Ухвала суду № 66549962, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/28666/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року по справі № 810/5338/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №714/0028141702/154.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17 по 23 червня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за підсумками якої складено акт від 30 червня 2015 року №1026/17-2/2820821656/75 та виявлено порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 187.1 статті 187 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України. Це порушення ґрунтується на тому, що в ході перевірки контролюючим суб'єктом на основі даних первинних документів фінансово-господарської діяльності виявлено, що за період з 01 вересня 2012 року по 30 серпня 2013 року позивачем перевищено обсяг виручки від здійснення операцій з поставки товарів сукупно за останніх 12 календарних місяців (300000,00 грн.), граничний розмір якої встановлено пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, що є підставою для реєстрації позивача платником податку на додану вартість, подання податкових декларацій з цього податку та визначення відповідних податкових зобов'язань. Внаслідок зазначеного відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з вересня 2013 року по грудень 2014 року на загальну суму 64692,00 грн. та про порушення правил декларування (неподання податкових декларацій) за вказаний період.

За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №714/0028141702/154, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на суму 83585,48 грн., з них 64692,36 грн. - за основним платежем, 18893,12 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Статтею 183 цього Кодексу передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (пункт 183.1).

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2).

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно положень пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 203 цього Кодексу визначені порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом.

Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 120 цього Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020,00 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, обов'язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість і, відповідно, подання податкових декларацій з цього податку та визначення податкових зобов'язань виникає у суб'єкта господарювання у разі, якщо загальна сума від здійснення ним оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, нарахована (сплачена) цьому суб'єкту протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Як вбачається із матеріалів справи, за період, який підлягав податковій перевірці, позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами кінцевому споживачеві та металобрухтом (чорних металів).

Тютюнові вироби та алкогольні напої придбавались позивачем для реалізації кінцевим споживачам у інших господарюючих суб'єктів: ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна», ТОВ «Баядера Логістик», ПП «ТД Поляков», ТОВ «Атлантіс», які є платниками податку на додану вартість.

Первинними документами, які наявні в матеріалах справи, підтверджується, що у складі вартості тютюнових виробів та алкогольних напоїв позивачем було сплачено постачальникам податок на додану вартість.

Загальна сума отриманого позивачем доходу від реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв за період з вересня 2012 року по серпень 2013 року перевищувала 300000,00 грн., і становила 313556,70 грн.

Разом з тим, під час податкової перевірки відповідачем не враховано припису пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, відповідно до якого гранична сума - 300000,00 грн. перевищення якої зобов'язує господарюючого суб'єкта зареєструватись платником податку на додану вартість, розраховується без урахування податку на додану вартість.

Якщо вирахувати із одержаного позивачем в період з вересня 2012 року по серпень 2013 року суму сплаченого ним при придбанні товару податку на додану вартість, загальна сума його доходу не перевищуватиме 300000,00 грн.

Встановлена обставина не заперечується й не спростована відповідачем.

Відтак, позивач не був зобов'язаний реєструватись платником податку на додану вартість починаючи з вересня 2013 року, подавати податкові декларації з цього податку й визначати відповідні податкові зобов'язання.

Тому, грошові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішеннями визначені позивачу неправомірно.

Також, колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що при визначенні розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем безпідставно враховано дохід позивача від здійснення реалізації металобрухту в період з травня по грудень 2014 року, адже, в силу правил пункту 23 підрозділу ІІ розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, операції з постачання брухту чорних і кольорових металів в цей період звільнялись від оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року по справі № 810/5338/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.