Рішення № 66563280, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/10226/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Лісовська О.В.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/4781/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Гречкосій Алли Володимирівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 15.04.2008 року у загальному розмірі 36197, 23 доларів США, що еквівалентно 767236, 48 грн., а також у розмірі 136853, 26 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Гречкосій Алла Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечили проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «Родовід Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилається на те, що 15.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №77.1/АК-00760.08.2, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 33500, 00 доларів США із строком повернення до 15.04.2015 року та сплатою відсотків у розмірі 9 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 15.04.2008 року був укладений Договір поруки, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Але відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконують, у зв'язку з чим станом на 26.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 36 197, 23 доларів США та 24 833 227, 74 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 15.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №77.1/АК-00760.08.2, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 33 500, 00 доларів США із строком повернення до 15.04.2015 року та сплатою відсотків у розмірі 9 % річних.

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору щомісячна плата за обслуговування кредиту встановлюється в розмірі 0, 2000 % від суми виданого кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов′язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов′язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов′язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов′язання не допускається.

Умовами ч.1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов′язання, на вимогу кредитора зобов′язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки від 15.04.2008 року.

Згідно п. 1.1., 1.3., 3.2 Договору поруки у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору позичальник та поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Відповідно до п. 3.6. Кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів Позичальник зобов'язаний сплатити Банку за кожен день прострочки пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідачі свої зобов'язання за договорами не виконують, у зв'язку з чим станом на 26.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 36 197, 23 доларів США та 24 833 227, 74 грн., зокрема:

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 31505, 00 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 4692, 23 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за платою по кредиту - 10076, 80 грн.;

- сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 20900254, 19 грн.;

- сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 3442730, 59 грн.;

- сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення плати по кредиту - 345815, 65 грн.;

- сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту - 107310, 37 грн.;

- сума трьох відсотків річних від суми прострочених процентів по кредиту - 17687, 08 грн.;

- сума трьох відсотків річних від суми простроченої плати по кредиту - 1779, 01 грн.;

- сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 7574, 05 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як "строк дії договору" та "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У зв'язку з тим, що останнім днем виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 12.08.2008 року (дата останнього платежу), з наступного дня позивачу стало відомо про порушення його права, у зв'язку з чим починається дія трирічного строку для звернення Банку до суду із вимогою щодо захисту своїх прав та інтересів.

Судом встановлено, що з 12.08.2008 року ОСОБА_2 припинено виконання зобов'язань за договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що починаючи з серпня 2008 року позивач фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов'язання, так і до застосування відсотків за його користування та інших, передбачених договором сум.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, щострок позовної давності щодо даних позовних вимог сплинув 12.08.2011 року, а звернувся Банк до суду лише у липні 2015 року.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Представник ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладенінорми законодавства, встановивши обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 17.09.2014 року у справі № 6-95цс14, від 01.10.2014 року у справі № 6-134цс14, від 22.10.2014 року у справі № 6-127цс14, від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс14.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах банку до ОСОБА_3, оскільки судом вірно враховано висновки викладені в правових позиціях Верховного Суду України.

Заперечення представника ОСОБА_3 щодо того, що договір поруки ним не підписувався, суд не прийняв до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

Щодо позовних вимог банку до ОСОБА_2, суд дійшов наступного.

Судом встановлено з наданого представником банку розрахунку, що заборгованість відповідача становить 36 197, 23 доларів США та 24 833227, 74 грн., зокрема: сума простроченої заборгованості за кредитом - 31505, 00 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 4692, 23 доларів США; сума простроченої заборгованості за платою по кредиту - 10076, 80 грн.; сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 20900254, 19 грн.; сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 3442730, 59 грн.; сума нарахованої пені за несвоєчасне погашення плати по кредиту - 345815, 65 грн.; сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту - 107310, 37 грн.; сума трьох відсотків річних від суми прострочених процентів по кредиту - 17687, 08 грн.; сума трьох відсотків річних від суми простроченої плати по кредиту - 1779, 01 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 7574, 05 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, а саме: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 31505, 00 доларів США; простроченої заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 4692, 23 доларів США; простроченої заборгованості за платою по кредиту у розмірі 10076, 80 грн.; трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту у розмірі 107310, 37 грн.; трьох відсотків річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 17687, 08 грн.; трьох відсотків річних від суми простроченої плати по кредиту у розмірі 1779, 01 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, судом вірно встановлено, що п. 18 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Оскільки судом встановлено, що кредитні кошти були видані відповідачу не у національній валюті, а у доларах США, підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь банку інфляційних витрат немає.

Відмовляючи у стягненні пені суд виходив з того, що з наданого представником позивача розрахунку вбачається, що основна сума боргу відповідача перед банком становить 31505, 00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 667779, 98 грн., а розмір пені, вказаний представником банку, становить у загальному розмірі більше 20000000, 00 грн., що значно перевищує суму основного боргу.

Крім того, період, за який нарахована пеня, становить з 2008 по 2015 роки включно, а розрахувати судом розмір пені у межах строку позовної давності не є можливим.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відмови в цій частині позовних вимог.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені).

З розрахунку заборгованості наданого позивачем встановлено, що сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам за період з 26.06.2014 по 26.06.2015 року становить 4 492 951 грн. 49 коп.

Сума пені за несвоєчасне погашення за платою за обслуговування кредиту за період з 26.06.2014 по 26.06.2015 року становить 59 009 грн. 74 коп.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з позичальника на користь банку 4 551 961 грн. 23 коп.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково.

Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені, в іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Гречкосій Алли Володимирівни - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року - скасувати в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» пеню у розмірі 4 551 961 грн. 23 коп., з яких:

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам - 4 492 951 грн. 49 коп.;

- пеня за несвоєчасне погашення за платою за обслуговування кредиту - 59 009 грн. 74 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді