Постанова № 66599462, 17.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 906/1021/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Розізнана І.В. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 р. у справі № 906/1021/16

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут"

про стягнення 407 956,27 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта"

про визнання відсутнім з 10.10.2015р. права на стягнення (отримання) оплати передбаченої п.3.1 договору № 349 від 01.07.2015р.

У листопаді 2016 року Українське державне підприємство поштового звязку "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції звернулось до ТОВ "Житомиргаз збут" з позовом про стягнення 407956,24 грн., що складається з: 315952,43 грн. основного боргу за неналежне виконання умов договору про надання послуг з приймання платежів № 349 від 01 липня 2015 року, 66945,50 грн. пені, 17373,63 грн. інфляційних нарахувань та 7684,71 грн. 3 % річних.

22.11.2016р. ухвалою господарського суду Житомирської області прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про визнання відсутнім права Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на стягнення (отримання) за договором від 01.07.2015р. № 349 на надання послуг з приймання платежів, з 10.10.2015р. оплати передбаченої п.3.1 даного договору в розмірі 1% суми платежу, для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.02.2017р. у справі № 906/1021/16:

- в задоволенні первісного позову Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаззбут" про стягнення 407956,27 грн.. з яких: 315952,43 грн. заборгованість з оплати послуг за договором № 349 від 01.07.2015р, 66945,50 грн. пені, 17373,63 грн. інфляційних, 7684,71 грн. 3 % річних - відмовлено;

- в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Житомиргаз збут" до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про визнання відсутнім з 10.10.2015р. права на стягнення (отримання) оплати в розмірі 1 % суми платежу, передбаченої п.3.1 договору від 01.07.2015р. № 349 - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційою скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017р. у справі № 906/1021/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- згідно Статуту Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»;

- правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору про надання послуг з приймання платежів № 349 від 01 липня 2015 року, який є договором про надання послуг;

- умови договору № 349 від 01.07.2015р. не містять жодних посилань на постанову Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008р. «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ»;

- сторонами зміни та доповнення до договору № 349 від 01.07.2015р. не вносилися;

- позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання договору з 01.12.2015р.;

- норми постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2010р. «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», якими визначено, що оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів здійснюється газопостачальними підприємствами у розмірі, що не перевищує 0,3 % загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів, є лише підставою для внесення змін до договору;

- судом першої інстанції вірно встановлено, що договір № 349 від 01.07.2015р. діяв у період з 01.07.2015р. по 01.12.2015р., однак, не взято до уваги, що зміни до договору в частині розміру плати за надані послуги в порядку ст.ст.651, 654 ЦК України, ст.188 ГК України не вносилися, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, скаржник вважає, що відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог; просить рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Житомирської дирекції ПАТ «Укрпошта» задоволити повністю /т.1, а.с.194-199/.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Житомирської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю зясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.2, а.с.8-11/.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.03.2017р., з урахуванням ухвали суду від 04.04.2017р. про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ «Укрпошта» прийнято до провадження та призначено її розгляд 17.05.2017 р. /т.1, а.с.192, т2, а.с.1/.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17.05.2017р. замінено позивача/відповідача за зустрічниим позовом у справі Українське підприємство поштового звязку "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Українського підприємства поштового звязку "Укрпошта" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" /т.2. а.с. 18-19/.

17.05.2017р. в судовому засіданні позивач та відповідач повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї відповідно.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045) /т.1, а.с.225/.

01.07.2015р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», в особі Житомирської дирекції (надалі виконавець, позивач, апелянт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» (надалі виконавець, відповідач) укладено договір № 349 про надання послуг з приймання платежів (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є надання виконавцем (позивачем) послуг замовнику (відповідачу) з приймання об'єктами поштового зв'язку (поштамти, центри поштового зв'язку, відділення поштового зв'язку) платежів у національній валюті від платників для перерахування їх на користь замовника у строки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця у порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.п.3.1 та 3.2 Договору плата за послуги виконавця, що є предметом договору, становить 0,8 % суми платежу, прийнятого у місті, та 1 % суми платежу, прийнятого у селищах та селах. Послуги з приймання платежів згідно п.п.196.1.5 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування ПДВ. Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця суми плати, розрахованої згідно п.3.1, авансом до 25 числа поточного місяця, в якому надавались послуги, на підставі рахунку виконавця, сформованого за даними реєстрів прийнятих платежів відповідно до п.2.3 договору станом на 20 число поточного місяця. Остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі актів приймання-передачі.

Відповідно до п.4.2.5 Договору, замовник зобов'язаний до 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним, підписати акт, наданий філіалом виконавця, та повернути примірник виконавцю. У разі наявності претензій до інформації, викладеної в акті, надавати мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням недоліків.

Пунктом 5.3 Договору визначено, за порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день прострочення.

Зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди, підписаної уповноваженими на це представниками сторін та скріплені печатками сторін, і є невід'ємною частиною цього договору (п.8.1 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками /т.1, а.с.41-42/.

28.10.2015р. ТОВ «Житомиргаз збут» надіслано УДППЗ «Укрпошта» Житомирська дирекція пропозицію переглянути визначену договором комісійну винагороду та підписати запропоновану додаткову угоду до договору № 349 з посиланням на п.9 Постанови КМУ № 792 від 30.09.2015р. Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ, якою розмір оплати газопостачальними підприємствами послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку встановлено на рівні не більше 0,3 % /т.1, а.с.88/.

05.11.2015р. УДППЗ «Укрпошта» Житомирська дирекція надано ТОВ «Житомиргаз збут» відповідь про відмову у задоволені його пропозиції щодо зменшення відсотка винагороди до 0,3 % суми платежу та висловлено зустрічну пропозицію про встановлення розміру плати за послуги 0,3 % від суми прийнятого платежу, але не менше 3,00 грн. за кожен платіж, про що запропоновано підписати додаткову угоду № 1 /т.1, а.с.89-90/.

25.11.2015р. УДППЗ «Укрпошта» Житомирська дирекція у зв'язку з незгодою ТОВ «Житомиргаз збут» підписати додаткову угоду на умовах виконавця запропоновано розглянути та підписати угоду про припинення дії Договору з 01.12.2015р. /т.1, а.с.91-92/.

01.12.2015р. сторонами укладено угоду про розірвання договору № 349 від 01.07.2015р. про надання послуг з приймання платежів, підписану ТОВ «Житомиргаз збут» з урахуванням протоколу розбіжностей, у якій дійшли згоди розірвати зазначений договір з 01 грудня 2015 року /т.1, а.с.43/.

УДППЗ «Укрпошта» Житомирська дирекція складено акти приймання-передачі наданих послуг з приймання платежів:

- акт від 31 жовтня 2015 року за період з 1 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, за яким залишок платежів на початок звітного періоду 1682486,01 грн., загальна сума прийнятих платежів - 21654381,95 грн., перерахованих платежів 19356364,64 грн., залишок платежів, що підлягає перерахуванню 3980503,32 грн., загальна сума наданих виконавцем послуг 172611,55 грн., в т.ч. винагорода за тарифом 1 % - 88803,16 грн., за тарифом 0,8 % - 83808,39 грн., фактично сплачена замовником сума наданих послуг 129062,04 грн./т.1, а.с.45/;

- акт від 30 листопада 2015 року за період з 1 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року, за яким залишок платежів на початок звітного періоду 3980503,32 грн., загальна сума прийнятих платежів - 28442298,24 грн., перерахованих платежів 28031575,63 грн., залишок платежів, що підлягає перерахуванню 2464640,16 грн., загальна сума наданих виконавцем послуг 249848,54 грн., в т.ч. винагорода за тарифом 1 % - 127979,70 грн., за тарифом 0,8 % - 121868,85 грн., фактично сплачена замовником сума наданих послуг 0,00 грн./т.1, а.с.46/;

- акт від 03 грудня 2015 року за період з 1 грудня 2015 року по 03 грудня 2015 року, за яким залишок платежів на початок звітного періоду 2464640,16 грн., загальна сума прийнятих платежів - 0,00 грн., перерахованих платежів 2464640,16 грн., загальна сума наданих виконавцем послуг 22554,37 грн., в т.ч. винагорода за тарифом 1 % - 14186,23 грн., за тарифом 0,8 % - 8368,14 грн., фактично сплачена замовником сума наданих послуг 0,00 грн./т.1, а.с.47/;

Вказані акти відповідачем не підписано у зв'язку з не погодженням розміру комісійної винагороди.

Загальний розмір наданих позивачем послуг з приймання платежів за період з 01.10.2015р. по 03.12.2015р., з урахуванням 129062,04 грн. оплати послуг, здійсненої відповідачем 07.10.2015р., становить 315952,43 грн.

Таким чином, проведення відповідачем оплати наданих послуг з приймання платежів в неповному обсязі слугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 407956,24 грн., в т.ч. 315952,43 грн. основного боргу за неналежне виконання умов договору про надання послуг з приймання платежів № 349 від 01 липня 2015 року, 66945,50 грн. пені, 17373,63 грн. інфляційних нарахувань та 7684,71 грн. 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Житомирської області скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом встановлено, що правовідносини у сторін виникли на підставі договору про надання послуг з приймання платежів від 01.07.2015р. № 349.

Відповідно до угоди про розірвання договору від 01.12.2015 року договір № 349 від 01.07.2015р. є розірваним з 1 грудня 2015 року, а тому з урахуванням ст.653 ЦК України усі зобовязання, що виникли з основного договору, припиняються, окрім грошових зобовязань, не виконаних у повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надані послуги з приймання платежів за природний газ за жовтень-листопад 2015 року, що підтверджується складеними та підписаними позивачем актами приймання-передачі наданих послуг від 31 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року та 03 грудня 2015 року (кошти прийняті у листопаді 2015 року, але фактично перераховані у грудні 2015 року). Згідно вказаних актів позивачем у жовтні 2015 року перераховано відповідачу платежів на суму 19356364,64 грн., у листопаді 2015 року 28031575,63 грн. та у грудні 2015 року 2464640,16 грн.

При цьому у жовтні 2015 року ТОВ «Житомиргаз збут» сплачено за надані послуги 129062,04 грн.

Ні позивач, ні відповідач не заперечують зазначені у актах відомості стосовно обсягів прийнятих позивачем та перерахованих відповідачу платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30 вересня 2015 року, яка набрала чинності з 10 жовтня 2015 року, затверджено Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (надалі Порядок).

Згідно п.9 Порядку, оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового звязку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

З посиланням на вказану постанову відповідачем ТОВ «Житомиргаз збут» не сплачено позивачу вартість послуг за жовтень 2015 року у розмірі 43549,51 грн. за тарифом 1 %, за листопад 2015 року у розмірі 121868,85 грн. за тарифом 0,8 %, 127979,70 грн. за тарифом 1 %, та за грудень 2015 року у розмірі 8368,14 грн. за тарифом 0,8 %, 14186,23 грн. за тарифом 1 %.

У відповідності до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна в договорі, за вимогами ст.632 ЦК України, встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлені підстави для зміни договору, зокрема, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 ЦК України, зокрема, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У звязку з відмовою позивача переглянути плату за послуги та підписати запропоновану додаткову угоду до договору № 349 від 01.07.2015р., згідно з якою розмір оплати послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів встановлено на рівні 0,3 %, сторонами розірвано договір з 1 грудня 2015 року шляхом підписання угоди про розірвання договору від 01.12.2015р.

За наведеного, у період дії договору про надання послуг від 1 липня 2015 року (до 1 грудня 2015 року), за відсутності внесених у нього змін, у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення розрахунків з позивачем за надані останнім послуги за період з жовтня по грудень 2015 року за тарифом 0,3 % на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30 вересня 2015 року. Виконуючи зобов'язання за договором, сторони до моменту розірвання договору повинні керуватись саме положеннями даного договору, зокрема, щодо плати за послуги з приймання платежів від населення, яку зобов'язаний вносити відповідач у розмірі 0,8 % суми платежу, прийнятого у місті, та у розмірі 1% суми платежу, прийнятого у селищах та селах.

Крім того, відповідно до п.1 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30 вересня 2015 року, цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці).

Тобто вказана постанова Кабінету Міністрів України стосується газопостачальних підприємств і оптових продавців природного газу та механізму розрахунку між ними, та не містить жодних посилань на використання її у правовідносинах з іншими субєктами господарювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 315952,43 грн. основного боргу за надані послуги з приймання платежів за договором № 349 від 01.07.2015р. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом просить стягнути 66945,50 грн. пені, 17373,63 грн. інфляційних нарахувань та 7684,71 грн. 3 % річних.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.3 Договору, сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунку за надані послуги позивачем у вигляді сплати пені у розмірі двох облікових ставок НБУ за час прострочення.

Поскільки прострочення відповідача по оплаті послуг, наданих у період з 01.10.2015 року по 03.12.2015 року, має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними.

Однак, суд не приймає розрахунок пені, виконаний позивачем, поскільки останнім не враховано, що розмір облікової ставки НБУ становить 19,0 % з 22.04.2016р., а не з 24.04.2016р. /т.1, а.с.48/.

За розрахунком суду розмір пені за вказаний позивачем період становить 66710,65 грн. /т.2, а.с.14-15/.

Відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 66710,65 грн., в позові про стягнення 234,85 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до част.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поскільки прострочення ТОВ «Житомиргаз збут» по оплаті наданих послуг позивачем у період жовтень-листопад 2015 року має місце, то позовні вимоги про стягнення 17373,63 грн. інфляційних нарахувань та 7684,71 грн. 3 % річних є підставними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом та визнаним вірним /т.1, а.с.49-50/.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог за первісним позовом 407956,27

Загальна сума задоволених позовних вимог 407721,42 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених 99,94 %.

Відтак, на відповідача за первісним позовом покладається судовий збір у сумі 6115,67 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст.49 ГПК України.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Щодо зустрічного позову ТОВ "Житомиргаз збут" про визнання відсутнім права Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на стягнення (отримання) за договором від 01.07.2015р. № 349 на надання послуг з приймання платежів, з 10.10.2015р. оплати передбаченої п.3.1 даного договору в розмірі 1 % суми платежу.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Водночас рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто, ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом свого права.

У даному випадку позивач за зустрічним позовом фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Заявлена позивачем вимога не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Вимога про визнання відсутнім права на стягнення заборгованості не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Вказану правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 30.09.2008р. у справі № 42/388.

Крім того, у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов про визнання відсутнім права на вимогу про стягнення є таким, що не відповідає встановленим ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способам захисту права, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно із п.4 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог. Однак, в частині первісного позову позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а тому рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині відмови у первісному позові.

На підставі ст.49 ГПК України на відповідча покладається 8242,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 р. у справі № 906/1021/16 задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 р. у справі № 906/1021/16 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати.

Прийняти нове рішення в частині первісного позову.

Позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" про стягнення 407 956,27 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (вул.Фещенка-Чопівського, 35, м.Житомир, 10002, іден.код 09311380) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" (вул.Хрещатик, 22, м.Київ, 01001, іден.код 21560045) в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" (вул.Вітрука, 1, м.Житомир, 10001, іден.код 22046132) 315 952,43 грн. основного боргу, 66710,65 грн. пені, 17373,63 грн. інфляційних нарахувань, 7684,71 грн. 3 % річних, 6115,67 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В позові про стягнення 234,85 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 р. у справі № 906/1021/16 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (вул.Фещенка-Чопівського, 35, м.Житомир, 10002, іден.код 09311380) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" (вул.Хрещатик, 22, м.Київ, 01001, іден.код 21560045) в особі Житомирської дирекції ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укрпошта" (вул.Вітрука, 1, м.Житомир, 10001, іден.код 22046132) 8242,12 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1021/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.