Постанова № 66600249, 19.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2017 року № 826/5448/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ББДО"до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2015 № 0004692204, № 0004702204 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ББДО" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2015 № 0004692204, №0004702204.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, ТОВ "ТРЕВЕЛІН" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, ТОВ "АУСТАФФІНГ БІЗНЕС ГРУП" за листопад 2014 року та березень 2015 року, ТОВ "ПРОНТО ТІВІС" за листопад - грудень 2014 року та квітень 2015 року, ТОВ "АТОМ ФІЛЬМ СТУДІЯ" за березень 2015 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Брадок Трейд", ТОВ "ТРЕВЕЛІН" та ТОВ "ПРОНТО ТІВІС" були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, ним було укладено договори з зазначеними контрагентами, які мали реальний характер, а факт надання послуг за ними підтверджується відповідними первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 4006/26-56-22-04-09/35962292 від 21.09.2015.

Керуючись частиною четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ББДО" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, ТОВ "ТРЕВЕЛІН" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, ТОВ "АУСТАФФІНГ БІЗНЕС ГРУП" за листопад 2014 року та березень 2015 року, ТОВ "ПРОНТО ТІВІС" за листопад - грудень 2014 року та квітень 2015 року, ТОВ "АТОМ ФІЛЬМ СТУДІЯ" за березень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 4006/26-56-22-04-09/35962292 від 21.09.2015, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 327 647,00 грн. та порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 478 777,00 грн.

15.10.2015 на підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення №0004702204 від 15.10.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 012 554,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 202 511,00 грн. та № 0004692204, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1 138 718,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 227 744,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення №0004692204 від 15.10.2015, №0004702204 від 15.10.2015 рішенням Державної фіскальної служби України № 5811/6/99-99-10-01-04-25 від 17.03.2016 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "ТРЕВЕЛІН" за договором надання послуг № 02/2013 від 01.02.2013 предметом якого є надання рекламних послуг для реклами продукції ТОВ "Сандора", ТОВ "Ріглі Україна", ТОВ "Хенкель Україна", ТОВ "Байєр" та інших клієнтів позивача та передача виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати послуг.

Відповідно до пункту 1.6, підпункту 2.1.1 пункту 2.1, підпунктів 3.1.3, 3.1.6 пункту 3.1, пункту 4.3, вказаного договору документами, які мають засвідчувати факт надання послуг за вказаним договором є документи на підтвердження факту передачі виконавцю технічної документації та інформаційних матеріалів, акти про надання послуг, акти здачі - прийняття наданих послуг щодо акторських та суміжних прав, рахунки,

Позивачем суду документів на підтвердження факту передачі виконавцю технічної документації та інформаційних матеріалів, актів здачі - прийняття наданих послуг щодо авторських та суміжних прав, рахунків суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивач мів фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" за договорами про створення творів на замовлення №17.11.14-ПР від 17.11.2014, договором № 30/12/14-Б від 30.12.2014 та договором про виконання робіт (надання послуг) № 17/03/15-КЖ від 17.032015.

Згідно умовами договору про створення творів на замовлення № 17.11.14-ПР від 17.11.2014 предметом якого є надання послуг зі створення за замовленням замовника оригінального об'єкту авторського права результатом надання (виконання) яких стане створення аудіовізуального твору - акт інсталяції та рекламного відео ролику під умовною назвою "Pepsi Retro Installation 2014", а саме пункту 2.2, підпункту 3.1.2 пункту 3.1, підпунктів 4.4.1, 4.4.2, 4.4.3 пункту 4.4, підпункту 4.5.2 пункту 4.5, пунктів 6.1, 7.2, 7.4, документами, які мають засвідчувати факт надання послуг за договором є матеріальні носії з творами, акт приймання - передачі послуг, акт приймання - передачі відеороликів та прав на відеоролики, акт приймання - передачі арт - інсталяції, документи на підтвердження права використання музичного твору, затверджений сценарій та зразки творів на матеріальних носіях, дозволи отримані від моделей - героїв(-нь) творів на участь у творах, погодження чорнового монтажу творів.

Матеріальних носії з творами, акту приймання - передачі відеороликів та прав на відеоролики, акту приймання - передачі арт - інсталяції, документів на підтвердження права використання музичного твору, затвердженого сценарію та зразки творів на матеріальних носіях, дозволів отримані від моделей - героїв(-нь) творів на участь у творах, погодження чорнового монтажу творів позивачем на підтвердження факту отримання від ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" послуг за договором про створення творів на замовлення № 17.11.14-ПР від 17.11.2014 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Позивачем на підтвердження факт отримання від ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" послуг з ремонту (реконструкції) АРТ - інсталяції надано суду копію договору № 30/12/14-Б від 30.12.2014, водночас первинних документів, як б засвідчували факт отримання послуг за вказаним договором позивачем суду надано не було.

Відповідно до пункту 1.2, підпункту 1.4.3 пункті 1.4, підпунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1, пункту 2.2, пунктів 3.1 та 3.3 договору про виконання робіт (надання послуг) № 17/03/15-КЖ від 17.032015, предметом якого є виконання робіт по створення аудіовізуальних творів - рекламних відео роликів, документами які засвідчують факт виконання робіт є технічне завдання, акт приймання - передачі виконаних робіт, календарно - постановочний план виробництва відеоролику, розкадровки, сценарій відеороликів, та відповідно до пунктів 2.4, 7 та 8 додаткової угоди № 1 від 23.03.2015 - запис готового відеоролику, документи щодо передачі виконавцю фотоматеріалів та дозволу на їх використання.

Позивачем суду технічного завдання, календарно - постановочного плану виробництва відеоролику, розкадровки, сценарію відеоролику, запису готового відеоролику, документів щодо передачі виконавцю фотоматеріалів та дозволу на їх використання на підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Брадок Трейд" за договорами № 22/12 від 22.12.2011 та договором про надання послуг № Брд2 від 19.08.2011.

Предметом договору № 22/12 від 22.12.2011 є виконання робіт пов¦9язаних виробництвом аудіовізуального твору - 1 рекламного відеоролику з умовною назвою "Салін" для клієнта позивача ТОВ "Байєр" з хронометражем ролика - 30 секунд з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, а також суміжних прав виконавців (акторів) у складі ролику, з наступною передачею всіх авторських і суміжних прав на ролик.

Пунктами 2.5, підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 вказаного договору встановлено, що замовник має надати виконавцю всю необхідну інформацію включаючи керівні інструкції щодо змісту, форми та дизайну та прийняти виконані роботи відповідно до акта приймання - передачі виконаних робіт, який є підставою для переходу виключних майнових прав інтелектуальної власності. Документі на підтвердження факту передачі виконавцю інформації необхідної для виконання умов договору № 22/12 від 22.12.2011, зокрема, керівних інструкції щодо змісту, форми та дизайну позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження факту виконання фінансово - господарських зобов'язань за договором № 22/12 від 22.12.2011 позивачем надано суду копію акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 161 від 09.02.2012 пунктом 1.1 якого встановлено, зокрема, що разом з результатами робіт виконавець на умовах договору передав замовнику виключні майнові права інтелектуальної власності на ролик, всі авторські та суміжні права на ролик, водночас документів на підтвердження факту передачі відповідних прав позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Пунктом 2.2 вказаного акту встановлено, що порядок здійснення оплати наданих послуг за цим актом здійснюється на умовах пункту 4.2 договору, водночас договір № 22/12 від 22.12.2011 не містить пункту 4.2 та розділом 4 вказаного договору визначено зобов'язання виконавця, а не порядок здійснення оплати за договором.

Відповідно до підпунктів 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1, підпункту 3.1.6 пункту 3.1, пункту 4.2 договору про надання послуг № Брд2 від 19.08.2011 та пункту 2.4, підпунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.10 пункту 3.10 документами, які мають засвічувати факт надання послуг за вказаним договором є документи на підтвердження факту надання позивачем виконавцю технічної документації, інформаційних матеріалів, вихідних даних, акти про надання послуг, вимога виконавця щодо оплати, акти приймання - передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, затверджені позивачем календарно - постановочний план, розкадровка до ролику, документи на підтвердження затвердження продюсера, режисера, оператора, ілюстратора, студії пост - продакшн, костюмів, макетів декорацій, реквізиту, місця проведення зйомок, документи на підтвердження передачі третіми особами, які будуть приймати участь у створенні ролику виключних майнових авторських та суміжних прав на ролик.

Позивачем суду документів документи на підтвердження факту надання виконавцю технічної документації, інформаційних матеріалів, вихідних даних, вимог виконавця щодо оплати, актів приймання - передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, затвердженого календарно - постановочного плану, розкадровки до ролику, документів на підтвердження затвердження продюсера, режисера, оператора, ілюстратора, студії пост - продакшн, костюмів, макетів декорацій, реквізиту, місця проведення зйомок, документів на підтвердження передачі третіми особами, які будуть приймати участь у створенні ролику виключних майнових авторських та суміжних прав на ролик на підтвердження факту отримання послуг за договором № Брд2 від 19.08.2011 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Документів на підтвердження факту використання послуг отриманих від контрагентів ТОВ "Брадок Трейд", ТОВ "ТРЕВЕЛІН" та ТОВ "ПРОНТО ТІВІС" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ "Брадок Трейд", ТОВ "ТРЕВЕЛІН" та ТОВ "ПРОНТО ТІВІС", а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту використання послуг отриманих від зазначених контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "Брадок Трейд", ТОВ "ТРЕВЕЛІН" та ТОВ "ПРОНТО ТІВІС".

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов