Ухвала суду № 66575798, 15.05.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/534/16-ц Провадження № 22-ц/795/779/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Сташків В. Б. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Дельта Банк ОСОБА_7 про визнання правовідносин, що виникли з кредитного договору, припиненими; визнання іпотеки припиненою у звязку з виконанням основного зобовязання; стягнення сум надлишково сплачених коштів за кредитним договором; виключення з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна,

- третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Ріпкинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено частково. Правовідносини за договором кредиту №КФ-АН-2016657, укладеним 21 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ „Дельта Банк визнано такими, що припинені у звязку з виконанням ОСОБА_5 зобовязань за цим договором. Стягнуто з ПАТ „Дельта Банк на користь ОСОБА_5 надлишково сплачені кошти за договором кредиту №КФ-АН-2016657, укладеним 21 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ „Дельта Банк в сумі 5 574 грн. 29 коп. Визнано припиненою іпотеку згідно з іпотечним договором, укладеним 21 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ „Дельта Банк, який посвідчений приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, у звязку з припиненням основного зобовязання. Знято заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_5 на праві власності, а саме: будівлі магазину загальною площею 121,3 кв.м., що складається з магазину, огорожі, замощення, розташованих за адресою: смт.Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 39А; земельної ділянки загальною площею 0,03 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташована за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, земельна ділянка 39А, кадастровий номер: 7424455100:02:035:0016, яка виникла на підставі іпотечного договору, укладеного 21 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ „Дельта Банк, посвідченого приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, яка зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (номери записів про іпотеку 451363 та 416022) та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (номери записів про обтяження 414210 та 412541). В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ „Дельта Банк на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. та витрати, понесені на правову допомогу, в розмірі 1 700 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ПАТ „Дельта Банк в апеляційній скарзі зазначає, що районним судом порушено правила підсудності. Кредитний договір №КФ-АН-2016657 укладено між ПАТ „Дельта Банк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5В, тобто, між двома субєктами господарювання. Тому провадження у справі підлягало закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки справа згідно ст.ст.1,12 ГПК України повинна розглядатися господарським судом в порядку господарського судочинства. Недотримання правил підсудності не дозволило встановити всі фактичні обставини, необхідні для всебічного розгляду справи. Також зазначає, що цивільний процес містить вимогу, що позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням. Жодною статтею процесуального законодавства позивачу не надано право звернення до суду за своїм місцем проживання, оскільки позивач не відноситься до категорії осіб, що підпадає під дію норм Закону України „Про захист прав споживачів. Договором не визначено місце його виконання, а це ще раз, на думку представника ПАТ „Дельта Банк, доводить, що спір вирішено не уповноваженим судом, що є підставою для скасування рішення в порядку ст. 309 ЦПК України.

Також представник ПАТ „Дельта Банк вважає безпідставним рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що особа, яка представляла інтереси позивача на підставі адвокатської угоди, була допущена до участі в справі ухвалою суду як особа, яка надає правову допомогу. В усіх судових засіданнях ОСОБА_9 брав участь як представник позивача, а не як особа, що надає правову допомогу. Крім того, рішення суду не містить жодного посилання на фактичну оплату коштів позивачем за надані послуги. За таких обставин вважає, що у суду першої інстанції не було підстав стягувати з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу.

Крім того, представник ПАТ „Дельта Банк звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції було грубо порушено вимоги Закону України „Про судовий збір в частині сплати позивачем судового збору. Позов позивача має як майновий так і не майновий характер, в ньому, крім того, обєднано декілька вимог немайнового характеру, але, незважаючи на це, судовий збір був сплачений позивачем тільки в розмірі 551 грн.20 коп., на що суд під час відкриття провадження в справі не звернув уваги, що свідчить про грубе порушення законодавства судом, яке полягає в безпідставному наданні позивачу пільг по сплаті судового збору.

В уточненнях до апеляційної скарги представник ПАТ „Дельта Банк зазначив, що задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наявного рішення Ріпкинського районного суду від 30.11.2015 року, суди дійшли висновку про те, що заборгованість за кредитним договором виникла з вини Банку, а не у звязку з простроченням позивача, тому нарахування штрафних санкцій та підвищення відсоткової ставки банком здійснено неправомірно, а борг позивача перед Банком відсутній. Проте, під час постановлення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року №150 „Про віднесення ПАТ „Дельта Банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 „Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ „Дельта Банк, згідно з яким з 03.03.2015 року у ПАТ „Дельта Банк запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Дельта Банк. З 05.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Дельта Банк. Таким чином, суди зобовязали скасувати штрафні санкції, підвищену відсоткову ставку банк, в якому на момент ухвалення судового рішення повноваження органів управління припинилися, а банківська діяльність завершилася. Суд першої інстанції залишив поза увагою зміст положень ч.1 ст.48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якою визначено, що повноваження органів управління банку з дня початку процедури ліквідації банку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк відхилити а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін. Зазначає, що ПАТ „Дельта Банк оскаржувалася ухвала Ріпкинського районного суду від 21.06.2016 року про відмову в задоволенні їхнього клопотання про закриття провадження в справі через порушення правил підсудності. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк залишено без задоволення. Апеляційний суд дійшов висновку, що за субєктним складом Договір кредиту №КФ-АН-2016657 від 21.03.2013 року укладений між юридичною особою та громадянином України та в силу ст.15 ЦПК України в частині, що стосується вимог ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин, що виникли з кредитного договору, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також вважає, що судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в своїй апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк не наводить жодного конкретного нормативного обґрунтування підстав для скасування рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2017 року, а сама апеляційна скарга містить лише формальні міркування щодо порядку ухвалення рішень судами України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 в частині визнання припиненими правовідносин, що виникли з кредитного договору, визнання припиненою іпотеки у звязку з виконанням основного зобовязання та стягнення коштів, надлишково сплачених за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини за договором кредиту №КФ-АН-2016657, укладеним 21 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ Дельта Банк є припиненими у звязку з виконанням ОСОБА_5 зобовязань за цим договором. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання ОСОБА_5 зобовязань за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на перерахування ОСОБА_5 коштів на погашення кредиту та квитанціями за період з квітня 2013 року по березень 2016 року, з урахуванням встановлення в судовому порядку безпідставного не перенесення сплачених позичальником коштів з одного рахунку на інший, безпідставного нарахування відсотків та штрафних санкцій, включення до розрахунку заборгованості штрафних санкцій за період після настання кінцевого строку виконання зобовязань, та відсутністю належного розрахунку банку за кредитним договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання іпотеки припиненою на підставі ст. 17 Закону України Про іпотеку та частини першої статті 593 ЦК України у звязку з визнанням належного виконання ОСОБА_5 основного зобовязання за кредитним договором.

Також суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ПАТ Дельта Банк на користь ОСОБА_5 надлишково сплачених коштів за кредитним договором в сумі 5 574 грн. 29 коп., оскільки розмір переплати підтверджується належними доказами, правильність яких не спростована відповідачем.

Враховуючи наявність записів про реєстрацію іпотеки та реєстрацію обтяження саме в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, а не в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, з огляду на приписи ст. 74 Закону України Про нотаріат, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про виключення з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна шляхом захисту прав позивачки у спосіб, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а саме шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_5 на праві власності, а саме: будівлі магазину за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 39А; земельної ділянки, загальною площею 0,03 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер: 7424455100:02:035:0016, яка виникла на підставі вказаного іпотечного договору та зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (номери записів про іпотеку 451363 та 416022) та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (номери записів про обтяження 414210 та 412541).

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі встановлено, що 21.03.2013 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту №КФ-АН-2016657, за умовами якого ОСОБА_5 у тимчасове користування, з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 21.03.2016 року, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надано кредит, а саме грошові кошти у розмірі 101000 грн., зі сплатою 26,99 % річних за його використання (а.с.21-24). Того ж дня між ПАТ Дельта-Банк та ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобовязань позичальником було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, згідно якого позикодавцеві в заставу передано будівлю магазину, загальною площею 121,3 кв.м., що складається з магазину, огорожі, замощення, розташовану за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 39А, та земельну ділянку, загальною площею 0,03 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, земельна ділянка 39А, кадастровий номер: 7424455100:02:035:0016, які належать ОСОБА_5 на праві власності (а.с.25-28).

21.03.2013 року приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, як державним реєстратором, до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки були внесені записи № 451363 та № 416022, про реєстрацію іпотеки на підставі іпотечного договору, укладеного 21 березня 2013 року між ПАТ Дельта-Банк та ОСОБА_5, на будівлю магазину, загальною площею 121,3 кв.м., що складається з магазину, огорожі, замощення, розташовану за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 39А та земельну ділянку, загальною площею 0,03 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, земельна ділянка 39А, кадастровий номер: 7424455100:02:035:0016 (а.с.29, 30).

21.03.2013 року приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, як державним реєстратором, до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження були внесені записи № 414210 та № 412541, про реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно, на підставі іпотечного договору, укладеного 21 березня 2013 року між ПАТ Дельта-Банк та ОСОБА_5, на будівлю магазину, загальною площею 121,3 кв.м., що складається з магазину, огорожі, замощення, розташовану за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 39А та земельну ділянку, загальною площею 0,03 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, земельна ділянка 39А, кадастровий номер: 7424455100:02:035:0016 (а.с.31,32).

Перерахування ОСОБА_5 коштів на погашення кредиту №КФ-АН-2016657 підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями за період з квітня 2013 року по березень 2016 року. (а.с.33-69).

Згідно з рішенням Ріпкинського районного суду від 30.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27.01.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.11.2016 року, ПАТ Дельта-Банк зобовязано провести перерахунок заборгованості за Договором кредиту №КФ-АН-2016657 від 21.03.2013 року, шляхом переказу (перерахування) з розрахункового рахунку №26003002016657 на рахунок №37394012016657 коштів у строки їх сплати: 02.03.2015 року, 06.04.2015 року та 05.05.2015 року; визнано такими, що безпідставно нараховані ОСОБА_5 та скасовано: прострочену суму за кредитом 3958 грн. 43 коп.; суму заборгованості за відсотками 5224 грн. 20 коп.; суму пені за несвоєчасне повернення боргу 1714 грн. 60 коп.; суму 3% річних від суми простроченого боргу 85 грн. 73 коп.; пеню за несвоєчасне повернення відсотків 1517 грн. 51 коп.; суму 3% річних від суми прострочених відсотків 76 грн. 83 коп.; суму штрафу 16160 грн., а всього 28737 грн. 27 коп.; визнано безпідставно нарахованими ОСОБА_5 та скасовано штраф за відсутність страхування життя позичальника у 2015 році, в сумі 2020 грн.; визнано безпідставно збільшеними з 22.03.2014 року, відсотки за користування кредитом, до розміру 31,99 % та зобовязано ПАТ Дельта-Банк провести відповідний перерахунок суми кредитного зобовязання ОСОБА_5 (а.с.70-72, 73-75, 248-253).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_5 перераховувала ПАТ Дельта-Банк грошові кошти і своєчасно виконувала взяті на себе зобовязання, а ПАТ Дельта-Банк безпідставно відмовився здійснювати перенесення з розрахункового рахунку сплачених позичальником коштів в рахунок виконання зобовязань за тілом кредиту, а переніс сплачені упродовж березня - травня 2015 року кошти лише 10.06.2015 року, що і спричинило безпідставне штучне створення заборгованості і нарахування штрафних санкцій, що є порушенням ст.1066 ЦК України.

Також по справі встановлено, що 27 січня 2016 року та 28.03.2016 року ОСОБА_5 зверталась до відповідача із заявами щодо належного виконання рішення Ріпкинського районного суду від 30.11.2015 року, повернення надлишкових сплачених нею банку коштів та видачі довідки про відсутність у неї заборгованості за кредитним договором (а.с.80, 82, 83). У відповідь на ці заяви ПАТ Дельта Банк повідомляв ОСОБА_5 про те, що її клопотання не може бути вирішено по суті в звязку з потребою додаткового часу для опрацювання її листів та перебування судового рішення на касаційному оскарженні, що підтверджується листами від 15 лютого 2016 року №1442 та 28 квітня 2016 року № 3834 (а.с.81, 84).

Крім того, 12 лютого 2016 р. ПАТ Дельта Банк направив ОСОБА_5 претензію-вимогу про погашення в 30-денний строк заборгованості за договором кредиту №КФ-АН-2016657 від 21 березня 2013 року, яка станом на 28.01.2016 року складає 45895,03 грн. (а.с.77-78).

Згідно з доводами апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк не погоджується з оскаржуваним рішенням Ріпкинського районного суду від 15 лютого 2017 року через те, що з 03.03.2015 року у ПАТ „Дельта Банк запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Дельта Банк, а 05.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Дельта Банк. Таким чином було зобовязано скасувати штрафні санкції, підвищену відсоткову ставку банк, в якому повноваження органів управління припинилися, а банківська діяльність завершилася.

Проте, зазначений довід апеляційної скарги не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, зважаючи на наявність наведеного вище рішення Ріпкинського районного суду від 30.11.2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27.01.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.11.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Вказані судові рішення в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають для даної справи преюдиційне значення.

ПАТ Дельта Банк не довів наявності у ОСОБА_5 заборгованості перед банком після проведення перерахунку відповідно до вказаного втще рішення Ріпкинського районного суду від 30.11.2015 року, що дає підстави для висновку про невиконання Банком наведеного судового рішення і невизнання банком виконання ОСОБА_5 зобовязань за укладеним 21.03.2013 року з ПАТ Дельта Банк договором кредиту № КФ-АН-2016657.

Посилання Банку на те, що вони не мають змоги виконати судові рішення через припинення повноважень органів управління та завершення банківської діяльності з початку процедури ліквідації ПАТ „Дельта Банк не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ст.48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб повноваження органів управління банку з дня початку процедури ліквідації банку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності при відкритті провадження у цій справі, то вказане питання вже було предметом судового розгляду.

Так, ПАТ „Дельта Банк оскаржував в апеляційному порядку ухвалу Ріпкинського районного суду від 21.06.2016 року про відмову в задоволенні клопотання банку про закриття провадження в справі з підстав порушення правил підсудності. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк залишено без задоволення з тих підстав, що за субєктним складом Договір кредиту №КФ-АН-2016657 від 21.03.2013 року укладений між юридичною особою та громадянином України та в силу ст.15 ЦПК України в частині, що стосується вимог ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин, що виникли з кредитного договору, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання представника ПАТ Дельта Банк в апеляційній скарзі на те, що позивач не відноситься до категорії осіб, що підпадає під дію норм Закону України „Про захист прав споживачів, а тому не мав права звертатися до суду з таким позовом за місцем свого проживання, не можна визнати обґрунтованими, оскільки ОСОБА_5, уклавши кредитний договір, стала споживачем фінансових послуг банку, а дія норм Закону України „Про захист прав споживачів поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником, що виникають під час укладення, виконання та припинення кредитного договору. Крім того, в позовній заяві ОСОБА_5 зазначала, що позовна заява нею подається відповідно до вимог ч.1 ст.114 ЦПК України за місцем знаходження іпотечного майна.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції вимог Закону України „Про судовий збір в частині сплати позивачем судового збору суд відхиляє, враховуючи наступне.

Позовна заява ОСОБА_5 містить вимогу майнового і три вимоги немайнового характеру. Суд першої інстанції вважав, що за позовні вимоги про визнання припиненими правовідносин, що виникли з кредитного договору, про визнання припиненою іпотеки у звязку з виконанням основного зобовязання та стягнення сум надлишково сплачених коштів за кредитним договором ОСОБА_5 звільнена на підставі ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів, яка не скасована та є чинною.Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що при подачі позову ОСОБА_5 повинна була сплатити судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру - виключення з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна в сумі 551 грн. 20 коп., що нею і було сплачено. За таких обставин, відсутні підстави для висновку про відкриття судом першої інстанції провадження у справі в порушення вимог закону. Крім того, законом передбачена можливість стягнення судових витрат за результатами розгляду справи,

Судом першої інстанції було обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 понесені останньою витрати на правову допомогу.

Право на правову допомогу гарантовано ст.ст. 8, 59 Конституції України.

Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу суди повинні враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем в галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах. При цьому витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_5 було надано суду: ордер на надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_6 від 10.05.2016 року, договір №71 про надання правової допомоги від 10.05.2016 року, укладений ОСОБА_5 з адвокатом ОСОБА_6, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №71 від 10.05.2016 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН№000034 від 13.05.2015 року на імя ОСОБА_6, оригінал квитанції ПАТ КБ ПриватБанк № 0.0.548549197.1 про сплату ОСОБА_5 послуг згідно договору про надання правової допомоги №71 від 10.05.2016 року на суму 1700 грн. шляхом її зарахування на р/р отримувача 26205051400089 та довідку ПАТ КБ ПриватБанк від 10.12.2015 року, видану ОСОБА_6 про те, що йому 09.12.2015 року відкрито рахунок №26205051400089 (а.с.13-18).

Розділом 4 Договору №71 про надання правової допомоги від 10.05.2016 року визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.

В додатковій угоді до Договору про надання правової допомоги №71 від 10.05.2016 року мається розрахунок витрат на правову допомогу, визначено розмір витрат на правову допомогу за 1 год. роботи 1450 грн. (мін. зарплата) х 35% = 507,50 грн. та загальний розмір гонорару 1700 грн. (за 3,5 год. роботи).

Такий розмір витрат на правову допомогу за 1 год. роботи не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, який встановлений на рівні 40% мінімальної заробітної плати за 1 год. роботи адвоката.

Таким чином ОСОБА_5 надано необхідні документи на підтвердження надання і оплати правової допомоги, тому витрати на правову допомогу в сумі 1700 грн. з відповідача на її користь судом першої інстанції стягнуто обґрунтовано, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дослідив належні докази і надав їм належну оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову. За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: