Ухвала суду № 66588422, 16.05.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/161/17

в справі №760/5804/17-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Хілюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Департамент земельних ресурсів Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання недійсним рішення, державного акта на земельну ділянку та договору купівлі -продажу земельної ділянки, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить:

- визнати незаконними дії Київської міської ради щодо прийняття рішення №922/922 від 18 грудня 2008 року в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0838 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 та визнати його недійсним в цій частині.

- Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0838 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу на земельну ділянку площею 0,0838 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуйма В.Б. за №952 від 31 серпня 20016 року на ім'я ОСОБА_3.

Ухвалою судді від 03 травня відкрито провадження в справі та призначено до судового розгляду.

25 квітня 2016 року представником позивачки ОСОБА_5 було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельної ділянки площею 0,0838 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Зазначає, що після отримання Державного акту на спірну земельну ділянку у 2016 році її було відчужено шляхом укладення договору купівлі -продажу.

На даний час позивачу стало відомо, що відповідачі намагаються провести повторне відчуження земельної ділянки шляхом її продажу.

Таким чином, накладення арешту на майно є необхідним заходом, щоб уникнути в майбутньому труднощів при виконанні рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Підстави забезпечення позову врегульовано ст.151 ЦПК України.

З точки зору ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову застосовується, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч.2 ст.151 ЦПК України.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Статтею 152 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

За даною нормою закону однією з причин, в зв»язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Так, предметом спору сторін є визнання недійсним Державного акту та договору купівлі-продажу на земельну ділянку площею 0,0838 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка на даний час належить відповідачці ОСОБА_3 на праві власності.

За таких обставин суд вважає обгрунтованими побоювання позивача щодо можливої реалізації вказаного нерухомого майна відповідачем, під час виконання рішення суду в разі його задоволення.

Враховуючи викладене вище, характер спору, що виник, суд приходить до висновку про обгрунтованість заяви та її задоволення.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку в по АДРЕСА_4 площею 0,0838га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Позивач : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач 1: Київська міська рада, 01044 м. Київ вул. Хрещатик, 36.

Відповідач 2 : ОСОБА_2, рік народження та ІН невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач 3: ОСОБА_3, рік народження та ІН невідомі, проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя