Ухвала суду № 66576257, 18.05.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5979/16-ц

2-з/0203/41/2017

У Х В А Л А

іменем України

18 травня 2017 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.12.2017 року було відкрито провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекопро» про визнання права власності, стягнення штрафних санкцій, заборону вчиняти певні дії (головуючий суддя Колесніченко О.В.).

Ухвалою суду від 31.01.2017 року провадження по справі в частині позовних вимог, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекопро» було закрито.

Крім того, ухвалою суду від 22.12.2016 року було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» від 22.12.2016 року про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачам по справі ОСОБА_3, ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 року ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.12.2016 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що належить відповідачці ОСОБА_2 було скасовано, з передачею питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після повернення справи до Кіровського районного суду цивільна справа в звязку з закінченням повноважень судді Колесніченко О.В., у відповідності до розпорядження та повторного автоматичного розподілу, була передана в провадження судді Казака С.Ю.

Ухвалою від 18.05.2017 року цивільну справу було прийнято суддею Казаком С.Ю. до свого провадження та призначено для розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача про забезпечення позову від 22.12.2016 року в частині накладення арешту на майно, що належить відповідачці ОСОБА_2, з урахуванням ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 року, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову визначені ч.1 ст.152 ЦПК України.

Зокрема п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Відповідно до розяснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як вбачається з позовної заяви, предметом заявлених позивачем вимог до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є визнання права власності на обєкт нерухомого майна, розташоване за адресою: м.Дніпро, пр.О.Поля,129-Д, а також стягнення в солідарному порядку з відповідачів штрафних санкцій в сумі 5088471 грн. 40 коп. з підстав порушення відповідачами зобовязань за Меморандумом про співпрацю на ринку косметичних препаратів та біологічно-активних добавок, який підписаний 24.06.2011 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, як засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ», а також ОСОБА_1, як засновником декількох юридичних осіб, які ведуть свою діяльність на цьому ж ринку.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту, у тому числі на майно, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2, позивач обґрунтовував необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову тим, що відповідачі за встановлених службовим розслідуванням обставин просування на ринку контрафактної продукції, порушень умов Меморандуму, можуть відчужити придбане та належне їм майно за для умисного уникнення цивільно-правової відповідальності, що за відсутності будь-яких активів та коштів унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачка ОСОБА_2 не є підписантом Меморандуму від 24.06.2011 року та подана позовна заява та додатки до неї на момент розгляду заяви про забезпечення позову не містять в достатній мірі даних про наявність спору між останньою та позивачем.

Також позивачем не наведено доводів та доказів щодо наявності намірів та/або вчинення дій щодо відчуження відповідачкою ОСОБА_2 належного їй на праві власності нерухомого майна на користь третіх осіб.

Посилання позивача на гіпотетичну можливість вчинення таких дій відповідачкою та наявності в звязку з цим ризиків утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, є припущенням та за відсутності доказів дійсних спроб відповідачки відчужити спірне майно на користь третіх осіб, не може бути єдиною підставою для застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги принцип співмірності та відповідності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також враховуючи висновки, наведені в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 року, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» від 22.12.2016 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідачки ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,152,153,208-210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» про забезпечення позову від 22 грудня 2016 року в частині накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.Ю.Казак