Рішення № 66538181, 25.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2932/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 грудня 2015 року,

встановила:

У листопаді 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила: 1) поновити їй строк на оскарження наказів директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та № 46/О про переміщення ОСОБА_4; 2) визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4; 3) визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 46/О про переміщення ОСОБА_4; 4) визнати незаконним та скасувати наказ першого заступника директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 27.04.2015 р. № 239/О-2 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_4 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України; 5) поновити ОСОБА_4 в ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на роботі на посаді тальмана четвертого терміналу; 6) стягнути з ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.02.2015 р. по час ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що з 11.02.2004 р. вона працювала на підприємстві на посаді тальмана 4-го терміналу. Накази від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та № 46/О про її переміщення на роботу тальманом 3-го терміналу вважає незаконними, оскільки: - було збільшено штат на 3-му терміналі, який ліквідується; - її було переміщено до іншого структурного підрозділу, що не було обумовлено укладеним з нею трудовим договором. Фактично відбулося не переміщення, а її переведення, на що потрібні попередження її не пізніше як за два місяці до майбутнього переведення та її попередня згода, попередження за три місяці профспілки, членом якої вона є.

Починаючи з 03.02.2015 р. вона не виконувала незаконний наказ про її переміщення на роботу тальманом 3-го терміналу. Виходила на роботу на 4-й термінал, де її до роботи на попередньому місці не допускали, заробітну плату не сплатили.

Звільнення з роботи за наказом від 27.04.2015 р. № 239/О-2 про припинення трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України вважає незаконним. Відсутня попередня згода на її звільнення виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є.

Строк оскарження наказів було пропущено з поважних причин, оскільки вона є юридично не обізнаною, відповідач не розяснив їй положення стосовно строків та порядку оскарження наказів у разі незгоди з ними.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09.12.2015 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 строк на оскарження наказів директора державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та № 46/О про переміщення ОСОБА_4.

Визнано незаконним та скасовано наказ першого заступника директора державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 27.04.2015 р. № 239/О-2 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_4 по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 в державному підприємстві «Іллічівський морський торговельний порт» на посаді тальмана третього терміналу.

Стягнуто з державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.02.2015 р. по 09.12.2015 р. в сумі 88397,30 грн..

Стягнуто з державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на користь держави судовий збір у розмірі 883,97 грн..

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.05.2016 р. апеляційні скарги виконуючого обовязки директора державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» ОСОБА_7 та голови профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту ОСОБА_8 задоволено.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09.12.2015 р. скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14.12.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 16.05.2016 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції, зокрема вказав: «…Із долучених до справи документів убачається, що профспілками, прийняті рішення про відмову у дачі згоди на звільнення ОСОБА_4, при цьому у них наведені обґрунтування такої відмови. Вказане обґрунтування стосується як недотримання відповідачем процедури звільнення, так і того, що адміністрація не сповістила місцеву службу зайнятості стосовно масового вивільнення працівників 4 терміналу, не провела консультації із незалежною профспілкою, не вирішила питання щодо пріоритетності залишення на роботі працівників, не звернулася з відповідним поданням до незалежної профспілки для отримання попередньої згоди на звільнення.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що прийняті з цього приводу профспілковими органами рішення не мали обґрунтування відмови у дачі згоди на звільнення.

ОСОБА_6 того, суд, вирішуючи спір, виходив із того, що посада тальмана 4 терміналу та тальмана 3 терміналу є загальною для тальманів усіх підрозділів.

Однак відповідно до п. 2.14. Інструкції від 29 липня 2015 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників» записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Згідно з примітками 1 та 2 додатка «В» Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року за № 327, назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних законодавчо-правових актах.

Окрім того, до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися похідні слова за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.

Як убачається з наказів від 26 січня 2015 року №№ 33 та 46-0 та змін до штатних розписів при переміщені проводиться скорочення постійного робочого місця на 4 терміналі, яке займала позивачка, і її переводять на інше постійне робоче місце в інший структурний підрозділ «3 термінал» на посаду тальмана 3 терміналу.

Тобто, скорочується та змінюється робоче місце та найменування посади, які були обумовлені трудовим договором, а саме: наказом начальника порту від 16 червня 2014 року № 284/0, відповідно до якого позивачка постійно працювала у ДП «Іллічівський морський торговельний порт» тальманом 4 терміналу.

З наведеного вбачається, що у даному випадку відповідач при переведенні вийшов за межі умов трудового договору і провів таке переведення позивачки без її згоди зі скороченням постійного робочого місця та посади, яку вона обіймала в 4 терміналі.

Вирішуючи спір, суд наведеного не врахував, не з'ясував, чи наявні були посади тальманів у інших терміналах та чи пропонував відповідач позивачу вакантні посади.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції…».

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Апеляційним судом до участі у справі залучено державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», як правонаступника державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (Т. 3, а. с. 112 -115).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині: 1) відмови в задоволенні її вимог про визнання незаконними та скасування наказів директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4 та № 46/О про переміщення ОСОБА_4; 2) поновлення її на роботі тальмана третього терміналу. Просить рішення в цій частині змінити, ухваливши рішення про: 1) визнання незаконними та скасування наказів директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4 та № 46/О про переміщення ОСОБА_4; 2) поновлення її на роботі тальмана четвертого терміналу. Посилається на те, що рішення в оскарженій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_4. Просить рішення суду в цій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. Посилається на те, що рішення в оскарженій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_4. Просить рішення суду в цій частині скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. Посилається на те, що рішення в оскарженій частині ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», як правонаступника державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу державного підприємства та профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту за викладених у них підстав. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 просив відхилити, як необґрунтовану. На вимогу апеляційного суду надав довідку про середньогодинну заробітну плату ОСОБА_4.

Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту в письмових запереченнях на апеляційні скарги просила скарги державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Посилалася на те, що попередніми судовими рішеннями встановлено легітимність діяльності незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, крім того це питання не є предметом спору. Рішенням Президії незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту від 27.05.2015 р. було надано Президії повноваження цієї профспілки з розгляду подань адміністрації порту щодо надання згоди на звільнення працівників порту. Відсутні докази про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а тому не можна вважати порушенням трудової дисципліни відмову позивачки виконувати роботу за переміщенням на 3-му терміналі. Фактично відбулося не переміщення, а переведення позивачки на інше місце роботи без згоди останньої. Звільнення позивачки відбулося за наявності обґрунтованої відмови профспілки у наданні згоди на звільнення останньої. Відбулася не реорганізація порту як підприємства, а лише ліквідація одного із структурних підрозділів порту. Позивачка пропустила строк оскарження наказів від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та № 46/О про переміщення ОСОБА_4 з поважних причин.

У судовому засіданні представник незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту підтримав викладені у письмових запереченнях на апеляційні скарги доводи та вимоги. Додатково надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_4 та представник профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Письмових заперечень/пояснень на апеляційні скарги інших осіб, заяв та клопотань не надали.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сповіщалися про розгляд справи. У судові засідання не зявилися. Причини неявки не повідомили. Письмових заперечень/пояснень на апеляційні скарги, заяв та клопотань не надали.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуючи категорію спору - трудовий спір, дотримання розумних строків розгляду справи та балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності третіх осіб профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційних скарг ОСОБА_4, державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, рішення суду першої інстанції переглядається у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 з 03.02.2015 р. по 05.05.2015 р. виходила на роботу на четвертий термінал на своє робоче місце на 4-му терміналі, з якого вона була переміщена, де її до роботи не допускали. За цей період трудовій договір з нею не був розірваний, а тому підстав для не нарахування та не виплати заробітної плати за цей період у підприємства не було.

Позивачка була звільнена з роботи за наявності обґрунтованої відмови виборного органу Незалежної профспілки, членом якої вона є.

Відповідачем не доведено факту звільнення позивачки у звязку із скороченням чисельності та штату працівників, яке повязане з ліквідацією структурного підрозділу та дотримання ч. 3 ст. 36, ст. ст. 42, 43 КЗпП України.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначено, виходячи із заробітної плати та кількості робочих змін у листопаді та грудні місяці 2014 р. (Т. 2, а. с. 59 - 65).

Колегія суддів вважає, що повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 32, 36, 40, 43, 235 КЗпП України, ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності") та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 212, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими.

Встановлено, що ОСОБА_4 з 06.07.1982 р. працювала у державному підприємстві «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - ДП «ІМТП») тальманом 4-го району. З 01.02.2004 р. переведена тальманом 4-го терміналу (Т. 1, а. с. 6 - 7, 84 85).

22.08.2014 між ДП «ІМТП» та ТОВ «ТРАНСГРЕЙНТЕРМІНАЛ» (далі - ТОВ), за участю профспілкових організацій, була укладена угода про співробітництво, відповідно до якої передбачені соціальні гарантії працівникам, які будуть переведені до ТОВ у звязку з орендою останнім державного нерухомого майна. Переведення працівників порту на роботу до ТОВ буде проводитися за бажанням працівників (п. 1 Угоди) (Т. 1, а. с. 13 15, 197 - 201).

23.01.2015 р. ДП «ІМТП», у звязку з укладенням 22.01.2015 р. договору № 7 оренди державного нерухомого майна ДП «ІМТП», яке знаходиться на балансі 3-го терміналу (Т. 2, а. с. 190 196), з ТОВ, було видано наказ № 28 «Про зміни в організації виробництва і праці третього терміналу», яким передбачено: 1) ліквідацію 3-го терміналу з 23.04.2015 р.; 2) звільнення за переведенням до ТОВ працівників за їх заявами відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України; 3) вивільнення працівників, які відмовилися від звільнення за переведенням до ТОВ, місця та посади яких ліквідуються за цим наказом, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, Закону України «Про зайнятість населення» (Т. 1, а. с. 11).

26.01.2015 р. ДП «ІМТП» видало накази № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та № 46-О про переміщення ОСОБА_4, якими передбачено переміщення працівників структурних підрозділів і, зокрема ОСОБА_4 постійно з 02.02.2015 р. тальманом 3-й терміналу у звязку із забезпеченням заходів з реорганізації підприємства, а також у звязку зі змінами в організації виробництва і праці. Переміщення повинно відбутися шляхом виключення зі штатного розпису підрозділів робочих місць та посад, зокрема тальмана 4-го терміналу 16 штатних одиниць, та введення на 3-му терміналі 47 штатних одиниць тальмана (Т. 1, а. с. 8 9, 91 - 93). ОСОБА_4 відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом № 46-О від 26.01.2015 р., про що було складено відповідний акт від 02.02.2015 р. (Т. 1, а. с. 89).

ОСОБА_4 відмовилася від її переміщення на 3-й термінал. Відповідно до табеля обліку робочого часу за лютий квітень 2015 р. (Т. 1, а. с. 86 - 87), актів про не допущення до роботи (Т. 1, а. с. 18 61), акту про відмову в наданні пояснень (Т. 1, а. с. 90), ОСОБА_4 з 03.02.2015 р. не виходила на роботу на 3-й термінал, продовжувала виходити на попереднє місце роботи тальмана 4-го терміналу, де її до роботи не допускали.

23.02.2015 р. ОСОБА_4 була ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України після 23.04.2015 р., у звязку з ліквідацією з 23.04.2015 р. 3-го терміналу та її робочого місця тальмана 3-го терміналу. Одночасно їй було запропоновано звільнитися за переведенням до ТОВ на посаду тальмана. У разі відмови від звільнення за переведенням, у звязку з відсутністю вакантних робочих місць та посад, які б відповідали її професії та кваліфікації, запропоновано вакантне робоче місце прибиральника службових приміщень. Від підписання цих попереджень ОСОБА_4 відмовилася (Т. 1, а. с. 83).

ОСОБА_4 відмовилася від переведення до ТОВ на постійну роботу тальманом 3-го терміналу згідно наказу № 46-О від 26.01.2015 р..

Наказом № 239/О-2 від 27.04.2015 р. ОСОБА_4 була звільнена з 30.04.2015 р. з роботи на посаді тальмана 3-го терміналу (Т. 1, а. с. 12). Попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації про звільнення ОСОБА_4, на час прийняття вищевказаного наказу про звільнення, відсутня.

Відповідно до листа Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту від 26.10.2015 р. (Т. 2, а. с. 21), інших матеріалів справи (Т. 1, а. с. 94 97, 121 123, 126, Т. 2, а. с. 25 -26) позивачка на час її звільнення з роботи була членом Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту і входила до профгрупи 4-го терміналу первинної профспілки «Складських працівників», яка входить до складу Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту (Т. 2, а. с. 27 35).

Під час розгляду справи судом першої інстанції були надані: 1) лист Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту від 14.07.2015 р. про те, що звільнення ОСОБА_4 відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 по п. 1 ст. 40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 177); 2) витяг з протоколу № 14 засідання Президії Незалежної профспілки працівників ІМТП від 22.07.2015 р. про передачу Президії повноважень з розгляду подань роботодавця про надання згоди на звільнення працівників (Т. 2, а. с. 22); 3) протокол № 20 засідання Президії Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту від 21.10.2015 р. про ненадання згоди на звільнення працівників порту, які є членами Незалежної профспілки працівників ДП «ІМТП», у випадку надходження вимог чи запитів стосовно надання згоди на звільнення, зокрема і стосовно ОСОБА_4, незалежно від дати їх надходження (Т. 2, а. с. 23 24).

На вимогу апеляційного суду надано протокол № 18 засідання Президії Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» від 21.04.2017 р., відповідно до якого згоди на звільнення ОСОБА_4 з роботи в ДП «ІМТП» на посаді тальмана 4-го терміналу по п. 1 ст. 40 КЗпП України не надано (Т. 3, а. с. 120 124).

Між сторонами виникли правовідносини щодо переміщення, переведення працівника, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 1 ст. 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Дослідивши наявні у справі Посадову інструкцію тальмана терміналу (Т. 1, а. с. 77 82), Положення про структурний підрозділ ДП «ІМТП» четвертий термінал та Положення про структурний підрозділ ДП «ІМТП» четвертий термінал (Т. 2, а. с. 199 210), зміни штатних розписів, штатний розпис 3-го та 4-го терміналів, витяг з класифікатору професій, трудову книжку ОСОБА_4 (Т. 1, а. с. 6 7, 84 - 85), відповідно до записів у якій за №№ 6 - 9 ОСОБА_4 з 10.07.1981 р. працювала у ДП «ІМТП» прийомоздачницею 4-го району. З 06.07.1982 р. переведена тальманом 4-го району. З 01.02.2004 р. переведена тальманом 4-го терміналу. З 02.02.2015 р. переміщена тальманом 3-го терміналу, враховуючи висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які є обовязковими для апеляційного суду при новому розгляді справи (ч. 4 ст. 338 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку, що відбулося переведення ОСОБА_4, без згоди останньої, з роботи на посаді тальмана 4-го терміналу на роботу на посаді тальмана 3-го терміналу. Таким чином, права позивачки порушені. Позовні вимоги про поновлення строку оскарження наказу від 26 січня 2015 р. № 46 О про переміщення ОСОБА_4, визнання вказаного наказу незаконним та його скасування підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_4 про поновлення строку на оскарження, визнання незаконним та скасування наказу директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати штат і чисельність працівників, структуру управління підприємства передбачено ст. ст. 62, 64 Господарського кодексу України. Оскільки за загальним правилом лише власник чи уповноважений ним орган має право визначати чисельність, штат і структуру підприємства, установи, організації то суд зобовязаний перевірити чи справді мало місце скорочення чисельності чи штату працівників зміни в організації праці й виробництва, однак суд не має права обговорювати питання доцільності проведення такого скорочення незалежно від того, як часто проводяться власником такі зміни.

За вищевказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи позову та апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо незаконності та скасування наказу директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису 4-го терміналу посади тальмана, яку займала позивачка. В задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо вимог позивачки про визнання незаконним та скасування наказу першого заступника директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 27.04.2015 р. № 239/О-2 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_4 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлення на роботі на посаді тальмана 4-го терміналу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.02.2015 р. по час ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 1 ст. 40 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Статтею 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що у випадках, передбачених трудовим законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у пятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 15, 18, 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», з подальшими змінами та доповненнями, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст. ст. 43 і 43-1 КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві і членом якої є працівник.

Згода профспілкового органу може бути визнана такою, що не має юридичного значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення й не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення з роботи є підставою для поновлення працівника на роботі.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно зясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,

зокрема ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою ІІІ-А КЗпП.

Встановлено, що ДП «ІМТП» при попередженні ОСОБА_4 про наступне звільнення з роботи повідомляло останню про наявність вакантного робочого місця прибиральника службових приміщень з місячною тарифною ставкою у розмірі 1 278 грн.. Проте матеріали справи не містять доказів наявності/відсутності інших вакантних посад в ДП «ІМТП» на час звільнення ОСОБА_4.

Відповідно до наказу ДП «ІМТП» за № 239/О-2 від 27.04.2015 р. ОСОБА_4 звільнена з роботи у звязку із змінами в організації виробництва і праці. В чому полягають ці зміни в наказі не конкретизовано.

Аналізуючи у сукупності накази ДП «ІМТП» № 28 від 23.01.2015 р. «Про зміни в організації виробництва і праці третього терміналу», № 33 від 26.01.2015 р. «Про переміщення працівників підприємства» та № 228/О-4 від 21.04.2015 р., інші матеріали справи та пояснення представників сторін, вбачається, що адміністрація ДП «ІМТП» повязувало звільнення ОСОБА_4 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України із скороченням чисельності або штату працівників, оскільки матеріали справи не місять доказів реорганізації чи ліквідації ДП «ІМТП». З наявних у ДП «ІМТП» чотирьох терміналів був ліквідований лише один 3-й термінал, що свідчить лише про внутрішні структурні зміни у ДП «ІМТП», а не про реорганізацію всього підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Матеріали справи не містять доказів дотримання ДП «ІМТП» вищевказаних вимог щодо зясування наявності у ОСОБА_4 переважного права на залишення на роботі.

Щодо розірвання трудового договору при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, обґрунтованості такого рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_4 на час її звільнення з роботи була членом Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту і входила до профгрупи 4-го терміналу первинної профспілки «Складських працівників», яка входить до складу Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту. Звільнення позивачки з роботи відбулося без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом виборний орган профспілкової організації не надав згоди на звільнення позивачки з роботи.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, висловлених у постанові від 01.07.2015 р. № 6-703цс15, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень ч. 7 ст. 43 КЗпП України, ч. 6 ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобовязаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст. ст. 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів вважає, що рішення Президії Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту 21.04.2017 р. про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_4 з роботи в ДП «ІМТП» на посаді тальмана 4-го терміналу по п. 1 ст. 40 КЗпП України, є аргументованим, містить посилання як на недотримання відповідачем процедури звільнення, так і правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_4. За вказаних підстав, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг ДП «ІМТП» та профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту про необґрунтованість відмови профспілки в наданні згоди на звільнення позивачки.

Доводи апеляційної скарги профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту про те, що Президія незалежної профспілки не повноважна була розглядати питання про надання згоди на звільнення позивачки з роботи спростовуються рішенням Президії Незалежної профспілки працівників ІМТП від 22.07.2015 р. про передачу Президії повноважень з розгляду подань роботодавця про надання згоди на звільнення працівників та положеннями п. 23 Статуту цієї профспілки щодо повноважень Президії з розгляду питання дачі згоди на звільнення з роботи членів незалежної профспілки працівників ІМТП (Т. 2, а. с. 29).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_4 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивачка була звільнена без згоди виборного органу профспілкової організації, членом якої вона є. Порушені права ОСОБА_4 підлягають захисту. Оскільки ОСОБА_4 була незаконно переведена з роботи на посаді тальмана 4-го терміналу на роботу на посаді тальмана 3-го терміналу, з якої незаконно була звільнена, доказів ліквідації 4-го терміналу не надано, позивачку необхідно поновити на роботі на посаді тальмана 4-го терміналу в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», як правонаступника державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

За вказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи та вимоги апеляційних скарг державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту щодо законності переведення та звільнення позивачки.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі Порядок), нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться, виходячи із заробітної плати за два останні повні місяці роботи, які передували місяцю звільнення.

Останніми повними місяцями роботи, які передували місяцю звільнення позивачки, є грудень 2014 р. та січень 2015 р., а не листопад та грудень 2014 року як це вважав суд першої інстанції. Згідно довідки порту середньогодинна заробітна плата ОСОБА_4 за вказані місяці становить 26,35 грн. (Т. 3, а. с. 128 - 129). Таким чином, середньоденний заробіток становить 210,80 грн. = 8 год. х 26,35 грн..

Кількість робочих днів з часу незаконного переведення (03.02.2015 р.), а в послідуючому незаконного звільнення (30.04.2015 р.) до часу ухвалення рішення апеляційним судом (25.04.2017 р.) становить 559 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.02.2015 р. по 25.04.2017 р., визначений без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обовязкових платежів, і який необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки, становить 117 837,20 грн. = 559 робочих днів х 210,80 грн..

Відповідно до розяснень, які містяться в ч. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», з подальшими змінами та доповненнями, оскільки справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб з громадян є відповідним обовязком роботодавця та працівника, суд визначає суми, що підлягають стягненню на користь працівника, без утримання цього податку та інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При виплаті ОСОБА_4 вищезазначеної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу попередньо необхідно утримати передбачені діючим законодавством України податок на доходи фізичних осіб та інші обовязкові платежі, а різницю виплатити ОСОБА_4.

Таким чином, як вказувалося вище доводи ОСОБА_4 щодо незаконності її переведення та звільнення є обґрунтованими. Доводи щодо незаконності та скасування наказу директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015 р. № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4 є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ДП «ІМТП» щодо переміщення, а не переведення позивачки та законності її подальшого звільнення є необґрунтованими. Доводи щодо невірного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, помилкового поновлення позивачки на роботі на посаді тальмана 3-го терміналу є обґрунтованими.

Доводи профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту про законність переміщення та подальшого розірвання трудового договору, порушення позивачкою трудової дисципліни у звязку з невиходом на роботу на 3-й термінал, відсутність повноважень у Президії незалежної профспілки з розгляду питання про надання згоди на звільнення працівників, які є членами цієї профспілки, відмова якої є необґрунтованою, відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими. Доводи щодо невірного визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме не з кількості робочих днів, є обґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ОСОБА_4, державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту є частково обґрунтованими. Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_4 строк оскарження наказу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», наказу від 26 січня 2015 р. № 46 О про переміщення ОСОБА_4.

Визнати незаконним та скасувати наказ державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», від 26 січня 2015 р. № 46 О про переміщення ОСОБА_4 тальманом третього терміналу.

Визнати незаконним та скасувати наказ державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», від 27 квітня 2015 р. № 239/О-2 про звільнення 30 квітня 2015 року ОСОБА_4 з роботи тальманом третього терміналу за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_4 на роботі в державному підприємстві «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», на посаді тальмана четвертого терміналу.

Стягнути з державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обовязкових платежів, у сумі 117837,20 грн..

В решті позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», у звязку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору, необхідно стягнути з ДП «ІМТП» в дохід держави судовий збір 1117,84 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 грудня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_4 строк оскарження наказу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», наказу від 26 січня 2015 р. № 46 О про переміщення ОСОБА_4.

Визнати незаконним та скасувати наказ державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», від 26 січня 2015 р. № 46 О про переміщення ОСОБА_4 тальманом третього терміналу.

Визнати незаконним та скасувати наказ державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», від 27 квітня 2015 р. № 239/О-2 про звільнення 30 квітня 2015 року ОСОБА_4 з роботи тальманом третього терміналу за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_4 на роботі в державному підприємстві «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», на посаді тальмана четвертого терміналу.

Стягнути з державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обовязкових платежів, у сумі 117837 (сто сімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 20 коп..

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» в дохід держави судовий збір у сумі 1117 (одна тисяча сто сімнадцять) грн. 84 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3