» було укладено договір про наміри № 0-7/10/2008 до умов якого сторони домовилися про наміри укласти попередній договір купівлі-продажу майнових прав та договір про забезпечення виконання зобов»язання до 14 жовтня 2008 року. Предметом вказаних договорів була квартира в буд. АДРЕСА_1. Згідно з п.1.4 договору про наміри сторони домовились,що у віпадку повного та належного виконання нею своїх зобов»язань за цим договором та внесення платежу у строки та на умовах передбачених п.2.1 цього договору,вартість об»єкту купівлі-продажу майнових прав,зазначеного у попередньому договорі купівлі-продажу майнових прав знижується на 35% від повної вартості об»єкту, зазначеної у попередньому договорі,про що відповідно укладається додаткова угода.

Згідно з п.4.3 договору про наміри сторони домовилися,що договір про наміри вважатиметься розірваним на підставі односторонньої її відмови від оплати цього договору або не внесення оплати у кінцевий строк.

Згідно з п.1.2 договору про наміри сторони домовилися,що у випадку неналежного виконання нею зобов»язання за цим договором та не внесення платежу у строки та на умовах,передбачених п.2.1 цього договору,укладення попереднього договору купівлі-продажу майнових прав та договору про забезпечення виконання зобов»язання сторонами не здійснюється та застосовуються наслідки,передбачені п.4.3 цього договору.

10 жовтня 2008 року позивач звернулася до ПАТ «Родовід Банк» із заявою про видачу 2700 доларів США в рахунок кредитної лінії,але її заява не була задоволена і вказана сума грошових коштів у строк,передбачений ст..530 ЦК України не була їй надана.

Посилаючись на вказану обставину,позивач зазначала,що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором та неотримання нею від банка 2700 доларів США,вона була позбавлена можливості виконати умови вищезазначеного договору про наміри та внести платіж у строки та на умовах передбачених п.2.1 цього договору,а відтак вартість об»єкту купівлі-продажу майнових прав,зазначеного у попередньому договорі купівлі-продажу майнових прав не було знижено на 35 % від повної вартості об»єкту , в зв»язку з чим вона зазнала збитків у розмірі 355 635 грн.,які просила стягнути з банку, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того,що позивачем пропущено строк позовної давності на пред»явлення вказаних позовних вимог,який почався з дати закінчення строку виконання обов»язку-18.10.2008 року, а позов пред»явлено лише 17.05.2016 року. При цьому відповідач заявив про застосування строку позовної давності,що є підставою для відмови в позові відповідно до ч.3,ч.4 ст.267 ЦК України,а позивач не довела пропущення цього строку з поважних причин.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів не може погодитись з посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції до правовідносин,які виникли між сторонами ст..267 ЦК України,оскільки ці правовідносини регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів»,а відтак споживач має право пред»вити позов про відшкодування збитків протягом десяти років,як це передбачено ч.4 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», за наявності у роботі істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі , виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Аналіз вказаної норми ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає застосування строку пред»явлення споживачем вимог щодо розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків,протягом 10-ти років за умови,якщо інші строки не передбачені нормативно-правовими актами та нормативними документами,умовами договору.

В даному випадку розділом V главою 19 ЦК України передбачена загальна та спеціальна позовна давність,яка стосується і вимог споживачів, а також зміна тривалості позовної давності,в зв»язу з чим недоречно вважати, що в даному випадку нормативно правовим актом не передбачено строку на пред»явлення позивачем вказаних вимог.

Кредитний договір, укладений сторонами, не містить будь-якої домовленості стосовно збільшення позовної давності, в зв»язку з чим суд правомірно застосував загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -