Ухвала суду № 66549253, 17.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 р.Справа № 820/1464/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Старосуда М.І. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Термолайф» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року про відмову у відкритті провадження по справі № 820/1464/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Термолайф» до Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії щодо скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Термолайф» звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 стосовно винесення постанови від 31 березня 2017 р. про повторне накладання штрафу;

- зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в особі державного виконавця Гордійчук В.С, скасувати незаконну постанову про повторне накладання штрафу від 31 березня 2017 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року відмовлено у відкритті адміністративного провадження по справі.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала прийнята з порушенням норм законодавства, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду. Апелянт наполягає, що справа повинна розглядатися за правилами КАС України.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти апеляційної скарги заперечував. Неявка сторін, не є перешкодою для вирішення спірного питання та дання їм оцінки за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звертаючись до суду першої інстанції, фактично не погоджується з прийнятою відносно підприємства державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_1 постановою від 31.03.2017 року про накладання на боржника ОСОБА_2 «Термолайф» штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн. за повторне не виконання без поважних причин ухвали №2012/14613/2012 від 26.12.2016 року, що видав Жовтневий районний суд м.Харкова.

Відмовляючи у відкритті, суд першої інстанції зазначив, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження та позивачу необхідно звернутись зі скаргою до суду, який видав виконавчий документ в порядку цивільного судочинства. При прийнятті ухвали, судом першої інстанції враховані положення ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», положення ст.383 ЦПК України, правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 30.06.2015 року (справа №825/2566/14).

В той же час, з такими висновками не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Закон, що визначає сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами, які підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Так, відповідно до ст..74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1).

В той же час, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини 2 ст.74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, положеннями ч.2 ст.74 Закону, чітко визначена юрисдикційна приналежність розгляду справ у випадку оскарження постанов держвиконавця про накладання штрафів, а саме така категорія спорів віднесена до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів зазначає, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно, за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

За змістом п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про накладення штрафу є самостійним виконавчими документами, який може бути підставою для примусового виконання.

В пункті 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» із змінами і доповненнями, також зазначено, що слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Посилання суду першої інстанції на положення ст..383 ЦПК України, правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 30.06.2015 року (справа №825/2566/14), в даному випадку є безпідставним, з огляду на чітку законодавчу визначеність щодо розгляду судами спорів зазначеної категорії, тобто законодавчо встановлений порядок судового провадження.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень, в тому числі статей 17, 18, 181 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладання штрафу при примусовому виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відмовляючи у відкритті адміністративного провадження з підстав п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суд першої інстанції припустився порушень норм як матеріального, так і процесуального характеру.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду шляхом вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 181, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Термолайф" задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року про відмову у відкритті провадження по справі № 820/1464/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5