Постанова № 66561269, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/15298/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ (далі - Підприємець),

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017

зі справи № 910/15298/16

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м. Київ (далі - Організація), в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ (далі - Товариство),

до Підприємця

про стягнення 14 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Хлєбнікова С.Г.,

Товариства - не з'яв.,

Підприємця - ОСОБА_4, ОСОБА_5

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 14 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Чорна Л.В. і Ткаченко Б.О.): позов задоволено; з Підприємця стягнуто на поточний рахунок Організації на користь Товариства 14 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 1 378 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з додатковими письмовими поясненнями до неї) Підприємець просить рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Організація заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про прийняття оскаржуваних судових рішень у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, й просить у задоволенні скарги відмовити, зазначені судові рішення залишити без змін.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 Організацією і Товариством (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 (далі - Договір № АВ-24012014/01), за умовами якого:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії даного договору йому належатимуть, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов договору (пункт 2.1);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2);

- даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1).

Відповідно до пункту 3.1 Договору № АВ-24012014/01 Товариством надано декларацію № 2 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема "ІНФОРМАЦІЯ_2"; виконавець - гурт "ІНФОРМАЦІЯ_1"; автори твору: ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15, ОСОБА_16; ОСОБА_17; частка правовласника щодо публічного виконання - 50%. З даної декларації вбачається, що Товариство отримало від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" майнові права на спірний твір на підставі ліцензійного договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д; дата початку дії ліцензійного договору - 01.01.2014. Даний ліцензійний договір є чинним, у судовому порядку недійсним не визнаний, а тому є належним доказом наявності у Товариства прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Отже, на підставі Договору № АВ-24012014/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2". Організацією доведено належними доказами її права на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав Товариства на спірний твір.

27.08.2015 представником Організації ОСОБА_9 (представник Підприємця офіціант ОСОБА_10 відмовився назвати свої дані, а також відмовився підписувати акт) проведено фіксації фактів використання музичних творів у будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_1), про що складено акт № 27/08/2015-les, яким зафіксовано факти публічного виконання музичних творів, зокрема твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні гурту "ІНФОРМАЦІЯ_1"; актом зафіксовано, що публічне виконання спірного музичного твору для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

Позивач стверджує, що фіксація порушення відбулася 27.08.2015, однак в акті фіксації зазначено, що виконання начебто відбулося у проміжку часу з 07.08.2015 по 08.08.2015; на першому аркуші акта фіксації від 27.08.2015 № 27/08/2015-les ОСОБА_9 посилається на чек з терміналу К2400001 від 27.08.2015 № 392954, тобто датований через 20 днів після порушення, проте на другому аркуші акта ОСОБА_9 вказує про те, що ним було спожито горілку, однак не видано ні фіскального чека, ані товарного чека.

У матеріалах справи наявні письмові пояснення представника Організації ОСОБА_9, в яких останній зазначив про те, що визначення в акті фіксації від 27.08.2015 № 27/08/2015-les часу "з 22:14 07.08.2015 до 00:20 08.08.2015" є технічною помилкою.

Перебування ОСОБА_9 у будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3" підтверджується також гостьовим чеком від 27.08.2015 замовлення № 2211 та чеком з терміналу К2400001 від 27.08.2015 № 392954; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на диску Verbatim DVD-R, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі Підприємця музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Судом першої інстанції було оглянуто відеозапис фіксації порушення та встановлено таке:

- використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" здійснювалося у приміщенні будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом публічного виконання у приміщенні будинку пивоваріння;

- якість відеозапису та безперервна зйомка дає підстави виключити можливість монтажу.

Відповідачем не подано доказів укладення угод з правовласниками, які дозволяли б публічне виконання спірного твору.

Дослідивши наявні у справі докази, суди попередніх інстанцій встановили, що на гостьовому чеку від 27.08.2015 замовлення №2211 наявна назва будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3", вартість замовлення склала 115 грн. Згідно з чеком з терміналу К2400001 від 27.08.2015 № 392954 було оплачено вказану суму, а на зазначеному чеку з терміналу міститься напис "ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1". З цього вбачається, що саме Підприємець здійснює свою господарську діяльність у будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3".

З відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається, що: музика звучить у приміщенні будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3" з барної стійки, яка знаходиться ліворуч від столика, за яким сидів представник Організації; крім представника Організації, у приміщенні був присутній ще один відвідувач, який сидів праворуч від представника, і будь-якого пристрою, на якому присутня особа переглядає відео на сайті YouTube, у відвідувача немає.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про правомірне використання Підприємцем спірного музичного твору, а тому використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши, що Підприємець припустився порушення щодо музичного твору вперше та виходячи з принципів справедливості, добросовісності і розумності, притягнули Підприємця до відповідальності у вигляді сплати компенсації в сумі 14 500 грн.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 14 500 грн. як компенсації у зв'язку з порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Виходячи з положень статей 45, 48, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), суди попередніх інстанцій вірно встановили, що Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01, зокрема пункту 9.2 останнього, та декларації наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Судові інстанції у розгляді справи, керуючись положеннями статей 1, 15, 31, 32, 42, 52 Закону, статей 440, 443, 445 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ними норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду; належність виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір позивачу; використання Підприємцем спірного музичного твору у власній господарській діяльності без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди; врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, - дійшли заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Скаржник у касаційній скарзі фактично вдається до заперечення обставин установлених цими судовими інстанціями та здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підприємець, який здійснює господарську діяльність у будинку пивоваріння "ІНФОРМАЦІЯ_3", несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання Підприємцем встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

Скаржниками не наведено обґрунтованих доводів стосовно порушення попередніми судовими інстанціями передбачених статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів.

Посилання скаржника (у поданих ним додаткових поясненнях до касаційної скарги) на постанову Вищого господарського суду України в іншій справі (№ 910/6289/16) наведеного не заперечує. Згадану постанову, як випливає з її змісту, прийнято за фактично-доказової бази, відмінної від наявної в даній справі; до того ж відповідна постанова не мала наслідком остаточного вирішення вказаної іншої справи. Що ж до доданих до тих же пояснень скаржника рішень господарського суду міста Києва зі справ №№ 910/15729/16, 910/24489/16, то оцінка їх як з точки зору законності та обґрунтованості, так і на предмет їх співвідносності з оскаржуваними судовими рішеннями в даній справі перебуває поза визначеними статтями 1117, 1119 ГПК України межами перегляду справи та повноваженнями касаційної інстанції, оскільки, зокрема, вони не є предметом даного касаційного провадження.

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових посилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99).

Визначених процесуальним законом підстав для скасування прийнятих по суті справи судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд У країни

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 зі справи № 910/15298/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Корсак

Суддя В. Палій