Рішення № 66605378, 18.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1509/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року,

встановила:

У серпні 2016 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» від 29.07.2016 р. № 940-к про звільнення ОСОБА_4 з посади електромеханіка станційного устаткування електрозвязку 1 категорії районного центру телекомунікації № 615, станційно-лінійна дільниця № 1 м. Білгород-Дністровський за ст. 119 КЗпП України; 2) поновити ОСОБА_4 на посаді електромеханіка станційного устаткування електрозвязку 1 категорії районного центру телекомунікації № 615, станційно-лінійна дільниця № 1 м. Білгород-Дністровський, Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в м. Білгород-Дністровський Одеської області, вул. Першотравнева, 70; 3) стягнути з Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 10000,00 грн.; 4) стягнути з Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В порядку ст. 217 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що за наказом № 182 від 30.11.2001 р. її було прийнято на роботу до Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі Одеська філія ПАТ) на роботу на посаду електромеханіка 2 категорії в цех технічної експлуатації станційних споруд № 1, АТС-2. В подальшому вона була переведена на посаду електромеханіка станційного устаткування електрозвязку 1 категорії станційно-лінійної дільниці № 1 м. Білгород-Дністровський, районного центру телекомунікації № 615, м. Білгород-Дністровський Одеської філії ПАТ.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вона була мобілізована до військової частини А3163, у звязку з чим 15.06.2016 р. підписала контракт для подальшого проходження служби під час мобілізації.

25.07.2016 р. спеціаліст по роботі з персоналом Одеської філії ПАТ по телефону запропонувала їй звільнитися з роботи за угодою сторін, а у разі незгоди вона буде звільнена за ч. 3 ст. 36 КЗпП України. Від цієї пропозиції вона відмовилася.

05.08.2016 р. вона була запрошена до Одеської філії ПАТ, де їй було вручено наказ № 940-к від 29.07.2016 р. про звільнення її з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України, у звязку з призивом на військову службу за контрактом. На тексті вказаного наказу вона зробила помітку про незгоду з наказом. Цього ж дня на її картку було перераховані гроші у сумі - 4155,03 грн..

Звільнення вважає незаконним. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП України за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службі за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порушення її трудових прав за вини відповідача внаслідок незаконного звільнення її з роботи призвели до моральних страждань, погіршення матеріального стану, нервових переживань.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, за викладених у письмових запереченнях підстав.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.11.2016 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» № 940-к від 29.07.2016 р. «Про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_4 з посади електромеханіка станційного устаткування електрозвязку 1 категорії станційно-лінійної дільниці № 1 в м. Білгород-Дністровському районного центру телекомунікацій № 615 Білгород-Дністровського технічного департаменту Одеської філії публічного акціонерного товариства «Урктелеком».

Поновлено ОСОБА_4 на посаді електромеханіка станційного устаткування електрозвязку 1 категорії станційно-лінійної дільниці № 1 м. Білгород-Дністровському районного центру телекомунікацій № 615 Білгород-Дністровського технічного департаменту Одеської філії публічного акціонерного товариства «Урктелеком»

Стягнуто з Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7774,95 грн..

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн..

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники апелента у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні вона та її представник вважали необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалися на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що контракт з позивачкою було укладено на час дії особливого періоду, а тому відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за нею зберігається місце роботи, заробітна плата (а. с. 83 93).

Колегія суддів вважає, що вищевказаних висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 80, 92, 95, 96 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 27, 31, 33, 60, 61, 179 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Встановлено, що у звязку з укладенням 15.06.2016 р. ОСОБА_4 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а. с. 9 12) остання відповідно до наказу № 940-к від 29.07.2016 р. (а. с. 13) була звільнена з роботи на посаді електромеханіка станційного устаткування електрозвязку 1 категорії районного центру телекомунікацій № 615 м. Білгород-Дністровський, станційно-лінійна дільниця № 1 м. Білгород-Дністровський.

Між сторонами виникли трудові правовідносини з приводу звільнення з роботи у звязку із вступом працівника на військову службу, збереження за працівником місця роботи.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до правил, встановлених ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 80, 92, 95, 96 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філія не є юридичною особою. Вона наділяється майном юридичної особи, що їх створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 119 КЗпП України, чинним на час укладення контракту про проходження військової служби у Збройних силах України, передбачено, що підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 119 цього Кодексу.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Статтями 1, 2, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обовязок військову службу» передбачено, що військовий обовязок охоплює, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби.

Проходження військової служби є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України. Іноземців та осіб без громадянства, повязаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Види військової служби: - строкова військова служба; - військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; - військова служба за контрактом осіб рядового складу; - військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; - військова служба (навчання) курсантів військових навчальних закладів; - військова служба за контрактом осіб офіцерського кладу; - військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку цих обмежень.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період період функціонування національної економіки, органів державно влади, інших державний органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організація, а також виконання громадянина ми України свого конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства та ст. ст. 27, 31 ЦПК України тільки позивач визначає відповідача, підстави та предмет позову.

За клопотанням позивача суд першої інстанції може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України).

Позивачка, скориставшись наданими їй правами, предявила позов до Одеської філії ПАТ «Укретелеком» (а. с. 1 3). Рішення суду першої інстанції ухвалено відносно Одеської філії ПАТ «Укретелеком», яка не є юридичною особою.

Суд першої інстанції не усунув вказані недоліки з використанням положень ст. ст. 33, 119, 120, 122 ЦПК України. Апеляційний суд, виходячи з його повноважень, позбавлений цієї можливості (ст. 303 ЦПК України).

З врахуванням вищезазначеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди необхідно відмовити з вищевказаних підстав.

Вищезазначене не позбавляє можливості позивачку звернутися до суду з позовом, визначившись з належним відповідачем.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду про наявність підстав для збереження робочого місця та заробітної плати, що дія особливого періоду продовжується тільки протягом проведення мобілізації, служба за контрактом є професіональною діяльністю, період якої зараховується до страхового, трудового стажу, у ПАТ «Укртелеком» не було іншого шляху ніж звільнення ОСОБА_4 у звязку з обранням нею військової служби, як виду професіональної діяльності, колегія судів не приймає до уваги і не надає їм оцінку, оскільки у позові необхідно відмовити саме за субєктним складом.

Таким чином апеляційна скарга ПАТ «Укртелеком» є обґрунтованою тільки в частині скасування рішення суду, а тому її слід задовольнити частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за вищевказаного обґрунтування.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Одеської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3