Ухвала суду № 66603866, 18.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2845/17 18.05.2017 18.05.2017 18.05.2017

Провадження №22-ц/784/1270/17

Головуючий у першій інстанції-Гуденко О.А.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Шагаєм О.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом

ОСОБА_5

до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральний ВДВС), приватного підприємства «Премісес»,

ОСОБА_3, ОСОБА_2

про визнання права власності, визнання недійсними документів за результатами прилюдних торгів та визнання недійсним договору купівлі-продажу

У С Т А Н О В И Л А:

31 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Центрального ВДВС, ПП «Премісес», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (треті особи - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ДП «Сетам») про визнання права власності, визнання недійсними документів за результатами прилюдних торгів та договору купівлі-продажу.

Крім того, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитловий об'єкт по АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_3, ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що направлені на відчуження, знищення, знецінення, пошкодження та користування цим майном.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2017 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на нежитловий об'єкт по АДРЕСА_2 та заборонено співвласникам ОСОБА_3, ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, знищення, знецінення та пошкодження цього нежитлового об'єкту, а також укладати угоди, пов'язані з відчуженням нерухомого майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив ухвалу скасувати, посилаючись на помилковість висновків суду щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а також порушення порядку забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК підставою забезпечення позову є можливість утруднення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду.

Необхідність вирішення цих питань випливає і з положень статті 10 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов'язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов'язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Частиною 1 статті 152 ЦПК передбачені способи забезпечення позову, які залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу. Результати прилюдних торгів оформлюються протоколом про проведення прилюдних торгів та актом державного виконавця про проведення прилюдних торгів, які фактично і є договором купівлі-продажу майна та свідчать про перехід права власності до іншої особи - покупця.

Кінцевим предметом позову про визнання прилюдних торгів недійсними, яке полягає у визнанні недійсними документів(протоколу,акту, свідоцтва), є правовідносини з переходу права власності на певний об'єкт нерухомого майна до іншої особи.

Наслідком визнання публічних торгів недійсними або такими, що не відбулися, є повернення сторін договору до первісного стану (в тому числі повернення майна організатору торгів для повторної організації і проведення торгів).

За змістом реституції майно має бути повернуто тією особою, яка його набула за угодою, та в такому стані, в якому остання його отримала.

Забезпечуючи позов ОСОБА_5 шляхом накладення арешту на об'єкт продажу з публічних торгів - нежитлове приміщення та заборона вчиняти будь-які дії направлені на його відчуження, знищення, знецінення та пошкодження, суд першої інстанції мав на меті забезпечити можливість відновлення правового статусу майна в тому стані, в якому його було відчужено, та зберегти суб'єктний склад учасників спірного правочину.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи є співмірними заявленим позовним вимогам та забезпечать можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

При цьому не можна погодитись з твердженням апелянта про недоведеність позивачем будь-яких перешкод у майбутньому виконати судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що спірна нерухомість протягом короткого часу стала предметом перепродажу, а відповідно до правил статті 151 ЦПК достатньою підставою забезпечення позову є можливість утруднення виконання судового рішення.

До того ж вжиті судом тимчасові заходи не перешкоджають власникам використовувати придбане майно за призначенням. А при відсутності намірів розпорядитись спірним майном (відчужити, знести тощо), на що посилається апелянт, тимчасове обмеження у таких діях прав відповідачів не порушить.

В суді апеляційної інстанції відповідачі пояснили, що вжиті судом заходи перешкоджають їм у реконструкції нерухомості, яке вони розпочали навесні 2017 року як належні власники.

Проте реконструкція предмету спору може дійсно утруднити виконання рішення у випадку задоволення позову.

Права відповідачів у цьому випадку захищені механізмом статті 155 ЦПК, яка передбачає право на відшкодування збитків, заподіяних заходами забезпечення позову.

Не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову і посилання ОСОБА_3 на порушення порядку вирішення цього питання.

Відповідно до статті 151 ЦПК питання про вжиття заходів забезпечення позову вирішується судом за клопотанням позивача на підставі його заяви. У заяві повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обгрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для вирішення цього питання. Вимоги щодо оформлення цього клопотання окремою (від позовної) заявою процесуальне законодавство не містить.

Статтею 151 ЦПК передбачено, що в окремому випадку заява про забезпечення позову може бути подана до подачі позовної заяви (частина 4), а отже в інших випадках така заява може бути подана одночасно з позовною заявою. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи (частина 3).

Частиною 1 статті 153 ЦПК передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, в день її надходження.

Обмежень щодо стадій цивільного процесу для розгляду заяви про забезпечення позову, поданою одночасно з позовною заявою, законом не встановлено.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розгляд заяви про забезпечення позову, яка міститься у позовній заяві ОСОБА_5, після залишення позовної заяви без руху та до відкриття провадження у справі не суперечить правилам статей 151,153 ЦПК.

Провадження за позовом ОСОБА_5 відкрито 10 квітня 2017 року.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень суддею вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, а тому і підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись частиною 1 статті 312 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська