Постанова № 66561633, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/10784/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р.та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016р.у справі№910/10784/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.до відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014"за участю третіх осіб1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Національного Банку України; 3. Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий"; 4. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича; 5. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівнапрозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину за участю представників

позивача - Шабліовська В.В.

відповідачів: 1. Васильєв М.О.,

2. Ковадло А.М.,

третіх осіб: 1. Голік О.А.; 2-5: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015р., укладеного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. (суддя Маринченко Я.В.) у справі №910/10784/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді - Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" право майнової вимоги, отримане за договором відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованим у реєстрі за №6332, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015р., а саме: - Договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2006р. (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Іпотечний договір від 14.04.2006р., посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір застави майна №130-1 від 25.04.2006р. (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір поруки №130-3 від 26.09.2011р. (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009р. (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір застави майна №42-1 від 04.06.2009р. (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" право майнової вимоги, отримане за договором відступлення прав вимоги №б/н від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованим у реєстрі за №6332, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: - Договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Іпотечний договір від 14.04.2006, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір поруки №130-3 від 26.09.2011 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); - Договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. у справі №910/10784/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого господарського суду від 03.04.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" було прийнято до розгляду судом касаційної інстанції та призначено її розгляд у засіданні Вищого господарського суду України на 25.04.2017р. о 12 год.10 хв.

Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" подало до суду касаційної інстанції відзив від 24.04.2017р. вих.№01-10/533 на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", у якому зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у ній, у зв'язку з чим просить відмовити у її задоволенні, залишивши без змін оскаржувані акти судів попередніх інстанцій.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано суду касаційної інстанції пояснення щодо фактів та обставин справи №910/10784/16 від 24.04.2017р. №б/н, у яких також зазначаючи про безпідставність доводів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", Фонд просить відмовити у її задоволенні, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Під час судового засідання у даній справі, яке відбулось 25.04.2017р. у Вищому господарському суді України, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" адвокатом Васильєвим М.О. було заявлено клопотання про недопуск до участі у касаційному провадженні представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, які не надали Вищому господарському суду України докази того, що такі представники є адвокатами. Зазначене клопотання було відхилено судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до абз.3 пп.11 п.161 Розділу XV Перехідних положень Конституції України представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2017р. у даній справі, у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи, враховуючи подане позивачем клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" було відкладено на 16.05.2017р. о 12 год.30 хв.

13.05.2017р. від Приватного нотаріуса КМНО Смолянінова О.Я. надійшла заява від 04.05.2017р. №357/01-16 про розгляд справи за його відсутності.

15.05.2017р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" було подано до Вищого господарського суду України додаткові пояснення в обґрунтування вимог своєї касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додаткові письмові пояснення, відзив на касаційну скаргу та пояснення, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, що взяли участь у засіданні суду касаційної інстанції, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (надалі в тексті постанови - первісний кредитор та/або ПАТ "УПБ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (надалі в тексті постанови - новий кредитор та/або ТОВ "ФК Аурум Фінанс") було укладено договір відступлення права вимоги, згідно п.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий" (боржник), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній у п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за:

- Договором про відкриття кредитної лінії №130 від 04.04.2006 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (Кредитний договір 1), які були укладені між ВАТ "Український Професійний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Український Професійний Банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- Іпотечним договором від 04.04.2006, посвідченим державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за реєстровим номером 1-1897 (Іпотечний договір), предметом якого є іпотека належного Боржнику нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 3, згідно переліку, вказаному в п.6 Іпотечного договору з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між Відкритим акціонерним товариством "Український Професійний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Український Професійний Банк", та Відкритим акціонерним товариством "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- Договором застави майна №130-1 від 25.04.2006 (Договір застави 1), згідно з яким в заставу передані основні засоби, перелік яких викладено в Договорі застави 1, з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між ВАТ "Український Професійний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Український Професійний Банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- Договором поруки №130-3 від 26.09.2011 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (Договір поруки), які були укладені між ПАТ "Український Професійний Банк", ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" та ТОВ "ТД "Українські меблі";

- Договором про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (Кредитний договір 2), які були укладені між ВАТ "Український Професійний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Український Професійний Банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий";

- Договором застави майна №42-1 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (Договір застави 2), згідно з яким в заставу передано майно. Вказане в Договорі застави 2, які були укладені між ВАТ "Український Професійний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Український Професійний Банк", та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий", правонаступником якого є ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий".

Згідно п.2 Договору про відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за Кредитним договором 1, Кредитним договором 2, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за Кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права заставодержателя по Договору застави 1, Договору застави 2 та Договору поруки, а також всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

За умовами п.3 Договору про відступлення права вимоги, заборгованість за Кредитним договором 1 становить 2280086,28 дол. США та 1800396,40 Євро. Заборгованість за Кредитним договором 2 становить 1668698,24 грн.

Відповідно до п.5 зазначено договору, за відступлення права вимоги за Кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 4600000 грн., без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; № рахунку: 37393625360002; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: "Оплата за договором відступлення права вимоги від 27.05.2015".

Права вимоги за Кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п.6 Договору).

Як встановлено судами, відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015р., на підставі п.6 Договору про відступлення прав вимоги, укладеного між сторонами, позивач передав, а відповідач-1 прийняв права за зобов'язанням ТОВ та наступні документи:

- Договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2016 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- Іпотечний договір від 14.04.2006 посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за реєстровим номером 1-1897 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- Договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- Договір поруки №130-3 від 26.09.2011 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього;

- Договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій також встановлено, що в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" відступило своє право вимоги до ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" згідно Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015р. та Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 20.07.2015р..

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015р. №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015р. №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ". Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 р. по 28.08.2015 р. включно.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ").

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Л.О. Пантіної №26/ТА від 29.05.2015р. вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами, відповідно до протоколу №3 від 30.06.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу №26/ТА від 29.05.2015р., комісією було виявлено наступні порушення норм законодавства при укладенні, зокрема, договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6332, а саме: постановою №293/БТ позивача було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження, зокрема заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи Банку (десятий абзац пункту 3. Постанови №293/БТ). Так, договір відступлення було укладено 27.05.2015р., під час дії обмежень, запроваджених Постановою №293/БТ, при цьому у цей період укладення таких договорів було Банку заборонено оскільки за своєю суттю вказаний договір відступлення мав на меті задоволення вимог кредитора Банку - ТОВ "ФК Аурум Фінанс". Також було встановлено, що при розрахунках за договором відступлення, що здійснювалися в національній валюті України, платежі проходили не через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України.

Разом з тим, судами досліджено, що у протоколі №3 від 30.06.2015р. засідання комісії з перевірки договорів зазначено, що умови Договору відступлення, укладеного між Банком та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", прямо передбачають передачу ТОВ "ФК Аурум Фінанс", що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за Кредитним договором та надає кредитору Банку - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" переваги перед іншими кредиторами. Також банк, уклавши правочин відступлення права вимоги, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної, а саме: 4600000 грн., в той час як сума майнових вимог банку до позичальника становила 2280086,28 дол. США, 1800396,40 Євро та 1668698,24 грн., тобто всього 92658456,25 грн. (еквівалент переданої заборгованості за курсом НБУ станом на 27.05.2015р.), у зв'язку з чим банк отримав збитки, що прямо зазначено у п.3 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як ознака нікчемності правочину.

Крім того, умови договору відступлення, укладеного між Банком та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договорами забезпечення за ціною, що є значно нижчою вартості відступлених майнових прав, а отже надають кредитору - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що прямо зазначено у п.7 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як ознака нікчемності правочину.

У зв'язку із зазначеним, як встановлено судами, комісією позивача з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6332, таким що є нікчемним згідно зі ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Л.О. Пантіною було складено повідомлення про нікчемність правочину, адресоване ТОВ "ФК Аурум Фінанс", відповідно до якого останнє повідомляється про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6332.

У вказаному повідомленні про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів з дня отримання повідомлення, всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015р.).

Невиконання відповідачем-1 зазначеної вимоги і стало підставою для виникнення спору у даній справі та звернення позивача до суду з вимогою застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс".

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст.215, 216, 236, 512, 513 Цивільного кодексу України, п.16 ч.1 ст.2, ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч.6 ст.67, ст.73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.12.3. Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012р. №346, ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні",ст.ст. 33, 34, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України, з висновком якого погодився і апеляційний господарськи суд, дійшов висновку, що договір відступлення прав вимоги від 27.05.2015р. є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Інші доводи позивача, як підставу для визнання договору відступлення нікчемним місцевим господарським судом було відхилено. Тоді як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нікчемність спірного договору в тому числі і на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Разом з тим, суди обох інстанцій дійшли висновку про передчасність позовних вимог ПАТ "УПБ" про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін про суб'єктів в записі про іпотеку №402883 та змін про суб'єктів в записі про обтяження №402794, внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяжувача в записі зареєстрованого за №14475509, оскільки права позивача на момент подачі позову в даній частині порушені не були.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

За ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно приписів ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Представник позивача у судових засіданнях суду касаційної інстанції наполягала на тому, що суди попередніх інстанцій досліджували рішення господарських судів у справі №914/1394/14 (постанова Вищого господарського суду України від 06.09.2016р. наявна у матеріалах справи (а.с.169-177, т.1), у яких за переконанням позивача встановлено преюдиціальний факт нікчемності спірного правочину, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. Разом з тим, оскаржувані судові акти не містять посилань на факти, встановлені у справі №914/1394/14, відтак, зокрема, судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки письмовим поясненням ПАТ "УПБ" від 17.01.2017р. вих.№01-10/64 (а.с.94, т.3).

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що в даній справі, як вже було вище зазначено, встановлено, що згідно протоколу №3 від 30.06.2015р. засідання комісії з перевірки договорів позивача Договір відступлення, укладений між Банком та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" є нікчемним відповідно до п.п.2,3,7 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то виходячи зі змісту вищенаведених норм права, саме на позивача покладається обов'язок доведення обставини невідповідності вартості відчуженого майна (майнових прав) звичайній ціні на таке майно, надання відповідачу-1 внаслідок укладення такого договору переваг (пільг) прямо не передбачених законодавством та неможливості банку виконувати власні грошові зобов'язання у зв'язку з укладенням цього договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як визначено п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в матеріалах справи наявні два висновки суб'єктів оціночної діяльності щодо вартості відчужених майнових прав, а саме: наданий ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" висновок про вартість з оцінки майна, підготовлений 15.05.2015р. Приватним підприємством "Манускрипт", згідно якого ринкова вартість об'єкту, без врахування ПДВ становить 4125793,43 грн., та наданий Банком висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Е.R.S.Т.Е" про вартість майна (що виступило забезпеченням виконання зобов'язань позичальника), згідно якого станом на 27.05.2015р. ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 153803654 грн. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що висновок Приватного підприємства "Манускрипт" є неналежним доказом у справі, врахувавши лише висновок ТОВ "Е.R.S.Т.Е". Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки поданому відповідачем-2 звіту про незалежну оцінку вартості права вимоги за договорами, що укладені ПАТ "УПБ" та ТДВ "Меблевий комбінат "СТРИЙ", здійсненого СПД-ФО Стеценко В.А. Тобто всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України та роз'ясненням, викладеним у п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р., згідно яких спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, долучивши до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження подані відповідачем-2 нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, без з'ясування обставин їх своєчасного неподання до місцевого господарського суду, постанова суду апеляційної інстанції не містить жодних висновків стосовно даних доказів, тобто матеріали даної судової справи містять документи, що не були оцінені судами у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Разом з тим, зазначивши про необхідність врахування висновку щодо вартості відчужених майнових прав, наданого суду позивачем та підготовленого ТОВ "Е.R.S.Т.Е", суди першої та апеляційної інстанції з посиланням на те, що станом на 15.05.2015р. усі документи, необхідні для підготовки даного висновку знаходились у позивача, а тому не могли бути надані відповідачем-1 суб'єкту оціночної діяльності, всупереч вимогам ст.33,34,43 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовують належність та допустимість врахованого ними висновку суб'єкта оціночної діяльності від 29.07.2016р., тобто складеного на дату, коли за висновками судів банк вже теж не володів необхідними оригіналами документів для замовлення та, як результат, здійснення такої оцінки. А висновок судів про можливість надання позивачем оцінювачу матеріалів кредитних справ, інших релевантних даних та даних з відкритих джерел інформації оцінюється судом касаційної інстанції критично, оскільки зазначені твердження не грунтуються на наявних у матеріалах справи документах та фактично суперечать висновкам здійсненим за результатми оцінки інших аналогічних за змістом доказів у даній справі.

Тоді як в абзаці 3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення вищевказаних процесуальних дій судами попередніх інстанцій, як і не містять інформації про використання закріпленого у ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" права на звернення до суб'єкта оціночної діяльності для здійснення рецензування звіту про оцінку майна, з висновками якого не погоджувались відповідачі у справі.

Як роз'яснено у згаданій вище Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Зазначене положення судами першої та апеляційної інстанції враховане не було.

Крім того, посилаючись на постанову Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на постанову Правління НБУ №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст.ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, який передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних постановах Правління НБУ, слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т.ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що для реального здійснення оплати ТОВ "ФК Аурум Фінанс" необхідно було здійснити переказ коштів з будь-якого іншого банку на рахунок ПАТ "УПБ". Позивач зазначав, що фактично кошти, як плата за договором про відступлення права вимоги, до банку не надходили. Відображення коштів на рахунку ПАТ "УПБ" відбулось коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Проте судами належним чином вказаних доводів сторін досліджено не було.

Крім того, як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 "реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України".

Проте суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про обгрунтованість вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" повернути ПАТ "УПБ" оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015р. зазначені вище положення не враховували.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи те, що оскаржувані рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Згідно з ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. у справі №910/10784/16 скасувати.

Справу №910/10784/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук