Постанова № 66546989, 13.05.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2017 року Справа № 803/477/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельське пресове підприємство» до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельське пресове підприємство» (далі ТзОВ «Ковельське пресове підприємство», позивач) звернулось з позовом до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Ковельська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0009281202, №0009291202 та стягнути з Державного бюджету України надмірно переплачені кошти в сумі 33 049 грн.

В судовому засіданні представники позивача подали заяву про уточнення п.3 позовних вимог від 12.05.2017 року №023-17 де просили, зобовязати Ковельську ОДПІ збільшити реєстраційний ліміт на електронному рахунку ПДВ №37517000267457 на суму 32 086 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом перевірки від 14.11.2016 року №1286/03-06-12-01/40157384 встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, а саме: порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0009291202, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 10% 1 666,67 грн. від суми податку на додану вартість, №0009281202, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20% 3 333,33 грн. від суми податку на додану вартість.

Вважають протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт перевірки від 14.11.2016 року №1286/03-06-12-01/40157384. Також вважають протиправними податкові повідомлення рішення від 02.12.2016 року №0009281202, №0009291202 прийняті на підставі вказаного акту перевірки, оскільки відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок субєктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік, тому невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок є наслідком визнання перевірки незаконною.

З огляду на викладене, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0009281202, №0009291202 збільшити реєстраційний ліміт на електронному рахунку ПДВ №37517000267457 на суму 32 086 грн..

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, просили визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях позовні вимоги не визнала. Вказала, що оскаржувані податкові повідомлення рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 14.11.2016 року Ковельською ОДПІ проведено камеральну перевірку дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ТзОВ «Ковельське пресове підприємство», за результатами якої складено акт від 14.11.2016 року №1286/03-06-12-01/40157384.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Ковельське пресове підприємство» термінів реєстрації податкової накладної від 01.08.2016 року на суму ПДВ 16 666,67 грн. на 45 календарних днів, від 29.08.2016 року на суму ПДВ 16 666,67 грн. на 17 календарних днів.

Ковельською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0009291202, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно з статтею 120-1 ПК України в розмірі 10% (1 666,67 грн.) від суми податку на додану вартість, №0009281202, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно з статтею 120-1 ПК України в розмірі 20% (3 333,33 грн.) від суми податку на додану вартість.

Розрахунок суми штрафу та кількість днів порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені в розрахунках, що є Додатками до податкових повідомлень-рішень від 02.12.2016 року №0009281202, №0009291202.

Судом встановлено, що податкова накладна від 01.08.2016 року №6 зареєстрована 15.09.2016 року з кількістю днів затримки 45, податкова накладна від 29.08.2016 року №7 зареєстрована 15.09.2016 року з кількістю днів затримки 17.

Відповідно до розрахунку, штраф до 15 календарних днів затримки реєстрації податкових накладних по сумі ПДВ 16 666,67 грн. в розмірі 10 відсотків становить 1 666,67 грн.; до 30 календарних днів затримки реєстрації податкових накладних по сумі ПДВ 16 666,67 грн. в розмірі 20 відсотків становить 3 333,33 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон №71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України від 5 квітня 2007 року N 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено, що державний нагляд ((контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Суд зауважує, що норми Закону №71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів.

Відповідно до пп. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, контролюючими органами є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Зі змісту приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» вбачається, що таке обмеження розповсюджується на всі види перевірок, що зазначені у статті 75 ПК України - документальних, фактичних та камеральних.

Як встановлено з балансу ТзОВ «Ковельське пресове підприємство» за 2015 рік та 2016 рік, зі змісту декларації з податку на прибуток позивача за 2016 рік та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, сукупний річний дохід ТзОВ «Ковельське пресове підприємство» за вказані роки є меншим установленого обмеження в 20 мільйонів гривень.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до Ковельської ОДПІ щодо проведення перевірки не подавав.

До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

Таким чином, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами та доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки позивача, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача перевищує 20 мільйонів гривень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчій забороні на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у Ковельської ОДПІ права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки.

Правова позиція, відповідно до якої у разі визнання перевірки незаконною виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення та такі повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року по справі К/800/53023/15.

Згідно з вищевказаною правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.06.2016 року по справі №К/800/53023/15 зазначено, що у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

При цьому ВАСУ зроблено висновок, що запроваджений пунктом 3 розділу ІІ Закону №71-VIII мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 та від 09.02.2016 року у справі №826/5689/13-а, визнання перевірки незаконною тягне за собою відсутність її правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п 58.1 ст.58 та п.86.2 ст.86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що застосування штрафної санкції відповідачем відбулося після проведення незаконної перевірки.

З огляду на викладене, враховуючи дію мораторію на проведення перевірки під час здійснення камеральної перевірки, а також відсутність дозвільних документів у податкового органу на проведення зазначеної перевірки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень є обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02.12.2016 року №0009281202, №0009291202.

Разом з тим, позовна вимога про зобовязання Ковельську ОДПІ збільшити реєстраційний ліміт на електронному рахунку ПДВ №37517000267457 на суму 32 086 грн. до задоволення не підлягає, оскільки до повноважень адміністративного суду не належить вирішення питання про внесення змін у систему електронного адміністрування ПДВ.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 року.

Оскільки суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу, визначені ПК України та постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 року щодо ведення системи електронного адміністрування ПДВ, доказів дотримання позивачем вищевказаного порядку суду не надано, податковим органом не виконано процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього при прийнятті рішення щодо внесення змін у систему електронного адміністрування ПДВ, тому вимога про зобовязання Ковельської ОДПІ збільшити реєстраційний ліміт на електронному рахунку ПДВ №37517000267457 на суму 32 086 грн. є передчасною та до задоволення не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської ОДПІ на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 600 грн., сплачений відповідно до квитанції №10 від 02.02.2016 року.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02.12.2016 року №0009281202, №0009291202.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельське пресове підприємство» за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 травня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич