Ухвала суду № 66551834, 15.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/710/16-ц

Провадження № 22-ц/779/524/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на частку у майні подружжя, визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року позов задоволено частково: встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім'єю як подружжя без реєстрації шлюбу з вересня 2009 року по 12.01.2010 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 права спільної сумісної власності подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини за кожним на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини за кожним на автомобіль марки Ніссан Навара 2488, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 20.03.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за № 610, який посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Рожковецьким І.В. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2342,61 грн сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 551,20 грн сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом необґрунтовано визнання свідчень свідків позивача та відхилення свідчень свідків відповідача, не зважаючи на їх різні покази. Так, ОСОБА_2 зазначив, що з вересня по грудень 2009 року перебував на сезонних роботах в м. Києві. Крім того, сторони з вересня по січень 2010 року спільно не вели сімейний побут та бюджет і не проживали як сім'я. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 придбана за 272 000 грн батьками відповідача до реєстрації шлюбу сторін, а тому не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідач вказує, що судом не з'ясовано чи отримувала позивачка кошти в сумі 15000 доларів США на купівлю квартири від своїх батьків та не спростовано твердження відповідача про неотримання таких коштів ОСОБА_3 Крім того, судом не з'ясовано чому квартира була оформлена на відповідача, а не на позивачку в рівних частинах. Апелянт вважає, що суд помилково в порушення норм п. 4 ст. 368 ЦК України, ст. 74 СК України відніс квартиру до спільного майна подружжя. Також ОСОБА_2 зазначає, що автомобіль Ніссан Навара 2006 р.в. не є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки куплений за кошти нажиті до подружнього життя з позивачкою.

Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року та винести нове рішення, яким відмовити у позові.

Позивач ОСОБА_3 в свою чергу теж подала апеляційну скаргу на оскаржуване рішення, вважає його незаконним та таким, що підлягає зміні в частині поділу транспортних засобів, які були придбані у шлюбі. Три транспортні засоби: «Опель-Віваро», білого кольору 2003 р.в., «Мерседес-Бенц Віто», сірого кольору, 2000 р.в. та «Мерседес Бенц Віто 112», зеленого кольору, 1999 р.в. - відчужені у шлюбі, а тому поділу не підлягають. Вказана позиція суду, на думку апелянтки, не ґрунтується на вимогах закону. ОСОБА_3 з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів вказала, що продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає зняття його з обліку, видачу довідки-рахунка та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) на ім'я його покупця. Таким чином, апелянтка вважає, що ніякого відчуження транспортних засобів у відповідному порядку не відбулося. Судом першої інстанції не звернуто увагу на ту обставину, що зі змісту виданих кожному із свідків довіреностей не вбачається факту продажу автомобілів. Крім того, кожна довіреність видана не на одну особу, а на кількох, які проживають за різними адресами. Позивач зазначила, що вказані вище транспортні засоби відповідач навмисне приховав від неї, щоб унеможливити їх реальний поділ.

Просить змінити рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року в частині поділу транспортних засобів, постановивши в цій частині нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачкою право особистої власності на автомобіль «Нісан Навара 2488», чорного кольору, 2006 р.в., та виділити це майно в натурі. Визнати за відповідачем право особистої власності на автомобіль «Опель Віваро», 2003 р.в., білого кольору, автомобіль «Мерседес Бенц Віто» 2000 р.в., сірого кольору, «Мерседес Бенц Віто» 1999 р.в. зеленого кольору. Стягнути із відповідача ОСОБА_2 в її користь грошову компенсацію за збільшення частки при поділі транспортних засобів в розмірі 81163,71 грн. В решті рішення залишити без змін.

У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити з наведених в ній мотивів, проти вимог апеляційної скарги позивачки заперечили.

Позивачка та її представник проти вимог апеляційної скарги заперечив, свою апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Заслухавши відповідача, представників сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін належить відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких мотивів.

Згідно матеріалів справи, сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.01.2010 зареєстрували шлюб (а.с. 7).

Від даного шлюбу народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено відповідними свідоцтвами (а.с. 8).

30.12.2009 ОСОБА_2 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджено копією договору купівлі-продажу від 30.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Курищуком І.В. та зареєстровано в реєстрі № 4444 (а.с.41, 68).

20.03.2012 між відповідачем та його матір'ю ОСОБА_4 було укладено Договір дарування згідно якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 вищевказану квартиру (а.с. 69).

На а.с. 133-140 містяться довідки про доходи відповідача за період 2009-2016 роки про отримання ним заробітної плати, в тому числі у спірний період вересень-листопад 2009.

Згідно повідомлення Державної прикордонної служби України від 08.08.2016 відповідно до п.29 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» інформація у базі даних щодо відомостей громадян зберігається протягом п'яти років, а тому відповідно була надана інформація про перетин кордону ОСОБА_9 за період, що зберігся в базі даних з 22.08.2011 по 31.12.2012, про в'їзд 18.09.2011 на територію України (а.с. 129).

Як встановлено судом першої інстанції, за час спільного проживання сторін в період з 2011 по січень 2015 року відповідачем було придбано ряд автомобілів, зокрема: марки «Опель-Віваро», білого кольору, 2003 р.в., в липня 2011 року; марки «Мерседес-Бенц Віто», сірого кольору, 2000 р.в., у серпні 2012 року; марки «Ніссан Навара 2488», чорного кольору, 2006 р.в., в лютому 2014 року та марки «Мерседес Бенц віто 112», зеленого кольору, 1999 р.в., в січні 2015 року. Зазначене підтверджується даними територіального сервісного центру 2642 регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області (а.с. 10-11, 201)

Транспортні засоби марки «Опель-Віваро», 2003 р.в., «Мерседес-Бенц Віто», 2000 р.в., та «Мерседес Бенц Віто 112», 1999 р.в. відчужені відповідачем відповідно до укладених довіреностей на повне розпорядження зазначеними транспортними засобами (а.с. 66-67) .

На 145, 207 містяться копії розписок про отримання ОСОБА_2 грошових коштів за продані ним транспортні засоби (а.с.145, 206).

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивачка просила встановити факт проживання сторін однією сім'єю в період з вересня 2009 року по 12.01.2010 року, як на підставу виникнення права спільної сумісної власності сторін та визнати за нею це право на 1/2 частину.

Статтею 256 ЦПК України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі і проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Згідно з рішенням Верховного Суду України у справі 6-97цс11 для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у справі № 6-135цс13, зазначив, зокрема, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання сторін однією сім`єю з вересня 2009 по 12.01.2010 до реєстрації шлюбу доведено. І тому майно, яке є предметом спору відноситься до спільної сумісної власності сторін. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки вони підтверджуються сукупністю установлених в справі обставин.

Що стосується факту проживання однією сім`ю.

По-перше, одним з свідчень сімейних стосунків є вагітність позивачки до реєстрації шлюбу і народження нею дитини після реєстрації шлюбу.

По-друге, на наявність сімейних стосунків вказують показання свідків щодо дійсних взаємин між сторонами, оцінку яким суд дав у рішенні і, зокрема те, що сам відповідач вказував, що позивачка повністю перебувала на його утриманні, після того як він дізнався про її вагітність. Підстав вважати цю оцінку показань свідків недостовірною у апеляційного суду немає. Обставини, встановлені судом (підготовка до весілля, замовлення ресторану, придбання квартири) корелюються із правоположеннями ст. 3 СК України, у ч. 2 якої вказано, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю, зокрема, і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з роботою не проживають спільно. Показання свідків з боку відповідача щодо перебування останнього на роботах узгоджуються із положеннями цієї норми.

Предметом спору між сторонами є квартира і автомобілі.

Даних про спільні сумісні кошти сторін у матеріалах справи немає. Невідомо чи були якісь особисті заощадження у сторін чи ні. Жодного правочину, боргової розписки, квитанцій чи інших документів про доходи і витрати сторін саме з приводу спірного майна немає.

Стосовно житла, то джерелом коштів, за які придбано спірне майно, відповідач вказує 272 000 грн, які надали йому батьки. На цій підставі заперечуються доводи позивачки, що кошти на купівлю квартири в сумі 15000 доларів США позивачці надала її мама ОСОБА_10 Вказану суму передав батько позивачки, який працює в Голландії.

Спірна квартира була придбана у період, коли сторони складали сім`ю, за кілька днів до реєстрації шлюбу. За наявності суперечливих тверджень щодо джерела коштів і відсутності об`єктивної можливості надати перевагу одним свідченням перед іншими, встановивши факт проживання сторін сім`єю під час придбання спірної квартири, суд дійшов вірного висновку, що це житло купувалось для сім`ї і є спільною сумісною власністю подружжя.

Установлення цього факту визначає застосування до даних правовідносин положень гл. 8 ЦПК України і зокрема приписів ст. 368 ЦК України та ст. 57, 60 СК України.

За цих умов є всі підстави для висновку, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін з розподілом часток по 1/2. Інший варіант розподілу часток сторонами не пропонувався.

Установивши, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції вірно визнав недійсним договір дарування цієї квартири, укладений 20.03.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за № 610, який посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Рожковецьким І.В.

Стосовно доводів апеляцій щодо автомобілів.

В наявності є тільки один автомобіль, який є об`єктом права спільної сумісної власності - «Нісан Навара», придбаний під час шлюбу, щодо якого суд вірно присудив кожній стороні ?, оскільки даних про те, що це майно придбане за особисті кошти одного з подружжя у матеріалах справи немає.

Автомобілі «Опель-Віваро», 2003 р.в., «Мерседес-Бенц Віто», 2000 р.в., та «Мерседес Бенц Віто 112», 1999 р.в. придбані і відчужені під час шлюбу, а тому поділу не підлягають. Дані щодо приховання коштів відповідачем відсутні.

Доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, тому апеляції належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський