Ухвала суду № 66600450, 02.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р.Справа № 2-а/1570/509/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Філімович І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області та прокуратури м. Южне Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом повного товариства "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області за участю прокуратури м. Южне про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року повне товариство "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0000542310/0 від 16.11.2010 року, №0000542310/1 від 07.12.2010 року за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1566701 гривень (1044467грн. за основним платежем, 522234грн. штрафна (фінансова) санкція), та №0000552310/0 від 16.11.2010 року, №000055231/1 від 07.12.2010 року, за якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 3751876 гривень (2766667грн. за основним платежем, 985209грн. штрафна (фінансова) санкція).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту №648/40/23-1008/31154084 від 03.11.2010 року невиїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 року в частини правових відносин формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з платниками податків: ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп», ТОВ «Техноуніверсал», ТОВ «Опттехснаб». Але висновки ОСОБА_1 про порушення ним п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 2766667грн.; пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1044467грн., при здійсненні ним господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними.

Посилання в акті перевірки на протоколи допиту осіб під час проведення слідчих дій є неспроможним, оскільки доказами можуть бути лише обставини, яки встановлені вироком суду щодо визнання осіб, яки видали податкові накладні, винними в скоєнні відповідних злочинів. Податкові накладні мають всі реквізити відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 Закону України №168/97-ВР.

Виходячи зі змісту п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР підприємством порушень цих норм не допущено. Підприємством до валових витрат віднесені витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, які відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку.

Крім того, в акті перевірки безпідставно, без даних поданих ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ декларацій з податку на прибуток за 1 кв. та 1 півріччя 2010 року, «знімається»за період 2 кв. 2009р.-1 півр.2010 року валових витрат по технічному обслуговуванню основних фондів витрат на загальну суму 4569468,14грн.

Позивач вважав, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням законодавства та просив їх скасувати.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року позовні вимоги ПТ "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" були задоволені.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області №0000542310/0 від 16.11.2010 року, №0000542310/1 від 07.12.2010 року, за яким визначене повному товариству „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1566701 гривень (1044467грн. за основним платежем, 522234грн. штрафна (фінансова) санкція).

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області №0000552310/0 від 16.11.2010 року, №000055231/1 від 07.12.2010 року, за якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 3751876 гривень (2766667грн. за основним платежем, 985209грн. штрафна (фінансова) санкція).

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у м. Южному Одеської області та прокуратура м. Южне Одеської області подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах ДПІ у м. Южному Одеської області та прокуратури м. Южне Одеської області зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та не повно з'ясовані обставини у справі, у звязку з чим просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ зареєстровано виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області, свідоцтво А01 №008521 від 24.01.2001 року. На податковий облік в ДПІ у місті Южне взято 23.02.2001 року. Платник ПДВ з 01.10.2007 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.10.2007 року №100020248.

З 01.11.2010 року по 03.11.2010 року начальником відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у місті Южному ОСОБА_2 проведена документальна невиїзна перевірка ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 року в частини правових відносин формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з платниками податків: ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп», ТОВ «Техноуніверсал», ТОВ «Опттехснаб», за результатами якої складений акт №648/40/23-1008/31154084 від 03.11.2010 року.

На підставі ОСОБА_1 №648/40/23-1008/31154084 від 03.11.2010 року ДПІ 16.11.2010 року прийняла податкові повідомлення-рішення №0000542310/0, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1566701 гривень (1044467 гривень за основним платежем, 522234 гривень штрафна (фінансова) санкція), та №0000552310/0, за якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 3751876 гривень (2766667 гривень за основним платежем, 985209 гривень штрафна (фінансова) санкція).

Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 07.12.2010 року №17462/10/23-1009 скарга залишена без задоволення. ДПІ 07.12.2010 року прийняти податкові повідомлення-рішення №0000542310/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1566701 гривень, та №0000552310/1, за якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 3751876 гривень.

В висновку ОСОБА_1 вказано, що перевіркою встановлені порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України №334/94-ВР, в результаті підприємством занижено податок на прибуток у сумі 2766667грн., у тому числі за 2-й квартал 2009 року (у сумі 297916,0грн), 3-й квартал 2009 року (347919,0грн), 4-й квартал 2009 року (666666,0грн.), 1-й квартал 2010 року (750000,0грн.), 2-й кварталі 2010 року (704166,0грн.), а також порушення пп.7.4.4,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1044467,0 грн. за вказаний період за період з липня 2006 року по листопад 2008 року.

ОСОБА_1 перевірки такі висновки ДПІ базуються: - на даних, зазначених у листах ДПА в Одеській області від 06.09.2010 року, УПМ ДПА в Одеській області від 03.09.2010 року, службовій записці ВПМ у Комінтернівському районі, про те що, особи на яких зареєстровані підприємства-контрагенти позивача, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не мають, а значить не несуть відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, у звязку з чим перевіряюча вважає, що послуги по обслуговуванню компютерної техніки фактично не надавались; - а також на тому, що позивач на запит ДПІ не надав документів, а лише повідомив, що вони вилучені відповідно до протоколу виїмки від 22.06.2010 року. Листами від 17.09.2010 року та від 24.09.2010 року ДПІ просило посприяти позивачу в отриманні в максимально стислі строки вище перелічених документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД» з метою якісного проведення перевірки позивача. На момент проведення перевірки та складання акту перевірки відповідь не надана.

У звязку з викладеним відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку, при якій згідно ОСОБА_1 використані компютерні автоматизовані інформаційні системи АІС - «Аудит», АІС «Бест Звіт», АІС «Облік», АІС «Податки», вищезазначені листи ДПА в Одеській області від 06.09.2010 року, УПМ ДПА в Одеській області від 03.09.2010 року, служба записка ВПМ у Комінтернівському районі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Пункт 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначає поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме що це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, у тому числі будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ з ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп» укладені договори надання послуг відповідно від 02.05.2009 року, від 30.09.2009 року, від 02.01.2010 року. Судом першої інстанції також досліджені надані позивачем первинні документи щодо здійснення господарських операцій відповідно до вищезазначених договорів (розрахунки, платіжні документи, накладні, акти здачі-прийому робіт (надання послуг) та інші), які підтверджують віднесення до валових витрат витрати, які стосуються операцій з ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. Всі первинні документи, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача за спірний період відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-Х1V „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та приписам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, якими визначені вимоги до первинних документів.

За цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання ДПІ в акті перевірки на порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР позивачем є неспроможним, оскільки з боку позивача вимоги вказаних норм Закону виконані в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. ОСОБА_1 з п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, про порушення якого зазначено в ОСОБА_1, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Таким чином, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР.

Між тим, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп»зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку та звітували в ДПІ.

На думку суду першої інстанції жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Узяття на облік платників податків, видачу ним свідоцтва платника ПДВ, контроль за дотриманням ними податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

ОСОБА_1 до п.5 Порядку заповнення податкової накладної (діючого на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку, у якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Контрагенти позивача відповідали зазначеним вимогам.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що договори, укладені позивачем з контрагентами відповідали вимогам ст.180 ГК України.

Надаючи оцінку позиції податкового органу щодо безтоварності господарських операцій по договорам позивача з ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп», суд першої інстанції виходив з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.02.2011 року зобовязано ТОВ «Славгород ЛТД» виконати умови договору укладеного 30.09.2009 року з ПТ „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ щодо встановлення програми «1С»з абгрейдом під ломбардну діяльність у структурних підрозділах згідно переліку в Додатку до договору. Господарським судом встановлено, що згідно договору ТОВ «Славгород ЛТД»у 2009 році належним чином надавались повному товариству „ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ послуги по сервісному абонентському обслуговуванню компютерної та офісної техніки, а повним товариством належним чином виконувався свій обовязок по оплаті таких послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року задоволений позов ПТ„ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ до ТОВ «Технолоджігруп»про розірвання договору про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 року. Рішенням суду встановлено, що умови договору за період з січня по травень включно 2010 р. виконувались сторонами, з червня 2010 р. ТОВ «Технолоджігруп»перестав здійснювати обовязки по договору від 02.10.2010 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року задоволений позов ПТ„ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ до ТОВ «Саноріт ВС»про розірвання договору про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.05.2009р. Господарським судом встановлено, що договір від 02.05.2009 р. між сторонами виконувався з травня по серпень 2009 року, проте з вересня 2009 року ТОВ «Саноріт ВС» припинив надання послуг, чим істотно порушив договір від 02.05.2009 р.

Зазначаючи, що вищезазначені рішення господарського суду від 08.12.2010 року та від 16.12.2010 року набрали законної сили відповідно 21.12.2010 року та 01.01.2011 року та посилаючись на приписи, закріплені в ст. 72 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені цими рішеннями суду обставини щодо укладення договорів та їх часткового виконання спростовують доводи відповідача ДПІ щодо безтоварності укладених договорів.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ так це те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено ПТ "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ". За даними реєстру ДПА України платників податку на додану вартість усі вищезазначені контрагенти на дату укладання угод були зареєстровані платниками ПДВ, знаходились на податкову обліку та звітували в ДПІ.

Позиція податкового органу, про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, не відповідає чинному законодавству.

В апеляційних скаргах зазначається твердження щодо недійсності угод, які уклало ПТ "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" з ТОВ «Саноріт ВС», ТОВ «Славгород ЛТД», ТОВ «Технолоджігруп», ТОВ «Техноуніверсал», ТОВ «Опттехснаб», внаслідок чого апелянтами не визнається податковий кредит позивача.

При цьому податковий орган та прокуратура м. Южне Одеської області виходили з положень ст. 228 ЦК України, відповідно до яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Апеляційний суд вважає, що дії перевіряючих по невизнанню податкового кредиту є перевищенням посадовими особами податкового органу повноважень, встановлених Законом України "Про державну податкову службу в Україні", їх висновки є необґрунтованими та довільним тлумаченням норм Господарського та Цивільного Кодексу України, зокрема, у частині того, що зміст укладених правочинів суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, а також того, що наслідком визнання угод нікчемними податковий орган вбачає не визнання податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від вказаного контрагента.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ОСОБА_1 ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В акті перевірки відсутні посилання на наявність документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства чи порушують публічний порядок. ОСОБА_1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р.№02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином колегія суддів зазначає, що для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів ПТ "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" на момент укладання, нібито, нікчемних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Апеляційний суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГК України. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Таким чином, для висновків про застосування наслідків несплати податків (заниження податкових зобов'язань будь-яким способом) за нікчемним правочином слід, насамперед, мати безспірні докази такої нікчемності.

Колегія суддів зазначає, що якщо сторони угоди вважають її дійсною, а нікчемною угоду вважає тільки третя особа, то така особа може лише вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину згідно п. 5 ст. 216 ЦК України, а не застосовувати такі наслідки самостійно.

Така позиція викладена і у узагальненні Верховного Суду України від 24.11.2008 року.

Також колегія суддів звертає увагу на висновок експертного економічного дослідження за матеріалами перевірки відносно посадових осіб ПТ "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" (а.с. 91-99 т. 3), який підтверджує факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Саноріт ВС", ТОВ "Славгород ЛТД", ТОВ "Технолоджігруп".

Інші доводи апеляційних скарг зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ПТ "ЛОМБАРД СІНДІКАТ-ПЛЮС, ГУЛЬЦОВ ТА КОМПАНІЯ" є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області №0000542310/0 від 16.11.2010 року, №0000542310/1 від 07.12.2010 року, №0000552310/0 від 16.11.2010 року, №000055231/1 від 07.12.2010 року скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області та прокуратури м. Южне Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі № 2-а/1570/509/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі 07 листопада 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян