Постанова № 66600198, 19.04.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року , об 11:30 годині,

Справа № 808/407/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000132201 від 21.01.2016,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (надалі – ДПІ у Комунарському районі), на підставі хибних висновків акту перевірки №646/08-31-22/38839332 від 10.12.2015 про необхідність оподаткування акцизним податком всіх операцій з відпуску нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) кінцевим споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 21.01.2016 про нарахування грошового зобов’язання з акцизного податку у розмірі 36610 гривень.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням і вважає його протиправним, оскільки при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юрособам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями й талонами не включає до об'єкту оподаткування, бо така реалізація здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком в розумінні приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 Податкового кодексу України.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 21.01.2016 про нарахування грошового зобов’язання у розмірі 36610 гривень.

В судове засідання представник позивача не з’явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки податкові зобов'язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів й форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій. Оскільки через мережу АЗС позивача здійснювався роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевим споживачам, такі операції, згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст.213 ПК, є об'єктом оподаткування акцизним податком. Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв’язку з наведеним суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.08.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №11031020000034696 про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» (ЄДРПОУ 38839332) як суб’єкта підприємницької діяльності-юридичну особу. Товариство знаходиться за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд.1, кім.4, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з 07.08.2013 за №083113126270. ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» здійснює реалізацію нафтопродуктів: бензину марок №№92,95, дизельного палива, скрапленого газу, зі складу та через мережу АЗС, супутні товари - через магазини, розташовані сумісно з АЗС.

В період з 07.10.2015 по 21.10.2015, на підставі направлень №№ 198-201 від 20.11.2015, у відповідності до п. 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78 ПК, співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзнуперевірку ТОВ «ТД «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» з питань правомірності визначення об’єкта оподаткування та декларування в звітності акцизного податку за період з 01.01.2015 по 01.10.2015, за результатами якої складено акт №616/08-31-22/38839332 від 04.11.2015 (далі – акт перевірки №616). Згідно з висновками останнього, встановлено порушення ТОВ «ТД «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» приписів пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213, пп.214.1.4 п.214.1 ст. 214, п. 216.9 ст. 216 ПК, що призвело до заниження акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) з 01.01.2015 по 30.09.2015 на загальну суму 580273 гривень, у тому числі: заниження - на 607272 гривень за відповідні податкові періоди: лютий 2015 року- 14337 гривень, березень - 61032 гривень, квітень - 31978 гривень, травень - 63655 гривень, червень - 27059 гривень, липень - 90789 гривень, серпень - 127770 гривень, вересень - 190652 гривень, та завищення на 26999 гривень, у тому числі за січень 2015 року - 26999 гривень.

Не погодившись з даними висновками, позивач подав заперечення, в ході розгляду яких у період з 20.11.2015 по 03.12.2015, на підставі направлень №№ 219-221 від 20.11.2015, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК, відповідачем призначено й проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом заперечень, за результатами якої складено акт №646/08-31-22/38839332 від 10.12.2015 (далі – акт перевірки №646). Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» приписів пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст.214, п.216.9 ст. 216 ПК, що призвело до заниження акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) з 01.01.2015 по 30.09.2015 на загальну суму 248732 гривень, у тому числі заниження на 259034 гривень за відповідні податкові періоди: лютий 2015 року у сумі 21751 гривні, березень - 24759 гривень, квітень - 35004 гривень, травень - 27339 гривень, червень - 25323 гривень, липень - 47284 гривень, серпень - 38229 гривень, вересень- 39345 гривень, та завищення на 10302 гривень, у тому числі за січень 2015 року - 10302 гривень. На підставі акту перевірки №646 ДПІ у Комунарському районі винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000132201 від 21.01.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 36610 гривень, у тому числі за основним платежем - 29288 гривень, за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) - 7322 гривень.

Правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного: відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України, до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому - в незалежності від форми розрахунків та мети використання.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п.216.9 ст. 216 ПК України.

Відповідно до п. 216.6 ст. 216 ПК, при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Згідно Закону № 265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 10 постанови КМУ «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» № 1442 від 20.12.1997 (далі - Правила № 1442), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток), у зв'язку з чим доводи позивача про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти для використання в господарській діяльності не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом № 265/95-ВР, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, є безпідставними.

В свою чергу, згідно з п.10.3.1.1 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція № 281), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315. При цьому, відповідно до п. 10.3.1.3 Інструкції № 281, відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281, встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 - дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже суд вважає, що саме при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил № 1442 встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34, 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

У зв'язку з вказаним суд вважає, що поняття «господарська діяльність» й «комерційна діяльність» не є тотожними. Комерційне використання паливно-мастильних матеріалів передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, тоді як позивач здійснював саме таку роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Згідно листа ДФС України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6. Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група. Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п. 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком, відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК, у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції, відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою паливних відомостей, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому позов не підлягає задоволенню.

Аналогічних висновків дійшов Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду під час розгляду апеляційних скарг податкових інспекцій в адміністративних справах за позовами ТОВ «ТД «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки №646 (постанови від 22.08.2016 у справі №808/251/16, від 22.09.2015 у справі №808/215/16, від 05.10.2016 у справі №808/161/16, від 18.10.2016 у справі №808/169/16, від 26.10.2016 у справі №808/9082/15).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідна правова позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 (справа № К/800/52006/15).

Отже, зважаючи на викладене, є правомірними та обґрунтованими висновки податкового органу стосовно того, що позивачем допущено порушення приписів чинного законодавства, визначені в акті перевірки, а, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш