Рішення № 66610859, 19.05.2017, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1494/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

19.05.2017 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом приватного підприємства «Сервіском» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року приватне підприємство «Сервісом» звернулось до суду з цим позовом посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 1 червня 2013 року до 12 квітня 2016 року перебував у трудових правовідносинах, працюючи на посаді водія - експедитора.

ОСОБА_3 для виконання службових обов'язків було ввірено службовий транспортний засіб «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1.

12 квітня 2016 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з роботи, комісією у складі чотирьох осіб здійснено приймання автомобіля «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 від водія.

При прийнятті автомобіля було складено акт перевірки причин недостачі пального. Відповідно до цього акта пошкоджень паливної системи автомобіля не виявлено. У процесі експлуатації автомобіля паливна система ремонту не потребувала, що свідчить про її нормальну штатну роботу і неможливість виникнення перевитрат пального за несправності.

Згідно наказу № 32 від 1 червня 2014 року ОСОБА_3 доведено норми витрат палива.

Останній раз автомобіль «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 проходив перевірку 14 березня 2016 року. У ході цієї перевірки відхилень від норми споживання пального не виявлено. Рівень пального складав 717 л.

З моменту вищезазначеної останньої перевірки до моменту здійснення приймання автомобіля при звільненні, тобто 12 квітня 2016 року, автомобіль проїхав 2746 км та мав використати 1311 л дизельного пального. Тобто залишок пального повинен складати 681 л.

При перевірці 12 квітня 2016 року виявлено залишок пального у кількості 149 л.

Таким чином, перевитрата пального склала 532 л.

Згідно видаткової накладної № РН-0000312 від 1 квітня 2016 року, вартість одного літра дизельного пального складає 14,30 грн.

Отже, розмір завданої перевитратою пального шкоди складає 7607,60 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

У судове засідання представник позивача приватного підприємства «Сервіском» не з'явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_1, ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні. Суду пояснили, що дійсно ОСОБА_3 у відповідача займав посаду водія - експедитора. ОСОБА_3 було ввірено автомобіль. Останній виїзд було здійснено 28 березня 2016 року. Після цього автомобіль було здано механіку, залишок пального становив 681 л. Далі відповідач знаходився на лікарняному. Вийшовши дізнався про звільнення. При передачі автомобіля було виявлено недостачу, однак ніхто не вимірював кількість пального. Було повідомлено, що винен 7000 грн, а тому не віддадуть трудову книжку. З цього приводу ОСОБА_3 звертався на Урядову гарячу лінію та одразу віддали трудову книжку, розрахункові, що було помстою. Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з ОСОБА_3 як водієм не укладався, а тому повинен нести відповідальність у розмірі середнього заробітку. Участі при складанні акта про перевитрати пального не приймав, цей акт складався іншими працівниками. Після здачі автомобіля механіку, автомобіль нікуди не виїздив, доступу до нього відповідач не мав, оскільки знаходився на лікарняному. В акті не відображено показання спідометра, а тому незрозуміло чи автомобіль виїздив. Вважають, що відсутні винні дії та причинний зв'язок, норми витрати пального належним чином не доведено до відома.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27, ст. 57 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що згідно наказу приватного підприємства «Сервіском» № 5-к від 1 червня 2013 року, ОСОБА_3 прийнято цього дня на посаду водія автотранспортних засобів 2 класу до автотранспортної дільниці та експедирування з окладом згідно штатного розпису. З 1 червня 2013 року ОСОБА_3 прийнято на посаду експедитора по перевезенню вантажів до автотранспортної дільниці та експедирування за сумісництвом на 0,3 ставки з повною матеріальною відповідальністю, з окладом згідно штатного розпису (а. с. 4).

1 червня 2013 року між приватним підприємством «Сервіском» та експедитором ОСОБА_3 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а. с. 5).

Наказом приватного підприємства «Сервіском» № 32 від 1 червня 2014 року затверджено норми витрат паливно-мастильних матеріалів з 1 червня 2014 року, зокрема й для автомобіля «МАЗ-630305» (а. с. 6, 7).

Норми витрат палива доведено до відома, зокрема ОСОБА_3, що підтверджується листом ознайомлення з нормами витрат паливно-мастильних матеріалів приватного підприємства «Сервіском», згідно наказу № 32 від 1 червня 2014 року (а. с. 8-15).

Актом приймання - передачі автотранспортного засобу від 10 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 передано автомобіль «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 16).

Наказом приватного підприємства «Сервіском» № 4 від 1 червня 2013 року за водієм ОСОБА_3 закріплено автомобіль «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 17).

