Ухвала суду № 66596273, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року № 876/5661/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року про передачу справи на розгляд до іншого суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної міграційної служби України, в якому просив : 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 517-16 від 11.11.2016 року про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; 2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 року адміністративну справу № 813/4056/16 за вказаним адміністративним позовом ОСОБА_2 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, на підставі п.3 ч.1 ст.22 КАС України, у зв'язку із тим, що даний спір територіально не підсудний Львівському окружному адміністративному суду.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 07.04.2017 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що у суду першої інстанції не було доказів про проживання позивача в м. Києві. Судом не було враховано, що місцем фактичного проживання позивача є АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди квартири від 18.03.2017 року та ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2017 року. Вказує апелянт, що у м. Києві він не має місця проживання, і йому та його представникам поїздки в м. Київ для участі в судових засіданнях будуть зумовлені значними фінансовими витратами. При цьому, позивачем уже отримано дозвіл слідчого Солом'янського ВП ГУНП у м. Києві на відлучення до міста Львова. Крім цього, ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.12.2016 р. і від 05.04.2017 р. на позивача покладено обов'язок не відлучатись із м. Львова без дозволу Львівської місцевої прокуратури № 1, а такого дозволу прокуратура не дала на письмові звернення позивача. Також апелянт просить врахувати, що у Львівському окружному адміністративному суді розгляд справи тривав уже біля 5 місяців, підходив до завершення, а тому передача справи до іншого суду в м. Київ призведе до необхідності розпочати розгляд справи спочатку, що зумовить ще більш тривалий строк розгляду справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 07.04.2017 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Оскаржена позивачем ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 року про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва обгрунтована тим, що згідно ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2017 року до позивача було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, в межах строку кримінального досудового розслідування строком на 59 днів, тобто до 26.05.2017 року, і до того часу позивач не повинен відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, судді. Тому, з врахуванням місця знаходження позивача в м. Києві та місцем знаходження відповідача в м. Києві, справа територіально не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, і повинна розглядатись в Окружному адміністративному суді м. Києва.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, із матеріалів адміністративної справи, в тому числі додатково наданих апелянтом суду апеляційної інстанції, видно, що офіційним фактичним місцем проживання позивача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди квартири від 18.03.2017 року зі строк до 18.09.2017 року.

В ухвалах слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2017 року про проведення судово-медичного обстеження і про обрання запобіжного заходу, що винесені у кримінальному провадженні № 12017100090003242, також вказано, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_1.

На виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2017 року щодо покладення на позивача обов'язку до 26.05.2017 року не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора чи судді, отримано позивачем такий дозвіл від слідчого Солом'янського УП ГУНП в м. Києві на відлучення до міста Львова, згідно його заяви від 24.04.2017 року.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2017 р. і від 05.04.2017 р. на позивача покладено обов'язок не відлучатись за межі Львівської області без дозволу прокурора, на строк до 05.06.2017 року.

Із листів-відповідей Львівської місцевої прокуратури № 1 від 15.12.2016 року та від 17.02.2017 року видно, що прокуратурою на звернення позивача не надано йому дозволу на вибуття за межі Львівської області. Такі відмови обґрунтовані в тому числі тим, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду із 22.11.2016 року знаходиться справа № 813/4056/16 за позовом позивача до Державної міграційної служби України щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Наведені вище фактичні обставин справи вказують на те, що позивач фактично проживає в м. Львові, відносно нього існують обмеження щодо вибуття за межі Львівської області, дозволу на вибуття позивача за межі Львівської області прокуратурою не надано, а дозвіл слідчого на вибуття позивача за межі міста Києва ним отримано.

В такій ситуації, та з врахуванням вимог КАС щодо територіальної підсудності адміністративних справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлений позивачем адміністративний позов до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, підлягає розгляду в Львівському окружному адміністративному суді.

Отже, являється помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність передачі справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 07.04.2017 р., яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року про передачу справи на розгляд до іншого суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2017 року.