Ухвала суду № 66590863, 18.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/324/17 Головуючий 1 інстанції: Лях М.О.

Справа суду 1-ї інстанції № 640/20155/14-к

Категорія: ч.2 ст. 369-2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Вакула Н.С.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220010000207 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання захисника ОСОБА_2, кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014220010000207 від 22.08.2014 року відносно ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 369-2 КК України - закрито, у звязку із зміною обстановки, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу районного суду скасувати у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а справу направити в районний суд на новий розгляд. Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу апелянт вказує на те, що суд постановив необґрунтоване та невмотивоване рішення, встановив обставину що ОСОБА_1 перестав бути суспільно-небезпечною особою, але звільнив останнього від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, при цьому не зазначив у своєму рішенні конкретну підставу, яка передбачена ст. 48 КК України. Крім того прокурор зазначає, що копія оскаржуваної ухвали, в порушення ст. 376 КПК України, була направлена до прокуратури лише 25 жовтня 2016 року. Всі зазначені обставини, на думку прокурора, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу і вважав необхідним призначити новий розгляд в суді першої інстанції, внаслідок допущених судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора належить задоволити частково, з наступних підстав.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не може погодитись зі слушністю його апеляційних доводів в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема юридична конструкція норми, що міститься у ст. 48 КК України є правом суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявністю однієї з передбачених підстав: внаслідок зміни обстановки, коли вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність, або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Зазначені підстави для звільнення можуть існувати сукупно або альтернативно.

Розглядаючи клопотання сторони захисту щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності суд першої інстанції, на підставі наявних у справі відомостей, що походять з різних джерел, встановив, що обвинувачений перестав бути суспільно-небезпечною особою. Разом з цим, суд при розгляді цього клопотання, не зясував достеменно то повно у сторони захисту та самого ОСОБА_1 можливість звільнення його від кримінальної відповідальності саме внаслідок того, що обвинувачений перестав бути суспільно-небезпечною особою. Тобто особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно-небезпечною, у разі коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину (абзац 5 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності).

Зазвичай до зміни обстановки навколо особи відносять події, які настали як з її волі (наприклад перехід на іншу роботу, не повязану з матеріальною відповідальністю, переїзд на інше місце проживання та розрив з кримінальним оточенням, реєстрації шлюбу з потерпілою особою, добровільно проведений курс лікування від алкоголізму чи наркоманії тощо), так і незалежно від її волі (звільнення особи з державної служби, що унеможливлює вчинення службових злочинів, призов на військову службу, нещасний випадок, внаслідок якого особа стала інвалідом тощо). Враховуючи, що перелік таких обставин не є виключним, колегія суддів вважає, що процесуальна можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 48 КК України, внаслідок того, що особа перестала бути суспільно небезпечною є можливою, але з дотриманням норм кримінального процесуального закону, щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Прокурор у своїх апеляційних доводах слушно посилається на ці процесуальні порушення, вказуючи, що висновки про встановлення певних обставин стосовно особи ОСОБА_1, які наведені судом у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не узгоджуються зі змістом постановленого рішення, оскільки суд встановив, що ОСОБА_1 перестав бути суспільно-небезпечною особою, але звільнений судом від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки без чіткої вказівки на одну з двох підстав, передбачених ст. 48 КК України.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись зі слушністю апеляційних доводів прокурора з твердженнями про його незгоду щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, оскільки такі повноваження суду мають суто дискреційний характер, внаслідок чого законодавець не передбачив в зазначеній нормі кримінального закону залежність прийняття відповідного рішення від процесуальної позиції сторони, в тому числі і прокурора. На думку колегії суддів таке обґрунтування апеляційних вимог не є достатнім, оскільки прокурором не проаналізована вся сукупність обставин, яку належить враховувати відповідно вимог ст. 48 КК України. Про наявність дискреційних повноважень суду чітко зазначено у правових висновках Верховного Суду України, зазначених у постанові № 5-48к-13 від 23 січня 2014 року.

При цьому належить врахувати, що висновки суду першої інстанції про дію у часі закону України про кримінальну відповідальність, що посилює відповідальність або іншим чином погіршує становище особи не має зворотної сили. Такі висновки не позбавлені правових та фактичних підстав, оскільки це чітко передбачено нормами ч.2 ст. 5 КК України. Кримінальне провадження містить відомості, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, яке згідно обвинувального акту мало місце 29 серпня 2014 року та 5 вересня 2014 року. Станом на вказані дати злочин, передбачений статтею 369-2 КК України, вважався не корупційним та стаття 48 КК України була чинною в редакції Закону України від 13.04.2012 року №46524УІ, де не було вказано про виключення з приводу «крім корупційних злочинів». Примітка до статті 45 КК України була доповнена Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 року №1698-УІІ, який набрав чинність 25 січня 2015 року.

Вказані обставини прокурором в апеляційній скарзі не оспорюють ся (Т.3 арк. 166)

Разом з цим, колегією суддів при апеляційному розгляді встановлено відсутність технічного носія із звукозаписом судового засідання від 12.10.2016 року (Т.3 арк. 152). На запит, надісланий до Київського районного суду міста Харкова про надання архівної копії технічного носія із звукозаписом зазначеного судового засідання, надійшла відповідь, згідно якої через технічні несправності, які виникли під час судового засідання, надати Апеляційному суду Харківської області архівну копію диску неможливо. Зазначена обставина позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити відповідність дій суду першої інстанції з урахуванням апеляційних доводів прокурора щодо дотримання його процесуальних прав в судовому засіданні та вимог ст. 376 КПК України.

В силу вимог ч.6 ст. 107 та ст. 412 ч.2 п. 7 КПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у будь-якому випадку, тобто суто з процесуальних підстав, що обумовлює необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора та призначення нового судового розгляду.

При новому судовому розгляді, в силу вимог ч.3 ст. 415 КПК України, належить врахувати висновки і мотиви, з яких скасована оскаржувана ухвала, які є обовязковими для суду першої інстанції при новому розгляді. При цьому належить ретельно дослідити та зясувати процесуальну позицію сторін в тому числі і сторони захисту щодо фактичних підстав звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за клопотанням захисника (Т.3, арк. 151).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 3; ст. 412 ч. 2 п. 7; 418, 419 КПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокуроразадоволити частково.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_1- скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ______ _____

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5