Наказом приватного підприємства «Сервіском» № 89-К від 12 квітня 2016 року, водія автотранспортних засобів ОСОБА_3 звільнено з 12 квітня 2016 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, виплативши грошову компенсацію за невикористані 27 календарних днів щорічної основної відпустки. Експедитора по перевезенню вантажів (за сумісництвом на 0,3 ставки) ОСОБА_3 звільнено з 12 квітня 2016 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, виплативши грошову компенсацію за невикористані 27 календарних днів щорічної відпустки (а. с. 30).

Актом приймання - передачі від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_3 передано автомобіль «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1. Фактична кількість палива у баку автомобіля становила 149 л (а. с. 31).

Актом від 12 квітня 2016 року комісією у складі головного інженера ОСОБА_5, начальника колони № 2 ОСОБА_6, старшого диспетчера ОСОБА_7, диспетчера зі збору навігаційної інформації ОСОБА_8, здійснено перевірку причин недостачі дизельного пального в автомобілі «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1, що був закріплений за водієм ОСОБА_3 У ході перевірки виявлено, що цей автомобіль «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 останній раз проходив перевірку 14 березня 2016 року, залишок пального становив 717 л, відхилень від споживання норм палива не виявлено. Після перевірки та до 12 квітня 2016 року автомобіль «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 отримав 1275 л дизельного палива, проїхав 2746 км, перевіз 101540 кг вантажу, використав 1311 л пального. Відповідно до норм витрат дизельного пального для автомобіля «МАЗ-630305», ці норми становлять 32 л на 100 км та 1,2 л додаткового на 100 т. км. Отже, станом на 12 квітня 2016 року залишок пального в автомобілі «МАЗ-630305», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 повинен становити 681 л. Реальний залишок дизельного пального виявлено комісією 149 л, тобто недостача 532 л. При цьому пошкоджень паливної системи не виявлено. У зв'язку з такими фактами, вбачається, що водій ОСОБА_3 не виконує вимоги до інструкції технічної експлуатації автомобіля, не може вибрати економічної швидкості та роботи двигуна автомобіля, а також робочої інструкції водіїв автотранспортних засобів приватного підприємства «Сервіском». ОСОБА_3 відмовився брати участь у роботі комісії (а. с. 32).

Згідно видаткової накладної № РН0000312 від 1 квітня 2016 року вартість 1 л дизельного пального становить 14,30 грн (а. с. 34).

Отже, вищезазначеними документами встановлено факт перевитрати водієм ОСОБА_3 дизельного палива у кількості 532 л на суму 7607,60 грн.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 N 1545-XII, у зв'язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 14 Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР "Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів" від 5 серпня 1983 року N 759, яка є чинною, за перевитрату палива понад затверджених норм з вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 відсотків вартості перевитраченого автомобільного палива.

З огляду на встановлені судом обставини, можливо стверджувати, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3, який не забезпечив при експлуатації справного ввіреного транспортного засобу витрату пального у межах встановлених та доведених до відома норм споживання, допустив перевитрату дизельного пального у кількості 532 л на суму 7607,60 грн. Тобто у наявності усі елементи складу правопорушення, що дає суду підстави для прийняття рішення про відшкодування шкоди. При цьому матеріали цієї справи не містять доказів, що спростовують установлені судом обставини.

Як видно з матеріалів цієї цивільної справи, згідно листа Управління Держпраці у Кіровоградській області № М/341/1-04/01-02.2 від 6 травня 2016 року на підставі наказу приватного підприємства «Сервіском» № 16/2-К від 12 квітня 2016 року щодо встановлення факту виявлення недостачі палива, із заробітної плати ОСОБА_3 проведено відрахування коштів у розмірі 3539,36 грн, що складає розмір середнього місячного заробітку.

Таким чином, судом установлено, що із заробітної плати ОСОБА_3 утримано суму у зв'язку з перевитратою палива у розмірі 3539,36 грн, а тому з нього підлягає стягненню різниця між утриманою та фактичною сумою завданої шкоди у розмірі 4068,24 грн.

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на вищезазначене, з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь приватного підприємства «Сервіском» понесені судові витрати у розмірі 736,90 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 134, 233 КЗпП України, ст. ст. 11, 15, 30, 60-62, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов приватного підприємства «Сервіском» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь приватного підприємства «Сервіском» (ідентифікаційний код 32265591) матеріальну шкоду у розмірі 4068,24 грн (чотири тисячі шістдесят вісім гривень 24 копійки), а також 736,90 грн (сімсот тридцять шість гривень 90 копійок) понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22 травня 2017 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський