Рішення № 66563409, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/23985/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Цимбал І.К.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/4492/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_3, про зняття арешту з рухомого майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_3, про зняття арешту з рухомого майна - задоволено.

Знято арешт з автомобіля марки «NISSANPATHFIDER» 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 551 грн. 21 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Стрюкова ІринаОлександрівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Надра» підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про зняття арешту з належного йому рухомого майна, посилаючись на те, що він з 2013 року є власником автомобіля марки «NISSANPATHFIDER» 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. В подальшому з метою мати намір продати вказаний автомобіль, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з питань оформлення договору купівлі-продажу, проте нотаріус повідомила, що транспортний засіб є об'єктом обтяження на доказ чого надала витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 50187278 від 25.08.2016 року. Відповідно до даного витягу позивач дізнався, що в 2014 році державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору «Автопакет» укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3, зареєстровано обтяження. Позивач звертався з заявою до відповідача про зняття арешту, проте остання була залишена поза увагою, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Крім того, позивач зазначив, що не має відношення до договірних правовідносин ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра», на час укладення договору купівлі - продажу автомобіля, останній не перебував під обтяженням, що було перевірено органами МРЕО під час його перереєстрації за позивачем. ПАТ «КБ «Надра» не оспорило та не оспорює право власності позивача на автомобіль, а за таких обставин звернення стягнення на останній як на предмет застави за договірними зобов'язаннями ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 є неможливим. В свою чергу за договором між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 передбачена відповідальність в разі вчинення дій щодо заставного майна, які порушують умови договору, зокрема щодо його відчуження, а отже ПАТ «КБ «Надра» може реалізувати свої права в іншій спосіб ніж порушення прав власності позивача, який в свою чергу є добросовісним набувачем.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 19.03.2009 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 був укладений договір «Автопакет», згідно якого передано у заставу банку транспортний засіб «NISSANPATHFIDER» 2007 року випуску чорного кольору (а.с. 79 - 84).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.04.2013 року транспортний засіб «NISSANPATHFIDER» 2007 року випуску чорного кольору належить позивачу на праві власності (а.с. 8).Отже, на час реєстрації права власності на автомобіль за позивачем, останній під арештом не перебував. Як пояснив, представник ПАТ «КБ «Надра» останній своєчасно не вжив заходів щодо продовження обтяження на заставне майно за договором, у зв'язку з чим арешт автоматично було скасовано.

В подальшому арешт на автомобіль накладено 28.03.2014 року, вже на той час коли власність на автомобіль була зареєстрована за позивачем, оскільки зобов'язання за договором між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 не виконано у повному обсязі (а.с. 9-10).

Позивач звертався з заявою до ПАТ «КБ «Надра» про зняття арешту з рухомого майна, проте станом на час розгляду справи відповіді отримано не було (а.с 11-12).

Враховуючи те, що арешт майна порушує право власності позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову та скасування арешту.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення судуповинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Задовольняючи позов, суд вважав встановленим, що позивач є власником транспортного засобу з 2013 року, на час набуття права власності на автомобіль, останній під будь - якими обтяженнями не перебував, а отже позивач набув право власності на автомобіль правомірно. Крім того, право власності позивача на автомобіль ніким у встановленому законом порядку не оспорювалось та не оспорюється. В свою чергу, позивач не повинен нести відповідальність за договором укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3, зокрема ПАТ «КБ «Надра» відповідно до вказаного договору має право на захист свого порушеного права щодо розпорядження ОСОБА_3 заставним майно всупереч умов договору, тоді як звернути стягнення на вказаний автомобіль на даний час є неможливим, оскільки автомобіль належить позивачу, який не є стороною договору та не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями.

Колегія суддів вважає, що обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи.

Встановлено, що 19 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір «Автопакет» № 790281/ФЛ, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 50 661,00 дол. США на придбання автотранспортного засобу та витрат, пов'язаних з державною реєстрацією автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ УМВС України та комісії Банку на умовах забезпеченості,повернення, строковості та платності в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предметом застави за даним Кредитним договором є автомобіль марки

NISSAN модель PATHFINDER, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_2, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований в Дніпропетровському ВРЕР-1 ДАІ УМВС України і

Дніпропетровській області від 18.03.2008 року, який належить ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 18.03.2008 року, виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області.

З метою своєчасного та повного виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 18406138 від 05.05.2008 року банком було внесено запис про обтяження заставою вищевказаного автомобіля та відповідно до даного Витягу термін дії застави до 05.05.2013 року (а.с.47-48,79-84).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.04.2013 року є власником транспортного засобу - автомобіля марки NISSAN PATHFINDER, 2007 року випуску, і на час реєстрації права власності на автомобіль за позивачем, останній не перебував під будь-якими обтяженнями.

Такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи та доказам, які були наданні Банком під час розгляду справи, оскільки, на час реєстрації 20.04.2013 року за позивачем - автомобіля NISSAN PATHFINDER, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_2, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 18406138 від 05.05.2008 року існувало банківське обтяження заставою, яке діяло до 05.05.2013 року.

Оскільки на час реєстрації за позивачем вищезазначеного автомобіля існувала діюча застава (заборона відчуження), то ОСОБА_3 не мала права без згоди Банку здійснювати відчуження даного автомобіля, а тому висновок суду про те, що позивач ОСОБА_2 набув право власності на автомобіль правомірно є невірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Крім того, суд першої інстанції не застосував вимоги ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, відповідно до якої, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Таким чином, оскільки на момент придбання позивачем спірного автомобіля NISSAN PATHFINDER, 2007 року випуску, заводський номер кузова НОМЕР_2, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існувало банківське обтяження цього автомобіля, то позивач не є його добросовісним набувачем та у суду не було підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Стрюкової Ірини Олександрівни - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді