Вирок № 66579051, 19.05.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/2185/17

н/п 1-кп/640/405/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Шмадченко С.І.

за участю секретаря Черниш О.М.,

прокурора Панова В.М.,

потерпілогоОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016220000001293 від 23.11.2016 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку, працюючого не офіційно, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимого,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

13.11.2016 р. о 06:10 год. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на якому рухався по вул. Академіка Павлова зі сторони вул. ОСОБА_3 в напрямку вул. Валентинівської в м. Харкові, зі швидкістю близько 50-60 км/год.

В ході руху по вказаній вулиці, в районі будинку № 313 по вул. Академіка Павлова, ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по ходу руху автомобіля, по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив вимоги п. 18.1 ОСОБА_3 дорожнього руху України, за яким «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1588-А/16 від 24.01.2017 р. заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини; перелом 3,4 ребер зліва по задньо-паховій лінії із зсувом, лівобічний пневмоторакс, підшкірна емфізема зліва.

Порушення п.18.1 ОСОБА_3 безпеки дорожнього руху України ОСОБА_2, яке згідно висновку автотехнічної експертизи № 19/17 від 27.01.2017 р. знаходиться в причинному звязку з подією та наслідками. Виразилося в тому, що він, керуючи автомобілем «Daewoo Lanos TF69Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2, проявив необачність, не вибрав безпечну швидкість руху підїжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, та при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по ходу його руху і якого він обєктивно міг виявити, не своєчасно застосував гальмування, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, що спричинило вказані наслідки.

Допитанийу судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у скоєному кримінальному правопорушенні винним себе визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення правопорушення, викладених вище у вироку та їх не оспорював.

Винність ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами:

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що він дійсно 13.11.2016 р., у ранці поспішав на роботу та швидко переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переходу по вул.. Академіка Павлова в районі будинку № 313, однак не встиг перейти, оскільки на нього наїхав автомобіль «Daewoo Lanos TF69Y ЗНГ» під керуванням ОСОБА_2 Після чого його було доставлено каретою швидкої медичної допомоги до Харківської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. О.І. Мещанінова, де він лікувався 10 днів, а потім на протязі місяця продовжив амбулаторне лікування за місцем свого мешкання.

Даними, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.11.2016 р., фототаблицею та схемою до нього, на якому вказано місце ДТП по вул. Ак. Павлова,313 м.Харкова. На автомобілі ««Daewoo Lanos TF69Y ЗНГ» маються пошкодження у виді деформації правого переднього крила, відбито дзеркало заднього виду на правій двері.

Даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю

обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілогоОСОБА_1, вході якого обвинувачений та потерпілий розповіли про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.11.2016 р. на дорозі по вул.. Академіка Павлова,313 на нерегульованому пішохідному переході.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1588-А/16 від 27.12.2016 р. у звязку з подією 13.11.2016 р. у ОСОБА_1 мали місце ушкодження:

- -садна лобової області справа відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- -закрита травма грудної клітини: перелом 3,4 ребер зліва по задньо-пахвовій лінії із сувом, лівобічний пневмоторакс, підшкірна емфізема зліва відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалості розладу здоровя (для загоєння вказаних переломів необхідний термін не менше 3-х тижнів).

Ці ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальної особливості яких не відобразилися, вказані садна утворилися по механізму удар-тертя, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і у вказаний строк.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 19/17 від 27.01.2017 р., в даній дорожні обстановці водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.18.1 ОСОБА_3 дорожнього руху України. У вказаних дорожніх умовах водій ОСОБА_2 з моменту виходу пішохода на пішохідний перехід мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п.18.1 ПДР України. В діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися у причинному звязку з настанням даної пригоди.

Оцінюючи в сукупності досліджені в ході судового слідства докази, суд вважає винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 »Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Тому при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, обставини його вчинення, особу винного і те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виховує дочку ІНФОРМАЦІЯ_5, а також має на утриманні дружину інваліда першої групи загального захворювання, працює неофіційно на різних роботах.

Обставинами, що відповідно до ст.66 КК України помякшують покарання обвинуваченому, суд встановив його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зважаючи на наявність помякшуючих та відсутність обтяжуючих обставин покарання обвинуваченому, його сімейний стан, позицію потерпілого, який просив суворо не наказувати обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не представляє підвищену суспільну небезпеку та його виправлення і перевиховання можливе без відбування покарання у вигляді обмеження волі, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обовязків, через що він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, із застосуванням ст.76 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості.

При цьому, враховуючи приведені обставини, позицію сторін даного кримінального провадження,судприходитьдо висновків про можливість призначення покаранняОСОБА_2 без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження предявити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів…

Відшкодування моральної шкоди проводиться відповідно до правил ст.1167 ЦК України. Потерпілому була спричинена моральна шкода, він переніс моральні страждання, які вимусили його докласти зусиль для поновлення душевного стану та яку він оцінює у розмірі 15000,00 грн.

Суд цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольняє частково, виходячи з принципів справедливості, розумності та співмірності, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у сумі 7500,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експерта по даному кримінальному провадженню підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави у сумі 1055,52 грн.

Керуючись ст.ст.128, 368, 369,370,373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України від призначеного основного покарання звільнити з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обовязки: без дозволу органу з питань пробації не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації до органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 компенсацію моральної шкоди у сумі 7 500,00(сім тисяч пятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_4 на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова) витрати на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 1055 грн. 52 коп.

Вирок може бути оскаржений в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя