Постанова № 66561355, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/29615/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Карабаня В.Я.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.02.17у справі№910/29615/15господарського судуміста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особаДепартамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)провиселення з орендованого майна, демонтаж та стягненняза участю представників від: позивачаГайдай Т.В. (дов. від 16.01.170,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,третьої особиОСОБА_6 (дов. від 06.01.17)

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про виселення з орендованого майна, демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій (кіосків), які знаходяться у частині вестибюлю за адресою: станція метро "Палац Україна", б/н, загальною площею 50,4 м2 та стягнення 50 794,60 грн. боргу по оренді, з яких: 44 691,68 грн. - основний борг, 316,09 грн. - 3% річних та 5 786,83 грн. - пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.16 у справі №910/29615/15 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.) позовні вимоги задоволені частково. Судові акти мотивовані тим, що строк дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.12 №199 припинився 18.04.15, що преюдиційно встановлено рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/2266/16, тому у відповідача відсутні правові підстави для продовження користування комунальним майном, а позовні вимоги підлягають задоволенню, окрім вимог по стягненню пені на суму 5 786,83 грн., оскільки матеріали справи містять наявні платіжні доручення відповідача, якими підтверджується факт сплати грошових коштів на вказану суму.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судами у порушення процесуальних норм законодавства не вірно визначено позивача у справі. На думку скаржника, КП "Київський метрополітен" не є належним позивачем у даній справі, оскільки за позовом, що стосується питань оренди нерухомого майна територіальної громади міста Києва належним позивачем може виступати Київська міська рада - як власник зазначеного майна.

Крім того, судами проігноровані доводи відповідача про те, що всупереч ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право господарського відання за позивачем на оспорюваний об'єкт оренди не зареєстровано. А бути балансоутримувачем і забезпечувати управління майном, ще не означає мати повноваження власника.

За твердженнями скаржника, задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості, судами не враховано сплаченого відповідачем авансу згідно платіжного доручення від 14.12.14 на суму 32 000,00 грн.; відсутні правові підстави для застосування господарських санкцій шляхом стягнення пені, оскільки факт припинення договору встановлений преюдиційно - 18.04.15.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.04.12 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА) (у подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), далі - орендодавець, третя особа), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - позивач, підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №199, за умовами якого орендодавець, на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 33.03.12 №112 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить комунальній власності територіальної громади м. Києва та визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Палац Україна", б/н, для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п.2.1. договору об'єктом оренди є: частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 50,4 м2 та зазначена у викопіюванні зі схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно п.2.4. договору об'єкт оренди належить комунальній власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Пунктом 4.15. договору сторони визначили обов'язок орендаря після припинення дії договору оренди протягом 30-ти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Відповідно до п.7.6. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.04.12 до 18.04.15 (п.9.1. договору).

Пунктом 9.4. договору визначено, що договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п.9.7. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом 1-го місяця, договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 20.04.12 №199 частину переходу, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 50,4 м2, розташовану за адресою: м. Київ, станція метро "Палац Україна", б/н (частина вестибюлю).

Як вбачається із матеріалів справи, листом, листом від 24.04.15 №384-НДД КП "Київський метрополітен" повідомило відповідача про закінчення терміну дії договору та відмову від продовження й вимагало звільнити об'єкт оренди та повернути за актом приймання-передачі майна КП "Київський метрополітен".

Відповідачем вказаний лист проігноровано, об'єкту оренди не звільнено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.16 у справі №910/2266/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.16 встановлено, що строк дії договору припинено 18.04.15.

Звертаючись до суду із позовом, КП "Київський метрополітен" вказав на те, що відповідач у порушення умов договору, після припинення його дії, продовжував користуватися об'єктом оренди, не повертав його позивачу, не сплачував орендної плати за час фактичного користування об'єктом оренди у період з 20.06.15 по 20.10.15.

Задовольняючи позовні вимоги суди вказали на те, що позивач відповідно до вимог законодавства та положень договору своєчасно повідомив відповідача про припинення дії договору, відмову від продовження його дії та необхідність повернення орендованого майна, а тому відсутні правові підстави для продовження договору оренди від 20.04.12 №119, строк дії якого закінчився 18.04.15.

Таким чином, факт закінчення строку дії договору від 20.04.12 №119 та відсутність правових підстав для його продовження підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.16 у справі №910/2266/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.16, та не підлягає повторному доказуванню.

З огляду на припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном. Зважаючи на це, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 50,4 м2, розташовану за адресою: м. Київ, станція метро "Палац Україна", б/н, підлягає задоволенню, оскільки з моменту припинення договору відповідач втратив статус орендаря.

Крім того, зважаючи на передбачений умовами договору обов'язок відповідача звільнити орендовану частину приміщення від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій, то вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, відповідачем приміщенням після закінчення дії договору продовжувало використовуватися, то правомірним є нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати за його користування за період з 20.06.15 по 20.10.15 у розмірі 44 691,68 грн. (з урахуванням всіх проведених відповідачем платежів, у тому числі й авансового платежу у розмірі 32 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 14.12.14 №2). Суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з суми основного боргу відповідача, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, через прострочення орендної плати заявлено до стягнення 5 786,83 грн. пені та 316,09 грн. 3% річних.

Оскільки матеріали справи містять платіжні доручення по факту сплати коштів на суму 5 786,83 грн., що зараховані в якості погашення пені на цю суму, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми пені, тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період, суди визнали його обґрунтованим та доведеним, зважаючи на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України, не спростований (контррозрахунку 3% річних не надано) відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій прийняті рішення про виселення відповідача з орендованого приміщення та демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій з посиланням на встановлений ними факт закінчення 18.04.15 строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Вказаний висновок є обґрунтованим, оскільки відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено. Вказані приписи кореспондуються із ч.2 ст.291 ГК України.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно зі ч.2 ст.291 ГК України, ч.2 ст.26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та п.7.6 договору у разі закінчення строку дії договору орендар зобов'язання за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Комунальному підприємству "Київський метрополітен" ( оборот а.с.19 т.1), яке відповідно до п.2.4 Договору, є балансоутримувачем орендованого майна (а.с.18 т.1).

Крім того, п.8.5.6 договору визначено, що у разі припинення його дії, орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Палац Україна" у термін, визначений п.4.15. цього договору від своїх огороджуючих конструкцій (а.с.20 т.1).

Водночас, посилання заявника касаційної скарги на те, що позивачем (орендодавцем) не доведене право комунальної власності на орендоване майно не приймаються колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оспорювати право власності іншої особи може особа, яка вважає себе власником (володільцем) майна. Орендар до кола таких осіб не відноситься.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ від 10.04.92 №2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.19 вказаного Закону строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України)

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд касаційної інстанції вважає, висновки попередніх інстанцій про задоволення вимог у частині стягнення 44 691,68 грн. основного боргу та 316,09 грн. 3% річних є обгрунтованими, зважаючи на вимоги вищенаведених норм.

Доводи скаржника про не врахування попередніми інстанціями сплаченого відповідачем авансу згідно платіжного доручення від 14.12.14 на суму 32 000,00 грн. та відсутності правових підстав для застосування господарських санкцій шляхом стягнення пені, оскільки факт припинення договору встановлений преюдиційно - 18.04.15, - спростовуються матеріалами справи та узгоджуються з висновками ВСУ (з приводу підставності нарахування пені після припинення договірних відносин), викладеними у постанові від 16.03.16 №3-64гс16.

Зважаючи на вимоги ст.1117 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, а лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які у даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані положення вимог вказаного законодавства щодо задоволення позову про виселення орендаря з орендованого майна, зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції та стягнути борг по оренді, що складається з 44 691,68 грн. основного боргу та 316,09 грн. - 3% річних.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.17 у справі №910/29615/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

В. Я. Карабань