Рішення № 66588974, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення страхового відшкодування,

Унікальний № 761/24936/15-ц№ апеляційного провадження: №22-ц/796/4666/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» 27 734грн. 83коп., з яких 22 793 грн. 23 коп. - відшкодування матеріальної шкоди, 1 044грн. витрати на експертні послуги та 3 897грн. 60 коп. витрат за надання правової допомоги.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 14 липня 2014 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, у м. Києві по вул. Анрі Барбюса, 22, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу контролювати рух автомобіля, внаслідок чого автомобіль викинуло на тротуар, де він здійснив наїзд на стоячий автомобіль «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, чим порушив пп. 2.3, 12.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Позивач стверджував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження: деформація обох лівих дверей, переднього лівого крила, лівого порогу, потертості заднього лівого крила, переднього лівого диску, зірвано передній бампер.

Так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9099367 від 24 грудня 2013 року, 15 липня 2014р. він подав страховику відповідну заяву-повідомлення про страховий випадок разом з копіями необхідних документів.

Відповідно до висновку Української автомобільної корпорації «УкрАвто» від 22 серпня 2014 року розмір матеріальної шкоди становить 22 793грн. 23коп. За експертні послуги ним сплачено 1 044 грн.

Позивач посилався на те, що 16 квітня 2015 року подав страховику заяву про виплату страхового відшкодування, однак на момент подання позовної заяви відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування та не надано відмови у його виплаті.

- 2 -

У судовому засіданні 14 вересня 2016 року за клопотанням представника позивача суд залучив до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2, а 16 вересня 2016 року позивач уточнив вимоги позовної заяви та просив стягнути солідарно з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» та ОСОБА_2 27 734грн. 83коп., з яких 22 793грн. 23коп. відшкодування матеріальної шкоди, 1 044 грн. витрати на експертні послуги та 3897грн. 60коп. витрати за надання правової допомоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року, у якому виправлено описку ухвалою суду від 7 лютого 2017р., позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 21 793грн. 23 коп., 1 044грн. витрат на оплату послуг експерта та 3897грн. 60 коп. витрат за надання правової допомоги, 277грн. 34 коп. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 7 лютого 2017р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1 000грн.

У поданій апеляційній скарзі ПрАТ СК «Інтер-Поліс» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, заявленому до ПрАТ СК «Інтер-Поліс».

Відповідач посилається на невідповідність висновку суду обставинам справи, так як з наданих доказів, зокрема вироку Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015р., вбачається, що ДТП сталася у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 умисного злочину, який призвів до страхового випадку - зіткнення з автомобілем позивача.

Також відповідач вважає, що суд неправильно застосував положення п.п. 37.1.2, 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є вчинення особою, відповідальність якої застрахована, водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

ОСОБА_2 та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.39, 40 т.2), у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 14 липня 2014р. на вул. А. Барбюса, 22 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на стоячий автомобіль «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу.

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014р. провадження стосовно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно полісу № АС/9099367 від 24 грудня 2013р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50 000грн. та франшизою у 1000грн.

- 3 -

15 липня 2014р. позивач подав до ПАТ СК «Інтер-Поліс» заяву повідомлення про страховий випадок та виплату страхового відшкодування.

Листом від 19 листопада 2014р. СК «Інтер-Поліс» повідомило позивача, що рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято після встановлення судами всіх обставин ДТП.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 22 серпня 2014р. Українською автомобільною корпорацією «УкрАвто», матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_4, у результаті його пошкодження у ДТП становить 22 793,23грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, є страховим випадком, страховик неправомірно відмовляє у виплаті страхового відшкодування, так як злочин, який був вчинений ОСОБА_2, не пов'язаний із вчиненням ДТП.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом вказаного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 37.1.2 статті 37 закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

З наданого суду першої інстанції копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015р. вбачається, що ОСОБА_2 засуджений за опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а саме під час виконання покладених на нього обов'язків щодо охорони громадського порядку, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 342 КК України.

При цьому, з тексту вироку та викладених у ньому пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вчиняючи опір працівникові правоохоронного органу та намагаючись втекти, він керував автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, коли у його праву руку влучила куля, у результаті чого він смикнув рукою та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого зупинився.

Крім того, з пояснень потерпілого ОСОБА_6, викладених у вироку суду, встановлено, що намагаючись зупинити ОСОБА_2, який на великій швидкості керував автомобілем, він здійснив декілька пострілів у його бік, у результаті чого поранив, а потім викрутив кермо автомобіля, після чого автомобіль потрапив у ДТП та зупинився.

- 4 -

Враховуючи викладені у вироку обставини вчинення умисного злочину ОСОБА_2, вбачається, що до дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача і який є страховим випадком, призвело вчинення ОСОБА_2 умисного злочину - вчинення опору працівникові правоохоронного органу, і саме дії, направленні на припинення злочинних дій ОСОБА_2, призвели до ДТП.

Вказані обставини не були проаналізовані та враховані судом першої інстанції при вирішенні даного спору і суд прийшов до помилкового висновку про те, що страховик неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 є особою, винними діями якої трапилася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, тому саме він повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У підтвердження розміру матеріального збитку, позивачем наданий висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 22 серпня 2014р., згідно якого вартість матеріального збитку становить, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, 22 793грн. 23коп.

Вказаний висновок є належним доказом, так як складений спеціалістом, якому видано свідоцтво на здійснення такого виду діяльності. Крім того, вказаний висновок не був спростований відповідачем.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду у сумі 22 793грн. 23коп.

Також колегія суддів не вбачає правових підстав для солідарної відповідальності відповідачів за шкоду, завдану позивачу, так як вона не була завдана спільними діями або бездіяльністю відповідачів, як це передбачено статтею 1190 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно наданої суду першої інстанції квитанції від 19 серпня 2014р. позивачем сплачені послуги спеціаліста у розмірі 1044грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 відповідно до ст. 88 ЦПК України.

- 5 -

Також позивачем надані докази оплати витрат на правову допомогу у розмірі 3 897,60грн. та акт наданих послуг.

Крім того, позивачу підлягає відшкодування сплачений ним судовий збір у сумі 277грн. 34коп.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини справи та не оцінені надані сторонами докази, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», та задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2

У постанові №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу (пункт 20).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалене Шевченківським районним судом м. Києва у даній справі 7 лютого 2017р. додаткове рішення, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2017 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 лютого 2017р. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 734грн. 83коп. та повернення судового збору у сумі 277грн. 34коп., а всього 28 012грн. 17коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: