Постанова № 66601811, 22.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області (далі - управління ПФУ), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - управління МВС) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати неправомірними відмови управління ПФУ та управління МВС включити в довідку про заробітну плату під час знаходження в зоні відчуження період з 29 квітня по 1 травня 1986 року та виплатити одноразову винагороду в розмірі 500 крб;

- зобов'язати управління МВС на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс (далі - Розпорядження № 964-рс) включити в довідку про заробітну плату під час знаходження в зоні відчуження період з 29 квітня по 1 травня 1986 року та виплатити одноразову винагороду в розмірі 500 крб;

- зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії на підставі даних довідки про заробітну плату (з урахуванням періоду знаходження в зоні відчуження з 29 квітня по 1 травня 1986 року) та здійснити відповідні виплати.

На обґрунтування позову зазначав, що управління МВС та управління ПФУ незаконно відмовили йому у включенні в довідку про заробітну плату, перерахунку та виплаті одноразової винагороди в розмірі 500 крб.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з 17 лютого 2011 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності II групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України від

28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

За роботу в населених пунктах відчуження «Чорнобиль» у період з 29 квітня по 1 травня 1986 року за місцем роботи «УВС в Київській області» на посаді «міліціонер» ОСОБА_2 мав посадовий оклад у розмірі 150 крб.

Позивач звернувся до управління МВС із заявою про включення в довідку про заробітну плату під час знаходження в зоні відчуження період з 29 квітня по

1 травня 1986 року та виплату одноразової винагороди в розмірі 500 крб та до управління ПФУ з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням винагороди в розмірі 500 крб. Листами від 13 березня та 21 квітня 2015 року йому було відмовлено.

Ірпінський міський суд Київської області постановою від 22 жовтня

2015 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого

2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги в частині зобов'язання управління МВС виплатити ОСОБА_2

500 крб суми одноразової винагороди залишив без розгляду, в іншій частині - відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС,

ОСОБА_2 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано одні й ті самі норми матеріального права щодо нарахування та виплати пенсії особам молодшого керівного складу органів внутрішніх справ, які працювали в зоні відчуження у 1986-1990 роках та отримали гранично допустиму дозу опромінення, а також положення статей 99, 100 КАС. За змістом заяви просить рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обгрунтування заяви надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року (№ К/9991/71523/12 [К/9991/70024/12]) та

24 березня 2015 року (№ К/800/40436/14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява

ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Аналіз рішення Вищого адміністративного суду України, яке просить переглянути заявник, та копій ухвал цього суду, наданих для порівняння, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування статей 99 та 100 КАС.

Так, ухвалою від 24 березня 2015 року Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на те, що суди належним чином не з'ясували питання про наявність або відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Інша надана для порівняння ухвала суду касаційної інстанції від - 3 жовтня 2013 року висновків щодо застосування статей 99 та 100 КАС не містить.

У рішенні ж Вищого адміністративного суду України, яке просить переглянути заявник, цей суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати поважними причини пропуску звернення до суду з позовом.

Різного тлумачення норм права, які регламентують строки звернення до суду з адміністративним позовом та наслідки пропущення цих строків, зазначені судові рішення не містять.

Разом із тим, мотивуючи свої висновки про відмову у відкритті провадження в ухвалі від 28 березня 2016 року, Вищий адміністративний суд України зазначив, що, оскільки одноразова грошова винагорода, передбачена Розпорядженням № 964-рс, не була виплачена ОСОБА_2, то підстав для включення цієї винагороди до довідки про заробітну плату та відповідно перерахунку позивачеві пенсії немає.

Водночас у наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року, постановленій у подібних правовідносинах, цей суд дійшов іншого висновку - про необхідність включення зазначеної одноразової винагороди до довідки про заробітну плату та перерахунок пенсії з урахуванням даних цієї довідки.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом норм права, що регулюють порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням права цих осіб на виплату одноразової винагороди у разі отримання ними гранично допустимої дози радіації, колегія суддів виходить з такого.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796-XII визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд роботи у зоні відчуження.

Порядком також врегульовано, як саме має враховуватися заробітна плата для обчислення пенсій залежно від періодів роботи в зоні відчуження, зокрема і тоді, коли особа пропрацювала у цій зоні менше календарного місяця. Визначено види доплат та премій, які додаються до суми обчисленої заробітної плати. Зокрема, це доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності, а також премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища».

Що стосується встановленої розпорядженням № 964-рс одноразової винагороди у розмірі 500 крб, право на яку мали особи, що отримали граничну допустиму дозу радіації, то включення цієї винагороди до суми заробітної плати для обчислення пенсій чинним законодавством, зокрема і Порядком, не передбачено.

Оскільки суди апеляційної і касаційної інстанцій у справі, що розглядається, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін