Ухвала суду № 66539213, 16.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3482/16-к Суддя 1 інстанції Ступак С. В.

Номер провадження 11-кп/774/318/К/17 Суддя-доповідач Чумак Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Мажара С.Б., Пістун А.О.

секретар Кузьміна Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 16 травня 2017 року апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №12015040000000734по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Бурчик Ю.В.

обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

захисники Бондаренко Є.В., Шикер В.І.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, у новому складі суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015040000000734по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК Українибуло повернуто прокурору Відділу прокуратури Дніпропетровської області Бурчику Ю.В.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції посилався на ті обставини, що слідчим та прокурором в порушення вимог ст.291 КПК України у даному обвинувальному акті двічі зазначено фактичні обставини кримінальних правопорушень, а саме, щодо загальновстановлених під час досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень усіма обвинуваченими, після чого, зазначено фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (щодо кожного окремо). Також, двічі зазначено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, а саме, після викладення загальних фактичних обставин кримінальних правопорушень усіма обвинуваченими та після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, щодо кожного обвинуваченого окремо.

У даному обвинувальному акті, в порушення вимог ч.2 ст.291 КПК України, слідчим та прокурором зазначено, що фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими (кожним окремо) є формулюванням обвинувачення.

Крім того, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не містить належним чином сформульованого обвинувачення. При цьому, в ньому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, які не різняться між собою жодним абзацом щодо вчинення обвинуваченими (кожним окремо) різними складами кримінальних правопорушень (не говорячи про орфографічні і граматичні помилки допущені при його складанні), та наявна вказівка на те, що своїми умисними діями, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_5 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.191, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_6 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.191, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_7 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.191, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.198 КК України, ОСОБА_10 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.198 КК України.

Зокрема, без зазначення фактичних обставин вчинення конкретного кримінального правопорушення, а саме, всіх елементів складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона), слідчим зазначено, що окрім кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.366 КК України. Аналогічно, в обвинувальному акті зазначено щодо обвинувачених (кожного окремо): ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В обвинувальному акті від 17 березня 2017 року фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2 КК України, ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст.277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (кожен окремо), за цим процесуальним рішенням, мають статус підозрюваних, а не обвинувачених.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується їм і від якого вони будуть захищатись у суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення. У даному обвинувальному акті викладені лише загально встановлені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

У розділі «ІІ. Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» реєстру матеріалів досудового розслідування, у п.п.203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211 зазначені процесуальні рішення щодо затвердження обвинувальних актів відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (кожного окремо), які не відповідають дійсності, оскільки, фактично прокурором затверджено один обвинувальний акт щодо всіх дев'яти обвинувачених, а не кожного окремо. Тобто, слідчий недостатньо розуміє вимоги ст.109 КПК України, щодо складання реєстру матеріалів досудового розслідування.

Крім того, розділ «ІІІ. Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування» реєстру матеріалів досудового розслідування, взагалі не містить відомостей про строки застосування всіх десяти заходів забезпечення, які зазначені у вказаному розділі, що є порушенням вимог кримінально-процесуального законодавство та в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на ті обставини, що направляючи обвинувальний акт до суду для розгляду, прокурор виклав обставини, які вважав встановленими та доведеними, зазначив правову кваліфікацію з посиланням на положення закону та сформулював обвинувачення. У підготовчому провадження не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду. Суд першої інстанції, при проведенні підготовчого судового засідання вийшов за межі питань, передбачених ст.314 КПК України та перейшов до оцінки дій обвинувачених та перевірки правильності формулювання обвинувачення, надав оцінку фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті, без дослідження будь-яких доказів. Прокурор вважає, що в обвинувальному акті чітко викладені як фактичні обставини кримінального правопорушення, так і кожному обвинуваченому з дотриманням вимог КПК сформульовано обвинувачення із зазначенням кваліфікації правопорушення відповідно до Кримінального кодексу України, без будь-яких порушень принципу презумпції невинуватості. Також суд першої інстанції помилково вказав на відсутність в реєстрістроків застосування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна, оскільки строки застосування не передбачено Кодексом. Посилання суду на недотримання вимог ст. 109 КПК України при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування, не є підставами для повернення обвинувального акту прокурору та свідчить про намагання суду повернути прокурору обвинувальний акт з формальних підстав, які прямо не передбачено чинним КПК України. Крім цього, судом помилково повернуто обвинувальний акт прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області Бурчику Ю.В., який не складав та не затверджував цей процесуальний документ.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі та скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта.

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, кожен окремо, просили відмовити прокурору в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

Захисники Бондаренко Є.В., Шикер В.І. при вирішенні апеляційної скарги прокурора, кожен окремо, покладалися на розсуд суду.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.

Аналізуючи, з урахуванням доводів апеляційної скарги підстави, з яких обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 був повернутий прокурору, колегія суддів оцінює їх як такі, що не є належними та достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до чинного вимог кримінального процесуального закону, у тому числі такої загальної засади кримінального провадження, як законність, що має безпосереднє відношення і до стадії досудового розслідування, суд при підготовчому судовому засіданні зобов'язаний перевірити зміст обвинувального акту на відповідність вимогам КПК України з метою його подальшого призначення до розгляду при наявності на те правових підстав.

Нормами ст.291 КПК України закріплені вимоги до форми та змісту обвинувального акта, недотримання яких та інших норм закону, відповідно до ст.314 ч.3 п.3 КПК України, дає суду підстави для прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні про повернення прокурору обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК України.

Рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Висновки суду першої інстанції про відповідність правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ст.ст.191 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.2, 198 КК України, а саме на відсутність вказівки на всі елементи складу кримінального правопорушення, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки питання оцінки доказів та обставин кримінального провадження, згідно зі ст.314 КПК України, не підлягають розгляду в підготовчому засіданні, а встановлюються під час судового розгляду.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ст.338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Таким чином, для уточнення зазначених в ухвалі суду обставин під час судового розгляду кримінального провадження, прокурор має право змінити обвинувачення та виправити виявлені недоліки.

Отже, вказані факти не можуть бути підставою для застосування положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в ухвалі суду недоліки не є належними підставами для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки суд не в праві вдаватися в оцінку обвинувального акта на предмет правильності формулювання обвинувачення та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.

Крім того, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції, послався на недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження і зазначив їх в ухвалі, як підстави для повернення прокурору обвинувального акта.

Разом з тим, п.3 ч.3 ст.314 КПК України передбачає можливість повернення обвинувального акту чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі їх невідповідності вимогам КПК України, але норми діючого кримінально-процесуального закону не передбачають можливості повернення обвинувального акту через недоліки реєстру матеріалів кримінального провадження.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Ідентичну правову позицію висловив Верховний Суд України в Постанові №5-328кс16 від 24 листопада 2016 року, згідно якої важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Колегія суддів вважає, що наведені в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення не викликає сумнівів.

Крім того, як видно з реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2016 року вказаний обвинувальний акт вже повертався прокурору для усунення недоліків (а.с.63).

Тому, повторне повернення обвинувального акта прокурору за тих же самих підстав та ухвалення остаточного рішення за результатами його розгляду призвело би до порушення однієї з основних засад кримінального провадження, передбачених ст.28 КПК України - розгляду провадження в розумні строки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дії, в яких обвинувачуються ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були вчинені ними в 2011 році, тобто шість років тому. За цей період кримінальна справа поверталась для проведення додаткового судового слідства, також обвинувальний акт повертався прокурору для усунення недоліків. Зазначені судові рішення оскаржувались та переглядались судом апеляційної інстанції. Остаточне рішення за вказаним кримінальним провадженням так і не було ухвалено.

Вказаний факт порушує положення ст.28 КПК України, якими передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Зокрема, Європейський суд з прав людини в справах «Еклер проти ФРН» від 15 липня 1982 року та «Цимерман і Штайген проти Швейцарії» від 13 липня 1983 року, зазначив, що відкладення розгляду справи, призначення і проведення експертизи, повернення кримінальної справи прокуророві з метою усунення допущених порушень кримінального процесуального законодавства самі по собі не суперечать чинному законодавству. Проте, вказані дії не повинні призводити до порушення права особи на судочинство в розумний строк.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №12015040000000734по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №12015040000000734по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.3 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Н.О. Чумак С.Б. Мажара А.О. Пістун