Постанова № 66562825, 15.05.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2017 справа №908/3482/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4за участю представників сторін від позивача: від відповідача: не зявився; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід06.02.2017 р.у справі№ 908/3482/16 (суддя: Носівець В.В.)за позовомУправління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області, м. Токмак, Запорізька областьдо Запорізького обласного військового комісаріату, м. Запоріжжяпро відшкодування витрат по виплаті 592,70 грн. середньої заробітної плати та 215,15 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

В С Т А Н О В И В:

Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області (далі - позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення із Запорізького обласного військового комісаріату (далі - Запорізький ОВК, відповідач) заборгованості у розмірі 807,85 грн., яка складається з нарахування середньої заробітної плати у сумі 592,70 грн. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 215,15 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 р. позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 807,85 грн., а також 1 378,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач стверджує, що документи від позивача надійшли у іншому періоді (військовозобовязані працівники перебували на навчальних зборах у 2015 році, а документи надійшли у кінці 2015 року, претензії у 2016 році), тому відповідач не компенсував витрати позивача через відсутність асигнувань для покриття виплат минулого періоду.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 757 від 12.05.2017 р. у звязку з неможливістю розгляду справи суддею Агаповим О.Л. через перебування у відпустці на дату розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/3482/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.05.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 головуючий, судді Сгара Е.В., Малашкевич С.А.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не зявився. 11.04.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд даної справи за відсутності його повноважного представника.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2017 р. не визнавалась обовязковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

Враховуючи викладене, вказане клопотання позивача судовою колегією задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, повісткою № 1/421 Токмацького обєднаного міського військового комісаріату працівника Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області ОСОБА_5 викликано для проходження навчальних зборів з 05.10.2015 р. по 11.10.2015 р.

Наказом № 14/1 від 05.10.2015 р. Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_5 направлено до військового комісаріату Токмацького обєднаного міського військового комісаріату для проходження навчальних зборів з 05.10.2015 р. по 11.10.2015 р.

Згідно відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобовязаним, призваним на збори, ОСОБА_5 нарахована середня зарплата на місяць (жовтень 2015 р.) у розмірі 2489,34 грн., в тому числі середній заробіток на час перебування на військових зборах за період 05.10.2015 р.- 11.10.2015 р. (5 днів) у сумі 592,70 грн.

Як зазначено у рахунку-фактурі № 1 від 22.10.2015 р. сума відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої військовозобовязаним, призваним на збори, складає 592,70 грн., сума відшкодування ЄСВ 36,3% на середню заробітну плату, нараховану військовозобовязаним, призваним на збори, складає 215,15 грн., всього у сумі 807,85 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що Управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області на адресу Токмацького ОМВК супровідним листом від 22.10.2015 р. № 8-28-0.6-295/15-15 направлено відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобовязаним, призваним на збори, а також рахунок-фактуру № 1 від 22.10.2015 р. для відшкодування витрат.

Супровідним листом від 17.11.2015 р. № С/3579 Токмацьким ОМВК на адресу Запорізького ОВК надіслано документи для відшкодування позивачу середньої заробітної плати на покриття витрат на утримання військовозобовязаних.

Позивачем направлено на адресу Токмацького ОМВК лист від 28.12.2015 р. № 32-28-99.6-1225/15-15, в якому зазначено, що станом на 28.12.2015 р. відшкодування у сумі 807,85 грн. ним не отримано, з проханням надати інформацію щодо виплати відшкодування. Зазначений лист Токмацьким ОМВК перенаправлено за належністю до Запорізького ОВК.

Запорізьким ОВК на адресу позивача направлено лист-відповідь № 67/ф від 20.01.2016 р., в якому повідомлено, що витрати позивача не відшкодовані у звязку з тим, що документи подано пізніше визначених термінів подання документів, також на підставі відсутності фінансування через підготовку та закінчення бюджетного року; Запорізьким ОВК направлено запит до вищого керівництва на вирішення даного питання та проведення додаткового фінансування для покриття витрат минулого періоду; повідомлено, що у разі позитивного вирішення даного питання буде проведено оплату відповідно до поданих документів, та зазначено, що за підприємством залишається право на подання документів до органів судочинства згідно з чинним законодавством.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензії № 1 від 25.01.2016 р., № 2 від 22.03.2016 р., № 3 від 25.04.2016 р. про відшкодування заборгованості по середньому заробітку військовозобовязаного у сумі 807,85 грн., на що відповідач листами № 180/ф від 08.02.2016 р., № 370/ф від 29.03.2016 р., № 469/ф від 13.05.2016 р. відповідно надав пояснення, що у звязку з тим, що документи надійшли вже у іншому періоді (тобто військовозобовязані працівники перебували на навчальних зборах у 2015 році, а документи надійшли у кінці 2015 року, претензії у 2016 році) відповідачем не компенсовано витрати позивача через відсутність асигнувань для покриття виплат минулого періоду, а також, що ним направлялись запити до вищої інстанції для вирішення даного питання.

Отже, вимога позивача про відшкодування витрат по виплаті середньої заробітної плати залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, тощо (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з ч.1 ст.29 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

Військовозобов'язаними, в розумінні ст.1 наведеного Закону, є особи, які знаходяться в запасі для комплектування Збройних Сил України і інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт по забезпеченню оборони держави.

Відповідно до ч.ч. 4, 9, 11, 13 ст.29 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до цього Закону. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору. За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з абз.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 „Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів (зі змінами та доповненнями) виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Згідно з п.п.7,8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 12 березня 2007 р. N 80 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України за N 269/13536 від 26.03.2007р.), на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006р. № 1644, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.

Виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п.11 Інструкції).

Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за формою, що наведена в п.12 Інструкції (п.12 Інструкції). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів (п. 13 Інструкції).

Відповідно до п. 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобовязаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.2009 р. № 560 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 03.12.2009р. за N 1162/17178) з подальшими змінами та доповненнями, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо.

Обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, Київський міський військовий комісаріат) зобов'язані після закінчення навчальних зборів (п. 4.7. Інструкції): відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.

У відповідності до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.

Отже, відповідач, Запорізький ОВК, є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобовязаним працівникам, які проходили військові збори, середньої заробітної плати.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що Управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області здійснена виплата середньої заробітної плати ОСОБА_5 за період перебування на навчальних зборах з 05.10.2015 р. по 11.10.2015 р. у сумі 807,85 грн., яка складається з 592,70 грн. нарахування середньої заробітної плати та 215,15 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обовязку щодо компенсації середнього заробітку, виплаченого позивачем ОСОБА_5, в сумі 592,70 грн. та 215,15 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобовязань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобовязання.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 - не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постановах від 15.05.2012 р. у справі №11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12, від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17.

Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування виплат середнього заробітку військовозобовязаним, призваним на збори, з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні підприємства, установи, організації, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, тому відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому зобов'язання щодо виплати компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України вони мають право, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання відповідача на несвоєчасне подання позивачем відповідних документів судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вказана обставина не є підставою для звільнення відповідача від передбаченого чинним законодавством обовязку компенсувати проведені позивачем виплати на суму 807,85 грн.

Отже, місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача 807,85 грн. та 1 378,00 грн. судового збору.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату на рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 р. у справі № 908/3482/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 р. у справі № 908/3482/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.В. Будко

Судді:Е.В. Сгара

ОСОБА_3