Ухвала суду № 66548960, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4352/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третьої особи -Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі, в якому просив повернути йому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості, а саме: 8093,29 грн. здійсненої вперше.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року позов задоволено. Зобовязано Тернопільське обєднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_1 збору на обовязкове державне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8093,29 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлені можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Крім того, надані позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування вимог позивача, оскільки такі підтверджують факт нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості, а не факт придбання позивача житла в минулому чи придбання ним житла вперше. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2016 року між позивачем та ПрАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв» укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 755. Відповідно до умов цього договору позивач придбав квартиру № 197 за адресою: м.Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 9.

Позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 8093,29 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0. 520152734.1 від 15 березня 2016 року.

08 грудня 2016 року позивач звернувся в Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про повернення йому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме: 8093,29 грн.

Листом № 16445/07 від 13 грудня 2016 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило в задоволенні заяви позивача, мотивуюче це тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вперше придбав житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна та під час оформлення документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 8093,29 грн., який підлягає поверненню, а тому належним способом захисту порушеного права є зобовязання відповідача подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_1 збору на обовязкове державне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8093,29 грн.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року.

Згідно з п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

П.15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або придбавають житло вперше.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності лише на одну квартиру № 197, що розташована в будинку № 9 по вулиці Є.Коновальця в місті Тернополі, яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2016 року.

Таким чином, ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2016 року житло вперше, вказана обставина не спростована апелянтом ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження, а тому позивач має право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що в органах Пенсійного фонду відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло, оскільки таке не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна, так як порушує право позивача на придбання житла вперше без сплати відповідних страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплачений позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше у розмірі 8093,29 грн. підлягає поверненню позивачу.

Колегія суддів також вважає, що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобовязання відповідача подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення йому збору на обовязкове державне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8093,29 грн., виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Відповідно до п.п. 3, 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з п.7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження, зокрема, сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.160, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017року у справі № 607/14722/16-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_4