Ухвала суду № 66617188, 12.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

12 грудня 2016 р. Справа № 804/7694/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановський Р.А.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпро клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі №804/7694/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про зміну формулювання причин звільнення в наказі, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), відповідач), в якому позивач просить суд постановити судове рішення, яким зобов'язати відповідача внести зміни до наказу №314к від 16.09.2005 року «Про звільнення ОСОБА_1.» на формулювання «Про припинення державної служби ОСОБА_1.».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність наказу №314к від 16.09.2005 року статті 30 Закону України «Про державну службу» в частині підстав звільнення його з державної служби. Позивач зазначив, що 21 вересня 2005 року наказом №314к від 16.09.2005р. його було звільнено з посади головного державного інспектора Територіального управління Державного комітету України з нагляду за охороною праці України по Дніпропетровській області у зв'язку із досягненням граничного віку проходження державної служби (п. 3 ст. 30, ст. 23 Закону України «Про державну службу». Однак, ст. 30 Закону зобов'язує припинити державну службу при досягненні граничного віку державним службовцем. Слово «звільнення», яке написано в наказі №314к від 16.09.2005 р., в Законі відсутнє. Зазначення в наказі слова «звільнення» унеможливлює подальше працевлаштування в органах місцевого самоврядування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 р. адміністративну справу № 804/7694/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про зміну формулювання причин звільнення в наказі прийнято до провадження, справу призначено до судового розгляду.

12 грудня 2016 року відповідачем подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Клопотання мотивовано пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачем також зазначено, що про оскаржуваний наказ від 16.09.2005 р. та про причини звільнення позивач дізнався ще у вересні 2005 року, однак з даним позовом позивач звернувся лише у 2016 році без обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 червня 1999 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду державного інспектора охорони праці Дніпропетровської державної інспекції з охорони праці в хімічній промисловості (наказ №99к від 10.06.1999 р.).

Наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області від 16 вересня 2005 року №314к ОСОБА_1 був звільнений з посади головного державного інспектора з охорони праці Дніпропетровської державної інспекції з нагляду у хімічній промисловості, з 21 вересня 2005 року відповідно до п. 3 ст. 30, ст. 23 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з досягненням граничного віку проходження державної служби (а.с.6, 7).

Отже, позивач дізнався про наказ Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області від 16 вересня 2005 року №314к «Про звільнення ОСОБА_1.», а відтак і про формулювання причини його звільнення - у вересні 2005 року.

02 червня 2016 року позивач звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з даним адміністративним позовом, в якому просив суд зобов'язати ГУ Держпраці у Дніпропетровській області внести зміни до наказу №314к від 16.09.2005 року «Про звільнення ОСОБА_1.» на формулювання «Про припинення державної служби ОСОБА_1.».

При цьому, обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що про невідповідність наказу №314к від 16.09.2005 р. статті 30 Закону України «Про державну службу» в частині формулювання причини звільнення він дізнався лише після відмови у працевлаштуванні в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент спірних відносин, - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що позивач ознайомлений з наказом про звільнення, а відтак, із підставами звільнення, у вересні 2005 року, а з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 02.06.2016р., суд вважає, що позивач звернувся з пропуском встановленого процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про зміну формулювання причини звільнення позивач в позові зазначив, що йому стало відомо про невідповідність наказу №314к від 16.09.2005р. статті 30 Закону України «Про державну службу» лише на початку листопада 2015 року, коли було відмовлено у працевлаштуванні в органах місцевого самоврядування.

Але такі доводи позивача не враховуються судом, оскільки, по-перше, не доведені відповідними доказами, по-друге, спростовуються матеріалами справи.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 оскаржив наказ 16 вересня 2005 року №314к Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області в судовому порядку.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2006 р. у справі №2-1477/2006, яке набуло законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області про поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, спираючись в обґрунтування наявності вказаних обставин на нетотожність таких понять як «звільнення», «припинення».

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2006 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено.

При цьому, судом зазначено, що «…Посилання на не тотожність таких понять як «звільнення», «припинення» не може бути прийняте судом до уваги, оскільки, по-перше, заявника вказуючи на цю різницю, не довів, яким чином це могло вплинути на рішення суду, по-друге, таке розуміння слів є результатом особистого тлумачення заявника, втретє, підстави та формулювання звільнення заявнику відомі на момент розгляду справи, вчетверте, наказ про звільнення заявника, викладено причини та формулювання звільнення, був предметом судового розгляду» (а.с.23).

Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2006 р. набула законної сили 08.07.2009 р.

Отже, ініційоване позивачем провадження у справі за нововиявленими обставинами у справі №2-1477/2006 лише підтверджує обізнаність позивача про порушення його прав інтересів формулюванням причини звільнення згідно з наказом №314к від 16.09.2005р. та його відверте непогодження з таким формулюванням.

Посилання позивача на листи-відповіді Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.11.2015 р. №1265-15/15 та Державної служби України з питань праці від 07.04.2016 р. №50/1/11-зв-16 в якості обґрунтування поважності пропуску строку не приймаються судом до уваги з урахуванням ч.4 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент прийняття відповідей.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України - суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вимогами про зміну формулювання причини звільнення, у зв'язку з чим, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про зміну формулювання причин звільнення в наказі - підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99,100,155,165, Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про зміну формулювання причин звільнення в наказі без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про зміну формулювання причин звільнення в наказі - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський