Постанова № 66562932, 25.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 910/24026/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Коротун О.М.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Атаманова Ю.Є.,

від відповідача: Кісілевич О.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/24026/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання недійсним договору про внесення змін до договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовом до Відповідача про визнання недійсними договорів №3 від 14.11.2013р., №4 від 13.03.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 29.07.2014р., №7 від 12.09.2014р., №8 від 06.10.2014р., №9 від 26.11.2014р. про внесення змін до договору поруки №23ВД/П-02 від 10.09.2010р., що укладені між Позивачем та Відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/24026/16 позов задоволено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що спірні договори про внесення змін до договору поруки не відповідають актам цивільного законодавства, а також не можуть бути спрямовані на реальне настання наслідків (а саме наслідків щодо зміни умов договору поруки, який є припиненим з 18.10.2013р.), а тому вимоги Позивача щодо визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки №3 від 14.11.2013р., №4 від 13.03.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 29.07.2014р., №7 від 12.09.2014р., №8 від 06.10.2014р., №9 від 26.11.2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/24026/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні договори відповідають вимогам чинного законодавства і при їх укладенні не існувало підстав для застосування ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Зокрема, Позивач зазначає, що пред'явив вимогу до Позивача у відповідності до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України. На підставі укладеного спірного договору №3 від 14.11.2013р. строк повернення кредитної заборгованості було встановлено до 14.05.2014р., а тому зникли підстави для пред'явлення кредитором позову до поручителя.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017р. було прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду на 04.04.2017р.

03.04.2017р. Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням від 03.04.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Буравльова С.І., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.04.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

31.05.2007р. між Відповідачем та ТОВ "Бриклейерз" було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №23ВД.

Відповідно до п.1.1 договору (в редакції договору №11 про внесення змін до кредитного договору від 30.11.2011р.) Відповідач зобов'язується надати ТОВ "Бриклейерз" кредит у сумі 18000000 доларів США 00 центів, а ТОВ "Бриклейерз" зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Відповідачу кредит не пізніше 29.05.2014р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені цим договором

Згідно з п.5.3 договору (в редакції договору №11 про внесення змін до кредитного договору від 30.11.2011р.) Відповідач набуває право вимагати від ТОВ "Бриклейерз" достроково повернути виданий ТОВ "Бриклейерз" кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, а ТОВ "Бриклейерз" зобов'язаний незважаючи на положення п.1.1 цього договору виконати таку вимогу Відповідача і повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити плату за кредит, штрафні санкції і договірні санкції, що підлягають сплаті ТОВ "Бриклейерз" на користь Відповідача згідно умов цього договору, в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

10.09.2010р. на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором між Відповідачем та Позивачем було укладено договір поруки №23ВД/П-02.

Відповідно до п.1.1 договору Позивач поручається перед Відповідачем за виконання ТОВ "Бриклейерз" зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору у випадку порушення ТОВ "Бриклейерз" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Позивач і ТОВ "Бриклейерз" несуть солідарну відповідальність перед Відповідачем у повному обсязі зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань ТОВ "Бриклейерз".

Згідно з п.5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Відповідача та Позивача (у випадку наявності у Позивача печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Сторонами неодноразово вносились зміни до договору поруки шляхом укладення відповідних договорів, а саме:

- договір про внесення змін №1 від 31.05.2011р., яким внесено зміни в найменування ТОВ "Бриклейерз" у порядку правонаступництва та змінено процент за користування кредитом;

- договір про внесення змін №2 від 30.11.2011р., яким було змінено процент за користування кредитом;

- договір про внесення змін №3 від 14.11.2013р., яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №4 від 13.03.2014р., яким зокрема змінено позовну давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій до 24 місяців;

- договір про внесення змін №5 від 28.04.2014р., яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №6 від 29.07.2014р., яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №7 від 12.09.2014р., яким було збільшено строк позовної давності до вимог про сплату штрафних та договірних санкцій до 30 місяців;

- договір про внесення змін №8 від 06.10.2014р., яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №9 від 26.11.2014р., яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції.

22.02.2013р. Позивач направив на адресу ТОВ "Бриклейерз" лист-вимогу

№1376/1-2, в якій Відповідач вимагав сплатити кредит, штрафні і договірні санкції не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги. Вказаний лист-вимога отриманий ТОВ "Бриклейерз" 05.03.2013р., що підтверджується вхідною відміткою на вказаному листі

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку Позивача, існують обставини, з якими законодавство України пов'язує можливість визнання недійсними договорів про внесення змін №3 від 14.11.2013р., №4 від 13.03.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 29.07.2014р., №7 від 12.09.2014р., №8 від 06.10.2014р., №9 від 26.11.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.05.2007р. між Відповідачем та ТОВ "Бриклейерз" було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №23ВД, відповідно до п.1.1 якого Відповідач зобов'язується надати ТОВ "Бриклейерз" кредит у сумі 18000000 доларів США 00 центів, а ТОВ "Бриклейерз" зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Відповідачу кредит не пізніше 29.05.2014р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені цим договором.

На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором 10.09.2010р. між Відповідачем та Позивачем було укладено договір поруки №23ВД/П-02, відповідно до п.1.1 якого Позивач поручається перед Відповідачем за виконання ТОВ "Бриклейерз" зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Сторонами у п. 5.1 договору поруки було визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Відповідача та Позивача і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Як вірно встановлено місцевим судом, у п.5.1 договору поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами не вважається встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що для визначення строку дії договору поруки підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як підтверджується матеріалами справи, 22.02.2013 р. Відповідач направив на адресу ТОВ "Бриклейерз" лист-вимогу №1376/1-2 щодо дострокового повернення останнім отриманого кредиту в повному обсязі. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що Відповідач на підставі п.5.3 кредитного договору та у порядку ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Вказана вимога отримана ТОВ "Бриклейерз" 05.03.2013р., а тому, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №1043-р від 19.12.2012р. та умови п.5.3 кредитного договору, ТОВ "Бриклейерз" повинен був повернути кредит до 17.04.2013р. Отже, починаючи з 18.04.2013р. підлягає обрахуванню шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.

Довід Відповідача, що в ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок кредитора пред'явити саме «вимогу», а не «позовну заяву» відхиляється судом з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1 і 2 ч.1 ст.111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-170цс13 від 17.09.2014р. та №6-53цс14 від 17.09.2014р.

Отже, виходячи з норм ч.4 ст.59 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Вказаний правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові №6-28цс14 від 10.09.2014р.

Як вірно встановлено місцевим судом, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що у період з 18.04.2013р. по 17.10.2013р. Відповідач не звертався з позовними вимогами до Позивача (поручителя) у судовому порядку, відповідно з 18.10.2013р. порука Позивача перед Відповідачем припинилась.

Апеляційним судом також не приймається до уваги довід Відповідача, що уклавши договір №3 від 14.11.2013р. Сторони пролонгували дію кредитного договору та договору поруки та перенесли повернення кредитної заборгованості, відповідно зникли підстави для пред'явлення Відповідачем позову до Позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що укладення договору №3 ніяким чином не спростовує зміни Відповідачем строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором шляхом направлення вимоги ТОВ "Бриклейерз" про дострокове повернення кредиту.

Припинення зобов'язання за своєю правовою природою має наслідком відсутність між сторонами цивільних відносин, зобов'язання у яких припинились. За відсутності цивільних відносин (прав та обов'язків) внесення змін у зміст таких не існуючих відносин є неможливим. Проте, як підтверджується матеріалами справи, спірні договори про внесення змін №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 були укладені після припинення відносин поруки.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що вимоги Позивача щодо визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки №3 від 14.11.2013р., №4 від 13.03.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 29.07.2014р., №7 від 12.09.2014р., №8 від 06.10.2014р., №9 від 26.11.2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/24026/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/24026/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.М. Коротун

С.І. Буравльов