Ухвала суду № 66553373, 15.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2018/2-4010/11 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н.В.

Провадження № 22-ц/790/41/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: сімейні правовідносини

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Котелевець А.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря: Пашнєвої Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про поділ сумісного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про поділ спільного сумісного майна подружжя, зобов'язання вчинити певні дії, а також за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виключення майна з обсягу спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності, з апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2014 року,-

встановила:

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності ОСОБА_2 на ? частину нежитлових приміщень № 14-18 підвалу загальною площею 147,1 кв.м. в будинку літер «А-5» по АДРЕСА_3, ? частину нежитлових приміщень першого поверху №31-1-31-11, 31-13 будівлі літер «А-6,7» площею 90,2 кв.м. по АДРЕСА_5; ? частину нежитлових приміщень будівель «А-1», «Б-1», площею 128,3 кв.м. по АДРЕСА_4; ? частину земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,06 га у СТ «Світанок» на території Лізогубівської сільської ради Харківської області, автомобіль «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1; стягнуто на її користь з ОСОБА_1 119 899 грн. грошової компенсації різниці вартості автомобілів. Визнано право власності ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна на: ? частину квартири АДРЕСА_1, ? частину квартири АДРЕСА_1 на автомобіль «Volkswagen Toureg» держаний номерний знак НОМЕР_2. В іншій частині у задоволенні позовів ОСОБА_2, ОСОБА_1, а також у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Відмовлено у задоволенні позову

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_1, та ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_5, подані апеляційні скарги.

18 та 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявами, в яких просив вжити заходів забезпечення заявленого ним позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 105,4 кв.м. та нежитлові приміщення колишньої квартири № 18 з прибудовою та підвалом загальною площею 153,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2, 1965 року народження. В обґрунтування заяви зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Заслухавши думку осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи заяви та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 152 ЦПК, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 червня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявлених первісного та зустрічного позовів є поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, до складу якого входить також квартира АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення колишньої квартири № 18 з прибудовою та підвалом загальною площею 153,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2

З урахуванням характеру заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовних вимог колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, у разі його відчуження, може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 105,4 кв.м. та нежитлові приміщення колишньої квартири № 18 з прибудовою та підвалом загальною площею 153,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2, 1965 року народження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді