Рішення № 66576547, 11.05.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6713/16-ц

Провадження № 2/185/943/17

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянув у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь за договором позики суму боргу в розмірі 75 000,00 грн., індекс інфляції в розмірі 66 698,91 грн., а всього 141 698,91 грн., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 31 липня 2013 року відповідач позичив у нього 75 000,00 грн. та зобовязався повернути зазначені кошти у строк до 25.08.2013 року, про що власноручно написав розписку про повернення грошових коштів. Однак, по закінченню вказаного терміну, відповідач суму боргу не повернув. За останній час він неодноразово звертався до відповідача із проханням повернути йому гроші, але всі ці звернення ніякого позитивного результату не дали, відповідач на його прохання не реагує. Так як на момент звернення до суду з даним позовом сума неповернутого боргу складає 75 000,00 грн., то індекс інфляції складає 66 698,91 грн. Відповідач не виконує належним чином умови договору, у звязку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити на підставах, зазначених у позові.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, причини неявки суду не відомі.

Відомостей про неможливість зявитися в судове засідання відповідач суду не надав. Суд, на підставі ст. 225 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом по справі встановлено, що 31 липня 2013 року позивач дав у боргу відповідачу 75 000,00 грн., а відповідач зобовязався повернути зазначені кошти у строк до 25 серпня 2013 року, про що власноруч написав розписку про повернення грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладання зазначеного договору відповідачем була надана розписка про отримання ним від позивача грошових коштів у розмірі 75 000,00 грн.

Таким чином, форма договору позики не порушена.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання, боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий правовий висновок зроблений Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 113цс14,який,відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На момент звернення з даним позовом до суду сума боргу в розмірі 75 000,00 грн. залишається неповернутою відповідачем, індекс інфляції складає 66 698,91 грн., а всього 141 698,91 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та доведені в судовому засіданні.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 88, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики грошей від 31.07.2013 року в розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 66 698 (шістдесят шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 91 коп., понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору в розмірі 1 416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 99 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційного порядку.

Суддя: В.М. Бондаренко