Ухвала суду № 66601328, 18.05.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

18 травня 2017 р. Справа № 902/403/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик Ольги Степанівни розглянувши, без виклику представників сторін, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про застосування заходів до забезпечення позову у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області

до Устянської сільської ради, с.Устя Бершадського району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Устя", с.Устя Бершадського району Вінницької області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною угоди та про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Устянської сільської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Устя" про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області 37 сесії 6 скликання від 17.03.2015 року про розірвання договору оренди землі, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду, укладеної 18.03.2015 року між Устянською сільською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Устя", як орендарем, щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Бершадському районі № 052048544009808 від 30.07.2012; про усунення перешкоди у здійсненні ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, зобов'язавши Устянську сільську раду Бершадського району Вінницької області та ТОВ "Устя" не вчиняти перешкоди щодо вилову риби на водному об'єкті, що розташований на земельній ділянці водного фонду, яка використовується позивачем згідно договору суборенди від 30.07.2012 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області 18.12.2012 року № 052048544011684, за допомогою рибальських сіток як протягом дії вказаного договору суборенди, так і протягом двох місяців після втрати договором суборенди чинності, з метою звільнення земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту, який на ній розташований, від належної ФОП ОСОБА_1 власності, не враховуючи період нересту.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 902/403/17.

18.05.2017 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Устянській сільській раді вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду, яка використовується ФОП ОСОБА_1 згідно договору суборенди від 30.07.2012 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області 18.12.2012 року № 052048544011684; а також заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо вилову риби на водному об'єкті, що розташований на земельній ділянці водного фонду, який є предметом даного судового розгляду.

Подана заява мотивована активними діями відповідача - Устянської сільської ради щодо розпорядження водним об'єктом, що є предметом договору суборенди, які виражені в прийнятті 04.05.2017 рішення про передачу відповідного ставка громаді села в загальне користування. Викладене свідчить про можливість прийняття і інших дій та рішень стосовно ставу, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглядаючи зазначену заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 забезпечення позову визначається як гарантія реального виконання рішення суду та засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (п.п. 1, 2 постанови).

При цьому питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

В п.1 названої постанови наголошено на тому, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, предметом спору, поміж іншого, є усунення перешкод позивачу у здійсненні підприємницької діяльності щодо можливості вилову, на думку позивача, належної йому риби на водному об'єкті, що є предметом договору суборенди від 30.07.2012.

Оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність з власної ініціативи вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо предмету спору, виходячи з наступних міркувань та обставин справи.

Рішенням Устянської сільської ради від 04.05.2017 землі водного фонду ставка, що є предметом судового розгляду, поміж іншого, залишено у загальному користуванні громади для здійснення любительської риболовлі, а також доручено сільському голові Фіщуку В.В. та постійній комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою (ОСОБА_3.) вивчити та врахувати досвід інших територіальних громад та громадських організацій, що займаються рибальством, для раціонального використання та ведення належаного контролю за використанням ставка та благоустрою прибережної зони (п.п. 1, 3 Рішення).

Прийняте рішення дає підстави припускати про подальше вжиття Устянською сільською радою дій щодо розпорядження майном - об'єктом тваринного світу (рибою), що можливо знаходиться у ставі, за результатами виконання п.3 вказаного рішення.

Разом з тим, як вбачається з положень доданого до позовної заяви договору суборенди земельної ділянки від 30.07.2012 року, укладеного між ТОВ "Устя" як суборендарем, та ФОП ОСОБА_1, земельна ділянка передавалась позивачу в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Видом використання орендованої позивачем земельної ділянки, згідно витягу з Єдиного державного кадастру про земельну ділянку, є риборозведення.

Згідно наявних у матеріалів справи накладних та актів зариблення, позивачем здійснено зариблення водного об'єкту (ставу), що розташований на земельній ділянці водного фонду, який є предметом даного судового розгляду.

Згідно приписів статті 775 ЦК України "Право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані від користування річчю, переданою у найм", наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як вбачається зі змісту позову, позивач стверджує, що має право на вилов риби, як вирощеної ним у процесі здійснення господарської діяльності. А однією з підстав звернення позивача до суду, вказана неможливість здійснити вилов риби позивачем, вчинення перешкод у реалізації права власності.

Виходячи із суті позовних вимог, у суду є достатньо підстав вважати, що майно - об'єкт тваринного світу (риба), яка може перебувати у ставі, внаслідок його зариблення позивачем, може зникнути, зменшитись за кількістю або ж внаслідок дій інших осіб щодо додаткового зарибнення ставу, виникне реальна загроза невиконання чи утруднення виконання в подальшому можливого рішення суду.

Визначаючись щодо обрання заходу забезпечення позову, суд надаючи оцінку адекватності та співмірності запропонованих позивачем заходів предмету заявлених позовних вимог, наявності конкретного зв'язку між обраним заходом та предметом позову, виходив із наступного.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

В поданій до суду заяві позивач просить вжити заходи шляхом заборони Устянській сільській раді вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду, яка використовується останнім згідно договору суборенди.

Вказаній захід не узгоджується із викладеною в п.9 Постанови Пленуму позицією, яка вказує що, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, відповідно до ч.2 ст.3 якого, розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.4 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю, поміж інших, виступають обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, що є предметом судового дослідження знаходиться на території Устянської сільської ради, а отже в розпорядженні Устянської сільської ради. Таким чином, повноваження сільській раді щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду делеговано законом, а отже не може бути обмежено в судовому порядку.

Окрім того, в розумінні ст.66 ГПК України господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, тоді як поняття "розпорядження" носить не конкретний характер і за своїм змістом означає, можливість визначати фактичну і юридичну долю речі.

Щодо вимоги про забезпечення позову шляхом заборони Устянській сільській раді, с.Устя Бершадського району Вінницької області, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо вилову риби на водному об'єкті, що розташований на земельній ділянці водного фонду, який є предметом судового спору, за допомогою рибальських сіток, окрім дій щодо любительського рибальства, слід зазначити наступне.

Визначений позивачем спосіб не забезпечить збереження майна тваринного світу (риби) на земельній ділянці водного фонду, оскільки заборона вилову риби за допомогою самих лише рибальських сіток не охоплює всього переліку знарядь лову, які застосовуються для промислового вилову і які згадуються в Правилах промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України №33 від 18.03.1999.

Таким чином, вказаний спосіб забезпечення не узгоджується із приписами ст.66 ГПК України.

В силу ч.2 ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи, що позивачем доведено факт загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суд вважає за можливе, з власної ініціативи, вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Устянській сільській раді, с.Устя Бершадського району Вінницької області, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, які направлені на зміну кількісних показників майна - об'єкта тваринного світу (риби) шляхом їх зменшення, у зв'язку із промисловим виловом та збільшенням, у зв'язку із зарибленням на земельній ділянці водного фонду Устянської сільської ради Бершадського району, площею 26,5215 га з кадастровим номером НОМЕР_1

При цьому судом враховано положення ч.1 ст.47 Водного кодексу України, якою визначено: "Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів."

Слід роз'яснити, що пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №1042/93 визначає, що до любительського і спортивного рибальства належать способи ловлі риби без застосування обладнання для промислового вилову риби (сітки, неводи, ятері та ін.), а також обладнання, що заборонене для використання при ловлі риби в Україні як таке, що наносить шкоду популяції риби, екології водних об'єктів, завдає поранень (електроприлади для ловлі, прилади, що створюють ударні навантаження, та хімічні сполуки, що призводять до тимчасової недієздатності риби та негативно впливають на інші види водних організмів). До дозволених належать вудочки, донні вудочки, закиди та вудочки для лову плавом, спінінги та ін.

Відповідно до п.п. 5, 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011, про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ :

1. В задоволенні заяви (вх. канц. суду №06-73/33/17 від 18.05.2017) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

2. Заборонити Устянській сільській раді, с.Устя Бершадського району Вінницької області, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, які направлені на зміну кількісних показників майна - об'єкта тваринного світу (риби) шляхом їх зменшення (вилову риби, окрім любительського та спортивного) та збільшенням (зариблення) на земельній ділянці водного фонду Устянської сільської ради Бершадського району, площею 26,5215 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

3. Оригінали ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати позивачу, копії ухвали - відповідачам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.67 ГПК України оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1

3 - відповідачу 1 - Устянській сільській раді (24453, Вінницька область, Бершадський район, с.Устя, вул.Центральна, 3);

4 - відповідачу 2 - ТОВ "Устя" (24453, Вінницька область, Бершадський район, с.Устя, вул.Центральна, 3).