Рішення № 66562132, 10.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017р. Справа № 914/3217/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», Львівська область, м.Городок

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ та Національного банку України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м.Київ

про визнання недійсним одностороннього правочину

головуючий суддя Гоменюк З.П.

судді Щигельська О.І. та Петрашко М.М.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: Заставний Р.А., представник (довіреність від 08.02.2017 р.);

відповідача: Дудяк Р.А., представник (довіреність №785 від 03.01.2017 р.);

третьої особи-1 (ФГВФО): не з'явився;

третьої особи-2 (НБУ): не з'явився;

третьої особи-3 (ОСОБА_1.): не з'явився

Учасникам процесу роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учасникам процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», Львівська область, м.Городок про визнання недійсним одностороннього правочину.

Ухвалою суду від 23.12.2016 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 01.02.2017 р. та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ухвалою суду від 01.02.2017 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Національний банк України, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 20.02.2017 р.

Ухвалою суду від 20.02.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 21.02.2017 р. справу прийнято до розгляду у складі колегії суддів, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2017 р. Ухвалою суду від 27.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 10.05.2017 р.

В судовому засіданні 10.05.2017 р. представник позивача підтримав подане клопотання (вх.№2132/17 від 10.05.2017 р.) про зупинення провадження у справі, зазначив, що предметом спору у справі є визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог про припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за договорами кредитної лінії та, відповідно, припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» частини заборгованості за договором банківського вкладу. Згаданий договір банківського вкладу було укладено між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1, а в подальшому ОСОБА_1 відступлено право вимоги за ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар». З огляду на те, що Державна іпотечна установа та ПАТ «Дельта Банк» оспорюють дійсність такого договору про відступлення права вимоги, що є предметом розгляду у справі №752/14004/16-ц, вважаючи, що факти, які будуть встановлені рішенням суду у справі №752/14004/16-ц, можуть мати преюдиціальне значення, а обставини можуть вплинути на збирання та оцінку доказів у справі №914/3217/16, позивач просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №752/14004/16-ц.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечив.

Щодо згаданого клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вказано у п.3.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

На переконання суду, порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачем та первісним кредитором банку, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Крім того, як вбачається з позовної заяви у справі №914/3217/16, недійсність договору про відступлення права вимоги не наводилась позивачем як підстава даного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зупинення провадження у справі є безпідставним та необгрунтованим, призведе до порушення прав осіб на розгляд справи в межах розумного строку, відтак, в задоволенні клопотання слід відмовити.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, пояснив, що між сторонами було укладено ряд кредитних договорів. Також між банком та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу (депозиту), за яким в подальшому відбулося відступлення права вимоги вкладника на користь відповідача згідно з укладеним договором про відступлення права вимоги. 27.02.2015 р. відповідачем на ім'я позивача було оформлено заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій відповідач заявив про припинення зобов'язань щодо сплати ТзОВ «Яблуневий дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитними договорами та, відповідно, припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Дельта Банк» заборгованості за договором банківського вкладу.

Позивач вважає, що вказана заява суперечить законодавству та підлягає визнанню недійсною з огляду на те, що укладення між ТзОВ «Яблуневий дар» та ОСОБА_1 договору відступлення права вимоги не призвело до виникнення грошового зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед відповідачем в межах коштів, розміщених на рахунку первісного кредитора, адже банк позбавлений можливості виконувати розпорядження ТзОВ «Яблуневий дар» за вкладним рахунком, власником якого є ОСОБА_1, внаслідок чого у товариства не виникло грошових вимог до банку за поданою заявою про відкликання частини вкладу.

Також позивач стверджує, що договором банківського вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритий в установі банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього договору, тому відкликання вкладником (яким за договором є ОСОБА_1, а не ТзОВ «Яблуневий дар») частини вкладу можливе лише у чітко визначений договором спосіб, однак відкликання депозиту особою, яка не є власником рахунку, шляхом здійснення переказу грошових коштів на рахунок, відкритий в іншій банківській установі, не допускається.

Крім того, позивач зазначив, що вимоги за кредитними договорами виражені в євро, а вимоги за договором банківського вкладу - в доларах США, а відповідач, здійснивши в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог конвертацію доларів США в євро використав курс НБУ замість курсу придбання євро на Міжбанківському валютному ринку України, що призвело до того, що відповідач заявив про припинення своїх кредитних зобов'язань за рахунок зобов'язань, сума яких є на 38533,11 доларів США меншою від суми, яка підлягала сплаті за погашення кредитної заборгованості.

На думку позивача, строк виконання зобов'язань за вкладом не настав і тому, що заява про відкликання частини вкладу була направлена відповідачем лише 02.03.2015 р., тобто після вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій йшлося про зарахування вимог за договором банківського вкладу.

Позивач пояснив, що звертаючись до банку із заявою про зарахування відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував перехід права вимоги за договором банківського вкладу від ОСОБА_1 до ТзОВ «Яблуневий дар», зокрема договору про відступлення права вимоги, тому банк мав право не виконувати свого обов'язку новому кредитору.

Крім того, з 03.03.2015 р. у ПАТ «Дельта Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію, тому в будь-якому випадку строк виконання зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу настав би у період здійснення в банку тимчасової адміністрації, а відповідно до вимог законодавства під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема зарахування зустрічних однорідних вимог.

Більше того, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була вчинена в період дії постанови правління НБУ, якою встановлено, що погашення заборгованості, яка виникла за будь-якими активними операціями банку, слід приймати тільки в грошовій формі.

У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи те, що зобов'язання між сторонами не є зустрічними, рівними та строк виконання за ними не настав, позивач просив суд визнати недійсним односторонній правочин - заяву ТзОВ «Яблуневий дар» від 27.02.2015 р.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, ствердив, що ТзОВ «Яблуневий дар» та ОСОБА_1 20.02.2015 р. надіслали ПАТ «Дельта Банк» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, з якого випливає, що волевиявлення ОСОБА_1 як власника вкладу спрямоване на дострокове відкликання частини вкладу шляхом перерахування суми у 3-денний строк на банківський рахунок ТзОВ «Яблуневий дар», тому зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед ОСОБА_1 щодо виплати частини вкладу є припиненими, натомість таке зобов'язання виникло у ПАТ «Дельта Банк» перед ТзОВ «Яблуневий дар».

Відповідач вважає безпідставним і твердження позивача про неоднорідність зарахованих вимог через різні валюти договорів, так як відповідач застосував при конвертації валют в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог офіційні курси валют НБУ, грошові кошти є річчю, визначеною родовими ознаками, а вираження зобов'язання у різних валютах та відповідний курс валют не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

На спростування доводів позивача про те, що строк виконання зобов'язань за вкладом не настав через те, що заява про відкликання частини вкладу була направлена відповідачем лише 02.03.2015 р., тобто після вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач пояснив, що 02.03.2015 р. відбулося повторне надсилання такої заяви в той час як вперше заяву, а також і повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні було надіслано 20.02.2015 р. Вказане підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі №910/25847/15, а докази здійснення поштового відправлення саме 20.02.2015 р. містяться в матеріалах згаданої справи.

У зв'язку з цим, обов'язок банку щодо переказу коштів достроково відкликаної частини вкладу наступив до моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», тобто до 03.03.2015 р.

Окрім наведеного, позивач пояснив, що належним доказом, який підтверджує перехід права вимоги за договором банківського вкладу від ОСОБА_1 до ТзОВ «Яблуневий дар» є саме повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні, а банк мав право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Щодо посилання позивача вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в період дії постанови правління НБУ, якою встановлено, що погашення заборгованості, яка виникла за будь-якими активними операціями банку, слід приймати тільки в грошовій формі, відповідач зазначив, що вказана постанова правління НБУ не забороняє проведення операцій зарахування зустрічних однорідних вимог, постанова має гриф «БТ» (банківська таємниця), не була доведена до відома ТзОВ «Яблуневий Дар» та не є зареєстрованою в Міністерстві юстиції України, а заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від є одностороннім правочином, який не потребує додаткового схвалення (акцепту) чи погодження ПАТ «Дельта Банк».

В судове засідання 10.05.2017 р. третя особа-1 (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) та третя особа-3 (ОСОБА_1) явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, письмових пояснень не подали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Третя особа-2 (Національний банк України) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки представник третьої особи-2 був присутнім в судовому засіданні 27.03.2017 р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання. В попередніх судових засіданнях представник відповідача підтримав раніше подане пояснення, в якому просив суд задоволити позов з підстав існування чинної та обов'язкової для виконання постанови правління НБУ про запровадження такого обмеження в діяльності ПАТ «Дельта Банк» як зобов'язання банку приймати тільки в грошовій формі погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку (крім набуття права власності на об'єкти застави за погодженням з куратором банку).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (позичальник, відповідач у справі) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005469, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних цим договором, в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1000000 євро, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12,5% річних в порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 20.01.2012 р. на умовах, визначених цим договором.

22.06.2011 р. між сторонами було укладено додатковий договір №4 до договору кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 р., яким встановлено, що надання кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором, в сумі 33000000 євро зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 20.01.2016 р. на умовах, визначених цим договором.

06.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до ТзОВ «Яблуневий дар» з претензією про сплату заборгованості за договором №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 р. на суму 11742435,21 євро (11594594,64 євро заборгованості за кредитом та 147840,57 євро заборгованості за нарахованими процентами).

19.07.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» укладено договір мультивалютної кредитної лінії №НКЛ-2005469/2, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних у цьому договорі, в межах невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25000000 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30.06.2013 р.

31.12.2014 р. між сторонами було укладено додатковий договір №20 до договору мультивалютної кредитної лінії №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 р., яким встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 19672500,55 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015 р. включно, за умови належного виконання позичальником умов пп.3.3.13.12, 3.3.13.13, 3.3.13.14 договору. За умови невиконання позичальником умов пп.3.3.13.14 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом буде 02.03.2015 р. включно. За умови невиконання позичальником умов пп.3.3.13.12, 3.3.13.13 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом буде 20.01.2015 р. включно.

06.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до ТзОВ «Яблуневий дар» з претензією про сплату заборгованості за договором №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 р. на суму 11203550,41 євро (11072500,55 євро заборгованості за кредитом та 131049,86 євро заборгованості за нарахованими процентами).

27.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних цим договором, в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25000000 євро, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12% річних в порядку, визначеному цим договором з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15.08.2014 р. включно.

31.12.2014 р. між сторонами було укладено додатковий договір №12 до договору кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р., яким встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних у цьому договорі, в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 34000000 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015 р. за умови належного виконання позичальником умов пп.3.3.13.16, 3.3.13.17, 3.3.13.18 договору. За умови невиконання позичальником умов пп.3.3.13.18 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом буде 02.03.2015 р. включно. За умови невиконання позичальником умов пп.3.3.13.16, 3.3.13.17 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом буде 20.01.2015 р. включно.

06.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до ТзОВ «Яблуневий дар» з претензією про сплату заборгованості за договором №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. на суму 34463393,78 євро (34000000 євро заборгованості за кредитом, 420164,38 євро заборгованості за нарахованими процентами та 43229,40 євро заборгованості за простроченими процентами до 31 дня).

03.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/5, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних у цьому договорі, в межах невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 54000000 євро, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.08.2015 р. включно.

31.12.2014 р. між сторонами було укладено додатковий договір №11 до договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 р., яким встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних у цьому договорі, в межах невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 6300000 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.08.2015 р.

06.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до ТзОВ «Яблуневий дар» з претензією про сплату заборгованості за договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 р. на суму 6374564,38 євро (6300000 євро заборгованості за кредитом та 74564,38 євро заборгованості за нарахованими процентами).

06.05.2014 р. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник, третя особа-3 у справі) уклали договір №003-09508-060514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США.

Згідно з п.1.2. договору, сума вкладу складає 1344005 доларів США.

Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6. цього договору, та по 11.05.2015 р. включно (п.1.3. договору).

Як вказано в п.11.1. договору, у випадку, якщо вкладник письмово заявляє про бажання достроково припинити дію цього договору або про бажання зняти частину вкладу до закінчення строку, зазначеного в п.1.3. цього договору, дія цього договору вважається припиненою достроково, а банк виплачує вкладнику весь вклад та проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на рахунку, за ставкою 0,01 процентів річних. При цьому вкладник зобов'язаний письмово повідомити банк про вимогу повернення вкладу або його частини не менш ніж за три банківські дні до очікуваної дати повернення.

Пунктом 2 укладеного між сторонами 06.05.2014 р. додаткового договору №1 пункт 11.1. договору було викладено в наступній редакції: «Протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку відповідно до вимог чинного законодавства України або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі Банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього Договору…»

03.08.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (новий кредитор) та ОСОБА_1 (первісний кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги до боржника (Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк») за депозитним договором (договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06.05.2014 р.), а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором. Правами вимоги за договором є частина прав вимоги до боржника за депозитним договором, а саме право вимагати виплати частини вкладу за депозитним договором у розмірі 575750,84 доларів США.

За умовами п.3.2. договору сторони погодилися підписати спільне повідомлення боржнику щодо відступлення, здійсненого на користь нового кредитора - за змістом та формою, прийнятною для сторін.

20.02.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» та ОСОБА_1 складено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, яким повідомлено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про укладення між ними вищезгаданого договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, а саме права вимагати виплати частини вкладу за договором банківського вкладу у розмірі 575750,84 доларів США. У зв'язку з цим, ТзОВ «Яблуневий дар» та ОСОБА_1 просили ПАТ «Дельта Банк», незважаючи на будь-які інші інструкції, що могли бути раніше направлені ОСОБА_1, здійснювати виплати за договором банківського вкладу в межах суми відступлених прав вимоги на рахунок ТзОВ «Яблуневий дар» в ПАТ АКБ «Львів» та перерахувати грошові кошти, належні до сплати на користь ТзОВ «Яблуневий дар» за договором банківського вкладу (з урахуванням здійсненого відступлення прав вимоги).

Також 20.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» склало заяву, про те, що ТзОВ «Яблуневий дар» є кредитором (вкладником) у зобов'язаннях за депозитним договором на суму 575750,84 доларів США, та проінформувало ПАТ «Дельта Банк» про дострокове відкликання частини вкладу за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 р. у сумі 575750,84 доларів США. Зважаючи на це, ТзОВ «Яблуневий дар» просило у термін 3 банківських днів перерахувати грошові кошти в сумі 575750,84 доларів США на рахунок ТзОВ «Яблуневий дар» у ПАТ АКБ «Львів».

В матеріалах справи наявні копії опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції про направлення 20.02.2015 р. на адресу ПАТ «Дельта Банк» згаданих повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та заяви про дострокове відкликання частини вкладу, а також копії опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції про направлення таких повідомлення та заяви і 02.03.2015 р.

27.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» оформило на ім'я ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, у якій, посилаючись на те, що вимоги банку до товариства за кредитними договорами та вимоги товариства до банку за договором вкладу є однорідними та такими, строк виконання яких настав, заявило про:

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 р. у розмірі 60617,53 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 68600,86 доларів США);

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором мультивалютної кредитної лінії №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 р. у розмірі 22114,67 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 25027,17 доларів США);

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. у розмірі 361808,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 409458,36 доларів США);

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 р. у розмірі 64208,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 72664,44 доларів США);

- припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» частини заборгованості за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 р. на загальну суму 575750,84 доларів США (що за крос-курсом долару до євро, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви складає еквівалент 508748,64 євро) внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

27.02.2015 р. вказану заяву було надіслано на адресу ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується відповідними копіями поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист від 27.02.2015 р., які містяться в матеріалах справи.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем було укладено ряд кредитних договорів, які стали підставою для виникнення між сторонами зобов'язань.

Як передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Водночас між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу, за яким між ними виникли зобов'язання.

Так, відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За умовами ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.202 Господарського кодексу України).

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічне положення щодо припинення господарського зобов'язання встановлене і ч.3 ст.203 ГК України.

За змістом вказаних норм можна зробити висновок, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим;

2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (родові речі, зокрема гроші);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, а направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог є вчиненням ним одностороннього правочину, до якого, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.

Відповідно до положень ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч.6 ст.203).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України).

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України вказують на те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог була вчинена в період дії Постанови Правління НБУ від 30.10.2014 р. №692 БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка дозволяла приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, лише в грошовій формі.

На спростування можливості застосовувати положення даної постанови при розгляді спору про визнання недійсним правочину, суд зазначає, що така постанова не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а отже є актом індивідуальної дії та має чітко виражений організаційно-розпорядчий характер, оскільки, на відміну від нормативно-правового акта, спрямована на реалізацію заходів впливу стосовно конкретного проблемного банку, а не щодо невизначеного кола осіб.

Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку заходів впливу за порушення банківського законодавства, а не визнання правочину недійсним.

Крім того відповідно до ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постанова Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею та не перебувала у публічному доступі, тому відповідач не міг бути обізнаним про наявність обмежень Національного банку України стосовно діяльності ПАТ «Дельта Банк».

Позивач, звертаючись з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, стверджує, що такий правочин суперечить чинному законодавству України, а вимоги, які зараховано заявою, не відповідають умовам, пред'явленим до таких вимог статтею 601 ЦК України.

Зокрема, позивач вважає, що укладення між ТзОВ «Яблуневий дар» та ОСОБА_1 договору відступлення права вимоги не призвело до виникнення грошового зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед відповідачем в межах коштів, розміщених на рахунку первісного кредитора, адже банк позбавлений можливості виконувати розпорядження ТзОВ «Яблуневий дар» за вкладним рахунком, власником якого є ОСОБА_1, внаслідок чого у товариства не виникло грошових вимог до банку за поданою заявою про відкликання частини вкладу.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. (ст.515 ЦК України).

Частиною 3 ст.1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.1 ст.1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно зі ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 р., банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком.

Згадані положення законодавства не вказують на те, що зобов'язання за договором банківського вкладу є нерозривно пов'язаними з особою кредитора.

Такий правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі №6-65цс13 та у постанові від 09.04.2014 р. у справі №6-12цс14.

Крім того, положення Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах не містять обмежень щодо права вкладника передавати право вимоги за договором вкладу шляхом його відступлення на користь іншої особи.

У даному випадку власник коштів, розміщених на вкладному рахунку, розпорядився ними у спосіб, дозволений законом, а саме, відступивши право вимоги товариству.

Таким чином, суд вважає, що позивач міг виконувати розпорядження хоча і не власника рахунку, проте особи, яка володіла правом вимоги щодо коштів, розміщених на рахунку, на який внесено вклад.

Посилання позивача на те, що строк виконання банком зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Яблуневий дар» не настав з причин ненадання банку доказів відступлення права вимоги, зокрема договору про відступлення прав вимоги від 03.08.2014 р., не береться судом до уваги з огляду на те, що норми ст.ст. 512- 518 ЦК України не зобов'язують нового кредитора надавати боржнику договір про відступлення права вимоги, а передбачене ч.2 ст.517 ЦК України право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові, котрий не надав боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, не підтверджує того, що строк виконання зобов'язання не настав.

Крім того, матеріалами справи, зокрема відповідними копіями опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції, датованими 20.02.2015 р., спростовуються також і твердження позивача про те, що повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та заява про дострокове відкликання частини вкладу були вперше відправлені на адресу ПАТ «Дельта Банк» лише 02.03.2015р., що, на думку позивача, свідчило про недійсність оспорюваної заяви від 27.02.2015 р., адже в момент її вчинення строк виконання зобов'язань за вкладом не настав, та твердження позивача про те, що обов'язок банку із переказу коштів відкликаної частини вкладу повинен був настати у період здійснення в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, запровадженої з 03.03.2015 р.

Разом з тим, на переконання суду, строк повернення банком частини вкладу в сумі 575750,84 доларів США не наступив на час вчинення відповідачем 27.02.2015 р. оспорюваної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд вважає, що положення договору банківського вкладу (в редакції додаткового договору №1) щодо можливості відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі банку, розповсюджуються на ТзОВ «Яблуневий дар» як особу, до якої перейшло право вимоги до банку, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовою дострокового відкликання вкладу за договором є подальша його виплата готівкою з каси банку або зарахування на рахунок, відкритий в установі банку.

