Ухвала суду № 66596264, 15.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/3603/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на постанову Франківського районного суду міста Львова від 24.02.2017р. по справі № 465/7218/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов'язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016р. ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова в якому просила зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року, починаючи з 04.05.2016року.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 24.02.2017р. позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова задоволено; зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова призначити ОСОБА_1, з 04.05.2016 року пенсію за вислугою років відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року.

Не погоджуючись з даною постановою Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки представника в судове засідання не забезпечило, що не перешкоджає розгляду справи без участі їхнього представника за наявними матеріалами.

Позивач в судовому засіданні заперечила проти апеляційної справи, просила оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи а саме з копії трудової книжки, з 01.08.1977 року позивачка працювала у податкових органах на різних посадах. 03.09.2001 року у зв'язку із зміною штатного розпису її було переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу відшкодування податку на додану вартість, а 27.09.2004 року присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.07.2016 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року.

Відповідач Рішенням №121-Ч/8 від 25.07.2016 року відмовив ОСОБА_1 в призначенні вказаної пенсії, оскільки відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-19 в редакції від 10 грудня 2015 року призначення пенсії особам, що набули стаж державної служби в контролюючих органах податкової служби, не передбачено.

Згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно положень ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015року для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Матеріалами справи підтверджено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить більше 30 років.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність до задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 24.02.2017р. по справі № 465/7218/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська

Повний текст ухвали складено 19.05.2017р.