Вирок № 6658806, 23.10.2009, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 1-3/09

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2009 року                                                                           м. Монастирище                                    

Монастирищенський районний суд  Черкаської області

в складі: головуючого - судді:              Бурлаки М.В.

при секретарі:                    Шмунь Л.І.

з участю прокурора:         Роги С.С.  

з участю адвоката:            ОСОБА_1

підсудної                            ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженої, непрацюючої, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої

у вчиненні злочинів, передбачених  ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2  протягом часу з літа 2000 року по лютий місяць 2003 року,  неодноразово, охоплюючи єдиним злочинним наміром, з метою заволодіння майном громадян та використання його в особистих цілях, під приводом посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, а саме в країнах Ірландія, Канада, Кіпр, Німеччина, Об"єднані Арабські Емірати та Нідерланди, шляхом шахрайства, застосовуючи обман та зловживання довірою з боку громадян, з якими була особисто знайома, заволодівала належними їм грошовими коштами, спричинивши тим самим потерпілим значні матеріальні збитки та матеріальні збитки у великих та особливо великих розмірах.

Так вона, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_3,  використовуючи довірливі відносини, засновані на знайомстві з останньою, починаючи з літа 2000 року, пропонуючи працевлаштування спочатку в Канаді, після чого на Кіпрі, а вже потім в Ірландії, повідомляючи потерпілій неправдиві відомості, представляючи їй відеокасету з записом фільму про життя емігрантів в Канаді та брошурку про географію даної країни, «Договір про надання послуг» від 10.11.2000 року, запит в ЦРЛ м. Москви, та розписку про отримання у ОСОБА_3 грошей в сумі 900 доларів США громадянкою ОСОБА_4, завірених печаткою Міжнародного агентства «ВІЗ АРТ» за підписом гр. ОСОБА_4, а також копію квитанції № 401393, під приводом працевлаштування за кордоном її сина ОСОБА_5, умисно, з корисливих мотивів та з метою, спрямованою на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_3, охоплюючи єдиним злочинним наміром, не маючи наміру повернути заволоділа добровільно переданими їй грошима ОСОБА_3 протягом червня-липня 2000 року в сумі 1 250 доларів США по курсу Національного банку України 543,86 грн. за 100 доларів США, на суму 6796 грн. 75 коп. та в листопаді місяці 2000 року - 400 доларами США за курсом Національного банку України 543,71 грн. за 100 доларів США на суму 2174 грн. 84 коп., а всього заволоділа грошовими коштами на загальну суму 1 650 доларів США, що становить, в перерахунку на національну валюту, 8 971 грн. 59 коп.,  спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки у великих розмірах на загальну суму 8 971 грн. 59 коп.

Вона ж, повторно, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_6,  використовуючи довірливі відносини, засновані на знайомстві з останньою, починаючи з 2 грудня 2000 року, повідомляючи їй неправдиві відомості, умисно, з корисливих мотивів та з метою, спрямованою на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6, не маючи наміру повернути, під приводом працевлаштування її в країні Ірландія, охоплюючи єдиним злочинним наміром 02.12.2000 року заволоділа добровільно переданими їй ОСОБА_6 грошовими коштами в сумі 850 доларів США за курсом Національного банку України 543, 66 грн. за 100 доларів США на суму 4621 грн. 11 коп., в лютому місяці 2001 року – 500 доларами США за курсом Національного банку України 542,92 грн. за 100 доларів США на суму 2 714 грн. 60 коп. та в серпні місяці 2001 року – 550 доларами США за курсом Національного банку України 534,69 грн. за 100 доларів США на суму 2 940 грн. 80 коп., а всього заволоділа коштами в сумі 1 900 доларів США, що становить, в перерахунку на національну валюту, 10 276 грн. 51 коп., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки в особливо великих розмірах на загальну суму 10 276 грн. 51 коп.

Вона ж, повторно, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_7,  використовуючи довірливі відносини засновані на знайомстві з останнім, повідомляючи йому неправдиві відомості, умисно, з корисливих мотивів та з метою, спрямованою на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7, 20 лютого 2003 року, перебуваючи в м. Києві по вул. Червоноармійська, 104, в приміщенні кабінету № 413 Голосіївської поліклініки № 1, не маючи наміру повернути, заволоділа добровільно переданими їй ОСОБА_7 грошима в сумі 18 000 грн. , спричинивши тим самим ОСОБА_7 матеріальні збитки у особливо великих розмірах на вищевказану суму.

Вона ж, повторно, працюючи директором БПМП «Надія», що по вул. Жовтневій, 13 в м. Монастирище Черкаської області, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілої ОСОБА_8 , використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останньою, повідомляючи їй неправдиві відомості, під приводом працевлаштування гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в країні Ірландія, не маючи наміру повернути, 23 листопада 2000 року заволоділа добровільно переданими грошима в сумі 2 120 англійських фунтів стерлінгів за курсом Національного банку України 772,4072 грн. за 100 англійських фунтів стерлінгів, що становить, в перерахунку на національну валюту,  16 375 грн. 03 коп., перерахувавши їх як 3 000 доларів США, після чого, повернула гроші в сумі 2 750 доларів США по курсу Національного банку 532,73 грн. за 100 доларів США на суму 14 650 грн. 07 коп., написавши при цьому розписку про те, що вона винна їм гроші в сумі 120 доларів США, датовану 3 липня 2001 року, а рештою суми заволоділа, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_8 значну шкоду у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 1 724 грн. 96 коп.      

Вона ж, повторно, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з 8 березня 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілої ОСОБА_10, використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останньою , повідомляючи їй неправдиві відомості, під приводом працевлаштування гр. ОСОБА_10 в країні Ірландія   та завівши в оману, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі 10 000 гривень (2 000 доларів США),  датованої 9 березня 2001 року, не маючи наміру повернути, заволоділа  добровільно переданими їй ОСОБА_10 грошима в сумі 2 000 доларів США, за курсом Національного банку України 542,25 грн. за 100 доларів США на суму 10 854 грн., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_10 матеріальні збитки у особливо великих розмірах на загальну суму 10 854 грн.

Вона ж, повторно, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з 27 березня 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілого ОСОБА_11, використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останнім , повідомляючи йому неправдиві відомості, під приводом працевлаштування ОСОБА_11 в країні Ірландія, та завівши в оману, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі  1000 доларів США, датованої 27 березня 2001 року по курсу Національного банку України 541,85 грн. за 100 доларів США заволоділа добровільно переданими їй ОСОБА_11 грошовими коштами в сумі 5 418 грн. 50 коп. та шляхом написання розписки на отримання 700 доларів США, датованої 31 січня 2002 року, завіреної гербовою печаткою БПМП «Надія», по курсу Національного банку України 532,10 грн. за 100 доларів США заволоділа грошовими коштами в сумі 3 724 грн. 70 коп., не маючи наміру повернути, а всього заволоділа грошовими коштами  потерпілого в загальній сумі 1 700 доларів США, на суму 9 143 грн. 20 коп.,  після чого, 14 травня 2002 року 350 доларів США за курсом Національного банку України 532,70 грн. за 100 доларів США на суму 1 864 грн. 45 коп., з даної суми повернула, а рештою коштів заволоділа, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_11 матеріальні збитки у великих розмірах на загальну суму 7 278 грн. 75 коп.

      Вона ж, повторно, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з квітня місяця 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілого ОСОБА_12, використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останнім , повідомляючи йому неправдиві відомості, під приводом працевлаштування ОСОБА_12 в країні Ірландія, та завівши в оману, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі 1 000 доларів США, датованої 27 квітня 2001 року, завіреної печаткою БПМП «Надія», того ж числа, не маючи наміру повернути заволоділа добровільно переданими їй ОСОБА_12 грошовими коштами у вище вказаній сумі за курсом Національного банку України 541,61 грн. в сумі 5 416 грн. 10 коп. та шляхом написання розписки на отримання 500 доларів США, датованої 6 березня 2002 року - грошовими коштами в зазначеній сумі за курсом Національного банку України 532,35 грн. за 100 доларів США в сумі 2 661 грн. 75 коп., а всього заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 1 500 доларів США на суму 8 077 грн. 85 коп., вручивши останньому документи на іноземній мові, після чого продовжуючи свої злочинні дії, оформила виїзд гр. ОСОБА_12 на роботу в країну Нідерланди, оформивши при цьому не робочу візу терміном на 1 рік, як було обумовлено, а Шенгенську візу терміном на 10 днів, яка передбачає перебування особи за кордоном в якості туриста терміном на 10 днів, а в подальшому нелегальне перебування особи в даній країні, а також організувавши 11 березня 2002 року виїзд гр. ОСОБА_12 до Нідерландів,  спричинила тим самим потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки у великих розмірах на суму 8 077 грн. 85 коп.

    Вона ж, повторно, охоплюючи єдиним злочинним наміром починаючи з липня місяця 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілого ОСОБА_13, використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останнім , повідомляючи йому неправдиві відомості, під приводом працевлаштування ОСОБА_13 в країні Об"єднанні Арабські Емірати, а в подальшому в країні Ірландія, та завівши в оману, шляхом вручення йому квитанцій на отримання в нього грошей, а саме квитанції на отримання 1 980 гривень, датованої 26 липня 2001 року та квитанції на отримання 1 560 гривень, датованої 12 грудня 2001 року, а також шляхом складання договору б/н від 12 грудня 2001 року «Про надання послуг по працевлаштуванню в Ірландії», завірених гербовою печаткою БПМП «Надія», не маючи наміру повернути, заволоділа добровільно переданими їй ОСОБА_13 грошовими коштами 26 липня 2001 року 350 доларами США за курсом Національного банку України  535,99 грн. за 100 доларів США, на суму 1 875 грн. 97 коп. та 12 грудня 2001 року – 300 доларами США за курсом Національного банку України  529,75 грн. за 100 доларів США на суму 1 589 грн. 25 коп., після чого, продовжуючи заводити потерпілого в оману, запропонувала влаштувати за дані кошти його дружину ОСОБА_14  медичним працівником в країні Лівії, заволоділа 27 грудня 2002 року добровільно переданими їй ОСОБА_14 грошовими коштами в сумі 1 000 доларів США за курсом Національного банку України 533,24 грн. за 100 доларів США на загальну суму 5 332 грн. 40 коп., та грошима в сумі 300 грн., надавши при цьому квитанцію про отримання у неї грошей в сумі 5 700 грн., завірену гербовою печаткою БПМП «Надія», всього заволоділа грошовими коштами в сумі 1 650 доларів США на суму 8 797 грн. 62 коп., та 300 грн., спричинивши тим самим потерпілим  ОСОБА_13, ОСОБА_14 матеріальні збитки у великих розмірах на загальну суму 9 097 грн. 62 коп.

Вона ж, повторно, охоплюючи єдиним злочинним наміром починаючи з 18 квітня 2002 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілих ОСОБА_15 та його дружини ОСОБА_16, використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останніми , повідомляючи їм неправдиві відомості, під приводом влаштування громадянина ОСОБА_15 та його дружини ОСОБА_16 на роботу та навчання в країні Німеччина, в рамках міжнародної програми «Освіта без меж», завівши їх в оману, не маючи наміру повернути, заволоділа добровільно переданими їй потерпілими 18 квітня 2002 року грошовими коштами в сумі 400 доларів США за курсом Національного банку України 532,79 грн. за 100 доларів США на суму 2 131 грн. 16 коп., в травні місяці 2002 року - грошима в сумі 1 000 доларів США за курсом Національного банку України  532,82 грн. за 100 доларів США на суму 5 328 грн. 20 коп., та шляхом складання договору U-1S 0506|02 від 5 червня 2002 року і додатку до договору U-1S від 5 червня 2002 року,  вручення їм розписки на отримання в ОСОБА_15 грошей в сумі 1 100 доларів США, датованої 23 червня 2002 року того ж числа заволоділа добровільно переданими їй потерпілими грошовими коштами в сумі 1 100 доларів США за курсом Національного банку України 532,88 грн. за 100 доларів США в сумі 5 861 грн. 68 коп., а всього заволоділа грошовими коштами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в загальній сумі 2 500 доларів США на суму 13 321 грн. 04 коп.,  після чого, в серпні місяці 2002 року 1 100 доларів США за курсом Національного банку України  532,91 грн. за 100 доларів США на суму 5 862 грн. 01 коп., з даної суми повернула, а рештою грошей заволоділа, спричинивши тим самим потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 матеріальні збитки у великих розмірах на загальну суму 7 460 грн. 03 коп.

    Вона ж, повторно, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою потерпілої ОСОБА_17, використовуючи довірливі відносини засновані на службових відносинах з останньою , повідомляючи їй неправдиві відомості, під приводом працевлаштування ОСОБА_17 в країні Лівія медичним працівником, а також завівши її в оману, шляхом вручення їй квитанції на отримання в неї грошей в сумі 8 400 гривень, датованої 21 січня 2003 року, завіреної гербовою печаткою БПМП «Надія», а також договору доручення б/н датованого 21 січня 2003 року, не маючи наміру повернути, 21.01.2003 року заволоділа добровільно переданими їй ОСОБА_17 грошовими коштами в сумі 1 500 доларів США за курсом Національного банку України 533,29 грн. за 100 доларів США на суму 7 999 грн. 35 коп., а також  300 гривень, а всього 8 299 грн. 35 коп., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_17 матеріальні збитки у великих розмірах на загальну суму 8 299 грн. 35 коп.

Всього діями громадянки ОСОБА_2 потерпілим були нанесені матеріальні збитки на загальну суму 90 040 грн. 66 коп., що згідно п. 4 Примітки до ст. 185 КК України являється особливо великим розміром, так як в 5 296 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який становить 17 грн., визначений законодавством України на момент вчинення злочину.

ОСОБА_7 того, ОСОБА_2, працюючи директором БПМП «Надія», що розташоване за адресою: вул. Жовтнева, 13, м. Монастирище Черкаської області, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, до повноважень якої входить загальне поточне керівництво господарською діяльністю підприємства, здійснення фінансових операції без окремого на те доручення, підписання грошово-розпорядчих документів та інше, умисно, з корисливих мотивів, використала своє службове становище всупереч інтересам служби, тобто з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, під приводом посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном,  вчинила шахрайські дії стосовно ряду приватних осіб, та заволоділа їх грошима, що спричинило тяжкі наслідки, а саме:

    вона, працюючи директором БПМП «Надія», що за вище вказаною адресою, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків,  умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілої   ОСОБА_8, під приводом працевлаштування гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в країні Ірландія, не маючи наміру повернути, 23 листопада 2000 року заволоділа грошима в сумі 2 120 англійських фунтів стерлінгів за курсом Національного банку України 772,4072 грн. за 100 англійських фунтів стерлінгів на суму 16 375 грн. 03 коп., перерахувавши їх як 3000 доларів США, після чого, повернула гроші в сумі 2 750 доларів США за курсом Національного банку України 532,73 грн. за 100 доларів США на суму 14 650 грн. 07 коп., написавши при цьому розписку про те, що вона винна їм гроші в сумі 120 доларів США, датовану 3 липня 2001 року, а рештою суми заволоділа, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 1 724 грн. 96 коп.                      

    Вона ж, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з 8 березня 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_10,  під приводом працевлаштування гр. ОСОБА_10 в країні Ірландія   та завівши в оману, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі 10 000 гривень (2000 доларів США),  датованої 9 березня 2001 року, не маючи наміру повернути, заволоділа  грошима в сумі 2 000 доларів США, за курсом Національного банку України 542,25 грн. за 100 доларів США на суму 10 854 грн., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_10 матеріальні збитки на загальну суму 10 854 грн.

    Вона ж, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з 27 березня 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_11, під приводом працевлаштування ОСОБА_11 в країні Ірландія, та завівши в оману, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі  1 000 доларів США, датованої 27 березня 2001 року за курсом Національного банку України 541,85 грн. за 100 доларів США заволоділа грошовими коштами потерпілого в сумі 5 418 грн. 50 коп. та шляхом написання розписки на отримання 700 доларів США, датованої 31 січня 2002 року, завіреної гербовою печаткою БПМП «Надія», за курсом Національного банку України 532,10 грн. за 100 доларів США заволоділа грошовими коштами в сумі 3 724 грн. 70 коп., не маючи наміру повернути, а всього заволоділа грошовими коштами  потерпілого в загальній сумі 1 700 доларів США, на суму 9 143 грн. 20 коп.,  після чого, 14 травня 2002 року 350 доларів США за курсом Національного банку України 532,70 грн. за 100 доларів США на суму 1 864 грн. 45 коп., з даної суми повернула, а рештою коштів заволоділа, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_11 матеріальні збитки на загальну суму 7 278 грн. 75 коп.

    Вона ж, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з квітня місяця 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_12, під приводом працевлаштування ОСОБА_12 в країні Ірландія, та завівши в оману, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі  1 000 доларів США, датованої 27 квітня 2001 року, завіреної печаткою БПМП «Надія», того ж числа, не маючи наміру повернути заволоділа вказаними грошовими коштами потерпілого за курсом Національного банку України 541,61 грн. в сумі 5 416 грн. 10 коп. та шляхом написання розписки на отримання 500 доларів США, датованої 6 березня 2002 року, заволоділа зазначеними грошовими коштами за курсом Національного банку України 532,35 грн. за 100 доларів США в сумі 2 661 грн. 75 коп., а всього заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 1 500 доларів США на суму 8 077 грн. 85 коп., вручивши останньому документи на іноземній мові, після чого продовжуючи свої злочинні дії, оформила виїзд гр. ОСОБА_12 на роботу в країну Нідерланди, оформивши при цьому не робочу візу терміном на 1 рік, як було обумовлено, а Шенгенську візу терміном на 10 днів, яка передбачає перебування особи за кордоном в якості туриста терміном на 10 днів, а в подальшому нелегальне перебування особи в даній країні, а також організувавши 11 березня 2002 року виїзд гр. ОСОБА_12 до Нідерландів,  спричинила тим самим потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки на суму 8 077 грн. 85 коп.

    Вона ж, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з липня місяця 2001 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_13, під приводом працевлаштування ОСОБА_13 в країні Об"єднані Арабські Емірати, а в подальшому в країні Ірландія, та завівши в оману, шляхом вручення йому квитанцій на отримання в нього грошей, а саме квитанції на отримання 1 980 гривень, датованої 26 липня 2001 року та квитанції на отримання 1 560 гривень, датованої 12 грудня 2001 року, а також шляхом складання договору б/н від 12 грудня 2001 року «Про надання послуг по працевлаштуванню в Ірландії», завірених гербовою печаткою БПМП «Надія», не маючи наміру повернути, заволоділа грошовими коштами потерпілого 26 липня 2001 року 350 доларів США за курсом Національного банку України  535,99 грн. за 100 доларів США на суму 1 875 грн. 97 коп. та 12 грудня 2001 року заволоділа 300 доларами США за курсом Національного банку України  529,75 грн. за 100 доларів США на суму 1 589 грн. 25 коп., після чого, продовжуючи заводити потерпілого в оману, запропонувала влаштувати за дані кошти його дружину, потерпілу   ОСОБА_14,  медичним працівником в країні Лівії, заволоділа 27 грудня 2002 року грошима ОСОБА_14 в сумі 1 000 доларів США за курсом Національного банку України 533,24 грн. за 100 доларів США на загальну суму 5 332 грн. 40 коп., та грошима в сумі 300 грн., надавши при цьому квитанцію про отримання у неї грошей в сумі 5 700 гривень, завірену гербовою печаткою БПМП «Надія», а всього заволоділа грошовими коштами в сумі 1 650 доларів США на  суму 8 797 грн. 62 коп., та 300 грн., спричинивши тим самим потерпілим  ОСОБА_13, ОСОБА_14 матеріальні збитки на загальну суму 9 097 грн. 62 коп.

    Вона ж, охоплюючи єдиним злочинним наміром, починаючи з 18 квітня 2002 року, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілих ОСОБА_15 та його дружини ОСОБА_16, під приводом влаштування громадянина ОСОБА_15 та його дружини ОСОБА_16 на роботу та навчання в країні Німеччина, в рамках міжнародної програми «Освіта без меж», завівши їх в оману, не маючи наміру повернути, заволоділа  18 квітня 2002 року належними їм грошовими коштами в сумі 400 доларів США за курсом Національного банку України 532,79 грн. за 100 доларів США на суму 2 131 грн. 16 коп., в травні місяці 2002 року заволоділа грошима в сумі 1 000 доларів США за курсом Національного банку України 532,82 грн. за 100 доларів США на суму 5 328 грн. 20 коп., та шляхом складання договору U-1S 0506/02 від 5 червня 2002 року і додатку до договору U-1S від 5 червня 2002 року,  вручення їм розписки на отримання в ОСОБА_15 грошей в сумі 1 100 доларів США, датованої 23 червня 2002 року того ж числа заволоділа грошовими коштами потерпілих в сумі 1 100 доларів США за курсом Національного банку України 532, 88 грн. за 100 доларів США в сумі 5 861 грн. 68 коп., а всього заволоділа грошовими коштами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в загальній сумі 2 500 доларів США на суму 13 321 грн. 04 коп.,  після чого, в серпні місяці 2002 року 1 100 доларів США за курсом Національного банку України  532,91 грн. за 100 доларів США на суму 5 862 грн. 01 коп., з даної суми повернула, а рештою грошей заволоділа, спричинивши тим самим потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 матеріальні збитки на загальну суму 7 460 грн. 03 коп.

    Вона ж, являючись службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, умисно з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння чужим майном та використання його в особистих цілях, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_18, під приводом працевлаштування ОСОБА_17 в країні Лівія медичним працівником, а також завівши її в оману, шляхом вручення їй квитанції на отримання в неї грошей в сумі 8 400 гривень, датованої 21 січня 2003 року, завіреної гербовою печаткою БПМП «Надія», а також договору доручення б/н датованого 21 січня 2003 року, не маючи наміру повернути, 21.01.2003 року заволоділа належними потерпілій грошовими коштами в сумі 1 500 доларів США за курсом Національного банку України 533,29 грн. за 100 доларів США на суму 7 999 грн. 35 коп., а також  300 гривень, а всього 8 299 грн. 35 коп., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_17 матеріальні збитки на загальну суму 8 299 грн. 35 коп.

Всього діями громадянки ОСОБА_2, як посадової особи, потерпілим були нанесені матеріальні збитки на загальну суму 52 792 грн. 56 коп. , що згідно п. 4 Примітки до ст. 364 КК України являється тяжкими наслідками, так як в 3 105 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян в 17 грн., встановлений законодавством України на момент вчинення злочину.

        Вину у вчинених злочинах підсудна ОСОБА_2 не визнала та відповідно до ст. 63 Конституції України на досудовому слідстві частково відмовилась давати покази, ході перших судових засідань давала покази, а в наступних судових засіданнях відмовилась давати покази щодо обставин вчинених злочинів, однак підтримала думку адвоката, який вважає, що суд чув думку прокурора в даній справі, який впевнений у тому, що вина ОСОБА_2 доведена і вона повинна бути покарана.

Як відомо, і це підтверджується змістом частини 1 статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Що ж саме встановлено, які докази вини моєї підзахисної зібрані органом досудового слідства протягом більше ніж шести років досудового та судового слідства ?

На відміну від прокурора, який переконаний, що слідство в даній справі проведено всебічно, повно і об'єктивно адвокат та підсудна вважають, що в порушення вимог статей 22 та 64 Кримінально-процесуального кодексу України обставини цієї справи досліджені лише частково, розслідування було неповним, необ'єктивним і упередженим, внаслідок чого при провадженні досудового слідства і розгляді справи в суді не доведена ні подія злочинів, які інкриміновані ОСОБА_2, ні тим паче її винність у вчиненні цих злочинів.

Частиною 2 статті 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Виходячи саме з цієї норми Основного Закону України, адвокат та підсудна не доводять невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, а доводять Суду, що в даній справі відсутні бодай якісь докази винності підсудної, а всі висунуті проти неї обвинувачення є повністю абсурдними, незаконними і безпідставними.

При цьому захист та підсудна навіть не вважають за необхідне зупинятися детально на конкретних епізодах обвинувачення, оскільки всі вони об'єднанні одноманітністю подій та дій як ОСОБА_2, так і осіб, які визнані потерпілими в даній справі. Натомість звертають увагу суду на головні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була директором фірми „Надія", яка в установленому законом порядку зареєстрована 10 липня 1992 року (том 2 а.с.117) та отримала ліцензію № 1364 від 18 жовтня 2000 року на право заняття діяльністю щодо працевлаштування громадян України за кордоном (том 2 а.с.116).

Займаючись саме цією діяльністю, ОСОБА_2, як керівник фірми, рекламувала її у незаборонений законом спосіб та співпрацювала з іноземними юридичними особами, які займалися аналогічною діяльністю, зокрема, з товариствами з обмеженою відповідальністю „Інтерсервісперсонал" і ,ВІ3-АРТ", які знаходились в м. Москва Російської Федерації, та Міжнародним об'єднанням фірм і некомерційних організацій „Партнер-груп", розташованим в м. Берлін (Німеччина). Така співпраця відбувалася як шляхом укладення відповідних договорів та їх виконання фірмою „Надія", як представником (агентом), так і шляхом надання клієнтам лише інформації про місцезнаходження, контакти та послуги партнерів по бізнесу.

ОСОБА_19 для ОСОБА_2 така діяльність була бізнесовою, підприємницькою, немає нічого дивного чи незаконного в тому, що за свою роботу, послуги, вона отримувала від фізичних осіб - клієнтів грошові кошти, про що видавала їм або квитанції до прибуткового касового ордеру (потерпілим ОСОБА_17, ОСОБА_13 та ОСОБА_14В.) або розписки (потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12Я.).

В процесі діяльності фірми „Надія" частина осіб, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, отримавши лише необхідні консультації та інформацію, самостійно зверталися до московських фірм ,ВІЗ-АРТ" та „Інтерсервісперсонал", де самостійно сплачували кошти, що підтверджується квитанціями цих фірм, розпискою представника фірми ,ВІЗ-АРТ" ОСОБА_4 та показаннями потерпілих і свідків у цій справі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 особисто отримувала кошти від ОСОБА_6

ОСОБА_7 того, як вбачається з матеріалів справи, від частини потерпілих, зокрема, ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ОСОБА_2 отримувала кошти не як керівник юридичної особи - фірми „Надія", а як фізична особа, і не як плату за послуги, а як позику, під зобов'язання повернути борг.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 отримувала кошти від ОСОБА_15 та ОСОБА_16 як оплату її послуг чи послуг міжнародного об'єднання «Партнер-груп".

Що ж стосується епізоду заволодіння коштами ОСОБА_8, то ОСОБА_2 категорично заперечує, що розписка на 120 доларів США від 3 липня 2001 року написана її рукою і це заперечення на сьогодні нічим не спростовано, оскільки встановити істину можливо лише шляхом призначення відповідної експертизи, так жоден з учасників даного судового процесу та суд не володіє відповідними спеціальними знаннями і не в змозі дати належну оцінку цьому документу (розписці), але, всупереч вимогам закону, така експертиза в справі не призначалася і не проводилася.

Отже, вказана розписка не може бути належним, допустимим та достатнім доказом в даній кримінальній справі.

Вважають, що варта уваги Суду і інша розписка (по епізоду заволодіння коштами ОСОБА_11В.) на суму 1000 доларів США її зміст свідчить про те, що ОСОБА_2 отримала кошти від громадянина ОСОБА_20, а не від ОСОБА_11 (потерпілого у цій справі), однак цей документ вперто подається стороною обвинувачення, як доказ заволодіння коштами саме останнього.

Попри тривалий період часу, який пройшов з дня складення цієї розписки (27 березня 2001 року), зважаючи на відверте небажання органу досудового слідства проводити розслідування цього епізоду відповідально та належним чином, захисту таки вдалося самостійно встановити особу на прізвище ОСОБА_20, яка зверталася до ОСОБА_2 з питань працевлаштування, передавала їй 1000 доларів США та отримувала зазначену вище розписку. Це громадянка ОСОБА_21, мешканка АДРЕСА_1, яка вирішувала питання власного працевлаштування та працевлаштування свого чоловіка ОСОБА_20.

Захист та підсудна ОСОБА_2 не виключають, що після повернення коштів громадянці ОСОБА_21 вказана розписка була незаконно вилучена працівниками міліції під час обшуку у її (ОСОБА_2В.) будинку і пізніше використана для фальсифікації матеріалів кримінальної справи в частині заволодіння коштами ОСОБА_11

Захист та підсудна впевнені, що Суд надасть правильну оцінку цій розписці, а саме як доказу невинності ОСОБА_2

Окремо звертають увагу Суду на ті епізоди обвинувачення ОСОБА_2, де прямо не фігурує московська фірма „Інтерсервісперсонал", однак її участь у наданні послуг щодо працевлаштування за кордоном та отримання оплати за ці послуги підтверджується змістом пункту 10 пояснення колишнього керівника цієї фірми пана ОСОБА_22, де зазначено, що договори з громадянами України ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та іншими укладались саме в офісі фірми „Інтерсервісперсонал", там же оформлялися і фінансові документи, тобто приймалися кошти від клієнтів (том 4 а.с.3-5).

За таких обставин немає жодних підстав для висновку, що ОСОБА_2 у будь-який спосіб заволоділа коштами осіб, визнаних потерпілими в даній справі. Доказами цього могли б бути і інші документи, показання свідків і т.п., якби досудове слідство у цій справі велося з дотриманням вимог закону, повно, всебічно і об'єктивно. Але ж до цього часу не вилучені  відповідні документи, в тому числі фінансові, фірм „Інтерсервісперсонал" та «ВІЗ-АРТ", не встановлено місцезнаходження та не допитані окремі керівники та персонал цих юридичних осіб, які, без сумнівів, причетні до заволодіння коштами громадян України, що визнані потерпілими у цій справі. Адже ще 9 квітня 2002 року прокуратурою м. Москва відносно працівників фірми «ВІЗ-АРТ" порушена кримінальна справа (том 3 а.с.184). Не встановлено, які документи вилучено правоохоронними органами Росії у фірмі „ВІЗ-АРТ". Цілком можливо, що серед них є і документи, що підтверджують факти сплати цій фірмі коштів потерпілими в даній справі. Аналіз матеріалів даної справи свідчить про те, що в ній є частина документів, які підтверджують факти отримання фірмою „Надія" та особисто ОСОБА_2 коштів від окремих осіб, як оплати за послуги щодо працевлаштування або як позики.

Вважають, що, не дивлячись на зміну обвинувачення в суді прокурором, підсудна обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачений ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки рішення по обвинуваченню за ч. 2 ст. 366 КК України органами досудового слідства та стороною обвинувачення не прийнято.

ОСОБА_7 того, висновок судово-почеркознавчої експертизи не дає точної відповіді про те, що надані органом досудового слідства розписки написані саме підсудною.

Практично залишилось не виконаним судове доручення щодо запитів в консульства та посольства країн куди могла звертатись ОСОБА_19 з питань працевлаштування потерпілих, які визначені органом досудового слідства.

Вважають, що після зміни позовних вимог ОСОБА_12 їх не надано копії позовної заяви, що унеможливило обрати  лінію захисту від пред»явлених вимог.

На підставі викладеного просять виправдати ОСОБА_2 за всіма пунктами обвинувачення, відмовити в задоволенні позовних вимог, скасувати міру запобіжного заходу.

Незважаючи на невизнання вини підсудною ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах, її відмови від дачі показів,  суд вважає, що її вина  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, повністю доведена доказами добутими у встановленому законом порядку в ході досудового слідства, показами даними в ході судового слідства та  дослідженими під час судового слідства письмовими та речовими доказами, а саме:

1. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_3

    З протоколів допиту  ОСОБА_2, в якості свідка та обвинуваченої випливає, що з 1992 року вона організувала багатопрофільне мале приватне підприємство «Надія» та в жовтні 2000 року отримала ліцензію в Міністерстві праці України на посередництво у працевлаштуванні громадян за кордоном, а з листопада місяця 2000 року уклала угоду з московською фірмою ІSP «Інтерсервісперсонал», з якою в подальшому співпрацювала. З фірмою «ВІЗ-АРТ» ніяких угод про співпрацю не укладала і не мала ніяких справ з вказаною фірмою. Декілька років тому до неї зверталась ОСОБА_3 з проханням роз’яснити умови виїзду закордон свого сина ОСОБА_5, а саме в Канаду, а також нею надавались консультації з даного питання потерпілій ОСОБА_3 Ніяких коштів за працевлаштування з ОСОБА_3 вона не брала. Вона знає, що ОСОБА_3 оформляла документи на виїзд за кордон через фірму «ВІЗ-АРТ».

/ т.1 а.с. 57-58; т.2 а.с. 157-161 /;

Потерпіла ОСОБА_3 дала показання про те, що ОСОБА_2, починаючи з літа 2000 року, пропонувала працевлаштування її сина ОСОБА_5 спочатку в Канаді, після чого на Кіпрі, а вже потім в Ірландії, повідомляючи їй неправдиві відомості, представляючи відеокасету з записом фільму про життя емігрантів в Канаді та брошурку про географію даної країни. Син виїжджав разом з ОСОБА_19 до Москви, де за словами ОСОБА_19, необхідно було складати документи для виїзду за кордон, однак поїзд затримався і вони не складали документи та виїхали додому. ОСОБА_2 залишилась у Москві. Після неодноразових вимог про  надання документів про отримання грошей ОСОБА_19 надала їй «Договір про надання послуг» від 10.11.2000 року, запит в ЦРЛ м. Москви, та розписку про отримання у ОСОБА_3 грошей в сумі 900 доларів США громадянкою ОСОБА_4, завірених печаткою Міжнародного агентства «ВІЗ АРТ» та підписом гр. ОСОБА_4, а також копію квитанції № 401393 для працевлаштування за кордоном її сина ОСОБА_5. Однак жодного з вказаних документів її син – ОСОБА_5 не підписував ї у його присутності жоден з вказаних документів не складався, ОСОБА_4 ні вона, ні члени її сім»ї не знають і ніяких справ з вказаною особою не мали. Всі гроші отримувала ОСОБА_2, якій було передано протягом червня-липня місяців 2000 року в сумі 1 250 доларів США та в листопаді місяці 2000 року - 400 доларами США, а всього 1 650 доларів США. При обранні міри покарання покладається на думку суду, цивільний позов в сумі 8 800 грн. просить задовільнити в повному обсязі.

/ т.1 а.с.16-20, 35, 44 /;

Свідок ОСОБА_5 дав показання про факти надання ОСОБА_3 ОСОБА_2 коштів в загальній сумі 1 650 доларів США за його працевлаштування для роботи за кордоном, та пояснив, що ніяких відносин з приводу  його працевлаштування крім ОСОБА_19, він ні з ким не мав, громадянки ОСОБА_4 не знає, ніяких договорів ні з ким не підписував.

/ т.1 а.с. 23-24, 45 /;

Свідок  ОСОБА_24»янова ОСОБА_25 підтвердила факт передачі в її присутності ОСОБА_3 ОСОБА_2 коштів в сумі 400 доларів США за працевлаштування для роботи закордон її сина ОСОБА_5

/ т.1 а.с. 32-34 /;

    Під час зводин віч-на-віч потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потерпіла підтвердила раніше дані нею покази.

/ т. 1 а.с. 60-61 /;

    З протоколу добровільної видачі випливає, що потерпіла ОСОБА_3 надала органам досудового слідства ряд документів, в т.ч. Договір про надання послуг від 10.11.2000 року, Розписку від імені ОСОБА_26 про отримання нею грошей у ОСОБА_3 в сумі 900 доларів США, запит фірми «ВІЗ-АРТ» в поліклініку та квитанцію № 401393 від 10.11.2000 року. Як пояснила при цьому ОСОБА_3 дані документи дала їй ОСОБА_2 під час оформлення працевлаштування її сина ОСОБА_5 закордон.

/ т.1 а.с.36 /;

Дані документи оглянуті, визнані речовими доказами у справі та приєднані до справи. / т.1 а.с. 41-43 /;

З протоколу добровільної видачі ОСОБА_3 органам досудового слідства відеокасети, випливає, що саме  ОСОБА_2 надала їй касету під час оформлення працевлаштування її сина за кордон.

/ т.1 а.с. 46 /;

Таким чином, судом достовірно встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 ніяких відносин з приводу працевлаштування її сина за кордоном ні з ким крім ОСОБА_19 не мала, кошти за працевлаштування передавались тільки ОСОБА_19, яка   їх не повернула, більше того, сама ОСОБА_19 заявила, що ніяких відносин з фірмою «ВІЗ-АРТ» не мала, однак надала ОСОБА_3 документи саме від вказаної фірми, що свідчить про наявність у ОСОБА_19 умислу на заволодіння коштами ОСОБА_3.

2. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_6 :

    Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_2  підтвердила, що знайома з ОСОБА_6, їй було відомо про те, що остання оформляється на роботу за кордон, однак ніякої допомоги в цьому їй не надавала, ніяких грошей у неї не брала.

/ т. 2 а.с. 57-58 т.1; 157-161 /;

    Потерпіла ОСОБА_6  показала, що ОСОБА_19 працевлаштувала її чоловіка на роботу закордон, а також пояснила, що може працевлаштувати і її. Починаючи з 2 грудня 2000 року для працевлаштування її в країні Ірландія,  надала ОСОБА_2 850 доларів США, в лютому місяці 2001 року – 500 доларів США та в серпні місяці 2001 року – 550 доларів США, а всього 1 900 доларів США, однак  потім відмовилась від надання допомоги, а коли вона намагалась повернути гроші, то ОСОБА_19 просто вигнала її з будинку, гроші не повернула. ОСОБА_2 постійно намагалась обманути її та видумувала різні причини невиконання своїх зобов’язань, говорячи про терористичні акти в США та придумувала інші причини. ОСОБА_2 говорила їй, що її гроші знаходяться в Москві, а також пропонувала, щоб вона сама поїхала в Москву та забрала гроші, однак вона говорила ОСОБА_19, що гроші віддала їй і з неї і вимагатиме свої гроші, оскільки остання обманула її. Ні з ким іншим крім ОСОБА_19 вона про своє працевлаштування не говорила, ніяких документів не підписувала. Просить позов на суму 10 300 грн. задовільнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_19 вказану суму, як матеріальну шкоду. При призначенні покарання покладається на думку суду.

/ т. 1 а.с.97-99 /;

Свідок ОСОБА_27 - працівник ВДСБЕЗ Монастирищенського РВ УМВС показав, що в травні місяці 2002 року проводив перевірку по факту вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 та що остання підтвердила факт оформлення документів про працевлаштування закордоном ОСОБА_6, однак відмовилась надавати оригінали документів про вказані дії, тому було знято ксерокопію з договору фірми «Інтерсервісперсонал» з ОСОБА_6 про її працевлаштування та квитанції про сплату грошей.

/ т. 1 а.с. 103-105 /;

    З копії квитанції про сплату ОСОБА_6 ТОВ «Інтерсервісперсонал» коштів в сумі 13900 російських рублів та копією договору «Про оказание услуг по трудоустройству в Ирландии», складеного від імені ОСОБА_6 та агентства «Інтерсервісперсонал» випливає,  що від імені ОСОБА_23 складено документи про її працевлаштування.

/ т. 1 а.с. 93-95 /;

ОСОБА_19 від імені ОСОБА_23 було складено документи, до яких вона причетності немає і оскільки ці документи знаходились у ОСОБА_19 надані органу дізнання саме нею, то суд робить висновок про те, що ОСОБА_19 заволоділа вказаними грошима, а документи виготовила для того, щоб відвести від себе підозру, тим більше, що пізніше вона з фірмою «Інтерсервісперсонал» склала акт про те, що вони, як партнери, виконали всі роботи і претензій один до одного не мають, що свідчить про вчинення ОСОБА_19 шахрайських дій відносно ОСОБА_23.

3. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_7:

Допитана за участі адвоката в якості підозрюваної ОСОБА_2 дала показання про те, що ніяких грошей у ОСОБА_7В, вона не отримувала, а навпаки ОСОБА_7 вимагав у неї гроші за те, що нібито сприяв вступу до КДУ її дочки. Вважає, що ОСОБА_7 створив негативні умови для навчання її дочки, намагався сприяти відрахуванню дочки із числа студентів, тому вона змушена була написати розписки про отримання від ОСОБА_7 грошей в сумі 18 000 грн. Станом на 20 лютого 2003 року вона перебувала в лікарні і не могла в цей день отримати гроші у ОСОБА_7

/ т. 3, а. с. 16-19/

    Потерпілий ОСОБА_7 в ході судового та досудового слідства   дав показання про те, що 20 лютого 2003 року до нього подзвонила ОСОБА_2, яку він знав як жительку міста Монастирище. Вона попросила позичити їй гроші в сумі 5 000 доларів США, пояснюючи, що вказані гроші їй потрібні для покупки газового родовища. Вказаних грошей у нього не було, але він отримав кредит для будівництва власного будинку, тому вирішив надати їй позику, для чого разом з чоловіком ОСОБА_19 з касового апарату зняв гроші в сумі 18 000 грн., які в приміщенні кабінету № 413 Голосіївської поліклініки № 1 передав ОСОБА_2 Вона обіцяла повернути гроші через тиждень, але остання через тиждень гроші не повернула, вигадуючи різні причини, тому він став вимагати від ОСОБА_19 написання розписки, щоб мати хоча б якісь докази того, що позичив їй гроші. Через деякий час вона написала йому розписку, але після  цього стала писати на нього в різні правоохоронні інстанції заяви про вимагання ним у неї грошей, тому він зрозумів, що це була тактика ОСОБА_19 для отримання у нього грошей, які вона повертати не збиралась. За її заявами правоохоронними органами проведені численні перевірки, які не знайшли в його діях жодного складу не тільки злочину, а і  правопорушення. Просить засудити ОСОБА_2 за вчинення злочину, при призначенні покарання  покладається на думку суду.

/ т. 3 а.с.6-9 /;

Свідок ОСОБА_28 дав показання про те, що він знає ОСОБА_2, яка в січні-лютому місяці просила нього позику для покупки газового родовища, але він запідозрив підвох і не дав їй гроші, але був присутнім коли ОСОБА_7 передав їй гроші в сумі 18 тис. грн. ОСОБА_2

/ т. 3 а. с. 55-56 /;

-   протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_7

/ т. 3 а. с. 49-54 /;

-   копією розписки ОСОБА_2, даної ОСОБА_7 про отримання у останнього грошей в сумі 18 000 грн. / т. 3 а. с. 3/, копією договору позики ОСОБА_7 на суму 50 000 грн. / т. 3 а.с.36-39/, роздруківкою руху коштів на рахунку ОСОБА_7 / т. 3 а. с. 41-43 /; підтверджується той факт, що ОСОБА_7 мав на рахунку гроші в сумі 50 000 грн., орієнтується в просторі та вказав місце передачі грошей ОСОБА_19, про час та місце зняття грошей з рахунку, чим повністю підтверджуються покази ОСОБА_7

-   протоколами допиту свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 , ОСОБА_34, ОСОБА_35, які показали, що ОСОБА_2 відлучалась з приміщення лікарні, де лікувалась, в т.ч. 20 лютого 2003 року, / т. 4 а. с. а. с. 42-48 /; що повністю спростовує покази ОСОБА_2 про те, що вона знаходилась на лікуванні і не могла бути в місті Києві 20 лютого 2003 року.

-   Правоохоронними органами проведено ретельну перевірку заяв ОСОБА_19 щодо вимагання ОСОБА_7 у неї грошей. За результатами перевірки підстав для порушення кримінальної справи не виявлено.

Таким чином суд робить висновок про те, що в момент отримання ОСОБА_2 грошей у ОСОБА_7 у неї був умисел на заволодіння його майном шляхом шахрайства, оскільки надала ОСОБА_7 недостовірні дані про те, що хоче купити газове родовище, умисел на те, щоб не віддавати гроші ОСОБА_7 підтверджується лінією захисту ОСОБА_19, звертання до різних правоохоронних органів, посилання на те, що вона в день отримання грошей у ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні.

4. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_8:

Допитана в якості свідка, а пізніше обвинуваченої  ОСОБА_2  підтвердила факт звернення до неї ОСОБА_8 з приводу працевлаштування за кордоном та написання в подальшому розписки про те, що винна 120 доларів США, але пояснила, що вона надала їй тільки безкоштовну консультацію, ніяких грошей у неї не брала і її працевлаштуванням не займалась, а розписку написала з тієї причини, що сім»я ОСОБА_8 дуже скандальна і для того, щоб вони «відчепились» від неї, вона і написала вказану розписку.

/ т. 1 а. с. 79 т.1; 157-161 /;

Допитана в якості  потерпілої ОСОБА_8 показала, що з газети «Уют», яку приніс її батько ОСОБА_36 вона дізналась про те, що в м. Монастирище є фірма «Надія», директором якої являється ОСОБА_2 та яка надає послуги з працевлаштування за кордоном. Вони звернулись до ОСОБА_19 з проханням оформити їх на роботу. ОСОБА_2 пообіцяла оформити виїзд протягом двох тижнів. За вказану роботу 23 листопада 2000 року вони передали ОСОБА_2 гроші в сумі 2 120 англійських фунтів стерлінгів за курсом Національного банку України 772,4072 грн. за 100 англійських фунтів стерлінгів на суму 16 375 грн. 03 коп., перерахованих як 3 000 доларів США. Після того, як пройшло два тижні вони стали наполягати на виконанні обіцянок ОСОБА_19, але остання вигадувала різні причини і не виконувала своїх обіцянок, тому вони наполягали на поверненні грошей. ОСОБА_2 відмовлялась повернути  гроші, але у квітні місяці  2001 року повернула гроші в сумі 2 750 доларів США за курсом Національного банку України 532,73 грн. за 100 доларів США на суму 14 650 грн. 07 коп., та написавши при цьому розписку про те, що вона винна їм гроші в сумі 120 доларів США, датовану 3 липня 2001 року. Гроші в сумі 120 доларів США так і не повернула, а потім стала говорити, що нічого їм не винна. Вважає, що ОСОБА_19 обманула їх та заволоділа їх грошима і тільки їх наполегливість стала причиною того, що вони отримали частину грошей. Цивільний позов в сумі 1 350 грн. просить задовільнити в повному обсязі. При призначенні покарання покладається на думку суду.  

/ т. 1 а.с. 74-76/;

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_36 дали аналогічні покази, показам потерпілої ОСОБА_8

/ т. 1 а.с. 88-90, т. 1 а.с. 85-87 /;

    ОСОБА_8 добровільно видала органам досудового слідства розписку, датовану 03.07.2001 року і пояснила, що дану розписку написала і видала їм на руки директор БПМП «Надія» ОСОБА_2

/ т. 1 а.с.82 /;

Протоколом огляду даної розписки встановлено, що вона має наступний текст : «Расписка. Дана мною ОСОБА_2 ОСОБА_37 в том, що я должна ему 120 доларов и обязуюсь отдать в течении двух недель. 3.07.2001 г. Підпис»

/ т. 1 а.с. 83-84 /;

З вищевикладеного суд робить висновок про те, що при заволодінні грошима ОСОБА_8 у ОСОБА_19 був умисел на їх присвоєння, оскільки вказаний нею термін працевлаштування у два тижні є нереальним. Її доводи в тій частині, що  вона не отримувала грошей у ОСОБА_8, спростовано написаною нею розпискою про отримання грошей. У суду немає підстав не вірити показам потерпілої та свідків, оскільки вони дали покази про повернення їм ОСОБА_19 частини грошей і якби вони хотіли її оговорити, то могли дати покази про те, що вона винна їм всю суму грошей.      

5. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_10

Допитана в якості свідка, а пізніше обвинуваченої  ОСОБА_2   показала, що взимку 2001 року на виставці роботодавців в м. Києві зустрічалась з ОСОБА_10 з приводу її працевлаштування за кордоном і, домовившись про подальшу зустріч в м. Монастирище, допомагала оформляти документи з вказаних питань, зробивши їх переклад. В цей час у її офісі була присутня представник фірми «Інтерсервісперсонал» ОСОБА_38, яка і займалась оформленням документів ОСОБА_10 для її виїзду за кордон. Вона ніяких грошей у ОСОБА_10 не отримувала.  

/ т. 1 а.с.169; т. 2 а.с. 157-161 /;

    Потерпіла ОСОБА_10 дала показання про те, що взимку 2001 року в газеті прочитала оголошення про те, що фірма «Надія» в особі директора ОСОБА_2 надає послуги з працевлаштування за кордоном та зустрічалась з підсудною на виставці роботодавців в м. Києві, після чого приїхала в м. Монастирище, де зустрілась з ОСОБА_19. Вона особисто отримала  від неї гроші в сумі 10 000 гривень (2 000 доларів США), про що написала розписку та датувала її 9 березня 2001 року. Про отримання від ОСОБА_10 грошей в сумі 2 000 доларів США, за курсом Національного банку України 542,25 грн. за 100 доларів США на суму 10 854 грн. При отриманні грошей ОСОБА_19, дізнавшись, що вона вагітна стала розповідати про те, що було б добре, якби її дитина народилась в Ірландії. Ніяких дій по її працевлаштуванню ОСОБА_19 не робила. Зрозумівши, що вона не збирається виконувати свої зобов’язання по працевлаштуванню, вона неодноразово телефонувала ОСОБА_19, однак вона постійно придумувала різні причини про невиконання своїх зобов’язань. Як доказ стосунків безпосередньо з ОСОБА_19 надала органу досудового слідства виписки про телефонні розмови з ОСОБА_19. Ні з ким іншим з приводу свого працевлаштування вона не спілкувалась. Просить цивільний позов в сумі 10 800 грн. задовільнити в повному обсязі, при призначенні міри покарання покладається на думку суду.  

/ т. 1 а.с.147-150, т. 2, а.с.261-281/;

ОСОБА_10 добровільно видала органам досудового слідства  розписку, написану від імені ОСОБА_2 про зобов’язання повернути 10 000 гривень з наступним текстом : ««Расписка. Я, ОСОБА_2 обязуюсь вернуть деньги в суме 10 тыс. гривен до 11 июня 2002 года /2000 долларов США/ две тысячи долларов. 9.05.2001 г. Підпис.», що підтверджує те, що ОСОБА_2 все ж мала відносини з гр. ОСОБА_10 з приводу працевлаштування і отримувала від неї гроші, рекламну брошурку фірми «Надія». При цьому ОСОБА_10 пояснила, що дані документи видала їй на руки директор БПМП «Надія» ОСОБА_2 під час оформлення її на роботу закордоном

/ т. 1 а.с.153, т. 1 а.с.156 /;

Вказані речі визнані речовими доказами та постановою слідчого приєднанні до матеріалів кримінальної справи

/ т. 1 а.с.154-155 /;

Копією вкладення у цінний лист, згідно якого встановлено, що відправник  ОСОБА_2  переслала  поштою  ОСОБА_10  НОМЕР_1, що підтверджує той факт, що саме ОСОБА_19 займалась оформленням документів на виїзд за кордон ОСОБА_39

    Вищеописані докази підтверджують той факт, що  ОСОБА_2 мала відносини з приводу працевлаштування ОСОБА_10

Копією квитанцій про сплату за телефонні переговори гр. ОСОБА_10, згідно яких встановлено, що протягом часу з вересня місяця 2001 року по березень місяць 2002 року абонент ОСОБА_10 постійно телефонувала в м. Монастирище до ОСОБА_2

/ т. 1 а.с.158-165 /;

Показами  представників фірми «Інтерсервісперсонал» спростовано покази ОСОБА_19 про те, що оформленням документів для виїзду на роботу за кордон ОСОБА_39 займалась фірма «Інтерсервісперсонал». ОСОБА_7 того, ОСОБА_19 підписала з вказаною фірмою акт про те, що вони не мають один перед одним невиконаних зобов’язань.

Таким чином і в даному випадку суд робить висновок про те, що в момент отримання грошей у ОСОБА_40 не мала наміру займатись оформленням її виїзду за кордон, оскільки не зробила для цього жодної дії, натомість всілякими діями відхрещується від вчиненого злочину.    

6. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_11:

Допитана в якості свідка, а пізніше і обвинуваченої  ОСОБА_2 показала,  що ОСОБА_11 звертався до неї з приводу працевлаштування за кордоном і вона власноручно писала розписку про отримання у нього грошей за працевлаштування від 27.03.2001 року в сумі 1000 доларів США та в подальшому розписку про отримання 700 доларів США від 31.01.2002 року, однак вказані гроші вона не отримувала, їх отримувала ОСОБА_38, як представник фірми «Інтерсервісперсонал». Вона ж писала людям розписки для того, щоб у них були хоч якісь докази про отримання від них грошей. Пізніше від даних показів відмовилась та пояснила, що розписки писала не ОСОБА_11, а людині на прізвище «Ткаченко», такої людини як ОСОБА_11 вона не знає, всі претензії він повинен мати до московських фірм, які не виконали своїх зобов»язань.

/ т. 1 а.с. 140 ; т. 2  а.с. 157-161 /

Потерпілий ОСОБА_11  показав, що в березні місяці  2001 року з газети «Уют» дізнався про те, що фірма «Надія» в особі директора ОСОБА_2 надає послуги з працевлаштування за кордоном та підтвердив, що під приводом  його працевлаштування в країні Ірландія, ОСОБА_2 шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі 1 000 доларів США, датованої 27 березня 2001 року заволоділа вказаними коштами та заволоділа 700 доларів США шляхом написання розписки, датованої 31 січня 2002 року, завіреної гербовою  печаткою  БПМП «Надія»,  а  всього   заволоділа  грошовими  коштами в загальній сумі 1 700 доларів США,  після чого, 14 травня 2002 року 350 доларів США за курсом Національного банку України 532,70 грн. за 100 доларів США на суму 1 864 грн. 45 коп., з даної суми повернула, а рештою коштів заволоділа. Ні з ким іншим крім ОСОБА_40 він справ з приводу свого працевлаштування не мав, ОСОБА_38 він не знає. Як доказ стосунків тільки з ОСОБА_40 надав органу досудового слідства розписки, які йому видавала ОСОБА_40. Вважає, що ОСОБА_40 його  обманула і таким чином заволоділа його коштами. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить стягнути з ОСОБА_40 матеріальну шкоду в сумі 7500 грн., при призначенні міри покарання покладається на думку суду.

/ т. 1 а.с. 114-116,118/

Протоколом добровільної видачі підтверджується, що ОСОБА_11 добровільно видав органам досудового слідства наступні документи:  «Приложение к договору на оказание услуг по трудоустройству в Ирландию» від 29 жовтня 2001 року,  розписку ОСОБА_2 про отримання нею грошей в сумі 1 000 доларів США, датовану 27 березням 2001 року,  розписку дану ОСОБА_11 з текстами «Расписка. Дана мною ОСОБА_40 ОСОБА_41 ОСОБА_32, в том, що я приняла у него деньги в суме 1 000 /одна тисяча долларов США, для оформления трудоустройства в Ирландии. 27.03.2001 г. Подпись» / т. 1 а.с. 126 / та «Расписка. Дана мною ОСОБА_42 в том, что за визы от него прийнято 700 долларов США за визы. 31.01.2002 г. Подпись». / т. 1 а.с. 127 /, що свідчить про те, що директор фірми «Надія» ОСОБА_2 отримала від нього гроші в сумі 700 доларів США, при цьому пояснивши, що  дані документи видала йому на руки в різний період часу ОСОБА_2 під час оформлення його працевлаштування за кордон.

/ т. 1 а.с. 122 /

Вказані документи приєднані до справи в якості речових доказів.

/ т. 1 а.с. 123-125 /

Показами  представників фірми «Інтерсервісперсонал» спростовано покази ОСОБА_40 про те, що оформленням документів для виїзду на роботу за кордон ОСОБА_11 займалась фірма «Інтерсервісперсонал». ОСОБА_7 того, ОСОБА_40 підписала з вказаною фірмою акт про те, що вони не мають один перед одним невиконаних зобов’язань.

ОСОБА_43 протирічять один одному і не підтверджені іншими доказами у справі. ОСОБА_44 в тій частині, що вона не отримувала гроші від ОСОБА_11, а також те, що нею написана розписка про отримання грошей від ОСОБА_41, а не від ОСОБА_11  також  є неправдивими, оскільки ОСОБА_11 отримав вказану розписку від ОСОБА_44 і він видав вказану розписку, як доказ у справі, працівникам міліції, тобто якби ОСОБА_44 написала розписку ОСОБА_41, а не ОСОБА_11, то у ОСОБА_11 просто-напросто не було б на руках вказаної розписки.

Таким чином і в даному випадку суд робить висновок про те, що в момент отримання грошей у ОСОБА_45 не мала наміру займатись оформленням його виїзду за кордон, оскільки не зробила для цього жодної дії, натомість всілякими діями відхрещується від вчиненого злочину, розписки  написані нею свідчать тільки про умисел на замилювання очей потерпілих для того, щоб вони не звертались в правоохоронні органи.    

7. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_12:

Допитана в якості свідка, а пізніше і обвинуваченої  ОСОБА_2 показала,  що ОСОБА_12 звертався до неї з приводу працевлаштування за кордоном і вона власноручно писала розписку про отримання у нього грошей за працевлаштування від 27.04.2001 року в сумі 1000 доларів США та в подальшому розписку про отримання 500 доларів США від 6.03.2002 року, однак вказані гроші вона не отримувала, їх отримувала ОСОБА_38, як представник фірми «Інтерсервісперсонал». Вона ж писала людям розписки для того, щоб у них були хоч якісь докази про отримання від них грошей. Документи для виїзду за кордон йому оформляла фірма «Інтерсервісперсонал», тому  всі претензії він повинен мати до московських фірм, які не виконали своїх зобов’язань. Про його поїздку в Нідерланди вона нічого не знає.

/ т. 1 а.с.219, т. 2  а.с. 157-161 /;

Потерпілий  ОСОБА_12 як на досудовому так і під час судового слідства дав показання про те, що наприкінці  2000 року в газеті «Уют» прочитав оголошення, про те, що Монастирищенська фірма «Надія» здійснює працевлаштування за кордоном та підтвердив, що під приводом працевлаштування його в країні Ірландія, ОСОБА_2, шляхом написання розписки про отримання грошей в сумі  1 000 доларів США, датованої 27 квітня 2001 року, завіреної печаткою БПМП «Надія», того ж числа, заволоділа добровільно переданими грошовими коштами у вище вказаній сумі за курсом Національного банку України 541,61 грн. в сумі 5 416 грн. 10 коп. та шляхом написання розписки на отримання 500 доларів США, 06 березня 2002 року - грошовими коштами в зазначеній сумі за курсом Національного банку України 532,35 грн. за 100 доларів США в сумі 2 661 грн. 75 коп., а всього заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 1 500 доларів США на суму 8 077 грн. 85 коп., вручивши останньому документи на іноземній мові, після чого, оформила його виїзд на роботу в країну Нідерланди, оформивши при цьому не робочу візу терміном на 1 рік, як було обумовлено, а «Шенгенську» візу терміном на 10 днів, яка передбачає перебування особи за кордоном в якості туриста терміном на 10 днів, а також організувавши 11 березня 2002 року його виїзд до Нідерландів, але він змушений був повернутись на Україну, оскільки була оформлена не робоча, а туристична віза. Вважає, що ОСОБА_45 в момент отримання грошей   спричинила йому матеріальні збитки у великих розмірах на суму 8 077 грн. 85 коп. ОСОБА_7 того, показав, що ніякої ОСОБА_38 він не знає, всі документи для виїзду за кордон оформляла ОСОБА_45. В ході судового слідства ОСОБА_12 декілька разів змінював позовні вимоги, мотивуючи їх інфляційними процесами, в позовній заяві від 15 серпня 2009 року просить стягнути з ОСОБА_45 99 000 гривень, з яких 1500 доларів США, отриманих ОСОБА_45 під час оформлення візи,104, 65 грн., затрачених на поїздки до суду в судові засідання, решта моральна шкода та шкода за користування його грошима, починаючи з 2001 року. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що ОСОБА_45 достовірно знала про те, що у нього хвора дитина і він намагається працевлаштуватись на роботу за кордон для того, щоб заробити гроші на лікування дитини, протягом восьми років дитина не може отримати повноцінного лікування, оскільки ОСОБА_45 не повертає гроші, він постійно перебуває в стресовому стані, оскільки не може надати дитині належної допомоги та оплатити її лікування, а ОСОБА_45 цинічно заявляє, що вона не займалась оформленням його документів для виїзду на роботу за кордон. Вважає також, ОСОБА_45 необхідно призначити найсуворішу міру покарання, яка передбачена статтями КК України, за якими кваліфіковано її дії, оскільки вона принесла стільки горя в сім»ї обманутих нею людей.  

/ т. 1 а.с.195-200 /;

Протоколом добровільної видачі документів, згідно якого ОСОБА_12 добровільно видав органам досудового слідства наступні документи :  розписку, написану від імені ОСОБА_2 про отримання у нього грошей в сумі 1 000 доларів США,  розписку, написану від імені ОСОБА_2 про отримання у нього грошей в сумі 500 доларів США, документ на 2-х сторінках, заповнений іноземною мовою,  документ на 2-х листках, заповнений іноземною мовою у вигляді бланку,  документ на російській мові без підпису та дати, резюме, при цьому пояснивши, що дані документи видала йому ОСОБА_2 під час оформлення його працевлаштування в Нідерландах.

/ т. 1 а.с. 203 /;

Протоколом огляду даних документів в якості речових доказів та постановою про їх приєднання до матеріалів  кримінальної справи.

/ т. 1 а.с.204-206 /;

Копією розписки, написаної від імені ОСОБА_2, зміст якої наступний: «Расписка. Дана мной, ОСОБА_46 – ОСОБА_47, г. Звенигородка в том, что я приняла у него 1 000 /одну тисячу / долларов для оформления трудоустройства в Ирландии. 27 апреля 2001 года. Підпис», яка підтверджує, що ОСОБА_12 платив гроші саме ОСОБА_2 в сумі 1 000 доларів США.

/ т. 1 а.с. 207/;

Копією розписки, написаної  від імені ОСОБА_2, зміст якої наступний: «Расписка. Дана мной ОСОБА_2 ОСОБА_47, в том, что приняла от него 500 долларов США, за визы, 03.2002 г. Підпис».

/ т. 1 а.с.208 /;

Копією закордонного паспорта ОСОБА_12, згідно якого встановлено, що дійсно він 12 березня 2002 року перетинав кордон України, і повернувся 15 березня 2002 року, що свідчить про те, що йому була оформлена туристична віза замість робочої.

/т. 1 а.с. 211 /

Показами  представників фірми «Інтерсервісперсонал» спростовано покази ОСОБА_45 про те, що оформленням документів для виїзду на роботу за кордон ОСОБА_12 займалась фірма «Інтерсервісперсонал». ОСОБА_7 того, ОСОБА_45 підписала з вказаною фірмою акт про те, що вони не мають один перед одним невиконаних зобов’язань.

Таким чином і в даному випадку суд робить висновок про те, що в момент отримання грошей у ОСОБА_48 не мала наміру займатись оформленням його виїзду за кордон для працевлаштування, а оформила тільки туристичну візу, що свідчить про шахрайські дії ОСОБА_48.

8. По епізоду вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14

По  даному епізоду ОСОБА_2 на стадії досудового та судового слідства від дачі показів відмовилась.

/т. 4, а.с. 58, 69/

Потерпілий ОСОБА_13 на стадії досудового та в ході судового слідства дав показання про те,  що від жителів м. Тальне Черкаської області в липні місяці 2001 року дізнався про те, що в м. Монастирище знаходиться фірма, яка займається працевлаштуванням громадян за кордоном та в одній з обласних газет знайшов оголошення про фірму «Надія», по телефону зв’язався з її директором ОСОБА_2, а також підтвердив, що ОСОБА_2 під приводом  його працевлаштування  в  країні  Об"єднані  Арабські  Емірати,  а в подальшому в країні Ірландія, шляхом вручення йому квитанцій на отримання в нього грошей, а саме квитанції на отримання 1 980 гривень, датованої 26 липня 2001 року та квитанції на отримання 1 560 гривень, датованої 12 грудня 2001 року, а також шляхом складання договору б/н від 12 грудня 2001 року «Про надання послуг по працевлаштуванню в Ірландії», завірених гербовою печаткою БПМП «Надія», ОСОБА_2 заволоділа належними йому грошовими коштами 26 липня 2001 року 350 доларів США за курсом Національного банку України  535,99 грн. за 100 доларів США на суму 1 875 грн. 97 коп. та 12 грудня 2001 року заволоділа 300 доларами США за курсом Національного банку України  529,75 грн. за 100 доларів США на суму 1 589 грн. 25 коп., після чого, продовжуючи заводити його в оману, запропонувала влаштувати за дані кошти його дружину ОСОБА_14 медичним працівником в країні Лівії, заволоділа 27 грудня 2002 року грошима ОСОБА_14 в сумі 1 000 доларів США за курсом Національного банку України 533,24 грн. за 100 доларів США на загальну суму 5 332 грн. 40 коп., та грошима в сумі 300 грн., надавши при цьому квитанцію про отримання у неї грошей в сумі 5 700 гривень, завірену гербовою печаткою БПМП «Надія», всього заволоділа грошовими коштами в сумі 1 650 доларів США на суму 8 797 грн. 62 коп., та 300 грн., спричинивши тим самим потерпілим  ОСОБА_13, ОСОБА_14 матеріальні збитки на загальну суму 9 097 грн. 62 коп. На неодноразові прохання повернути документи та гроші ОСОБА_48 постійно придумувала різні причини, з яких відкладається оформлення документів та їх працевлаштування. Через деякий час вона сказала, що може  оформити робочу візу його дружині в країні Лівія. За це ми  доплатили їй ще 1000 доларів США та 300 гривень, як вона сказала на затрати. Через деякий час вона повернула їм документи, однак гроші до даного часу не повернула та постійно говорила, що грошей у неї немає. Просить цивільний позов задовільнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_48 9 150 грн. При обранні міри покарання покладається на думку суду.    

/ т. 4  а.с. 19-20 /;

Потерпіла  ОСОБА_14 дала аналогічні покази, показам потерпілого ОСОБА_13

/ т. 4 а.с. 24 – 25 /;

    ОСОБА_13 добровільно видав органу досудового слідства наступні документи:  три квитанції БПМП «Надія»  про отримання у нього та його дружини грошей та договір між БПМП «Надія»  та ОСОБА_13 про працевлаштування останнього на роботу в країні Ірландія.

/ т. 4 а.с. 27 /;

Протоколом огляду даних документів в якості речових доказів  та постановою  про їх приєднання в якості речових доказів  до матеріалів  кримінальної справи, що достовірно свідчить про отримання ОСОБА_48 грошей у потерпілих ОСОБА_13.

/ т. 4 а.с. 30 /

З викладеного суд робить висновок про те, що ОСОБА_48 не мала наміру оформляти документи для працевлаштування  потерпілих ОСОБА_13, оскільки не зробила для цього жодних дій, хоча мала можливість і могла їх виконати, а її слова, сказані потерпілому, про відсутність у неї грошей свідчать про те, що вона їх отримала, присвоїла та розтратила, небажання повернути  отримані гроші на законну вимогу потерпілих суд розцінює як умисел ОСОБА_48 на заволодіння вказаними грошима.    

9. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілих ОСОБА_15 та

ОСОБА_16:

По даному епізоду ОСОБА_2 на стадії досудового та судового слідства від дачі показів відмовилась.

/т. 4, а.с. 58, 69/

    Потерпілий ОСОБА_15 на стадії досудового та в судовому засіданні дав показання про те, що  на початку 2002 року він разом з дружиною зацікавився навчанням та роботою за кордоном, звернувшись у квітні місяці  того ж року у фірму «Надія» в м. Монастирище, директором якої являлась ОСОБА_2, та підтвердив, що під приводом влаштування його та дружини ОСОБА_16 на роботу та навчання в країні Німеччина, в рамках міжнародної програми «Освіта без меж» ОСОБА_2, заволоділа  18 квітня 2002 року належними їм грошовими коштами в сумі 400 доларів США за курсом Національного банку України  532,79 грн. за 100 доларів США на суму 2 131 грн. 16 коп., в травні місяці 2002 року заволоділа грошима в сумі 1 000 доларів США за курсом Національного банку України  532,82 грн. за 100 доларів США на суму 5 328 грн. 20 коп., та шляхом складання договору U-1S 0506/02 від 5 червня 2002 року і додатку до договору U-1S від 5 червня 2002 року,  вручення їм розписки на отримання в ОСОБА_15 грошей в сумі 1 100 доларів США, датованої 23 червня 2002 року того ж числа заволоділа грошовими коштами потерпілих в сумі 1 100 доларів США за курсом Національного банку України 532,88 грн. за 100 доларів США в сумі 5 861 грн. 68 коп., а всього заволоділа грошовими коштами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в загальній сумі 2 500 доларів США на суму 13 321 грн. 04 коп.,  після чого, в серпні місяці 2002 року 1 100 доларів США за курсом Національного банку України  532,91 грн. за 100 доларів США на суму 5 862 грн. 01 коп., з даної суми повернула, а рештою грошей заволоділа, спричинивши тим самим потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 матеріальні збитки на загальну суму 7 460 грн. 03 коп. При зустрічах ОСОБА_48 постійно давала нову інформацію, говорила, що буде разом з ними виїжджати до Німеччини, оскільки вона з фірмою, через яку хотіла нас оформити на навчання, особисто ще не працювала і хоче особисто налагодити з ними контакти. Через деякий час вона стала пропонувати нам оформлення на роботу в Ірландії, але вони зрозуміли, що вона просто дурить їх відмовились від даної послуги і стали вимагати повернення грошей. ОСОБА_2 довгий час уникала зустрічей, але потім все-таки повернула частину грошей, решту грошей не повернула, натомість стала вимагати від потерпілих повернення розписок про отримання нею грошей. Просить цивільний позов задовільнити та стягнути з ОСОБА_48 на їх користь 7 500 грн. При обранні міри покарання покладається на думку суду.

/ т. 3 а.с. 60 - 61 /;

    Аналогічні покази на стадії досудового та судового слідства дала ОСОБА_16.

/ т. 3 а.с. 64-65 /;

ОСОБА_16 було добровільно надано органу досудового слідства документи, які видала їй та її чоловікові ОСОБА_2 під час оформлення їх на роботу та навчання в країні Німеччина: розписку  ОСОБА_2 про отримання грошей в сумі 1 100 доларів США, договір, додаток до договору та заяву-анкету.

/ т. 3 а.с. 68 /;

Вказані документи визнанні речовими доказами та постановою приєднані до матеріалів до справи.

/ т. 3 а.с. 69-70 /;

Розпискою ОСОБА_49 доведено отримання нею у ОСОБА_15 грошей в сумі 1 100 доларів США

/ т. 3 а.с. 71-77 /;

ОСОБА_16 добровільно видала органу досудового слідства документ, складений на німецькій мові, і пояснила, що отримала даний документ електронною поштою, після того як відіслала запит німецькій фірмі «Раrtnег grоuр».

/ т. 3 а.с.79 /;

Згідно виконаного перекладу документу, добровільно наданого ОСОБА_16 було встановлено, що німецька сторона «Раrtnег grоuр» не отримувала від фірми «Надія» ніяких грошових коштів, а  лише  отримала  незавірені  копії  документів ОСОБА_15, що підтверджує факт, що ОСОБА_2 ніяких грошових коштів німецькій стороні не перераховувала, а привласнила їх, заводячи ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в оману.

/ т. 3 а.с. 84 /;

З викладеного суд робить висновок про те, що ОСОБА_48 в момент обговорення питання про направлення потерпілих за кордон не мала бажання виконати їх прохання, а, складаючи різні документи, вводила потерпілих в оману для того, щоб заволодіти їх коштами. ОСОБА_2 мала реальну можливість хоча би переслати до Німеччини отримані від потерпілих кошти, якби дійсно мала намір виконати взяті на себе зобов’язання. Повернення потерпілим частини коштів і намагання відібрати у них розписку про отримання від потерпілих грошей, тільки підтверджує той факт, що ОСОБА_48 вчинила відносно потерпілих шахрайські дії.

10. По епізоду вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_17 :

По даному епізоду ОСОБА_2 на стадії досудового та судового слідства від дачі показів відмовилась.

/т. 4, а.с. 58, 69/

Потерпіла ОСОБА_17 на стадії досудового та судового слідства дала показання про  те, що наприкінці 2002 року від знайомих дізналась про те, що в м. Монастирище знаходиться фірма «Надія», директором якої являється ОСОБА_2 та котра займається працевлаштуванням громадян за кордоном, підтвердивши, що під приводом її працевлаштування в країні Лівія медичним працівником, ОСОБА_2 шляхом вручення їй квитанції на отримання в неї грошей в сумі 8 400 гривень, датованої 21 січня 2003 року, завіреної гербовою печаткою БПМП «Надія», а також договору доручення б/н датованого 21 січня 2003 року, 21.01.2003 року заволоділа належними їй грошовими коштами в сумі 1 500 доларів США за курсом Національного банку України 533,29 грн. за 100 доларів США на суму 7 999 грн. 35 коп., а також  300 гривень, а всього 8 299 грн. 35 коп., спричинивши тим самим матеріальні збитки на загальну суму 8 299 грн. 35 коп.   При укладенні договору деякі документи ОСОБА_48 склала від імені фірми «Надія», але в тексті договору стояли вже не її підпис та печатка її фірми, а було проставлено дані невідомого чоловіка – приватного підприємця «Анпілогова Антона Олександровича». На неодноразові дзвінки ОСОБА_48 не відповідала, на їх вимоги повернути гроші також не реагувала. Просить позов в сумі 9 030 грн. задовільнити в повному обсязі. При вирішенні питання про обрання виду покарання покладається на думку суду.

/ т. 3 а.с. 97-99 /;

    Свідок ОСОБА_50 дала аналогічні покази.

/ т. 3 а.с. 106-107 /;

ОСОБА_17 добровільно видала органу досудового слідства наступні документи: договір доручення б/н від 21 січня 2003 року та квитанцію БПМП «Надія» про отримання у ОСОБА_17 грошей в сумі 8 400 гривень.

/ т. 3 а.с. 102 /;

Оригіналом договору доручення б/н від 21 січня 2003 року, складеного від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_2 про виконання робіт з приводу працевлаштування ОСОБА_17 на роботу закордоном в країні Лівія підтверджено факт контактів ОСОБА_17 та ОСОБА_2.

/ т. 3 а.с. 103 /;

Розпечатками телефонних дзвінків домашнього телефону ОСОБА_17 підтверджується те, що остання постійно телефонувала до ОСОБА_2 і мала з нею відносини стосовно працевлаштування

/ т. 3 а.с. 108-118 /;

Підстав не вірити показам потерпілої ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_17 у суду немає, а оскільки вони дали покази про те, що ОСОБА_48 у договорі вказувала не дані своєї фірми, а приватного підприємця «Анпілогова», то суд робить висновок про наявність в діях ОСОБА_48 умислу на вчинення шахрайства в сам момент отримання грошей у ОСОБА_17, оскільки вона вже на той час вказувала в документі дані іншої особи.

ОСОБА_7 цього вина ОСОБА_2 доказується:

 - матеріалами виконаної постанови Монастирищенського районного суду від 24.07.2006 року в порядку ст. 315-1 КПК України по справі №1-8 /2006/, а саме довідкою про курси валют згідно ставки Національного банку України по кожному періоду часу передачі потерпілими грошей ОСОБА_2 поепізодно.

 - матеріалами виконаної постанови Монастирищенського районного суду від 17.10.2006 року в порядку ст. 315-1 КПК України по справі №1-8 /2006/, а саме довідки про курси валют згідно ставки Національного банку України за період часу з 05.01.2000 року по 01.11.2000 року;

      - матеріалами виконаного судового доручення за постановою Монастирищенського районного суду в порядку ст.315-1 КПК України від 19.11.2008 року, згідно яких додатково допитана ОСОБА_2 підтвердила, ознайомившись з 10 розписками про отримання коштів від потерпілих по справі, що являється автором зазначених розписок. Дані обставини також підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи від 12.02.2009 року;

- копією Статуту багатопрофільного приватного малого підприємства «Надія» та Додатку до нього, згідно яких ОСОБА_2 здійснювала загальне поточне керівництво господарською діяльністю підприємства, мала право здійснювати фінансові операції без окремого на те дозволу, підписувати грошово-розпоряджувальні документи, а тому являлась службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків.

/ т. 2 а.с. 118-121 /;

Оцінюючи зібрані у справі докази, в їх сукупності, в результаті повного, всестороннього та об’єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає  пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення доведеним і виходить з наступного:

Жоден з потерпілих у справі до заволодіння їхніми грошима ОСОБА_2 не був з нею знайомий, ніяких підстав для наклепу на неї у них не було. Всі вони дають практично однакові покази щодо способу заволодіння їхніми грошима, тому підстав не вірити даним показам суд не вбачає.

ОСОБА_51 та її адвоката на те, що  вона взагалі не мала стосунків з потерпілими спростовано доказами у справі – розписками, роздруківками телефонних дзвінків, роздруківками руху коштів по банкомату.

ОСОБА_51 та її адвоката на те, що вона виконувала функції представника (агента) інших фірм, а також отримувала кошти від фізичних осіб як плату за її послуги, як підприємця, спростовується показами потерпілих у справі, згідно яких вона отримувала кошти не за посередницькі дії, а отримувала вказані кошти саме за працевлаштування потерпілих.

ОСОБА_51 на те, що ОСОБА_51 отримувала кошти від ОСОБА_40,  ОСОБА_15 та ОСОБА_16, як фізична особа і як позику, також голослівне  і виходить тільки з тверджень самої ОСОБА_40. Матеріалами справи доведено, що розписки, які вона виписувала вказаним потерпілим були витребувані самими потерпілими, які хотіли мати хоча б якісь гарантії того, що ОСОБА_40 отримувала у них кошти за працевлаштування.

 ОСОБА_44 про написання розписки ОСОБА_8 також спростовуються матеріалами справи, згідно яких ОСОБА_44 сама визнала факт написання та вручення нею оспорюваної розписки ОСОБА_8, цей факт підтверджено також показами свідків у справі.

ОСОБА_51 на те, що розписка на ім’я ОСОБА_20 була написана не на ім’я ОСОБА_11, яка нібито незаконно була вилучена у ОСОБА_51 в процесі незаконного обшуку також спростовується показами потерпілого та матеріалами справи, адже вказана розписка приєднана до матеріалів справи як доказ, виданий потерпілим слідчому добровільно, тому немає жодних підстав говорити про те, що вказана розписка вилучена та приєднана до матеріалів справи незаконно, а факт знаходження її у потерпілого ОСОБА_11 підтверджує саме той факт, що написана вона саме на його ім’я.

Адвокат та підсудна, яка підтримала думку адвоката, посилаються на покази керівника фірми ООО «Інтерсервісперсонал» ОСОБА_22, який сказав про те, що договори з громадянами ОСОБА_11, ОСОБА_48, ОСОБА_23 та ОСОБА_40 були оформлені в приміщенні вказаної фірми і кошти були сплачені саме цій фірмі, але вони не  говорять про те, що ОСОБА_22 показав, що договори оформляла і кошти отримувала саме ОСОБА_40. ОСОБА_7 того, ОСОБА_22 показав, що його фірма працевлаштовувала на роботу за кордон тільки в країну Ірландія. ОСОБА_7 того, ОСОБА_22 показав, що договори, які надані йому і які складені ОСОБА_40 не відповідають договорам, за якими працювала його фірма (п. 10 показів). В цьому ж пункті вказано, що ОСОБА_40 у серпні 2001 року звернулась до нього зі скаргами на те, що клієнти стомились чекати виїзду і вимагають розірвання договорів та повернення коштів, що і було зроблено в той же день. 25 лютого 2002 року між ним те ОСОБА_40 було складено акт про виконання всіх робіт по договору між ними від 3 листопада 2000 року, претензій ніхто ні до кого не мав. ОСОБА_48 же була оформлена туристична віза 7 березня 2002 року в Нідерланди, аналогічна віза була оформлена  ОСОБА_23, тобто після розірвання договору між ОСОБА_48 та фірмою ООО «Інтерсервісперсонал», а з цією країною вказана фірма взагалі не співпрацювала. ОСОБА_11 і ОСОБА_40 взагалі нікуди не виїжджали, тому ніяких підстав говорити про те,  що кошти були сплачені потерпілими цій фірмі  не має.

/т. 4, а.с. 3-7/

ОСОБА_43 про те, що ОСОБА_38 отримувала гроші від клієнтів на території України повністю спростовано показами самої ОСОБА_38 (ОСОБА_22), яка допитана в установленому порядку на території США і дала покази про те, що вона не довіряла ОСОБА_43, а на території України не була з 1995 року.

/ т. 4, а.с. 2 /

Органами досудового слідства перевірено покази ОСОБА_43 з приводу того, що ОСОБА_38 перебувала в м. Монастирище та укладала угоди з потерпілими. Встановлено, що ні в готелях, ні у приватних осіб така особа не проживала, що підтверджує покази потерпілих про їх безпосередній контакт з підсудною.

Суд вважає, що покази підсудної стосовно написання нею потерпілим розписок про отримання від них коштів,  як гарантій наданих нею потерпілим, про те що у них представники інших фірм отримали кошти за працевлаштування є неправдивими і направлені на ухилення від відповідальності, оскільки вона мала можливість пояснити потерпілим те, що вона пише вказані розписки саме з цією метою.

ОСОБА_51 адвоката та підсудної на те, що в даному випадку  є цивільно-правові, а не кримінально-правові правовідносини є хибними, адже для того, щоб вказані правовідносини визнати цивільно-правовими необхідно було  б  щоб ОСОБА_51 визнала хоча б факт наявності будь-яких відносин між нею та потерпілими, вона ж категорично заперечує наявність будь-яких правовідносин між нею та потерпілими, тому суд вважає, що в її діях є склад злочину.  

Позиція захисту з приводу того, що органами досудового слідства та судом допущено неповноту розслідування та розгляду  справи по суті стосовно неповного з»ясування фактів діяльності фірми ВІЗ-АРТ» є надуманою і спростованою самою підсудною, яка пояснила, що з вказаною фірмою ніяких стосунків не мала.

Надання підсудною та стороною захисту документів стосовно  реєстрації та діяльності фірми «Надія», участі її в різного роду заходах не спростовує вини ОСОБА_51, оскільки сам факт реєстрації вказаної фірми ніким не оспорюється.

Невиконання судового доручення консульствам та посольствам іноземних держав не впливає на повноту судового розгляду справи, на вказане порушення суд вважає за необхідне відреагувати окремою постановою.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи, на який спирається захист, також дає право суду, в сукупності з іншими доказами, зробити висновок про написання всіх розписок у справі саме підсудною ОСОБА_2.

Суд вважає, що для  прийняття окремого процесуального  рішення по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 366 КК України та виправдання її за вчинення вказаного злочину немає підстав і виходить з наступного:

До суду надійшла справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Відповідно до ст. 277 КПК України прокурор під час судового розгляду до закінчення судового слідства вправі змінити пред»явлене особі обвинувачення.

23 жовтня 2006 року прокурор скористався таким правом і змінив обвинувачення ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.

Таким  чином, в даному випадку мало місце зміна обвинувачення, а не відмова від обвинувачення, тому у суду не було підстав приймати рішення у відповідності до ст. 282 КПК України.

Під час наступних судових засідань прокурор неодноразово змінював пред»явлене ОСОБА_51 обвинувачення.

На підставі ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться відносно підсудних і тільки в межах пред»явленого їм обвинувачення, тому після зміни обвинувачення прокурором суд проводив розгляд справи відносно ОСОБА_51 тільки в межах пред»явленого їй обвинувачення, про що постановляє даний вирок. ОСОБА_19 не обвинувачується державним обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366 КК України, то у суду немає жодних підстав приймати з цього приводу процесуальне рішення, в тому числі і постановляти виправдовувальний вирок.

Рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_19 проти України від 18.06.2009 року, яке надала суду сторона захисту не має відношення до доказової бази по кримінальній справі, не містить фактів, які б впливали на наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, оскільки стосується виключно питання строків розгляду кримінальної справи.

     Дії підсудної ОСОБА_2 у 2000-2003 році, вчинених в м. Монастирище відносно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_13,  суд  кваліфікує за ч. 4  ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно., в особливо великих розмірах, оскільки сума викраденого складає 90 040, 66 грн., що відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України у 5 296 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений Законодавством України на момент вчинення злочину.

Дії підсудної ОСОБА_2 у 2000-2003 році, вчинені в м. Монастирище відносно потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_13, як посадовою особою, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем за кваліфікуючою ознакою умисного, з корисливою метою використання службового становища особою всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, оскільки завдало вказаним потерпілим матеріальної шкоди на суму 52 792, 56 грн., що у 3105 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 17 грн., встановлений законодавством України на момент вчинення злочину.

 Призначаючи підсудній ОСОБА_2  покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу  винної, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом’якшують призначення покарання підсудній ОСОБА_2, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено. Суд не може вважати обставиною яка пом’якшує покарання наявність у підсудної неповнолітньої дитини, оскільки на момент розгляду справи вона стала повнолітньою.

    Обставин, що обтяжують призначення покарання підсудній ОСОБА_2, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено

Враховуючи  відсутність обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання підсудній ОСОБА_2, а також те, що вона вчинила злочини,   які віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, зважаючи на її вік,  а також на те, що вона жінка, суд вважає, що буде справедливим призначити їй мінімальне  покарання, передбачене Законом за вчинення більш тяжкого виду злочину з поміщенням засудженої для відбуванням покарання в кримінально-виконавчу установу. Разом з тим суд вважає, що при визначенні методу призначення покарання за сукупністю злочинів необхідно застосувати метод часткового складання покарань, оскільки підсудна вчинила десять епізодів шахрайства, потерпілим жодної копійки спричиненої шкоди  не відшкодувала,  вину не визнала, постійно намагається перекласти свою вину на інших осіб, що свідчить про її небажання ставати на шлях виправлення. Вона достовірно знала про те, що потерпілі звертались до неї за допомогою працевлаштування, а не для розважальних поїздок за кордон, вони віддавали їй останні гроші, які вона цинічно присвоїла. За таких обставин суд вважає, що призначення підсудній покарання у виді позбавлення волі  є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Перебування її на волі, на думку суду, не забезпечить відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди, оскільки вона немає постійного місця роботи, а навпаки надасть їй можливість надалі займатись злочинною діяльністю, про що свідчить той факт, коли потерпілі, які звертались до неї раніше вимагали від неї повернення коштів, вона продовжувала шахрайським шляхом привласнювати кошти потерпілих, які звертались до неї після попередніх потерпілих.

Суд вважає також за необхідне застосувати до підсудної такий вид покарання, як позбавлення права займати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов»язків.

Суд вважає за необхідність застосувати до підсудної такий вид покарання, як конфіскація майна, оскільки ч. 4 ст. 190 КК України передбачає такий вид покарання, як обов»язковий.      

Суд вважає, що цивільні позови  у справі, заявлені потерпілими на суму :

-   -     ОСОБА_3 – 8800 грн.

-   -     ОСОБА_6 – 10300 грн.

-   -     ОСОБА_8 – 1350 грн.

-   -     ОСОБА_11 – 7560 грн.

-   -     ОСОБА_52 – 10800 грн.

-   -     ОСОБА_7 Васильовичем-18000 грн.

-   -     ОСОБА_13 – 9150 грн.

-   -     ОСОБА_17 – 9030 грн.

підлягають стягненню з підсудної ОСОБА_2 в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 підлягає задоволенню частково. Суд вважає, що матеріальна шкода у вигляді 8077, 85  грн., як еквівалент 1500 доларам США на момент вчинення злочину, та матеріальні затрати для поїздок в суд в сумі 104, 65 грн. підлягають стягненню у повному обсязі. Моральна шкода підлягає стягненню частково, а саме в сумі 40 000 грн., оскільки, на думку суду, потерпілий довів свої страждання та страждання своєї сім»ї, які вони отримали в результаті злочинної діяльності ОСОБА_19.      

Судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи підлягають стягненню з

підсудної.

Судові витрати у справі становлять  71 грн. 60 коп. за проведення технічної експертизи документу (а. с. 123 том 3) стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь УДК в Черкаській області код 25574009, р/р 35223003000037 МФО 854018 одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.  

    Судові витрати у справі становлять  71 грн. 60 коп. за проведення технічної експертизи документу (а.с. 132 том 3) стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь УДК в Черкаській області код 25574009, р/р 35223003000037 МФО 854018 одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.  

    Судові витрати у справі в сумі 214 грн. 80 коп. за проведення техніко-криміналістичних експертиз документів ( а. с. 67, 135, 241 том 1) не підлягають стягненню, оскільки прокурором було змінено обвинувачення і виключено з обвинувачення ч. 2 ст. 366 КК України, а дані експертизи проводились для кваліфікації розслідуванні злочинів, передбачених вказаною статтею КК України.

    Підстав для застосування положень ст. 69,69-1 КК України суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 28,  323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

    Підсудну ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 2 ст. 364 КК України.

    Призначити  ОСОБА_2  покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з поміщенням засудженої до кримінально-виконавчої установи з конфіскацією всього належного їй майна.

за ч. 2 ст. 364 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з поміщенням засудженої до кримінально-виконавчої установи з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового  складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_2  до відбуття покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з поміщенням засудженої до кримінально-виконавчої установи  з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 (два) роки.

Міру запобіжного заходу відносно засудженої ОСОБА_2 до  вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши її під варту з  залу суду.

Строк відбуття покарання засудженій рахувати з моменту затримання, тобто з 23 жовтня 2009 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк перебування її під вартою в період з 23 вересня по 16 жовтня 2003 року.

Речові докази у справі :

розписка, договір з гр. ОСОБА_5 від 10.11.2000 р., запит та квитанція  ( т. 1 а. с. 37-40 ),  розписка написана ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_9 ( т. 1 а. с. 81 ), розписку ОСОБА_2 видану гр. ОСОБА_11 в кількості 2 шт. та додаток до договору ( т. 1 а. с. 126-128 ), розписка ОСОБА_2 написана гр. ОСОБА_52 та рекламна брошурка  ( т. 1 а.с.156-157 ),       документи, добровільно видані гр. ОСОБА_16, а саме розписка гр. ОСОБА_2 про отримання грошей в сумі 1 100 доларів США., договір U – 1S 0506/02 від 05.06.2002 року  на 3- листах, додаток до договору U – 1S 0506/02 від 05.06. 2002 року  та заява  - анкета на гр. ОСОБА_15 03.10.2003 року ( т. 3 а. с. 70 ), документ на німецькій мові добровільно виданий гр. ОСОБА_16 ( т. 3 а.с.81),   документи добровільної видачі гр. ОСОБА_53, а саме: договір – доручення б/н  від 21.01.2003 року та квитанцію фірми «Надія» було оглянуто 21.10.2003 року (а.с.105том 3),    документи добровільної видачі гр. ОСОБА_13 , а саме квитанцію  від 27.12.2002 року б/н фірми «Надія» , про отримання у ОСОБА_14 грошей в сумі 5700 грн., квитанцію від 12.12.2001 року б/н фірми «Надія» про отримання у ОСОБА_13 грошей в сумі 1560 грн., квитанцію від 26.07.2001 року б\н фірма «Надія» про отримання у ОСОБА_13 грошей в сумі 1890 грн. та договор б/н про надання послуг по працевлаштуванню в країні Ірландії  гр. ОСОБА_13 від 12.12.2001 року, було оглянуто 18.07.2005 року, приєднано до справи і передано під схорону розписку ОСОБА_13 (а.с.32том 4), які описані та приєднані до матеріалів кримінальної справи, залишити при справі.

Відеокасету з назвою “Канада” після вступу вироку в законну силу - знищити.

Документи видані гр. ОСОБА_12, які передані йому  під схорону розписку залишити потерпілому.

Цивільні позови заявлені потерпілими на суму :

-   -     ОСОБА_3 – 8 800 грн.

-   -     ОСОБА_6 – 10 300 грн.

-   -     ОСОБА_8 – 1 350 грн.

-   -     ОСОБА_11 – 7 560 грн.

-   -     ОСОБА_52 – 10 800 грн.

-   -     ОСОБА_7 - 18 000 грн.

-   -     ОСОБА_13 – 9 150 грн.

-   -     ОСОБА_17 – 9 030 грн.

стягнути з підсудної ОСОБА_2 на користь потерпілих в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 в сумі 48 182, 50 грн., з яких матеріальна шкода у вигляді 8077, 85  грн., як еквівалент 1500 доларам США на момент вчинення злочину та матеріальні затрати для поїздок в суд  в сумі 104, 65 грн., та моральна шкода в сумі 40 000 грн.

Судові витрати у справі становлять  71 грн. 60 коп. за проведення технічної експертизи документу (а. с. 123 том 3) стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь УДК в Черкаській області код 25574009, р/р 35223003000037 МФО 854018 одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.  

    Судові витрати у справі становлять  71 грн. 60 коп. за проведення технічної експертизи документу (а.с. 132 том 3) стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь УДК в Черкаській області код 25574009, р/р 35223003000037 МФО 854018 одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.  

    Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до  апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.

Суддя Монастирищенського районного суду                                                          ОСОБА_54