Як вбачається з повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та заяви про дострокове відкликання частини вкладу, ТзОВ «Яблуневий дар» просило ПАТ «Дельта Банк» у термін 3 банківських днів перерахувати грошові кошти в сумі 575750,84 доларів США на рахунок ТзОВ «Яблуневий дар» у ПАТ АКБ «Львів». Вказана вимога, на думку суду, суперечить договору банківського вкладу (депозиту), так як його умови обмежують вкладника (і як наслідок і нового кредитора в зобов'язанні) в можливості вимагати перерахування коштів на рахунки, відкриті в установах інших банків.

Отже, позивач загалом міг виконувати розпорядження нового кредитора щодо перерахування коштів, проте правомірно вважав, що не зобов'язаний виконувати зобов'язання у спосіб, не передбачений договором, тобто перераховуючи кошти на рахунок ТзОВ «Яблуневий дар» в ПАТ АКБ «Львів». Таким чином, суд приходить до висновку, що строк повернення банком частини вкладу не наступив.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як встановлено ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 3.2.6.2 кредитних договорів №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 р., №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 р., №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. та №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 р. ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Яблуневий дар» встановили порядок конвертації іноземних валют у випадку відмінності валюти коштів, наявних на рахунках позичальника, відкритих в ПАТ «Дельта Банк» та валюти коштів заборгованості за кредитними договорами.

Так, кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АТ «Дельта Банк» (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті позичальником в майбутньому), в наступному порядку: у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в АТ «Дельта Банк», не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором - в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості позичальника за цим договором і витрат кредитора (комісій, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування тощо), які пов'язані з купівлею/продажем/обміном (конвертацією валюти). При чому, для погашення такої заборгованості позичальник доручає кредитору здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР) за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або на МВР, та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення позичальника, вважаються такими, що узгоджені останнім.

Відповідач в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог обчислює крос-курс євро до долара на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на 27.02.2015 р. Вказане, проте, не відповідає умовам укладених між сторонами кредитних договорів щодо порядку конвертації іноземних валют.

Відповідач, здійснюючи конвертацію доларів США в євро використав курс НБУ станом на 27.02.2015 р., що становив 1,1317 доларів США за 1 євро в той час як курс придбання євро на Міжбанківському валютному ринку України станом на 27.02.2015 р. становив 1,207441 доларів США за 1 євро.

Суд погоджується з позивачем в тому, що відповідач неправомірно заявив про припинення своїх кредитних зобов'язань на загальну суму 508748,64 євро за рахунок зобов'язань на загальну суму 575 750,84 доларів США, тобто суму, на 38533,13 доларів США меншу, ніж та, яка підлягала б сплаті якби кредитна заборгованість погашалася за курсом Міжбанківського валютного ринку, як це передбачено умовами кредитних договорів.

Таким чином, оспорюваний правочин не відповідає вимогам законодавства, оскільки зустрічні вимоги, про взаємне зарахування яких заявив відповідач, не є тотожними за своїм розміром, а строк їх виконання не настав.

З огляду на викладене, проаналізувавши підстави позову, перевіривши відповідність оспорюваної заяви положенням закону, суд дійшов висновку про необхідність визнання правочину недійсним.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 16, 202, 203, 204, 215, 509, 512, 514, 515, 517, 524, 526, 533, 598, 601, 1054, 1058, 1068, 1071 Цивільного кодексу України, ст.ст.202, 207 Господарського кодексу України, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» від 27.02.2015 року про:

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 р. у розмірі 60617,53 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 68600,86 доларів США), та

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором мультивалютної кредитної лінії №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 р. у розмірі 22114,67 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 25027,17 доларів США), та

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. у розмірі 361808,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 409458,36 доларів США), та

- припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 р. у розмірі 64208,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 72664,44 доларів США), та

- припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» частини заборгованості за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 р. на загальну суму 575750,84 доларів США (що за крос-курсом долару до євро, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви складає еквівалент 508748,64 євро) внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, 274А (ідентифікаційний код 32475074) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ, вул.Щорса, 36-Б (ідентифікаційний код 34047020) 1378 грн. судового збору.

В судовому засіданні 10.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 15.05.2017 р.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Петрашко М.М.