Ухвала суду № 66623646, 12.05.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/837/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Гончарук В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівБабенка В. М., Бородійчука В. Г. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним

в с т а н о в и л а :

02 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 вересня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № U075, за умовами якого Банк надав ОСОБА_9 кредит в сумі 16 600 доларів США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення - 22 вересня 2017 року. Додатковим договором № 3 від 19 травня 2009 року плата за користування кредитом була змінена на 17 % річних.

Позивач зазначає в позові, що банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. ОСОБА_9 від виконання зобов'язань ухиляється, тому заборгованість за кредитним договором на момент звернення позивача до суду становить 703375 грн. 14 коп., що складається з: 14278,82 доларів США - кредит; 13756,62 доларів США - відсотки (всього заборгованість за тілом та відсотками по кредиту складає 28035,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28 липня 2015 року, який дорівнює 22,039591 грн. за 1 долар США, складає 617889 грн. 63 коп.); 4539 грн. 66 коп. - комісії за РО; 80945 грн. 85 коп. - штраф (пеня ) за несвоєчасне погашення кредиту.

24 вересня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7 був укладений іпотечний договір № б/н, посвідчений державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Востриковою О.І. та зареєстрований за № 4337. Предметом даного договору іпотеки є житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,0883 га, який належить іпотекодавцю на праві власності.

24 вересня 2007 року на вищевказане майно накладено заборону відчуження нерухомого майна.

Позивач посилається, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_9 зобов'язань за кредитним договором у ПАТ «ВіЕйБі Банк» виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки, яке належить іпотекодавцю, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Тому позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_7 житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв. м., житловою площею 53,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розташований на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,0883 га., шляхом визнання права власності на вказану нерухомість за ПАТ «ВіЕйБі Банк», що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 24 вересня 2007 року посвідченого державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори за номером 4337.

25 січня 2016 року ОСОБА_8 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що 22 січня 2016 року ухвалою суду її було залучено в якості третьої особи до участі в розгляді справи за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що зазначену земельну ділянку було придбано ОСОБА_7 разом з нею, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, на земельній ділянці в період шлюбу ними було збудовано житловий будинок. Таким чином, нерухоме майно - житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 на момент передачі їх в іпотеку, являлось спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Крім того, на час укладення іпотечного договору в будинку АДРЕСА_1 проживав її малолітній син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак дозволу на цей правочин від Органу опіки та піклування Уманської райдержадміністрації отримано не було.

ОСОБА_8 вважає, що іпотечний договір укладено з чисельними порушеннями закону, а тому просила визнати недійсним договір іпотеки від 24 вересня 2007 року на житловий будинок загальною площею 125,9 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0883 га., що розташовані по АДРЕСА_1, укладеного між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7; виключити з державного реєстру іпотек запис в реєстрі про реєстрацію договору іпотеки № 4337 від 24 вересня 2007 року житловий будинок загальною площею 125,9 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0883 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ВіЕйБі Банк» подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи. Просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним - змінено, скасовано в частині відмови в позові Публічному акціонерному товариству «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розташованого на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,0883 га в рахунок заборгованості за кредитним договором.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № U075 від 24 вересня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_9 в сумі 371 159 гривень 89 копійок перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - житловий будинок з прибудовами «А» загальною площею 125,9 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,0883 га шляхом передачі іпотекодержателю права власності на житловий будинок з прибудовами «А», загальною площею 125,9 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» право власності на житловий будинок з прибудовами «А», загальною площею 125,9 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року в частині вирішення позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, якою надавались пояснення в режимі відео конференції, пояснення представника третьої особи ОСОБА_8 - ОСОБА_12, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з таких підстав.

Судове рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_8 не оскаржується сторонами, тому не переглядається в апеляційному порядку в силу ст.303 ЦПК України.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, та зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за кредитним договором, а отже зобов'язання за кредитним договором припинені, внаслідок чого вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки щодо майнового поручителя не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначив, що оскільки рішення суду набрало законної сили 17 липня 2012 року, а банк звернувся з позовом до суду лише 28 серпня 2015 року, то банк пропустив строк звернення до суду, звернувшись поза межами строку позовної давності.

Колегія суддів, з врахуванням висновків суду касаційної інстанції, які є обов'язковими для суду апеляційної інстанції, вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 24 вересня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір № U075, згідно до умов якого банк надав останній кредит в сумі 16 600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним - 13 % річних, строком до 22 вересня 2017 року (а. с.7-14 т. 1 ).

23 червня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_9 укладено додатковий договір до кредитного договору № U075 від 24 вересня 2007 року, відповідно до якого сторони досягли згоди внести до тексту кредитного договору положення № 1.1., 1.2. (а. с. 24 т. 1).

19 травня 2009 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_9 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № U075 від 24 вересня 2007 року, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 2.1.1.3. кредитного договору в новій редакції (а. с. 25 т. 1).

19 травня 2009 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_9 укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № U075 від 24 вересня 2007 року, щодо кредитних канікул (а. с. 26 т. 1).

26 червня 2009 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_9 укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № U075 від 24 вересня 2007 року відповідно до умов якого сторони домовилися викласти у новій редакції адресу та банківські реквізити сторін (а. с. 35 т. 1).

На виконання вимог п. 1.5 кредитного договору 24 вересня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Востриковою О.І. та зареєстрований за № 4337. Предметом даного договору іпотеки є житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка розміром 0,0883 га. надана для обслуговування та будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, які належать іпотекодавцю на праві власності (а. с. 36-41 т. 1).

Відповідно даних витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 24 вересня 2007 року на вищевказане майно накладено заборону відчуження нерухомого майна.

Згідно п. п.7.1.,7.2. іпотечного договору в разі порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця / позичальника, іпотекодержатель (банк) має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.3. іпотечного договору іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені кредитним договором та іпотечним договором у повному обсязі.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 651 685 грн.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року, що набрало законної сили 17 липня 2012 року, з ОСОБА_9 стягнуто на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2007 року в сумі 165745 грн. 82 коп. (а. с. 123 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2012 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року залишено без змін (а. с. 124-124 т. 1). Вказане рішення суду не виконано.

Стягнення кредитної заборгованості рішенням суду, яке не виконано, не позбавляє кредитодавця пред'явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Як зазначено в ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст.1 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки : судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження і потечному договорі , що передбачає передачу іпотекодержателю права власності , є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що передбачено ч. 1 ст. 37 Закону України «про іпотеку».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України , викладеній у постановах від 30 березня 2016 року справа № 6-1851 цс 15, від 14 вересня 2016 року справа № 6- 1219 цс 16, від 2 листопада 2016 року справа № 6- 2457 цс 16, які в силу ст. 360- 7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок .

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Як встановлено судом, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року, що набрало законної сили 17 липня 2012 року, з ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором від 24 вересня 2007 року.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново

Отже, 17 липня 2012 року наявне переривання перебігу позовної давності, після якого такий строк почався заново. При цьому, звернувшись до суду з вимогою про дострокове стягнення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Проте з позовом до суду банк звернувся лише 27 серпня 2015 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.

01 лютого 2016 року ОСОБА_8 заявлено суду про застосування строку позовної давності (а. с. 121-122 т. 1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду з позовом.

Доводи апелянта, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, те, що судом не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказах, що суд не сприяв повному, об'єктивному, неупередженому розгляді справи, а тому рішення не відповідає фактичним обставинам справи є безпідставними та необґрунтованими, тому підлягають відхиленню колегією суддів, оскільки не спростовані апелянтом.

Інших доводів, які б давали підстави для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом розгляду суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313,314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :