Постанова № 66564213, 17.05.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3080/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Овідіополь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим адміністративним позовом, в якому просила суд, визнати протиправними дії відповідачів щодо призначення, перерахунку та виплати їй пенсії за віком відповідно до п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії, зобовязати відповідачів здійснити призначення, перерахунок та виплату їй пенсії за віком з 16.04.2016 р. із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за віком за 3 календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до ст.ст. 26,27,40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше виплачених сум та стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та просив його задовольнити.

Представниця відповідачів в судовому засіданні заперечувала проти задоволення безпідставного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали позову, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів позову вбачається, що 29.04.2016 р. позивачка звернулася до відповідачів з заявою про призначення/перерахунку пенсії за віком, враховуючи, що 15.04.2016 р. їй виповнилося 57 років, а тому, як вважає позивачка, відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV від 09.07.2003 р., вона досягла пенсійного віку, і у своїй заяві вказала про пенсію за віком (а.с. 8).

Позивачка вказує, що має загальний стаж роботи в освітній сфері 39 р. 06 м. 25 днів та з лютого 2007 р. по жовтень 2007 р. вона отримувала пенсію за вислугою років, яку вона перестала отримувати після призначення її на посаду заступника директора з НВР Овідіопольського НВК.

29.06.2016 р. позивачка отримала письмову відповідь відповідачів із розясненнями з приводу розмірів та обчислення пенсії, яка, на думку відповідачів була обчислена вірна (а.с. 9).

На думку суду, вказана письмова відповідь відповідачів не може розцінюватися як відмова позивачці у призначенні, перерахунку та виплату пенсії і не є по суті рішенням відповідачів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 р. - законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обовязковість яких надана ВРУ, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

При чому, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються : види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на втримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції яка діяла на час призначення пенсії позивачці) - працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. У разі працевлаштування на посаду що дає право на пенсію за вислугу років призначена пенсія не виплачується та після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З позову вбачається, що позивачці була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, на думку суду, пенсія позивачці була призначена у лютому 2007 р. під час дії Закону № 1058, та п. 16 розділу XV Прикінцевих положень цього Закону було передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом 2 Прикінцевих положень розділу XV Закону № 1058 передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Проте, оскільки на цей час такий законодавчий акт не прийнято, пенсії за вислугу років призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку і наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок обчислення спеціального стажу та умови, за яких особа набуває право на пенсію за вислугу років, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення», а страховий стаж, залежно від якого визначається розмір пенсії, обчислюється за нормами Закону № 1058, а саме, відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058 (абзац другий підпункту 1 пункту 2 розділу XV).

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Окрім того, згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховим стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший, за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Враховуючи, що позивачка після призначення пенсії за вислугу років працювала, при переведенні на пенсію за віком, за її бажанням, можуть бути враховані стаж і заробіток, набуті після призначення пенсії за вислугу років. В цьому випадку розрахунок заробітної плати здійснюватиметься з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час обчислення розміру пенсії за вислугу років.

При цьому, новий показник середньої заробітної плати (доходу) за попередні три роки може застосуватись лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Постановою Правління ПФУ «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 р. № 22-1 - заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сімї у звязку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі за місцем проживання (реєстрації) (п. 1.1.)

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (п. 2.8.)

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати : документи про страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 р., який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 р., відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення, довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу, документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сімї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сімї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

На думку суду посилання позивачки на написання нею заяви для призначення пенсії за віком необґрунтована, оскільки вона має право на переведення пенсії, призначеної за вислугу років на пенсію за віком.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії), не є підставою для застосування вже недіючих норм Законі України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 січня 2012 року за №3-рп/2012 зазначив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визнані як Законами України, так і іншими нормативно - правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.

Отже, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними.

Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 6-8,70,72,86,183-2,256 КАСУ, Законом України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Законом України № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чорноморського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гандзій Д.М.