Постанова № 66600203, 03.05.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року , об 11:55 годині,Справа № 808/3923/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ-АКБ», про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що 02.11.2015 він продав ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» належний йому на праві власності легковий автомобіль CHEVROLET EXPRESS, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого за договором купівлі-продажу склала 909090 гривень, з яких 849999,15 гривень було перераховано ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» на його рахунок, а 59090,85 гривень (з яких 45454,5 гривень податку на доходи фізичних осіб і 13636,35 гривень військового збору) перераховано товариством як податковим агентом до державного бюджету Печерського району м. Києва.

В процесі складання податкової звітності за результатами 2015 року він виявив, що впродовж 2015 року здійснив лише одну купівлю-продаж транспортного засобу - продаж вищевказаного авто, тому перерахування 59090,85 гривень податків до державного бюджету є безпідставним.

Позивач зазначає, що він звертався до ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» з пропозицією укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу вищевказаного транспортного засобу, якою виключити з договору інформацію про те, що цей продаж транспортного засобу є другим для нього, ОСОБА_1, проте на цю пропозицію відповіді надано не було.

Також позивач вказує, що з метою повернення помилково сплачених податків він звернувся до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі) із відповідною заявою, проте відповідач відмовив в поверненні коштів. Він повторно звертався до відповідача із відповідною заявою, яку також залишено без задоволення.

Позивач вважає такі дії незаконними і необґрунтованими, оскільки дохід, отриманий від продажу одного транспортного засобу протягом року, відповідно до п. 173.2 ст. 173 Податкового кодексу України, не підлягає оподаткуванню. Позивач подав до ДПІ заяву про повернення помилково/надміру сплачених податків з всіма необхідними додатками, зауважень до якої не було, тому він вважає, що відповідач зобовязаний повернути йому помилково сплачену суму податків, яка підлягала виплаті на його користь, проте, не зробивши цього, відповідач вчинив протиправні дії в частині відмови в поверненні коштів і допустив протиправну бездіяльність в частині ненадання відповідного висновку щодо повернення таких коштів до органу казначейської служби.

Позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі щодо відмови в оформленні висновку про повернення з відповідного бюджету помилково та/або наміру сплачених грошових зобовязань у сумі 59090,85 гривень, яка оформлена листами ДПІ, вих. №5787/б/26-55-13-04 від 13.06.2016 й вих. №9856/5/26-55-13-04 від 23.09.2016; визнати неправомірною бездіяльність ДПІ у Печерському районі щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Києві висновку про повернення з відповідного бюджету помилково та/або наміру сплачених грошових зобовязань у сумі 59090,85 гривень, сплачених (утриманих) ОСОБА_1; зобовязати ДПІ надати до ГУ Державної казначейської служби України в місті Києві висновок про повернення з відповідного бюджету помилково та/або наміру сплачених грошових зобовязань у сумі 59090,85 гривень, сплачених (утриманих) ОСОБА_1

В судове засідання представник позивача не зявився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з неповажної причини, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судову повістку направлено на адресу відповідача й отримано його уповноваженою особою 03.04.2017, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форма №119. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило. В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача проти позову, в яких відповідач позов не визнає, просить відмовити в позові, в обґрунтування чого вказує, що в договорі купівлі-продажу транспортного засобу зазначено, що продавець вдруге продає обєкт рухомого майна у вигляді легкового автомобіля протягом звітного року, і дана операція підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПК. Зазначає, що у ДПІ відсутні підстави для повернення позивачу вищезазначеної суми коштів.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився з неповажної причини, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судову повістку було направлено на його адресу й отримано його уповноваженою особою 03.04.2017, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форма №119. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.11.2015 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу легкового автомобіля, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продавцю відповідно до умов цього договору автомобіль з наступними характеристиками: марка CHEVROLET, модель EXPRESS, тип легковий універсал, дані двигуна (шосе, кузову) 1GBFH15T771222328, тип палива В, колір чорний, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1, кількість пасажирських місць 6, обєм двигуна 5327куб.см. Покупець обізнаний, що продавець вдруге продає обєкт рухомого майна у вигляді легкового автомобіля протягом звітного (податкового) року, і дана операція підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПК (п.1.4 договору). Загальна ціна товару складає 909090 гривень. Покупець виплачує на користь продавця 849999,15 гривень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, реквізити якого зазначені в р. 10 цього договору, протягом 12 робочих днів з моменту підписання цього договору. Покупець вважається податковим агентом продавця та зобовязаний виконати всі визначені розділом 4 ПК функції податкового агента. При цьому покупець як податковий агент утримує податок згідно ст. 173 ПК та військовий збір у розмірі 1,5% від загальної ціни товару (р.2 договору) (а.с.78).

Товар передано ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» 18.11.2015, про що складено акт приймання-передачі товару (а.с.79).

16.11.2015 ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» як податковий агент ОСОБА_1 платіжними дорученнями №1501 і №1502 перерахував від імені ОСОБА_1 до державного бюджету Печерського району м. Києва 13636,35 гривень військового збору й 45454,5 гривень податку на доходи фізичних осіб - відповідно (а.с.81-82), а 17.11.2015 платіжним дорученням №1503 ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 849999,15 гривень, згідно з договором купівлі-продажу легкового автомобіля від 02.11.2015 (а.с. 90), що також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 в ПАТ «ПУМБ» (а.с.96).

Судом встановлено, що 04.05.2016 ОСОБА_1 подав до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій відобразив отримання доходу за продаж лише одного транспортного засобу у розмірі 909090 гривень (а.с.9). 01.06.2016 він звернувся до ДПІ у Печерському районі із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобовязань, в якій зазначив, що в 2015 році ним було отримано дохід від продажу лише одного обєкту рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, а тому, в силу приписів п. 173.2 ст. 173 ПК, такий дохід не підлягає оподаткуванню. До заяви додав вищевказану податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік й платіжні доручення №№1501, 1502 від 16.11.2015 (а.с.13).

ДПІ у Печерському районі листом вих. №5787/б/26-55-13-04 від 13.06.2016 надано відповідь на його заяву від 01.06.2016, за змістом якої ДПІ фактично відмовило в поверненні цих коштів (а.с. 17).

08.08.2016 ОСОБА_1 повторно звернувся до ДПІ у Печерському районі із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобовязань, в якій додатково зазначив, що в договорі купівлі-продажу легкового автомобіля помилково зазначено про те, що продавець вдруге протягом звітного року продає автомобіль (а.с.15). Разом із додатками, що додавалися до первісної заяви, ОСОБА_1 додав до повторної заяви ще й довідку Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВСУ вих. №31/8-Б234 від 04.08.2016 (а.с.12).

Листом, вих. №9856/5/26-55-13-04 від 23.09.2016, ДПІ у Печерському районі повідо- мила про відсутність підстав для повернення коштів з податку на доходи фізичних осіб й військового збору ОСОБА_1 (а.с.18).

Судом досліджено лист ОСОБА_1 на адресу ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» від 09.12.2016 з пропозицією про укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу легкового автомобіля від 02.11.2015 з додатками (а.с.19-20)., в якому він пропонував ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, якою внести зміни до п. 1.4 договору в частині виключення інформації про другий продаж авто продавцем.

Окрім цього судом досліджено надані ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на виконання ухвали суду оригінали платіжних доручень №№ 1501, 1502 від 16.11.2015, довідку Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України №31/8-5-50 від 03.03.2017, згідно з якою у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 відчужено лише один автомобіль (CHEVROLET EXPRESS, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1) (а.с.92).

Правомірність дій відповідача щодо відмови в поверненні ОСОБА_1 помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та ненаданні до органу казначейства відповідного висновку є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного: згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК).

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна визначено в ст. 173 ПК.

Згідно з абз. 1 п. 173.1 ст. 173 ПК, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу. Дохід від продажу легкового автомобіля визначається, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку) (абз. 3 п. 173.1 ст. 173 ПК). За приписами абз. 1 п. 173.3 ст. 173 ПК, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, в даному випадку укладання договору купівлі-продажу легкового автомобіля між фізичною особою і юридичною особою юридична особа (ТОВ «СЛАВІЯ-АБК») виступає як податковий агент ОСОБА_1 для цілей сплати податків, зборів, та інших обовязкових платежів.

Судом встановлено, що ТОВ «СЛАВІЯ-АБК» на виконання вищенаведених приписів податкового законодавства було перераховано до державного бюджету Печерського району м. Києва платіжними дорученнями №№1501, 1502 від імені ОСОБА_1 13636,35 гривень військового збору й 45454,5 гривень податку на доходи фізичних осіб - відповідно (а.с.81-82).

Водночас, відповідно до п. 173.2 ст. 173 ПК, як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року одного з обєктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше обєктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 відчужено лише один автомобіль (CHEVROLET EXPRESS, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1), що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України №31/8-5-50 від 03.03.2017 (а.с.92). Зазначене дає суду підстави для прийняття до уваги покликань позивача на те, що зазначення в п. 1.4 договору купівлі-продажу легкового автомобіля від 02.11.2015 про другий продаж позивачем протягом звітного (податкового) року автомобіля, є суто помилковим.

За таких обставин, з урахуванням того, що судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 протягом 2015 року доходу від продажу одного з обєктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, суд дійшов висновку, що такий дохід у розмірі 909090 гривень не підлягає оподаткуванню.

Водночас, як вже зазначалося вище, судом встановлено факт сплати податковим агентом позивача від його імені до державного бюджету сум податку з доходу, отриманого від відчуження вищенаведеного транспортного засобу за вищевказаним договором купівлі-продажу. Суд зазначає, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 ПК та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п. 43.2 ст. 43 ПК, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

До суду не надано доказів наявності у ОСОБА_1 податкового боргу. Напроти, до суду надані докази того, що ОСОБА_1 не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа-підприємець (а.с.94 -95), а зміст його декларації про майновий стан і доходи свідчить, що податки за нього сплачують його податкові агенти під час нарахування заробітної плати.

Відповідно до п.п. 43.3, 43.4 ст. 43 ПК, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобовязання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Отже, за наявності факту помилкової та/або надмірної сплати грошового зобовязання єдиною умовою для її повернення є подання платником податків заяви про таке повернення із обовязковим зазначенням напрям перерахування коштів, в даному випадку - поточний рахунок платника податків в установі банку.

Судом досліджено заяви ОСОБА_1 про поверненян помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань, й суд зазначає, що заяви і додатки до них свідчать про наявність факту помилкової сплати податковим агентом від імені позивача грошових зобовязань, а самі заяви відповідають вимогам ст. 43 ПК.

За таких обставин, відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом пяти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Судом встановлено, що всупереч вищенаведеним вимогам ПК відповідач не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ОСОБА_1 помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань до закінчення двадцятиденного строку з дня подання позивачем заяви - як першої, так і другої. Напроти, відповідачем було відмовлено позивачу в здійсненні таких дій, й відмова мотивована зазначенням в договорі купівлі-продажу легкового автомобіля про здійснення позивачем другого продажу протягом податкового (звітного) року.

Проте суд не може прийняти до уваги такі доводи відповідача і зазначає, що додані до заяви позивача докази свідчать про факт одного продажу ОСОБА_1 протягом 2015 року легкового автомобіля, а отже про наявність помилкової сплати податковим агентом від імені позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Чинне законодавство не ставить звільнення платника податку від сплати податку з отриманого доходу від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з обєктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, від змісту документальної форми відображення правочину з відчуження такого рухомого майна (договору).

Тим паче, як свідчать наявні у справі докази, які, до речі, надавалися й відповідачу разом із заявами позивача про повернення коштів, ОСОБА_1 протягом 2015 року отримано дохід від продажу лише одного з обєктів рухомого майна у вигляді вищевказаного легкового автомобіля, а тому така операція не підлягає оподаткуванню, а кошти, сплачені податковим агентом позивача від його імені, вважаються помилково сплаченими і підлягають поверненню позивачеві.

При цьому суд зазначає таке: взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України регламентує Порядок взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124 (надалі Порядок №1146). Відповідно до п. 43.6 ПК та п. 4 Порядку №1146, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

Як встановлено судом, помилково сплачені кошти у розмірі 59090,85 гривень були сплачені до державного бюджету Печерського району м. Києва (УДКСУ у Печерському районі м. Києва), водночас в позовній заяві позивач просить зобовязати відповідача подати відповідний висновок до ГУДКСУ в місті Києві.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. За таких обставин суд вважає, що для повного захисту та відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог в частині визначення органу державної казначейської служби, до якого належить надати висновок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при відмові позивачу в поверненні помилково сплачених грошових зобовязань відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у сумі 1693,31 гривень (квитанції №0.0.667642621.1 від 12.12.2016 на 551,21 гривень, №0.0.667639764.1 від 12.12.2016 на 590,91 гривень та №0.0.681819602.1 від 06.01.2017 на 551,19 гривень (а.с.2а, 2б, 25а відповідно).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні висновку про повернення з відповідного бюджету помилково та/або наміру сплачених грошових зобовязань у сумі 59090 (пятдесят девять тисяч девяносто) гривень 85 копійок, яка оформлена листами ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, вих. №5787/б/26-55-13-04 від 13.06.2016 й вих. №9856/5/26-55-13-04 від 23.09.2016.

Визнати неправомірною бездіяльність ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо ненадання управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва висновку про повернення з відповідного бюджету помилково та/або наміру сплачених грошових зобовязань у сумі 59090 (пятдесят девять тисяч девяносто) гривень 85 копійок, сплачених (утриманих) товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВІЯ-АКБ» як податковим агентом від імені ОСОБА_1.

Зобовязати ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати до управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва висновок про повернення з відповідного бюджету помилково та/або наміру сплачених грошових зобовязань у сумі (пятдесят девять тисяч девяносто) гривень 85 копійок ТОВ «СЛАВІЯ-АКБ» як податковим агентом від імені ОСОБА_1 (напрям перерахування коштів одержувач: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р 26256974744393 у відділенні ПУБМ «РЦ в м. Запоріжжя», МФО 334851).

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати у сумі 1693 (одна тисяча шістсот девяносто три) гривні 31 копійка.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш