Ухвала суду № 66596499, 18.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1053/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (надалі - ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області) в якому просила:

- скасувати наказ Держспоживінспекції в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року про її звільнення;

- зобов'язати ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області поновити її на роботі на посаді рівнозначній тій, яку вона обіймала до звільнення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила про те, що судовим рішенням, за її позовом, наказ про її звільнення за скороченням штатів визнано протиправним та зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області розглянути її заяву щодо переведення для продовження роботи в іншій установі.

Проте, суб'єктом владних повноважень вказане судове рішення проігнороване та не розглянуто питання щодо її переведення в іншу установу.

Отже, бажаючи захистити себе від протиправного звільнення, вона вирішила звернутися до суду з вимогами про скасування спірного наказу та про поновлення на посаді.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року зазначений позов ОСОБА_1 залишений без розгляду, з підстав пропущення місячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що про наявність наказу про звільнення від 12 травня 2016 року, позивач дізналася своєчасно, про що свідчить її звернення до суду першої інстанції у травні 2016 року з вимогами про зміну формулювання причин звільнення.

Однак, звертаючись лише у лютому 2017 року з вимогами про скасування спірного наказу позивач, на думку суду першої інстанції, без поважних причин пропустила строк звернення до суду.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням та вважаючи його незаконним, позивач в апеляційній скарзі просить про його скасування та про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню на наступних підставах.

До спорів у публічно-правових відносинах застосовуються строки, встановлені статтею 99 КАС України.

Частиною третьою цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, не погоджуючись із звільненням, що пов'язане зі скороченням штату в термін, встановлений даною правовою нормою, звернулася до суду першої інстанції з позовом про зміну формулювання причин звільнення.

Позивач просила звільнити її за п.5 ст.36 КЗпП України, а саме у зв'язку з переведенням за її згодою в іншу установу.

Підставою для прийняття такого наказу був відповідний запит керівника установи, де мала намір працювати позивач, а також її заява щодо переведення.

Незважаючи на дотримання позивачем умов необхідних для припинення трудового договору за вказаними підставами, відповідач, звільнив її за п.1 ст.40 КЗпП України.

Судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляції ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, було скасовано рішення суду першої інстанції в частині змін формулювання звільнення позивача та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни та прийнято в цій частині нове рішення про зобов'язання ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області розглянути у встановленому законодавством порядку заяву позивача про переведення в іншу установу для подальшого працевлаштування.

Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з правовим висновком суду першої інстанції щодо протиправності наказу про звільнення позивача.

Задля виконання цього рішення позивач звернулася до голови ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з відповідною заявою.

Відмовляючись виконувати рішення суду щодо розгляду заяви позивача та її переведення для подальшого працевлаштування в іншій установі, відповідач зазначив про те, що у нього немає таких повноважень, оскільки це є втручання в діяльність державного органу.

Зазначена відмова отримана позивачем 23 січня 2017 року.

21 лютого 2017 року позивач звернулася до суду першої інстанції вже з вимогами про скасування наказу про її звільнення за скороченням чисельності штату, поновленні на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до суду за наступними підставами.

Верховний Суду України, розглядаючи питання пропущення позивачем строку звернення до суду за позовними вимогами про поновлення на посаді у своєї ухвалі від 04 квітня 2004 року встановив наступне.

Особа звернулася до суду у березні 2002 року у тому числі і з вимогами про зміну формулювання причин звільнення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Б. без поважних причин пропустила строк звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі, оскільки такі вимоги вона заявила лише 10 квітня 2003 року.

Проте, як зазначив Верховний Суду України, з таким висновком погодитись не можна, оскільки з позовними вимогами про визнання звільнення незаконним позивач звернулася до суду 01 березня 2002 року, тобто в межах встановленого ст. 233 КЗпП місячного строку.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що спір про зміну формулювання причин звільнення - це спір не про звільнення, є помилковим, оскільки при вимогах як про зміну формулювання причин звільнення, так і про поновлення на роботі предметом позову є наказ про звільнення працівника.

Аналізуючи правову ситуацію, яка склалася в даному випадку, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Позивач своєчасно звернулася до суду щодо оскарження наказу про звільнення.

Даний наказ був визнаний судом протиправним та відповідача було зобов'язано його переглянути з урахуванням заяви позивача щодо інших підстав звільнення.

Суб'єкт владних повноважень відмовився від такого обов'язку, тому, на думку колегії суддів, у позивача виникло право ставити питання щодо скасування спірного наказу.

Підтримуючи правову позицію апелянта щодо обов'язку суду першої інстанції розглянути її позов, колегія суддів також виходить із того, що принцип верховенства права зобов'язує суд, зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет людини при вирішенні справи.

У пункті 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, законність як вимогу до судового рішення необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі вимог верховенства права.

Один із елементів верховенства права втілено у статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Аналогічні положення закріплені в ст. 8 КАС України.

Отже, вирішення питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду при формальному дотриманні законодавства призвело б до порушення її трудових прав.

При цьому, слід врахувати, що позивача, яка мала стаж державної служби більш ніж 15 років, було звільнено за скороченням штату, коли до виходу на пенсію їй залишилося працювати менше року.

Консультативна рада європейських судів у п.22 Висновку щодо якості судових рішень наголосила, що для ухвалення судового рішення може виявитися необхідним не лише врахувати відповідні правові положення, а й взяти до уваги неправові поняття та реалії, які стосуються контексту спору, наприклад, етичні, соціальні чи економічні міркування. Це вимагає від судді усвідомлення наявності таких міркувань при вирішенні справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що з боку суду першої інстанції мало місце неправильне тлумачення закону, внаслідок чого зроблений неправильний висновок щодо прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, у тому числі скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції сплатила судовий збір в сумі 1600 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 473252 від 06 березня 2017 року (а.с.9).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пункт 1 частини 1 статті 7 цього Закону передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним повернути ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Повернути ОСОБА_1, сплачений нею на рахунок № 31212206781008, судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова