Постанова № 66595388, 16.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2017 року справа № 336/651/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2017 року у справі № 336/651/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 166 від 18.01.2017 про відмову у призначенні пільгової пенсії; Зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 10.01.2017.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, вказавши на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги заявник вказав, що відмова у призначенні пенсії за Списком № 2 на пільгових умовах є обґрунтованою, оскільки надана позивачем трудова книжка та додаткові документи не містять вичерпної інформації про характер виконуваної роботи та не підтверджується зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день. При цьому, керівництво підприємства, на якому продовжує працювати позивач, не видає уточнюючу довідку, яка б містила всю необхідну інформацію для призначення пенсії. Крім того, позивач документально не підтвердив понесені ним витрати на правову допомогу, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Розгляд справи відбувся в порядку скороченого провадження, тому за приписами ст. 183-2 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, що народився 01 січня 1962 року, досягнувши віку 55 років, 10.01.2017 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення йому пільгової пенсії за віком згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 9).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя № 166 від 18.01.2017, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 з посиланням на те, що він взагалі не має пільгового стажу за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю у наданих ним документах вичерпної інформації про характер виконуваної роботи, а також ненаданням уточнюючої довідки з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат».

Крім того, судами встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії БТ-І№7950324 у період з 22.01.1996 по 26.06.2006 та у період з 01.10.2013 по 27.04.2015 позивач працював на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на посаді дробильника шліфзерна, шліфпорошків та шихтових матеріалів 4-5 розрядів з повним робочим днем, що відноситься до Списку № 2. На момент звернення до суду з адміністративним позовом позивач продовжував працювати на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (а.с. 44-47). В трудовій книжці містяться записи про підтвердження права позивача на пільгову пенсію за Списком № 2 за номером 16, 23 з посиланням на наказ № 466 від 14.11.1994 р. і № 305 від 18.08.2000 р. і за номером 21 від 27.04.2015 з посиланням на наказ № 78 від 27.04.2015 р. Також міститься запис № 18 про те, що право на пільгову пенсію не підтверджено.

З огляду на накази № 78 від 27.04.2015, № 152 від 21.06.2011, № 305 від 18.08.2000, № 466 від 14.11.1994 (а.с. 13-15, 17) на підприємстві була проведена атестація робочих місць для підтвердження права працівників на пільги і компенсації та затверджений перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2. За умовами праці вказана професія позивача надає йому право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2.

Вказані обставини підтверджені наявними у справі документами.

Обґрунтовуючи позов, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пільгової пенсії відповідно до п. «б» Закону України « Про пенсійне забезпечення» протиправними, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, що містить всі необхідні записи, тому підстав для вимоги відповідачем в нього уточнюючої довідки з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» не має.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки достатній пільговий стаж позивача підтверджений записами в трудовій книжці, а надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 46 Конституцій України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Крім того, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12.08.1993, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що особа, яка подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах має надати документи, які підтверджують наявність пільгового трудового стажу. Документом, що підтверджує наявність пільгового трудового стажу є трудова книжка. У разі відсутності у трудовій книжці інформації, яка б містила відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, то документом, який підтверджує наявність такого стажу може бути уточнююча довідка з підприємства, де працював заявник.

Як вбачається зі змісту трудової книжки період роботи позивача з 22.01.1996 по 14.06.2006 та з 01.10.2013 по 10.01.2017 за посадою дробильника шліфзерна, шліфпорошків та шихтових матеріалів підтверджений записами в ній. При цьому в ній містяться записи про підтвердження права позивача на зарахування цього стажу до пільгового за Списком № 2 з посиланням на накази, копії яких також було надано до відповідача.

Спеціальність, за якою позивач працював, внесена до Списку № 2, тому підтверджувати наявний пільговий стаж на підприємствах іншими документами, окрім трудової книжки, та надавати уточнюючі довідки про атестацію робочих місць на підприємстві він не зобов'язаний.

При цьому, відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Будь-яких посилань на невідповідність запису в його трудовій книжці щодо пільгового стажу або підстав для сумніву у цих записах відповідачем не наведено. В той же час, своїм правом на перевірку даних трудової книжки відповідач не скористався, а вимога про надання уточнюючої довідки за наявності трудової книжки із відповідними записами за вищенаведених обставин неможливо вважати правомірною.

За таких обставин, враховуючи, що на момент подачі заяви про призначення пенсії позивач досяг 55 років та має загальний стаж більше 35 років, з них пільговий стаж становить більше 12 років 06 місяців, то суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Проте, колегія суддів, не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу з огляду на наступне.

Виходячи з положень частин 1, 2, 4 статті 94 КАС України компенсація витрат на правову допомогу - це надана нормами Кодексу перевага фізичним та юридичним особам позивачам у справі, оскільки суб'єкт владних повноважень може компенсувати лише витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У частині 2 статті 16 КАС України зазначається, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Як зазначено в частині 1 статті 90 КАС України, до витрат на правову допомогу відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, право на відшкодування витрат на правову допомогу передбачено лише за участь адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Разом із тим, відповідно до наявного у матеріалах справи акту про прийняття грошових коштів за надання правової допомоги згідно договору № 54/ш від 23.01.2017 (а.с. 19) та розрахунку витрат на правову допомогу (а.с. 20) заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. містить витрати лише на складення адміністративного позову, а отже правові підстави для задоволення таких вимог відсутні.

З урахуванням того, що суд першої інстанції у даній справі прийняв вірне по суті рішення, але питання розподілу судових витрат прийняв з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, то за приписами пункту 1 частини 1 статті 201 КАС України це є підставою для зміни постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2017 року у справі № 336/651/17 - змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини постанови суду словосполучення «та витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.» виключити.

В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточної та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко