Ухвала суду № 66599650, 15.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"15" травня 2017 р. Справа №910/18985/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року

у справі № 910/18985/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року у справі № 910/18985/16 відмовлено у задоволенні клопотання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, заяву ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з кредиторськими вимогами до ТОВ „Універсальна лізингова компанія" на суму 71 050,15 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким направити заяву податкового органу до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником до неї додано докази її направлення ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Боярчукову С.Г. та боржнику - ТОВ „Універсальна лізингова компанія".

Проте, в порушення вимог ст.ст. 94 та 95 ГПК України скаржником не додано доказів надсилання копії скарги та доданих до неї документів на адресу кредитора - ПАТ „УкрСиббанк", вимоги якого визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою суду від 06.02.2017 року згідно відомостей, що містяться у комп'ютерній програмі „Діловодство спеціалізованого суду", а відтак в силу п. 2 ч. 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.

Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Відповідно до Законів України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, „Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 року № 1801-VIII, які набрали чинності з 01.01.2017 року, внесено зміни до Закону України „Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір").

Законом України № 1801-VIII від 21.12.2016 року „Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1 600,00 грн.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року, якою залишено без розгляду заяву ДПІ про визнання кредиторських вимог до боржника, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 600,00 грн.

Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.

Натомість скаржником разом з апеляційною скаргою заявлене клопотання про звільнення ДПІ від сплати судового збору або відстрочення такої сплати за подання вказаної апеляційної скарги, посилаючись на зупинення операцій по рахунках податкового органу, на підтвердження чого скаржником додано лист Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва від 18.04.2017 року № 02-18/387.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надано належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. У заявленому клопотанні також не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Разом з тим, доданий до клопотання лист Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва від 18.04.2017 року № 02-18/387 лист не є належним доказом на підтвердження неможливості сплати ДПІ судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки є за своєю суттю листом про надання інформації.

Так, відповідно до вказаного листа, скаржнику запропоновано надати інформацію, пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів з ДПІ упродовж п'яти робочих днів, та крім того, повідомлено, що на період встановлення відповідних даних, Управлінням казначейства не будуть проводитись платежі за платіжними дорученнями за всіма кодами програмної класифікації видатків, крім захищених видатків.

В той же час, станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою, до клопотання скаржника не надано доказів виконання вказаного листа УДКС, як і інших доказів на підтвердження зупинення платежів по рахункам скаржника, зокрема накладення арешту на рахунки чи інших обмежень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

За таких обставин, оскільки обґрунтування причин звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або відстрочення такої сплати є недостатніми та непереконливими, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання ДПІ з мотивів, викладених у ньому, з огляду на що апеляційна скарга підлягає поверненню в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Таким чином, апеляційна скарга ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року Київським апеляційним господарським судом до апеляційного провадження не приймається і повертається з доданими до неї документами скаржнику без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подано повторно.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 94, 95 та п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення такої сплати за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року у справі № 910/18985/16.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року у справі № 910/18985/16 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.

3. Матеріали оскарження по справі № 910/18985/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков