Постанова № 66598811, 04.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 911/108/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Шевчук С.Р.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року у справі № 911/108/16 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів", про стягнення коштів, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів", про визнання поруки припиненою, та за позовом третьої особи - Компанії "Айс Термінал Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал", Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання поруки припиненою та визнання недійсною угоди,

за участю представників:

Позивача: Малік Т.І., дов. № 010-01/556 від 08.02.2016 року,

Відповідача: не з'явився,

Третіх осіб: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал" (далі - ТОВ "Айс Термінал", Відповідач) про стягнення 38422138,84 дол. США, що станом на 28.12.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 888991699,50 грн., та 36957113,25 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2016 року до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів (далі - ТОВ "Міжнародна група морепродуктів", Третя особа без самостійних вимог).

У свою чергу, ТОВ "Айс Термінал" подало до господарського суду Київської області зустрічний позов до ПАТ "Укрексімбанк" про визнання поруки, встановленої договором поруки № 151310Р16 від 28.07.2010 року, припиненою.

Водночас, з позовом до ТОВ "Айс Термінал", звернулась до господарського суду Київської області третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - Компанія "Айс Термінал Лімітед" (далі - Компанія, Третя особа з самостійними вимогами), про визнання поруки, встановленої договором поруки № 151310Р16 від 28.07.2010 року, припиненою та про визнання недійсною Генеральної кредитної угоди № 151310 № 1 від 28.07.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2016 року зустрічна позовна заява ТОВ "Айс Термінал" та позовна заява Компанії було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом ПАТ "Укрексімбанк".

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року, провадження у даній справі було зупинено, у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Республіки Кіпр.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Укрексімбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1 - 3, 5, 10, 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (далі - Конвенція), ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 69, 79, 86, 123, 125 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 31.10.2016 року про зупинення провадження та постанову апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року у даній справі.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Укрексімбанк", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, перелік підстав, встановлений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, для зупинення провадження у справі, є вичерпним.

Водночас, процесуальним законодавством визначено, що про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка, згідно приписів п. 3 ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, повинна містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі, виходив з того, що ухвалою цього ж суду від 31.10.2016 року було вирішено звернутись до компетентного органу Республіки Кіпр з судовим дорученням про надання правової допомоги для вручення Третій особі з самостійними вимогами - Компанії "Айс Термінал Лімітед" судових документів.

Разом з тим, статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, частиною 1 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Тобто, вказаною нормою процесуального Закону встановлено право, а не обов'язок господарського суду, у разі необхідності, з урахуванням конкретних обставин справи, звернутись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з відповідним судовим дорученням.

При цьому, порядок передачі судових та позасудових документів регулюється вищезгаданою Конвенцією щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі таких документів за кордоном.

Так, згідно ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ подаються в двох примірниках.

Водночас, статтею 5 Конвенції передбачено, зокрема, що Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є сумісним з законами запитуваної Держави.

Разом з тим, статтею 10 Конвенції передбачено, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Конвенції у мережі Інтернет нотою, датованою 05.01.1984 року, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

З огляду на таке, місцевий господарський суд не був обмежений у виборі способу передачі судових документів, що підлягають врученню за кордоном з переліку способів, визначених Конвенцією, а тому, дійшов помилкового висновку про доцільність його звернення саме до компетентного органу Республіки Кіпр із судовим дорученням про надання правової допомоги для вручення Компанії "Айс Термінал Лімітед" судових документів.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу і на наступне.

Статтею 15 Конвенції визначено, що судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Тобто, згадана норма Конвенції застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме: належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів, міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

При цьому, як видно з матеріалів справи, усі відповідачі є резидентами України, на яких не поширюються положення ст. 15 Конвенції, в той час, як єдиним іноземним учасником у даній справі є саме Третя особа з самостійними вимогами - Компанія "Айс Термінал Лімітед", якій достеменно відомо про перебування даної справи в господарському суді Київської області та яка не позбавлена можливості подати всі необхідні докази, обґрунтування тощо при зверненні до суду з відповідною позовною заявою.

У зв'язку з цим, повідомлення Компанії "Айс Термінал Лімітед", як Третьої особи з самостійними вимогами, яка згідно ч. 3 ст. 26 Господарського процесуального кодексу України користується усіма правами і несе усі обов'язки позивача у справі, про рух справи шляхом повідомлення цієї Компанії через компетентний орган Республіки Кіпр за судовим дорученням про надання правової допомоги є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні судами попередніх інстанцій норм міжнародного та процесуального права України.

Водночас, згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, враховуючи можливість застосування в даному випадку статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, що не було враховано судами попередніх інстанцій, висновки судів попередніх інстанцій про зупинення провадження у даній справі через звернення суду до компетентного органу Республіки Кіпр з судовим дорученням про надання правової допомоги для вручення Третій особі з самостійними вимогами - Компанії "Айс Термінал Лімітед" судових документів, суд касаційної інстанції вважає безпідставними.

У зв'язку з викладеним, ухвала господарського суду Київської області від 31.10.2016 року про зупинення провадження у даній справі та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року про залишення такої ухвали без змін, підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року та ухвалу господарського суду Київської області від 31.10.2016 року про зупинення провадження у справі № 911/108/16 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Шевчук С.Р.

Самусенко С.С.