Ухвала суду № 66601292, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

16.05.2017 м. Київ № К/800/29853/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014у справі № 1170/2а-2939/11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Ойл» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Ойл» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.08.2011 №0001052330, яким визначено ТОВ «Агротех-Ойл» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.; №0001062330, яким визначено ТОВ «Агротех-Ойл» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 600205,00 грн., в тому числі за основним платежем 600204,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.; №0001072330, яким ТОВ «Агротех-Ойл» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61441,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агротех-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тефія-СК» за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт №76/23-3/32617189 від 14.07.2011 з зазначенням встановлених порушень: п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено суму податку на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 600204,00 грн. та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року у сумі 492451,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та склад витрат по господарським операціям з ТОВ «Тефія-СК», оскільки господарські операції з останнім є безтоварними, а правочини - нікчемними, що підтверджується актом ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 07.06.2011 №6787/23-02/36853643 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тефія-СК» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2011 28.02.2011».

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2011 №0001052330, яким визначено ТОВ «Агротех-Ойл» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 492452,00 грн., в тому числі за основним платежем 492451,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.; №0001062330, яким визначено ТОВ «Агротех-Ойл» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 600205,00 грн., в тому числі за основним платежем 600204,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.; №0001072330, яким ТОВ «Агротех-Ойл» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61441,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України та ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Тефія-СК» при виконанні договору постачання нафтопродуктів №01/05 від 05.01.2011, підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме: товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, рахунками - фактурами, податковими накладними, платіжними дорученнями.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, він спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству, товар придбавався з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача (поставка дизпалива дрібними партіями в автоцистернах споживачам нафтопродуктів в Кіровоградській області).

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Поруч з цим, в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних акту перевірки щодо спірного контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Водночас суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з контрагентом, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, направленої на отримання прибутку, та реальне використання товарів в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва