Ухвала суду № 66563449, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевич В.М., Паленика І.Г.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Ризальського В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Гузенка Р.В., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Рихальським В.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» (ЄДРПОУ 32876447) № 26004207642001 (українська гривня), № 26004207642001 (долар США), № 26004207642001 (Євро), № 26101207642001 (українська гривня), що відкриті в АТ «ТАСКОМБАНК» (МФО 339500, місто Київ, вул. С.Петлюри, 30), заборонивши видаткові операції з цих рахунків за винятком заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2017 року, відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що відносно товариства чи його посадових осіб немає жодного кримінального провадження, посилання слідчого судді про наявність підстав вважати вказане майно таким, яке відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України є формальним і належним чином необґрунтованим. Накладення арешту на рахунки товариства повністю паралізувало його роботу, тобто слідчим суддею не дотримано принцип розумності та спів розмірності обмеження права власності, що є прямим порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Щодо строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, то враховуючи що розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, про наявність оскаржуваної ухвали товариству стало відомо лише 02.03.2017 року, строк на апеляційне оскарження, як зазначає про то апелянт, не пропущено.

В судове засідання у справі представник власника майна не з'явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був завчасно повідомлений, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 22.02.2016 року без виклику представника ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» і лише 02.03.2017 року представнику власника майна стало відомо про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді, а 04.03.2017 року на адресу апеляційного суду поштою направлено апеляційну скаргу. Таким чином, апелянт не пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то слід зазначити про наступне.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів судового провадження, слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №32015110000000010 від 12.03.2015, 05.06.2015, 03.07.2015, 03.08.2015, 08.09.2015, 15.04.2016, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України.

17.02.2017 року старший слідчий з ОВС 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Гузенко Р.В., за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Рихальським В.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотання про накладення арешту на майно, а саме на кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» (ЄДРПОУ 32876447) № 26004207642001 (українська гривня), № 26004207642001 (долар США), № 26004207642001 (Євро), № 26101207642001 (українська гривня), що відкриті в АТ «ТАСКОМБАНК» (МФО 339500, місто Київ, вул. С.Петлюри, 30), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

22.02.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» (ЄДРПОУ 32876447) № 26004207642001 (українська гривня), № 26004207642001 (долар США), № 26004207642001 (Євро), № 26101207642001 (українська гривня), відкритих в АТ «ТАСКОМБАНК» (МФО 339500, місто Київ, вул. С.Петлюри, 30), з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірності права власності ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі представника власника майна обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Гузенка Р.В., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Рихальським В.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» (ЄДРПОУ 32876447) № 26004207642001 (українська гривня), № 26004207642001 (долар США), № 26004207642001 (Євро), № 26101207642001 (українська гривня), що відкриті в АТ «ТАСКОМБАНК» (МФО 339500, місто Київ, вул. С.Петлюри, 30), заборонивши видаткові операції з цих рахунків за винятком заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «КОМПАНІЯ «САДОВОЄ КОЛЬЦО» ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. ПаленикІ.Г.

Справа № 11-сс/796/1547/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Слободянюк П.Л.

Доповідач: Рибак І.О.