Ухвала суду № 66563265, 17.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи № 761/562//17 Головуючий у 1-й інстанції - Савицький О.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5547/2017 Доповідач - Шахова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Болотова Є.В., Вербової І.М.

при секретарі - Горак Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи своїх вимоги тим, що за умовами кредитного договору від 11.09.2007 року ОСОБА_2 для оплати вартості квартири у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання було надано кредит в розмірі 214900,00 доларів США кредитом у розмірі 12,75 % річних. Разом з тим, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 11.09.2007 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 10.03.2015 року за даним кредитним договором ОСОБА_2 перед позивачем має заборгованість в сумі 4630305,90 грн. Таким чином, у зв'язку з виникненням у ОСОБА_2 вказаної заборгованості за кредитним договором, яку вона у добровільному порядку не сплачує, просить стягнути з ОСОБА_1 як поручителя на його користь заборгованості за кредитним договором в сумі 4630305,90 грн.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ПАТ «Альфа-Банк» без повідомлення та надання його згоди з 11.09.2008 року збільшило розмір процентної ставки з 12,5 % річних до 15,0 % річних за кредитним договором від 11.09.2007 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2, за зобов'язання якої поручився він, відповідно до договору поруки від 11.09.2007 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-Банк». Таким чином, оскільки обсяг відповідальності його як поручителя збільшився, просить зазначений договір поруки на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 559 ЦК України визнати припиненим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року у сумі 213 027, 59 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 4630305,90 грн, з яких: 195084, 14 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 4240292, 29 грн - заборгованість за кредитом; 12120, 83 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 263454, 83 грн - заборгованість зі сплати відсотків; 5822,62 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 126558, 78 грн - пеня.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення судускасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного прозову.

На обґрунтування своїх доводів, вказує зокрема, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України для припинення поруки, оскільки банк без його згоди обсяг відповідальності за кредитним договором. Також вказував про невідповідність суми заборгованості за кредитним договором.

У іншій частині судове рішення суду першої інстанції заявником не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за кредитним договором від 11.09.2007 року ОСОБА_2 для оплати вартості квартири у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, ПАТ «Альфа-Банк» було надано кредит в розмірі 214900,00 доларів США з датою остаточного повернення 11.09.2027 року, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12,75 % річних.

10.03.2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін і доповнень № 2 до вказаного кредитного договору, у якому ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 домовились про внесення змін до процентної ставки, а саме: з 11.09.2007 року по 10.09.2008 року - 12,5 %; з 11.09.2008 року по 10.01.2010 року - 15,00 %, а також про внесення змін до процентної ставки протягом пільгового періоду з 11.01.2010 року по 10.09.2012 року, а саме: з 11.01.2010 року по 10.01.2011 року - 8,5 %; з 11.01.2011 року по 10.03.2011 року - 15,5%; з 11.03.2011 року по 10.09.2011 року - 7,5%; з 11.09.2011 року по 10.12.2011 року - 9,5%; 11.12.2011 року по 10.03.2012 року - 12,5%; з 11.03.2012 року по 10.09.2012 року - 14,5%; з 11.06.2012 року по 10.09.2021 року - 16,5%; з 11.09.2012 року по 11.09.2027 року - 18,8%.

Як вбачається з договору поруки № 800001778-П від 11.09.2017 року, а також договору про внесення змін і доповнень до вказаного договору, ОСОБА_1 поручився за виконання ОСОБА_2 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

а) обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком № 1 до основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 11.09.2027 року;

б) обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до основного договору;

в) обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;

г) обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 ст. 3 договору поруки № 800001778-П від 11.09.2017 року, поручитель та боржник відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена пунктом 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункті 2.1. цього договору. Поручитель має право виконати обов'язки, зазначені у пункті 2.1. цього договору, або їх частину достроково та за відсутності передбачених основним договором або законодавством України підстав для дострокової вимоги їх виконання банком у випадку, якщо боржник зробив письмову заяву про свою неспроможність виконати їх належним чином.

Згідно з п.4.1 ст. 4 договору поруки № 800001778-П від 11.09.2017 року, у випадку виконання поручителем на умовах, визначених цим договором, зобов'язання, забезпеченого порукою, до нього у повному обсязі переходять відповідні права банку, як кредитора в такому зобов'язанні.

Відповідно до ст. 5 договору поруки № 800001778-П від 11.09.2017 року, поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами основного договору та обов'язками боржника за ним. Він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку і діє до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором.

Відповідно до договору про внесення змін і доповнень № 2 до договору поруки № 800001778-П від 11.09.2007 року, ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 погодили внести зміни та викласти у наступній редакції абзац другий п.1.1 ст. 1 («Тлумачення термінів») договору поруки:

- «Основний договір» - кредитний договір № 800001778, укладений між банком та боржником 11.09.2007 року, включаючи договір про внесення змін і доповнень № 1 від 24.12.2009 року, договір про внесення змін і доповнень № 2 від 10.03.2011 року, всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому.».

Також сторони погодили внести зміни та викласти у наступній редакції пп.«а» п.2.1 ст. 2 («предмет договору») договору поруки:

- «а) обов'язок повертати банку кредит у порядку та у терміни встановлені договором про внесення змін № 1 від 24.12.2009 року, договором про внесення змін і доповнень № 2 від 10.03.2011 року до кредитного договору № 800001778 від 11.09.2007 року та визначені у графіку повернення, який наведено у додатку №1 до основного договору, але в будь якому випадку не пізніше 11.09.2027 року.».

Із долученого до справи розрахунку заборгованості від 10.03.2015 року вбачається, що отриманий кредит ОСОБА_2 за умовами договору не сплачує, в результаті чого станом на 10.03.2015 року має заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» в сумі213 027, 59 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 4630305,90 грн, з яких: 195084, 14 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 4240292, 29 грн - заборгованість за кредитом; 12120, 83 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 263454, 83 грн - заборгованість зі сплати відсотків; 5822,62 доларів США, що станом на 10 березня 2015 року за курсом НБУ складає 126558, 78 грн - пеня.

Боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 20.03.2015 року рекомендованими повідомленнями були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, у яких ПАТ «Альфа-Банк» повідомляв боржника та поручителя про невиконання умов кредитного договору, а також вимагав від останніх у строку до 30 (тридцяти днів) з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користуванням кредиту і нараховані штраф/пеню. Загальна сума заборгованості становить 213027,59 дол. США, що станом на 10.03.2015 року за курсом НБУ складає 4630305,90 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а частиною 2 цієї статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК Українипорука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однією з підстав припинення поруки є такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК Україниприпинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Оскільки судом першої інстанції встановлено порушення позичальником зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором і наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості з відповідача як поручителя.

Також, встановивши, що поручитель ОСОБА_1 підписавши договір про внесення змін і доповнень № 2 до договору поруки № 800001778-П від 11.09.2007 року (а.с.18), дав згоду на зміну умов основного зобов'язання за кредитним договором № 800001778 від 11.09.2007 року, з врахування внесених змін і доповнень до нього, у томі числі на збільшення розміру процентної ставки з 12,5% річних до 15,0% річних, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правих підстав для припинення поруки.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України для припинення поруки є безпідставними, оскільки відповідач підписавши договір про внесення змін і доповнень № 2 до договору поруки від 11.09.2007 року, дав згоду на зміну умов основного зобов'язання за кредитним договором від 11.09.2007 року.

Договір поруки від 11 .09.2007 року та договір про внесення змін і доповнень № 2 до договору поруки від 10.03.2011 року підписаний сторонами, в тому числі і відповідачем, а відтак згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК Українивідповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, підписання відповідачем зазначених договорів свідчить про погодження ним та прийняття всіх істотних умов таких договорів.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено дійсного розміру заборгованості спростовуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення. Так, встановлюючи наявність факту заборгованості позичальника, судом першої інстанції взято до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договорам та виписки банку по особовому рахунку позичальника. У розрахунку зазначені усі складові для обчислення суми заборгованості - це період нарахування, основна сума кредиту, процентна ставка, сума нарахованих процентів, сума погашених кредиту та процентів, а також сума нарахованих та несплачених платежів.

Крім того, ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаної обставини та спростування правильності розрахунків.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи на правильність висновків суду в не впливають та їх не спростовують.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду в частині задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року в частині задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді